Постанова

від 17.07.2008 по справі 9/235-06-7735

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 17 липня 2008 р.                                                                                   

№

9/235-06-7735 

        Вищий господарський суд України у

складі колегії суддів:

головуючого

судді

Добролюбової

Т.В.

суддів

Гоголь

Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши

матеріали  касаційного подання

Заступника

прокурора Одеської області

на

постанову

Одеського

апеляційного господарського суду  від

08.04.08

у

справі

№9/235-06-7735

за

позовом

Суб'єкта

підприємницької діяльності  - фізичної

особи ОСОБА_1

 до 

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  на стороні відповідача 1.          Приморської сільської ради Білгород

-Дністровського району Одеської області 2.          Санатарію

"Приморський"  Міністерство

охорони здоров'я України

про

визнання

права власності

В

судовому засіданні взяв участь представники:

від

позивача: ОСОБА_2

-за дов. від 12.12.07;

від

третьої особи:  Волік Я.В. -за дов. від 01.07.08;

від

прокуратури: Івченко

О.А. -прокурор ГПУ, посв. №194

Представники

відповідачів в судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і

місце розгляду касаційної скарги. 

доповідач: Добролюбова

Т.В.

          Приватним підприємцем ОСОБА_1 у

серпні 2006 року заявлений позов до Приморської сільської ради Білгород

-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на будівлю

бару літ."А", що складається з приміщень №1-5, загальною площею 40,1

кв.м, розташованих на вул. Причальній 

(Будакська коса), в с. Курортне Білгород-Дністровського району Одеської

області. Позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на приписи статей 376,

385, 392 Цивільного кодексу України.

          Рішенням господарського суду Одеської

області від 02.10.06, ухваленим суддею Баклановою Н.В., позовні вимоги

задоволено. За Приватним підприємцем ОСОБА_1 визнано право власності на бар

площею 40,1 м2, оскільки позивач уклав договір про тимчасову оренду

землі з Приморською сільрадою. 

          Заступник Білгород-Дністровського міжрайонного

прокурора в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України

04.12.07 звернувся до господарського суду Одеської області із поданням про

перегляд рішення від 02.10.06 за нововиявленими обставинами. Обґрунтовуючи

подання прокурор вважав нововиявленими обставинами державний акт серії НОМЕР_1,

який було видано Приморською сільською Радою народних депутатів

Білгород-Дністровського району Одеської області для обслуговування будівель та

споруд санаторію відповідно до рішення сесії Приморської сільської Ради

народних депутатів від 22.08.2000 №343-ХХІІІ. 

Згідно цього акта земельна ділянка, у тому числі за твердженням

прокурора і спірна під баром, площею 150,6279 га належить санаторію

"Приморський" на праві постійного користування. Прокурор твердив, що

наведені обставини стали відомі міжрайонній 

прокуратурі під час проведення перевірки за завданням прокуратури

Одеської області (надійшло до міжрайпрокуратури 20.11.07 та зареєстроване за №

5750-07 вх.). На думку прокурора, ці істотні 

обставини мають значення для правильного вирішення справи і не були

відомі суду на час вирішення спору, що 

призвело до прийняття незаконного рішення. Вважаючи оскаржене рішення

незаконним по суті прокурор посилався на приписи частини 3 статті 276, статтю

376 Цивільного кодексу України, статей 

15, 123, 124 Земельного кодексу України, статей 14, 15, 18 Закону

України "Про оренду землі", статті 9, частини 4 статті 35 Закону

України "Про державну експертизу землевпорядної документації". При

цьому прокурор зазначав, що обов'язковою умовою узаконення самочинно

побудованих будівель об'єкту бару "Лагуна" є відведення для цієї

мети земельної ділянки в установленому порядку.

          Після прийняття рішення по суті,

ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.07 залучено у якості

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача - Міністерство охорони здоров'я України та у якості другого

відповідача - Санаторій "Приморський".

          Ухвалою господарського суду Одеської

області від 18.01.08, ухваленою суддею Баклановою Н.В., у задоволенні подання

про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відмовлено. Рішення від

02.10.06 у справі залишено без змін. Вмотивовуючи ухвалу суд дійшов висновку

про  відсутність умов та правових підстав

для скасування рішення у справі, передбачених статтями 112-114 Господарського

процесуального кодексу України. В ухвалі зазначено, що у відповідності з

нормами цивільного законодавства право власності на новостворене або

перероблене майно виникає у особи при умові коли воно створено, перероблено за

кошти цієї особи і його створення не суперечить вимогам закону чи договору. При

цьому, суд зазначив, що вимоги сторін, не пов'язані із положеннями Закону

України "Про оренду землі" і не стосуються земельних відносин. Судом

зауважено і на тому, що підстави для відкриття бару "Лагуна",

зокрема, рішення Приморської сільської ради та договори є чинними. Відтак, суд

дійшов висновку, що обставини на які посилається прокурор не є нововиявленими,

оскільки вони були відомі судові і учасникам процесу під час ухвалення рішення

від 02.10.06. Водночас, судом встановлено, що 

сторонами у справі є особи, яким не надано повноважень державного органу

виконавчої влади, тому прокурор подав подання з порушенням встановленого

порядку, а у разі якщо прокурор вважає 

порушеним інтереси Міністерства охорони здоров'я, він має право

звернутися до суду з відповідним позовом.

          Одеський апеляційний господарський

суд у складі колегії суддів: Жукової А.М.- головуючого, Бойко Л.І., Величко

Т.А., постановою від 08.04.08, перевірену ухвалу суду першої інстанції залишив

без змін, а апеляційне подання заступника Білгород-Дністровського міжрайонного

прокурора Одеської області -залишив без задоволення.

          Заступник прокурора Одеської області

звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому

просить ухвалу і постанову у справі скасувати та просить прийняти нове рішення

про задоволення подання прокурора. Обґрунтовуючи свої вимоги  прокурор вказує на порушення судами приписів

частини 3 статті 276, статті 376 Цивільного кодексу України. Прокурор зауважує

на тому, що підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами стало

встановлення того, що не було відомо на час ухвалення рішення, а саме те, що

земельна ділянка, на якій знаходяться будівлі та споруди бару, належать на

праві постійного користування санаторію "Приморський" Міністерства

охорони здоров'я України, що підтверджується державним актом НОМЕР_1. Вказує

прокурор і на неприйняття судами до уваги доводів Міністерства та

санаторію  про те, що санаторієм не

надавалась відмова від земельної ділянки. Решта доводів стосується оскарження

рішення по суті.

          Від Приморської сільської ради

Білгород -Дністровського району Одеської області, Санатарію

"Приморський", Міністерства охорони здоров'я України, Приватного

підприємця ОСОБА_1 відзивів на касаційне подання судом не отримано.

          Вищий 

Господарський  суд  України 

заслухавши  доповідь  судді 

Добролюбової Т.В. і пояснення представників учасників процесу,

переглянувши  матеріали  справи та доводи  касаційного подання, перевіривши  правильність 

застосування  судами  приписів 

чинного   законодавства,  відзначає 

наступне.

          Відповідно до статті 112

Господарського процесуального кодексу України господарський суд може

переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за

нововиявленими  обставинами, що мають

істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові. Перегляд

судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою

судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До

нововиявлених обставин відносяться 

матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення

сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час

розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові

на час розгляду справи. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є

фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було

покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином

засвідчені. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні подання про

перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з чим погодився і суд

апеляційної інстанції, дійшли помилкового висновку про відсутність

нововиявлених обставин. Згідно зі статтею 113 Господарського процесуального

кодексу України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за

нововиявленими обставинами виключно за заявою сторони, поданням прокурора.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської

області від 02.10.06, задоволено позовні вимоги Приватного підприємця ОСОБА_1

до Приморської сільської ради Білгород -Дністровського району Одеської області

про визнання права власності на будівлю бару літ."А", що складається

з приміщень №1-5, загальною площею 40,1 кв.м, розташованих на вул. Причальній (Будакська

коса), в с. Курортне Білгород-Дністровського району Одеської області. При

цьому, суд першої інстанції встановив, що земельна ділянка на якій розташована

спірна будівля бару, відведена позивачеві у встановленому законом порядку. З

матеріалів справи вбачається, що звертаючись з поданням прокурор просить, в

якості нововиявлених обставин для даного спору визнати, державний акт серії

НОМЕР_1 від 12.03.2000 виданий Приморською сільською Радою народних депутатів

Білгород -Дністровського району Одеської області відповідно до рішення

Приморської сільської ради від 22.08.2000 №343-ХХШ, котрий свідчить про

надання  земельної ділянки, загальною

площею 150,6279 га, в тому числі, за його твердженням, і на якій знаходиться спірне

приміщення, на праві постійного користування санаторію "Приморський".

Водночас, прокурор зазначив, і це підтверджується матеріалами справи, що

наведені обставини стали відомі під час проведення перевірки дотримання вимог

земельного законодавства на території санаторію "Приморський" (акт від

28.11.07), тобто після ухвалення рішення у справі. Подання прокурора заявлено

до спливу 2-х місячного строку, з часу, коли прокурор довідався про їх

існування.  Зі змісту судового рішення

вбачається і  це підтверджується

матеріалами справи, що позивач та відповідач 

на вказаний акт, при розгляді справи не посилались, санаторій

"Приморський"  до участі у

справі не залучався. Наведене свідчить, що акт про надання спірної земельної

ділянки на праві постійного користування санаторію "Приморський" не

був предметом розгляду в суді першої інстанції та відповідно  судом не оцінювався. Водночас, колегія суддів

визнає, що від встановлення  обставин

пов'язаних з правомірністю користування спірною земельною ділянкою  залежить вірне  визначення складу сторін,  учасників процесу у цій справі. Визнаються

юридично неспроможними і висновки судів попередніх інстанцій про порушення

прокурором встановленого порядку для звернення з поданням в інтересах держави в

особі Міністерства охорони здоров'я України та не пов'язаність предмету позову

у даній справі  із земельними

відносинами. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи

державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи

зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією,  законами

України. Як  зазначається в пункті 2

статті 121 Конституції України на прокуратуру України, як на єдину систему,

покладається представництво інтересів громадянина   або  

держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 20

Закону України “Про прокуратуру” при виявлені порушень закону прокурор або його

заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із

заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також

підприємств та інших юридичних осіб. Статтею 36-1 названого Закону визначено

підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень

або загрози порушень економічних, політичних та інших державних

інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних

осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Разом з цим,  у відповідності до статті 2 Господарського

процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського

суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає

порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також

вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних

відносинах. Даючи офіційне тлумачення положень статті 2 Господарського

процесуального кодексу України, Конституційний Суд України у рішенні від 8

квітня 1999 року у справі № 1-1/99 зазначив, що підставою для порушення справи

у суді є заява, у якій прокурор обґрунтовує порушення чи загрозу порушення

інтересів держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати

відповідні функції у спірних відносинах, під яким відповідно до статей 6, 7 та

143 Конституції України потрібно розуміти орган державної влади чи орган

місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої

влади. Як вбачається з матеріалів справи та установлено судами, прокурор

мотивує порушення інтересів держави тим, що спірна земельна ділянка на якій

позивачем самочинно збудовано бар "Лагуна" належить  Санаторію "Приморський", котрий

заснований на загальнодержавній власності та підпорядковується Міністерству

охорони здоров'я України. Окрім цього, відповідно до приписів статті 376

Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме

майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне

будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведене для цієї мети, за

умови надання земельної ділянки у встановленому законом порядку під уже

збудоване нерухоме майно.  Решта доводів

подання стосується питань оцінки доказів по суті рішення.  Проте, переоцінка  доказів, не віднесена до компетенції

касаційної інстанції.

За

таких обставин, касаційне подання підлягає задоволенню, а ухвала суду першої

інстанції та постанова у справі - скасуванню, з направленням справи для

розгляду до господарського суду першої інстанції.

На

підставі  викладеного та керуючись

статтями  1115, 1117,  1119, 11110, 11111,

11112 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

  П О С Т А Н О В И В:

Постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 08.04.08  у справі №9/235-06-7735 і ухвалу

господарського суду Одеської області від 18.01.08 скасувати.

Матеріали

справи скерувати для  розгляду до

господарського суду Одеської області.

Касаційне

подання Заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Головуючий     суддя                                                                 

Т.  Добролюбова

С

у д д і                                                                                         

Т.Гоголь

В.Швець