Ухвала

від 27.05.2008 по справі 22а-169/2008

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ 

АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 травня 2008 року                                    м. Львів                            справа № 22а-169/08

  Колегія суддів Львівського апеляційного

адміністративного суду у складі:

доповідача  у справі судді      Любашевського  В.П.

суддів                                       

Довгополова О.М.

                                                     Яворського

І.О.

При секретарі судового

засідання   Каблаку Т.П.

осіб, які беруть

участь у справі:

від позивача - ОСОБА_2-

представник, довіреність від 07.09.2007 року;

від відповідача  - Кармелюк Тарас Богданович - представник,

довіреність від 19.05.2008 р. № 63/10;

розглянувши у відкритому судовому

засіданні справу

за апеляційною

скаргою  Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1

на

постанову  господарського

суду Львівської області від 24 травня 2007 року у справі № 5/904-28/138А

за позовом  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до

Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова  

про

визнання протиправними дій, та зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И

Л А:

Постановою

господарського суду Львівської області від 24 травня 2007 року у справі №

5/904-28/138А (суддя Морозюк А.Я.) в задоволенні адміністративного позову

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у

Франківському районі м. Львова про визнання протиправними дій, та зобов'язання

до вчинення дій відмовлено повністю.

Постанова суду

першої інстанції з посиланням на Закон України «Про застосування реєстраторів

розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»,

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,

коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Закон України

«Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» мотивована тим, що

штрафні санкції, не сплачені позивачем у строк, визначений законом, не можуть

вважатись податковим боргом (податковим зобов'язанням) в розумінні Закону

України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами», та не можуть визнаватись безнадійним

податковим боргом чи підлягає списанню в порядку п.п. 18.2.1 п.18.2 ст.18 цього

Закону, оскільки порядок нарахування та сплати таких штрафних санкцій не

регулюється  Законом України «Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами». Термін давності 1095 днів, що передбачений п.п. 15.2.1

п.15.2 ст.15 Закону України «Про

Головуючий у 1-й інст. суддя Морозюк А.Я.

Господарський суд Львівської області, справа № 5/904-28/138А                                                                                ряд.ст.зв.

№ 41                                                                                        

Доповідач у 2-й інст. суддя Любашевський В.П.

порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» може бути

застосований лише до податків і зборів визначених ст..14,15 Закону України «Про

систему оподаткування», а не до штрафних санкцій, порядок нарахування і сплати

яких визначається спеціальними законами.

Не погоджуючись

із вказаною постановою господарського суду Львівської області, та вважаючи її

такою, що прийнята із порушенням норм матеріального права, невідповідністю

висновків суду обставинам справи позивач у апеляційній скарзі просить суд

апеляційної інстанції скасувати її та прийняти нову постанову, якою визнати

протиправними дії Державної податкової інспекції у Франківському районі м.

Львова та зобов'язати його прийняти рішення про списання безнадійного

податкового боргу шляхом вчинення всіх необхідних дій передбачених Порядком

списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого

Наказом Державної податкової адміністрації України від 14.03.2001 №103 зареєстрованого

в Міністерстві юстиції України 10.01.02 за №165/6304. Обґрунтовуючи доводи

апеляційної скарги, апелянт зазначає, що з 21 вересня 2003 року податкові

зобов'язання вважаються узгодженими та вважаються податковим боргом, який він

самостійно не погашав, а тому цей борг, відповідно до положення п.15.2.1 ст. 5

Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами» міг бути стягнутий протягом

наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання ,

тобто не пізніше 20 вересня 2006 року, однак Державна податкова інспекція у

Франківському районі м. Львова цього не зробила. Отже, стосовно вказаного

податкового боргу минув термін давності. І, як передбачено нормами п.18.2 ст.18

Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами» такий  борг визнається «безнадійним», а тому таким,

що підлягає списанню відповідно до Порядку списання безнадійного податкового

боргу платників податків, затвердженого Наказом Державної податкової

адміністрації України від 14.03.2001 №103 зареєстрованого в Міністерстві

юстиції України 10.01.02 за №165/6304. Також 

Фізична особа-підприємець  

ОСОБА_1вказує на те, що зі змісту зазначеного Закону вбачається, що

податкове зобов'язання та податковий борг платника податків не поділяється на

такий, що виник внаслідок несплати ним податків і зобов'язань (обов'язкових

платежів) на такий, що виник внаслідок накладення на платника штрафних санкцій.

Відповідно, для визнання безнадійним будь-якого податкового боргу законодавець

встановив єдину вимогу, а саме сплив певного строку, у його випадку 1095 днів.

За даних

обставин справи, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а

постанова суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав:

Пунктом 1.3. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,

передбачено, що податковим боргом вважається податкове зобов'язання (з

урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником

податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене

у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового

зобов'язання.

Згідно п.3.3 Наказу Державної Податкової адміністрації України від

14.03.2001 року                «Про

затвердження Порядку списання безнадійного 

податкового боргу платників податків», під терміном “безнадійний”

податковий борг слід розуміти податковий борг юридичних та фізичних осіб,

стосовно якого минув строк давності - 

1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання

(рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) на підставі даних

обліку).

Пунктом 2 вказаного Наказу до переліку податків і зборів (обов'язкових

платежів), щодо яких здійснюється визначення та списання безнадійного

податкового боргу не віднесено штрафні санкції 

застосовані за порушення Законів України «Про застосування реєстраторів

розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»,

«Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, конячного та

плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та «Про патентування деяких

видів підприємницької діяльності».

Окрім цього, суд

враховує, що статтею 14

Закону України «Про систему

оподаткування» до загальнодержавних податків та зборів не віднесено зобовязання

із сплати штрафних санкцій за порушення вимог Законів України «Про застосування

реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування

та послуг», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та «Про

державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, конячного та

плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а тому суми таких санкцій

не можуть вважатися податковим боргом, та на них не поширюються правила щодо

строків їх погашення передбачені Законом України «Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами».

На підставі

наведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, при винесені

оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та

ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального

права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної

скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

З огляду на

викладене, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

                    Апеляційну скаргу Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову 

господарського суду Львівської області від 24 травня 2007 року у справі

№ 5/904-28/138А залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Ухвала набирає законної сили з

моменту її проголошення і може бути оскаржена, шляхом подання касаційної

скарги, безпосередньо до адміністративного суду касаційної

інстанції протягом одного місяця після набрання нею законної сили.

        Судді                                                                                                  

В.П. Любашевський

О.М. Довгополов

                                                                                                                        І.О.

Яворський