Рішення

від 17.11.2008 по справі 35/191-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/191-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

р.

Справа №

За позовом   

до   

про  

Представники:

СУТЬ СПОРУ:

 Прокурор в інтересах держави в особі Позивача просить стягнути з Відповідача шкоду – 152 763,99 грн, завдану навколишньому природному середовищу внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, посилаючись на акт перевірки від 04.02.2008р., акт відбору проб та ст. ст. 11, 34 Закону України  "Про охорону атмосферного повітря".

 Прокурор та представник Позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити. Позивач також пояснив, що акт перевірки складено після виконання вимірювань та розрахунку вимірювань, шкода розрахована за період з 24.01.2008р. по 31.01.2008р. по періодах, тобто до закінчення опалювального сезону. Також вказує, що підприємство на даний час дозвіл на викиди забруднюючих речовин не отримало.

   Відповідач позовні вимоги не визнає  та пояснює наступне: спірні джерела викидів отримав 04.07.2007р. від ВАТ «Павлоградвугілля»за договором дарування.  На момент передачі був наявний дозвіл №127089 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, термін дії якого продовжено до кінця 1-го кварталу 2008р. Вважає, що на момент перевірки був наявний дозвіл на викиди, та перевищення гранично допустимих обсягів викидів, зазначених в цьому дозволі ним не допускалося. Вказує, що отримання нового дозволу потребує певного часу, підготовкою документів для отримання дозволу підприємство займається з 06.07.2007р., та підприємство сплачувало збір за забруднення навколишнього природного середовища  на підставі дозволу попереднього власника. Посилається на те, що розмір збитків визначено Державною екологічною інспекцією з порушенням п. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

За клопотанням прокурора до участі у справі на стороні позивача в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Державне управління екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області.

Третя особа надала пояснення, в яких вказує, що дійсно ВАТ «Павлоградвугілля»було видано дозвіл №127089 від 07.04.2006р. на викиди забруднюючих речовин. Дозвіл видається власнику стаціонарного  джерела викиду та п. 10 Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ,  організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, який затверджено  Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002р. N302  передбачено, що дозвіл анулюється  в разі зміни власника стаціонарного джерела викидів. Посилається на те, що законодавство не передбачає порядку дарування або передавання дозволів, а новий власник повинен звернутися до Держуправління за отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

На підставі клопотання  сторін строк вирішення спору було продовжено до 30.11.2008р.

За згодою прокурора та представників сторін в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.            

       Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи та прокурора, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

      Позивачем проведена перевірка дотримання відповідачем  вимог природоохоронного законодавства, про що було складено акт  від 04.02.2008р. В акті зазначено, що на підприємстві відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, підприємство експлуатує джерела викидів забруднюючих речовин –«Котельня ѕ мікрорайону м. Тернівка»(шість котлоагрегатів) та при цьому здійснюється викид пилу, вуглецю оксиду, сірки діоксиду,  азоту оксидів.

        Вміст та кількість викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря підтверджується актом відбору проб викидів стаціонарних джерел від 24.01.2008р. №1, протоколом №1 від 03.02.2008р. вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел.

        В  довідці відповідача № 840 від 16.04.2008р. зазначено кількість відпрацьованих  цими  джерелами годин в період з 24.01. по 31.03.2008р.

        На підставі встановлених даних спеціалістами екологічної інспекції здійснено розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок цих викидів забруднюючих речовин, а саме за період з 01.03. по 31.03.2008р., в сумі 152 763,99 грн, які прокурор просить стягнути на користь держави.     

        Статтею 153 Господарського кодексу України встановлений обов'язок суб'єктів господарювання здійснювати заходи щодо своєчасного запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів.

         Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»для забезпечення екологічної безпеки,  створення сприятливого середовища   життєдіяльності,   запобігання   шкідливому    впливу атмосферного  повітря  на  здоров'я  людей  та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш  поширених  і небезпечних  забруднюючих  речовин,  перелік  яких  встановлюється Кабінетом Міністрів України.

      Викиди забруднюючих    речовин    в    атмосферне     повітря стаціонарними   джерелами  можуть  здійснюватися  після  отримання дозволу,  який   видається   територіальним   органом   спеціально уповноваженого  центрального  органу  виконавчої  влади  з  питань екології та природних ресурсів за  погодженням  із  територіальним органом  спеціально  уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

   Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002р. N302 затверджено Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ,  організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, та визначено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними  джерелами  (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який  дає  право   підприємствам,   установам,   організаціям   та громадянам   -   підприємцям   (далі   -  суб'єкт  господарювання) експлуатувати  об'єкти,  з  яких  надходять  в  атмосферне повітря забруднюючі   речовини   або   їх   суміші,  за  умови  дотримання встановлених  відповідних нормативів гранично допустимих викидів та вимог  до  технологічних  процесів  у  частині  обмеження  викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

   Пункти 8 та 11 цієї Постанови встановлюють, що територіальний    орган   Мінприроди    протягом    30 календарних днів розглядає заяву та документи на отримання дозволу і у разі відсутності зауважень видає дозвіл.

        Порядок отримання дозволу та перелік документів, необхідних для цього визначено в Інструкції про загальні вимоги до оформлення                документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, що затверджена Наказом Міністерства охорони   навколишнього природного середовища України від 09.03.2006р.  N 108.

     Спірне джерело викидів  «Котельня ѕ мікрорайону м. Тернівка» позивач отримав у власність за договором дарування від 04.07.2007р. від ВАТ «Павлоградвугілля».

    ВАТ «Павлоградвугілля»мало дозвіл №127089 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами строком дії до 31.12.2007р. Термін дії дозволу було продовжено до кінця 1-го кварталу 2008р. на підставі припису Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області від 22.11.2006р. за №4-1715-8-2, в якому для спірного джерела викидів №77 були визначені дозволені обсяги викидів забруднюючих речовин. Тобто, в спірний період  був наявний дозвіл експлуатувати  об'єкт - «Котельня ѕ мікрорайону м. Тернівка»,  з  якого  надходять  в  атмосферне повітря забруднюючі   речовини   або   їх   суміші,  за  умови  дотримання встановлених  відповідних нормативів гранично допустимих викидів та вимог  до  технологічних  процесів  у  частині  обмеження  викидів забруднюючих речовин. Як підтверджено третьою особою, припису щодо анулювання цього дозволу в частині викидів, які здійснюються стаціонарним джерелом викидів «Котельня ѕ мікрорайону м. Тернівка», не надавалося.

       Фактично здійснювані викиди цим джерелом в спірний період не перевищують визначених в дозволі №127089  обсягів, доказів здійснення відповідачем переобладнання котельні чи збільшення викидів суду не надано.          

      З часу отримання у власність котельні відповідачем проводиться робота щодо оформлення документів на отримання дозволу, про що свідчать його листи спеціалізованим установам №1333 від 06.07.2007р., №1549 від 02.08.2007р., №2074 від 12.10.2007р., №2270 від 08.11.2007р., №75 від 10.01.2008р., проведення роботи по інвентаризації викидів.

      На час розгляду справи відповідач звернувся до уповноваженого органу за узгодженням відповідних документів.

      Відповідач сплачував збір за забруднення навколишнього природного середовища за 1-й квартал 2008р., виходячи з лімітів, встановлених в дозволі, що був виданий ВАТ «Павлоградвугілля», який був прийнятий державою. Вказане підтверджується платіжними дорученнями №180 від 15.02.2008р. на суму 50 306,00 грн та №465 від 15.04.2008р. на суму 25000,00 грн.

 Відповідно до загальних принципів цивільно-правової відповідальності, встановлених статтею 1166 Цивільного кодексу України, підставою деліктної відповідальності є протиправне (дія чи бездіяльність), шкідливе (причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою), винне діяння особи, яка завдала шкоди.

За правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України). Тобто, за загальним правилом відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України позивач повинен довести факт протиправної поведінки особи, що завдала шкоди, настання шкоди (її розмір) та причинний зв'язок між ними. При цьому відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

 З викладеного слідує, що позивач та прокурор повинні насамперед довести сам факт завдання відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу та вину відповідача в завданні шкоди.

  Як встановлено судом вище,  на викиди забруднюючих речовин джерелом викидів №77 «Котельня ѕ мікрорайону м. Тернівка»уповноваженим органом було видано дозвіл №127089, який був чинним на момент перевірки та протягом всього часу, за який нараховано збитки. Спірне джерело викидів в будь-якому випадку здійснювало б ці викиди  незалежно від зміни власника, оскільки котельня використовується для виготовлення теплоносія для опалення житлових будинків в м. Тернівка. Перевищення встановлених в дозволі нормативів викидів перевіркою не зафіксовано. Суд погоджується з доводами третьої особи, що законодавство не передбачає дарування чи іншої передачі дозволу від однієї особи іншій. Разом з тим, вказані викиди, на які було видано дозвіл, вже враховані третьою особою в балансі викидів забруднюючих речовин по регіону, та фактична шкода навколишньому природному середовищу не завдана.

З огляду на викладене, з врахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що вимоги прокурора необґрунтовані та в позові слід відмовити.               

   Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116,117 Господарського процесуального кодексу України,  ст.ст. 11, 31 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст. 1166, 1192 Цивільного кодексу України господарський суд,-

ВИРІШИВ :

      В позові відмовити.

      Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного терміну з часу його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.