Постанова

від 04.11.2008 по справі 30/199-07-5894

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/199-07-5894

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 листопада 2008 р.                                                                                    № 30/199-07-5894  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т.Б. Дроботової –головуючого,Н.О. Волковицької,Л.І. Рогач

за участю представників:

позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлені належно)

відповідача

прокурораГеоргієв О.С., Кравцов О.В., дов. від 22.10.08р.Івченко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання  Заступника прокурора Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 21.02.2008 року

у справі№ 30/199-07-5894 господарського суду Одеської області

за позовомЗаступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави  в особі Одеської міської ради

до Приватного підприємства "Кентуккі"

прозобов'язання вчинити дії

та за зустрічним позовомПриватного підприємства "Кентуккі"

доОдеської міської ради

провизнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про повернення територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради від Приватного підприємства "Кентуккі" земельної ділянки площею 0,059га, розташовану за адресою м. Одеса, вул. Кишинівська, 2, біля магазину-кафе "Кентуккі", про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,059га, розташовану за адресою м. Одеса, вул. Кишинівська, 2, біля магазину-кафе "Кентуккі", шляхом знесення за рахунок приватного підприємства "Кентуккі" всіх існуючих на цій ділянці споруд, включаючи крівлю, наземне покриття та огорожу, про зобовязання Приватного підприємства "Кентуккі", після знесення існуючих на земельній ділянці площею 0,059га, розташованій за адресою м. Одеса, вул. Кишинівська, 2, біля магазину-кафе "Кентуккі", споруд, крівлі, огорожі та покриття, привести вказану земельну  ділянку у придатний для використання стан шляхом прибирання залишків будівельних матеріалів та сміття ( в редакції уточнень до позовної заяви від 01.08.2007р. а.с.38-42).

Позовні вимоги вмотивовано самовільним зайняттям і використанням відповідачем вказаної земельної ділянки всупереч статтям 116, 125, 126 Земельного кодексу України, відсутністю дозвільних документів на зведення будівель та споруд на вказаній земельній ділянці, відтак такі споруди підлягають знесенню, як самочинно збудовані за статтею 376 Цивільного кодексу України, а земельна ділянка поверненню позивачу на підставі статті 212 Земельного кодексу України.

Відповідач відхилив позовні вимоги, вказавши що земельну ділянку площею 730кв.м. було надано у користування за рішенням виконкому  Одеської міської ради № 184 від 06.03.1058р. та звернувся зі зустрічним позовом про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно - нежитлові приміщення бару-магазину з літнім майданчиком, розташовані на земельній ділянці площею 0,073га за адресою м. Одеса, вул. Кишинівська, 2, згідно частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України; зустрічну позовну заяву прийнято судом для сумісного розгляду з первісним позовом.

Позивач за первісним позовом відхилив зустрічний позов, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.02.2008р. (суддя Рога Н.В.) у задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено; визнано за Приватним підприємством "Кентуккі" право власності на нежитлові приміщення бару-магазину з літнім майданчиком, що розташовані на земельній ділянці площею 0,073га за адресою м. Одеса, вул. Кишинівська, 2; стягнуто з Одеської міської ради на користь Приватного підприємства "Кентуккі" 203 грн. судових витрат.

Судове рішення вмотивовано тим, що в діях приватного підприємства "Кентуккі" немає ознак самовільного зайняття земельної ділянки в розумінні статті 1 Закону України "Про державний          контроль за використанням та охороною земель"; набувши право власності на нерухоме майно за цивільно-правовою угодою, підприємство користується земельною ділянкою, на якій знаходиться майно, без правовстановлюючих документів, що не є тотожним поняттям самовільному зайняттю.

Водночас суд вказав на відсутність у позовних вимогах прокурора чіткого переліку об'єктів, від яких належить звільнити земельну ділянку, та у який саме спосіб та хто має повернути земельну ділянку територіальній громаді.

Задовольняючи зустрічний позов, місцевий господарський суд встановив, що при спорудженні об'єктів, розташованих за адресою м. Одеса, вул. Кишинівська, 2, не було допущено порушення діючих будівельних, санітарних, пожежних норм та правил, а Одеська міська рада не надала Приватному підприємству "Кентуккі" у встановленому порядку відмови у наданні в користування земельної ділянки площею 730кв.м.; позаяк відповідно до статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України позивач має право на оформлення землекористування, суд визначив наявність передбачених законодавством підстав для узаконення самовільного будівництва позивача шляхом визнання його права власності на спірний об'єкт.

Апеляційний перегляд даної справи не здійснювався.

         Не погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, до Вищого господарського суду України звернувся Заступник прокурора Одеської області з касаційним поданням, в якому просить  скасувати судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційне подання вмотивовано порушенням норм процесуального права в зв'язку з прийняттям судового рішення за відсутності представника прокуратури, не повідомленої належним чином про час та місце судового засідання; відомості вступної частини рішення про прийняття його в присутності представника прокуратури Ромашиної І.В, спростовуються доказами про перебування її у вказаний час на лікарняному.

Також прокурор у касаційному поданні посилається на неправильне застосування судом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статей 120 та 125 Земельного кодексу України та статті 376 Цивільного кодексу України.

Відповідач письмовий відзив по суті касаційного подання не надіслав, його представники в судовому засіданні заперечили проти доводів подання з мотивів відповідності рішення місцевого господарського суду обставинам  справи та нормам чинного законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційне  подання підлягає  задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право власності на нежиле приміщення першого поверху, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 20.01.2005р., Приватному підприємству "Кентуккі" на праві приватної власності належить об'єкт нерухомого майна  загальною площею 139,2кв.м., основною площею 111,8кв.м., розташований за адресою м. Одеса, вул. Кишинівська, 2.

Господарський суд зазначив, що з листа від 06.02.2007р. № 01-18/168-08, направлення від 04.07.2007р., виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів, вбачається, що підприємством здійснюються дії по документальному оформленню використання земельної ділянки площею 730кв.м., що знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Кишинівська, 2, строком на 49 років, для будівництва, експлуатації та обслуговування  магазину-бару.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.04.2007р., складеного Управлінням з контролю за використанням та охороню земель в Одеській області, Приватне підприємство "Кентуккі" використовує земельну ділянку у м. Одесі по вул. Кишинівська, 2 із земель житлової та громадської забудови, загальною площею приблизно 0,059га під розміщення нежитлового приміщення та літнього майданчика; документи, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою у підприємства відсутні. Постановою про накладення адміністративного стягнення від 04.06.2007р. № 001073 на директора ПП "Кентуккі" накладено штраф у сумі 1700грн.

За актом перевірки законності будівництва прибудови до магазину-бару "Кентуккі" по вул. Кишинівська, 2 від 24.04.2007р., роботи по будівництву прибудови до магазину-бару "Кентуккі" виконано без дозволу інспекції ДАБК.

Згідно технічного висновку про можливість збереження для подальшої експлуатації та капітальність будівлі бару з літнім майданчиком та окремо стоячим туалетом (літ. "Б", "В", "Г", "Д" за адресою вул. Кишинівська, 2 у м. Одеса), роботи по будівництву будівель бару та туалету, виконані у відповідності до діючих будівельних, санітарних, пожежних норм та правил, якість виконаних будівельних робіт та технічний стан будівельних конструкцій на даний час добрий; зазначені будівлі відповідають вимогам, що пред'являються до будівель громадського харчування та підлягають збереженню для подальшої експлуатації.

Відтак місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених для можливості судового визнання права власності на самочинно збудоване майно за частиною 3 статті 376 Цивільного кодексу України (міською радою не надано відмови щодо надання у користування земельної ділянки площею 730кв.м. під уже збудоване майно, компетентними органами застосовано заходи відповідальності за допущені порушення у сфері містобудування).

Однак судова колегія вважає висновок місцевого господарського суду за зустрічним позовом передчасним, таким, що не ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи та суперечить змісту частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України з наступних підстав.

Частина 1 статті 376 Цивільного кодексу України містить окремі незалежні ознаки самочинного будівництва: у випадку, якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; будівництво не має належного дозволу чи належно затвердженого проекту; будівництво має істотні порушення будівельних норм та правил.

Відповідно до частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване майно може бути  за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї  мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно; тобто, вказана норма законодавства надає можливість судового визнання права власника земельної ділянки на самочинно збудований ним на цій ділянці об'єкт.

Тобто, законодавець надає можливість усунути порушення, пов'язане з будівництвом на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, у разі надання земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно.

Для правильного вирішення вказаного спору суду належало з'ясувати, які саме недоліки визначають статус спірного майна, як самочинно збудованого, та встановити, чи надає законодавець можливість узаконити таке нерухоме майно з огляду на наявність у справі належних та допустимих доказів відведення земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням під самочинно зведений об'єкт.  

Натомість матеріали справи не містять жодних доказів про надання відповідним органом приватному підприємству "Кентуккі" земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно; зазначений у судовому рішенні висновок про те, що відсутність відмови у наданні земельної ділянки під узаконення самочинно збудованої нерухомості свідчить про наявність підстав для подальшого оформлення землекористування жодним чином не стосується підстав, наведених у  частині 3 статті 376 Цивільного кодексу України, суперечить пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Стосовно наведених місцевим господарським судом підстав для відмови у задоволенні первісного позову судова колегія відзначає наступне.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно статті 9 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Одеської міської ради.

Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях ради вирішуються, відповідно до закону, питання регулювання земельних відносин, а відповідно до статті 116 Земельного кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право оренди земельної ділянки виникає: після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власнику землі або землекористувачу без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо того, що використання Приватним підприємством "Кентуккі" нерухомого майна, належного йому на праві власності, правомірність зведення якого на відповідній земельній ділянці прокуратурою та позивачем не оспорюється, не підпадає під поняття самовільного зайняття земельної ділянки в розумінні зазначених вище приписів Земельного кодексу України.

Однак при цьому місцевим господарським судом не з'ясовано, чи стосується свідоцтво про право власності всіх будівель, споруд тощо, які знаходяться на спірній земельній ділянці, який розмір закріпленої за даними спорудами земельної ділянки та чим це підтверджується, на підставі яких юридичних фактів у приватного підприємства виникло право власності на майно, площа якого перевищує 139,2кв.м., визначені у свідоцтві про право власності від 20.01.2005р. за відсутності чинного судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване майно.

Таким чином, господарським судом при розгляді первісного позову не з'ясовано істотні обставини справи, що полягають у наявності будь-яких правових підстав зайняття Приватним підприємством "Кентуккі" всієї вказаної в позові земельної ділянки площею 0,059га, розташованої за адресою м. Одеса, вул. Кишинівська, 2, біля магазину-кафе "Кентуккі".

Також висновок місцевого господарського суду, що в позові не визначено, у який саме спосіб та хто саме має повернути земельну ділянку, суперечить змісту позову та статті 212 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої (та визначеному у ній способу захисту порушеного права) подано позов.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і   правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

         Разом з тим рішення місцевого суду вказаним вимогам не відповідає за вищевказаних підстав.

         З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, рішення місцевого суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

         Під час нового розгляду справи господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання Заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2008р. у справі 30/199-07-5894 господарського суду Одеської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий                                                                                Т. Дроботова

Судді:                                                                                            Н.Волковицька

                                                                                                       Л. Рогач