Рішення

від 13.11.2008 по справі 29/509-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/509-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2008 р.                                                            Справа № 29/509-08

вх. № 8124/5-29

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Бібко Г.П.  відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "РБК "Уютстрой", м. Харків

до  Акціонерний банк "Синтез", м. Харків  

про визнання незаконними дій та спонукання щодо зобов"язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “РБК “Уютстрой”подало до суду позовну заяву про визнання незаконними дії АБ „Синтез” по відмові у виконанні заяви № 1 від 03.11. 2008 року про купівлю іноземної валюти без нарахування та утримання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та зобов'язання останнього вчинити дії по виконанню заяви на купівлю іноземної валюти без утримання та перерахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також про зобов'язання Відповідача вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 05.11.08 позовну заяву було прийнято до розгляду та призначено розгляд справи на 13.11.08.

Також, позивач подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони АБ „Синтез” вчиняти будь-які дії по нараховуванню, утриманню та перерахуванню збору на обов'язкове державне страхування при отриманні та виконанні заяв ТОВ “РБК “Уютстрой” на купівлю іноземної валюти з метою виконання зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами, до вирішення спору по суті.  

Ухвалою суду від 05.11.08 заяву позивача було задоволено .

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 10.10.2008року між ним та громадянином Республіки Латвія - Єгоровсом Сергійсом було укладено Договір комісії №. 5150 від 17.10.2008року. Відповідно до умов вказаного договору Позивач, в інтересах гр. Єгоровсв С., на найвигідніших умовах для останнього зобов'язався вчинювати юридичні дії пов'язані з укладанням Договорів купівлі та/або продажу товару  та/або  матеріалів, в тому числі і в частині укладання зовнішньоекономічних контрактів. На виконання вказаного договору комісії Позивачем було укладено  декілька зовнішньоекономічнних контрактів на придбання товару. Відповідно до умов Контрактів валютою контракту та валютою платежів являється долар США. Згідно умов Контрактів оплата вартості товару здійснюється Позивачем, шляхом надання попередньої оплати в розмірі 100% від вартості товару або частково, протягом 5 банківських днів від дати узгодження сторонами по специфікаціям та/або виставлення інвойса в доларах США.  В зв'язку з цим, на виконання умов контрактів, 03.11.2008р Позивачем до АБ «Синтез» було подано заяву про купівлю іноземної валюти №1 від 03.11.2008року  на загальну суму 23 000 доларів США приклавши до неї всі, передбачені п.1 Гл.1 Розділу ІІ Правил торгівлі іноземною валютою, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005року  № 281 документи. Однак, 03.11.2008року АБ ”Синтез” було відмовлено у виконанні заяви про купівлю іноземної валюти № 1 від 03.11.2008р посилаючись на те, що при купівлі іноземної валюти  необхідно сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Позивач вважає, що така відмова Відповідача є безпідставною та суперечить вимогам чинного законодавства України, а також призводить до суттєвих фінансових втрат та збитків, чим порушує його майнові права та інтереси.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити в повному обсязі, на стягненні судових витрат з відповідачів не наполягав.

Представник Відповідача в судове засідання не з"явився, надав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши надані суду докази, вислухавши пояснення представника позивача суд встановив, що 02.03.2008року  між Позивачем (ТОВ ”РБК „Уютстрой”) та Відповідачем (АБ „Синтез”) було укладено Договір банківського рахунку №020307/4,  згідно якого Позивачу було відкрито поточні рахунки в національній та іноземній валюті . В процесі здійснення господарської діяльності позивачем було укладено декілька договорів комісії в тому числі і з фізичною особою, нерезидентом, громадянином Латвії – Егоровсом Сергейсом. Відповідно до умов вказаних договорів Позивач, в інтересах гр. Єгоровсв С., на найвигідніших умовах для останнього зобов'язався вчинювати юридичні дії пов'язані з укладанням  Договорів купівлі та/або продажу товару та/або матеріалів в тому числі і в частині укладання зовнішньоекономічних контрактів.

На виконання договору комісії № 1 від 03.11.2008р Позивачем 17.10.2008року було укладено зовнішньоекономічну угоду (зовнішньоекономічний контракт) з компанією-нерезидентом яка зареєстрована та діє у відповідності з законодавством іншої держави.

Відповідно до умов Контрактів валютою контракту та валютою платежів

являється долар США.  

Згідно із   умовами Контрактів оплата вартості товару здійснюється Позивачем шляхом перерахування попередньої оплати в розмірі 100% від вартості партії  товару або частково, протягом 5 банківських днів від дати узгодження сторонами по відповідним специфікаціям та/або виставлення інвойса в доларах США.

В зв'язку з цим, на виконання умов контракту, 03.11.2008 року Позивачем,  Відповідачу  було подано заяву про купівлю іноземної валюти № 1 від 03.11.2008 року на загальну суму 23 000( двадцять три тисячі) доларів США приклавши до неї всі передбачені п. 2 Глави 1 розділу II Правил торгівлі іноземною валютою, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 281, документи.

Листом №2168/05 від 03.11.2008 року, Відповідач  відмовив у виконанні заяви про купівлю іноземної валюти № 1 від 03.11.2008 року, через несплату Позивачем збору  на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено  договором або законом.   

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору .   

Згідно ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони( комітента) за плату вчинити один або декілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до  ст.1016 ЦК України за договором , укладеним з третьою особою

комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі  або прийняв від третьої особи виконання договору.

При цьому майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента ( ст. 1018 ЦК України)

Згідно з умовами контрактів від 17.10.2008 року позивач,

діючи на підставі договору комісії від 10.10.2008 року,   має здійснити придбання

будівельних матеріалів у нерезидента та зобов'язався

сплатити на користь останнього вартість придбаних матеріалів в строки та у

валюті, визначені в Розділі 2 Контрактів.

З цією метою Позивачем, для купівлі іноземної валюти, було надано Відповідачу заяву на купівлю іноземної валюти №1 від 03.11.2008р на загальну суму 23 000( двадцять три тисячі) доларів США з метою проведення розрахунків з нерезидентом за імпорт будівельних матеріалів   та  обладнання, а також  всі документи передбачені п.1 гл.1 розд ІІ Правил, як підставу для купівлі Відповідачем на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти за поточними торговельними операціями.

Відповідно до п. 17 Розділу І Правил торгівлі іноземною валютою, затверджених постановою Правління Національного банку України №281 від 10 серпня 2005 року (надалі - Правила) суб'єкти _ринку, тобто уповноважені банки здійснюють операції зокрема за дорученням і за кошти клієнтів - резидентів, які є суб'єктами господарювання, на підставі договору банківського рахунку, який передбачає  надання клієнту комісійних послуг.

Пунктом 1,  Глави 1 Розділ ІІ Правил визначено, що юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності мають право купити іноземну валюту з метою здійснення розрахунків з нерезидентами за торговельними операціями на підставі документів, перелік яких визначено в зазначених пунктах відповідно.

Позивачем , для здійснення купівлі іноземної валюти були надані наступні документи:

1.          Договір комісії на придбання товару № 51 від 10.10.2008 року.

2.          Контракт № 5150 від17.10. 2008 року, який є зовнішньоекономічним договором з нерезидентом і який оформлений згідно вимог чинного законодавства.

Надання будь-яких інших або додаткових документів (в тому числі і документів про сплату додаткового збору чи доручення на перерахування якого-небудь збору за рахунок клієнта) Правилами або іншим законодавчим актом України не визначено.

Однак не дивлячись на це, Відповідач відмовив у виконанні заяви на купівлю Іноземної валюти посилаючись на те, що Позивачем не було додатково перераховано суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а сама заява не містить вказівки на про те, що позивач доручає Відповідачу утримати та перерахувати  збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Судом встановлено, що 17.10.2008 року Позивач уклав договір комісії з фізичною собою – Егоровсом Сергейсом який є громадянином   Республіки Латвія, і який не є платником додаткового збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за українським законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховими внесками являються - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти,   сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону;

При цьому, згідно п. 8 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи (крім страхових внесків, що перераховуються особами, зазначеними в пунктах 3 і 4 статті 11 та у статті 12 цього Закону, а також страхових внесків, сплачуваних за осіб, зазначених у пунктах 8, 13, 14 статті 11 цього Закону), сплачуються страхувальниками та застрахованими особами   на   умовах   і   в   порядку,   визначених   цим   Законом,   та   в   розмірах передбачених Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для відповідних платників збору”. Платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, визначені пунктами 5-10 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та розмірах, визначених зазначеним Законом.

При цьому, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (п. 15 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Отже, Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» діє лише частково.

Визначення платників додаткового збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як складової частини страхових внесків до Пенсійного Фонду України базується на нормах Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

За даним Законом  платниками цього збору є юридичні особи і фізичні особи, що здійснюють  операції з  купівлі-продажу валют.

Разом з тим, за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені в ст. 14 Закону, і застраховані особи (п. 1 ст. 15 Закону).

До визначених в пунктах 1-4 статті 14 Закону страхувальників Комісіонер – Егоровс Сергейс, як громадянин Латвії  не належить через те, що останній не має найманих працівників.

Відповідно до п. 5 ст. 14 Закону платниками страхових внесків зокрема є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 і частини першої статті 12 цього Закону.

Отже, застрахованими особами є:

1)          за п. 4 ст. 11 Закону - особи, що забезпечують себе роботою самостійно:

адвокатська, нотаріальна діяльність і т.д.

2)          за ч. 1 ст. 12 Закону - особи, що мають право на добровільне страхування.

Іноземці, що постійно проживають або працюють на території України, мають право

на добровільну участь у системі українського загальнообов'язкового державного

пенсійного забезпечення.

3)          за п. З ст. 11 Закону - фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у

тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування.

До жодної з перелічених категорій гр.Єгоровс С. не відноситься.

До то ж , норма р.3 ст 11 Закону має загальний характер і спрямоване на пенсійне забезпечення громадян України – підприємців.

Відповідно до ст..9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на  обов”язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ст. 26 Конституції України)

Єгоровс Сергейс має статус громадянина іншої держави – Республіки Латвії і тому при застосуванні норм українського законодавства обов'язковим є врахування норм міжнародних договорів та спеціального законодавства в сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійної забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно із ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

26.02.1998,  Україна ратифікувала  міжнародну угоду між Урядом України та Урядом Республіки Латвія, а саме „Договір між Україною і Латвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення”

Відповідно до п.3 ст.6. даної Угоди  ця Угода поширюється ” На осіб, які самостійно займаються трудовою діяльністю і постійно проживають на території однієї Сторони, але здійснюють трудову діяльність на території обох Сторін, поширюється законодавство Сторони, на території якої постійно проживає особа.”

Отже, за міжнародним договором встановлено інше правило у порівнянні з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо визначення осіб, на яких поширюється даний закон, зокрема, які є застрахованими особами в його розумінні і відповідно, повинні сплачувати страхові внески і додатковий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, і тому, фізичні особи - громадяни Республіки Латвія - нерезиденти, які мають статус фізичної особи, постійно не проживають на території України не являються платниками страхових внесків в тому числі і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.  

Враховуючи викладене вище, суд визнав позовні вимоги обгрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дії АБ „Синтез” (код ЄДРПОУ 21564391) по відмові у виконанні заяви на Купівлю іноземної валюти № 1 від 03.11.2008 року протиправними.

Зобов'язати  АБ „Синтез” (код ЄДРПОУ 21564391) вчинити дії по виконанню заяви ТОВ "РБК „Уютстрой” (код 34881092) про купівлю іноземної валюти №1 від 03.11.2008 року та всіх наступних заяв ТОВ "РБК „Уютстрой” (код 34881092) про купівлю іноземної валюти без утримання та перерахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Суддя