Постанова

від 05.08.2008 по справі 22/366-07-8426

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т

А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05"

серпня 2008 р.

Справа

№ 22/366-07-8426

Одеський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Журавльова О.О.,

суддів 

Тофана В.М., Михайлова М.В.

при секретарі судового

засідання

Бритавській Ю.С.

за участю

представників сторін в судовому засіданні від 05.08.2008 р.

від позивача: не з'явилися;

від відповідачів: ФО-П ОСОБА_1. - ОСОБА_2, довіреність

НОМЕР_1 від 14.09.2007р.;

                    Житлово-експлуатаційного

об'єднання Ленінського району Управління житлово-комунального господарства

Одеського виконкому в особі Ліквідаційної комісії комунальних підприємств

виконавчого комітету Одеської міської ради -не з'явилися;

                    БРК „Вадим” -не з'явилися;

                    ПП „Енергокомплекс”

-ОСОБА_3., довіреність НОМЕР_1 від 27.07.2007р.;

від третьої особи : ОСОБА_5, довіреність НОМЕР_2 від

17.06.2008р.;

                            ОСОБА_4.,

довіреність НОМЕР_3 від 06.11.2007р.;

розглянувши у

відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області

від 23 червня 2008 року

по справі №22/366-07-8426

за позовом: Представництва по управлінню

комунальною власністю Одеської міської ради

до відповідачів: 1) Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1

2) Житлово-експлуатаційного об'єднання

Ленінського району Управління житлово-комунального господарства Одеського

виконкому в особі Ліквідаційної комісії комунальних підприємств виконавчого

комітету Одеської міської ради згідно з рішенням Одеської міської ради №59 від

31.01.2003р.

3) Приватного підприємства

„Енергокомплекс”

4) Будівельно-ремонтного кооперативу

„Вадим”

за участю третьої

особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4

про визнання недійсним договору оренди,

виселення та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні нежитловим

приміщенням

Сторони

належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Присутнім

в судовому засіданні представникам відповідачів та третьої особи роз'яснено їх

процесуальні права та обов'язки. Усних клопотань, в тому числі відводу суддям

колегії не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

20.11.2007р.

до господарського суду Одеської області від Представництва по управлінню

комунальною власністю Одеської міської ради надійшла позовна заява до ФО-П

ОСОБА_1., Житлово-експлуатаційного об'єднання Ленінського району Управління

житлово-комунального господарства Одеського виконкому в особі Ліквідаційної

комісії комунальних підприємств виконавчого комітету Одеської міської ради

згідно з рішенням Одеської міської ради №59 від 31.01.2003р., ПП

„Енергокомплекс”, БРК „Вадим”, за участю третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -ФО-П ОСОБА_4. про

визнання недійсним на майбутнє договору оренди б/н від 09.08.2002р., укладеного

між ЖЕО Ленінського району Управління житлово-комунального господарства

Одеського виконкому та ФО-П ОСОБА_1відповідно до якого останньому надано у

користування нежитлове приміщення першого поверху, площею 33,7 кв.м. поАДРЕСА_1

виселення ФО-П ОСОБА_1., ПП „Енергокомплекс”, БРК „Вадим” та зобов'язання ПП

„Енергокомплекс” усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням

першого поверху, площею 33,7 кв.м. поАДРЕСА_1 з посиланням на те, що під час

розгляду в господарському суді Одеської області справи №16/242-07-6292 позивачу

стало відомо, що між ЖЕО Ленінського району Управління житлово-комунального

господарства Одеського виконкому та ФО-П ОСОБА_1. укладено договір оренди б/н

від 09.08.2002р., на підставі якого останній користується спірним приміщенням,

проте вказаний договір не відповідає вимогам статті 638 Цивільного кодексу

України та ст. ст.10-12, 19, 24 Закону України „Про оренду державного та

комунального майна”( далі Закону), оскільки сторони за договором в належній

формі не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору оренди комунального

майна (обов'язкова експертна оцінка об'єкту оренди за спірним договором не

проводилась, договір оформлений на бланці договору 80-х років, в порушення

Методики розрахунку граничних розмірів орендної плати”, затвердженої рішенням

Одеської міської ради № 1665 - XXIII від 31.10.2000р, спірний договір

оформлений без наявності відповідного розпорядження міського голови про

передачу спірного приміщення в оренду), а тому на ст. ст. 203, 215 Цивільного

кодексу України спірний договір підлягає визнанню недійсним.

ФО-П

ОСОБА_1., ПП „Енергокомплекс”, БРК „Вадим” не мають правових підстав на

зайняття спірного приміщення, користування ним та збереженню в ньому майна,

вказаними діями відповідачі перешкоджають позивачу у здійсненні прав на спірне

приміщення комунальної власності, яке підлягає усуненню шляхом виселення.

Ухвалою

господарського суду Одеської області від 22.11.2007р. по справі №22/366-07-8426

порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву Представництва по

управлінню комунальною власністю Одеської мської ради до розгляду.

09.01.2008р.

до господарського суду Одеської області від ФО-П ОСОБА_1. надійшло клопотання

про призначення у справі №22/366-07-8426 оціночної експертизи.

10.01.2008р.

до господарського суду Одеської області від ФО-П ОСОБА_4. надійшов відзив на

позов, в якому третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

позовні вимоги визнає та просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою

господарського суду Одеської області від 10.01.2008р. по справі №22/366-07-8426

клопотання представника відповідача ФО-П ОСОБА_1. задоволено, по справі

призначено оціночну судову експертизу вартості будівель та споруд, проведення експертизи

доручено судовому експерту -ОСОБА_5, у зв'язку з призначенням експертизи

провадження у справі зупинено.

Ухвалою

господарського суду Одеської області від 12.05.2008р. по справі №22/366-07-8426

провадження у справі поновлено.

Ухвалою

господарського суду Одеської області від 23.05.2008р. по справі №22/366-07-8426

строк розгляду справи продовжено до 23.06.2008р..

05.06.2008р.

до господарського суду Одеської області від ФО-П ОСОБА_4. надійшли письмові

заперечення, в яких третя особа вказувала на те, що оспорюваний договір не

відповідає вимогам чииного законодавств, зокрема Закону України „Про оренду

державного та комунального майна”, Цивільному кодексу України, а тому його слід

визнати недійсним на майбутнє.

06.06.2008р.

від представника відповідача -ФО-П ОСОБА_1. надійшли заперечення на позов, в

яких вказувалося, що відповідно до ст. 256-264 та 267 Цивільного кодексу

України орендодавець дізнався про порушення його прав одночасно при підписанні

вказаного договору оренди, а тому з 10.08.2005р. сплив трирічний строк позовної

давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсним вказаного

договору оренди, при цьому представник відповідача -ФО-П ОСОБА_1. просив

застосувати по справі строк позовної давності та відмови у задоволенні позову в

повному обсязі. Крім того, на думку відповідача, строк дії вказаного договору

оренди встановлений з 09.08.2002р. по 20.08.2003р., на підставі ч. 2 ст. 17

Закону України „Про оренду державного та комунального майна” строк дії

оспорюваного договору оренди продовжувався кожний рік по 26.09.2006р. на той же

строк та на тих же умовах. За рішенням Одеської міської ради від 27.06.2006р.

функції орендодавця по вказаному договору були передані позивачу, але позивач

не мав підстав звертатися до суду з вимогами про визнання недійсним вказаного

договору, що також є підставою для відмови у задоволенні позову у повному

обсязі.

Рішенням

господарського суду Одеської області від 23.06.2008р. по справі №22/366-07-8426

(суддя Торчинська Л.О.) задоволено позов Представництва по управлінню

комунальною власністю Одеської міської ради до ФО-П ОСОБА_1.,

Житлово-експлуатаційного об'єднання Ленінського району Управління

житлово-комунального господарства Одеського виконкому в особі Ліквідаційної

комісії комунальних підприємств виконавчого комітету Одеської міської ради

згідно з рішенням Одеської міської ради №59 від 31.01.2003р., ПП

„Енергокомплекс”, БРК „Вадим”, за участю третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -ФО-П ОСОБА_4. про

визнання недійсним договору оренди, виселення та зобов'язання усунути перешкоди

у користуванні нежитловим приміщенням: 1)визнано недійсним на майбутнє договір

б/н від 09.08.2002р. на оренду нежитлових приміщень в будинку місцевої ради,

укладений між ЖЄО Ленінського району Управління житлово-комунального

господарства Одеського виконкому та ФО-П ОСОБА_1відповідно до якого останньому

надано у користування нежитлове приміщення першого поверху площею 33,7 кв.м.,

по АДРЕСА_2; 2) зобов'язано виселити ФО-П ОСОБА_1, ПП „Енергокомплекс” та РБК

„Вадим” з нежитлового приміщення першого поверху, площею 33,7 кв.м по АДРЕСА_2;

3) зобов'язано ПП „Енергокомплекс” усунути Представництву по управлінню

комунальною власності Одеської міської ради перешкоди у користуванні нежитловим

приміщенням першого поверху, площею 33,7 кв.м., по АДРЕСА_2 4) стягнуто з

відповідачів на користь позивача витрати по сплаті державного мита у розмірі 85

грн., солідарно по 21,25 грн. з кожного відповідача, та послуг з

інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.,

солідарно по 29,50 грн. з кожного відповідача, з посиланням на те, що:

1)дослідивши типовий договір б/н від 09.08.2002р. на оренду нежилих приміщень в

будинку місцевої Ради (далі спірний договір), господарський суд першої інстанції

встановив, що договір оформлений на бланку типового договору зразку 80-х років,

орендодавцем по спірному договору визначене „домоуправління”, яке виправлено на

ЖЕО Ленінського району, а орендарем є ПП Філінський, зі змісту п. 1 спірного

договору вбачається, що графа номеру та дати ордеру, тобто „підстави”, згідно з

якою орендоване приміщення передається орендарю, є незаповненою, також не

заповнені графи по встановленню площі орендованих приміщень, оцінці

орендованого майна, п. 5 договору визначено, що орендна плата становить 100

грн. в місяць, з посиланням на її відповідність діючим тарифам на нежитлові

приміщення, проте відсутні розрахунок орендної плати та посилання на нормативні

документи, на підставі яких було розраховано розмір орендної плати, таким чином

сторонами за оспорюваним договором не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов

договору в порушення ст. 153 Цивільного кодексу України (1963) та ст. ст. 10-12

Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, а отже,

відповідно до ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України

вказаний договір слід визнати недійсним; 2) на підставі ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст.

236 Цивільного кодексу України, враховуючи фактичне зайняття та користування

ФО-П ОСОБА_1. вказаним приміщенням на підставі спірного договору оренди з

моменту його укладення та неможливість повернення отриманого орендарем за

договором (фактичне користування приміщенням), суд дійшов висновку про

правомірність вимог позивача про визнання спірного договору недійсним на

майбутнє та про необхідність повернення спірного приміщення позивачу; 3) БРК

„Вадим” не надав до суду докази правомірності зайняття спірного приміщення, а

ПП „Енергокомплекс” в обґрунтування правомірності знаходження у спірному

приміщенні посилається на договір зберігання від 05.12.2005р., який укладено

між ПП „Енергокомплекс” та ФО-П ОСОБА_1який по своїй правовій природі випливає

зі спірного договору оренди, тому з визнанням останнього недійсним також є

неправомірним подальше користування ФО-П ОСОБА_1. спірним приміщенням для

розміщення і зберігання майна ПП „Енергокомплекс”, подальше знаходження майна

ПП „Енергокомплекс” у спірному приміщенні створює перешкоджання для позивача у

вільному застосуванні прав власності на нього, тому є правомірною позовна

вимога, щодо зобов'язання ПП „Енергокомплекс” усунути ці перешкоди; 4) згідно з

п. 3.3 Роз'яснення президії Вищого господарського суду № 02-5\111 від

12.03.1999 року (зі змінами) „Про деякі питання практики вирішення спорів,

пов'язаних з визнанням угод недійсними”, недійсні угоди, як правило, не

породжують для сторін прав та обов'язків, тому до вимог визнання таких угод не

дійсними строки позовної давності не застосуються, оскільки ФО-П ОСОБА_1. на

підставі спірного договору продовжує на цей час неправомірно користуватися

спірним приміщенням, чим порушує права позивача, тому не застосовується позовна

давність для визнання договору недійсним.

Не

погоджуючись з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду до Одеського

апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач

-ФО-П ОСОБА_1., в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської

області від 23.06.2008р. по справі №22/366-07-8426., прийняти нове рішення,

яким відмовити у задоволенні позову Представництва по управлінню комунальною

власністю Одеської міської ради та покласти на позивача витрати по сплаті

державного мита за подання апеляційної скарги, мотивуючи це тим, що: 1)

висновки господарського суду першої інстанції про незастосування позовної

давності не відповідає чинному законодавству, оскільки до вимог про визнання

недійсною угоди застосовується за ст. 257 Цивільного кодексу України загальна

позовна давність тривалістю в 3 роки, відповідно до ст. 262 названого Кодексу

заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної

давності, таким чином перебіг позовної давності до вимог Представництва по

управлінню комунальною власністю Одеської міської ради як орендодавця за

договором оренди від 09.08.2002р. почався у той самий момент як і для ЖЕО

Ленінського району та сплив 10.08.2005р., тобто до моменту звернення позивача

до суду з позовною заявою, при цьому господарським судом першої інстанції

невірно застосовані роз'яснення Вищого господарського суду України №02-5/111

від 12.03.1999р., таким чином всупереч наведеним нормам, роз'ясненням та

практиці Вищого господарського суду України, судом не було застосовано до

позовних вимог Представництва щодо визнання недійсним договору оренди від

09.08.2002р. позовну давність; 2) господарським судом першої інстанції визнано

недійсним договір оренди від 09.08.2002р. з посланням на ст. 10-12 Закону

України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 153 Цивільного

кодексу України в редакції 1963 року, між тим вказаний висновок суду

спростовується матеріалами справи, оскільки в оспорюваному договорі оренди

визначено об'єкт оренди -нежитлова будівля без літери, що входить до

домоволодіння АДРЕСА_2 крім того договором встановлено, що об'єкт передається

для використання під склад, п. 9 цього договору передбачено, що орендар приймає

участь у витратах орендодавця з експлуатації домоволодіння -утриманню

обслуговуючого персоналу, страхуванню будівель, сплати податків в розмірі

дійсної суми цих витрат, пропорційно частині домоволодіння, п. 12 договору

встановлено, що капітальний ремонт основних конструктивних елементів чи

приміщення, переданого в оренду, спричинений нормальною амортизацією,

здійснюється за рахунок орендодавця, таким чином сторонами за вказаним

договором при його укладенні були обумовлені усі істотні умови договору оренди,

крім того, непроведення експертної оцінки об'єкту оренди та невизначення

вартості об'єкту оренди в договорі не призвело до порушення прав територіальної

громади, оскільки передбачена договором орендна плата є вище максимального

рівня, встановленого Методикою розрахунку й порядку використання плати за

оренду державного майна, яка була чинною на момент укладення договору;

3)господарським судом при прийнятті рішення невірно застосовані положення п.п.

4, 5 Методики розрахунку граничним розмірам й порядку використання орендної

плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Одеси,

затвердженої рішенням Одеської міської ради №1665-ХХІІІ від 31.10.2000р.; 4)

господарським судом першої інстанції порушено норми процесуального права -ч. 1

ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом не було

витребувано матеріали, необхідні для вирішення спору, а саме: опису майна

-технічного стану майна, який додається до договору, та оцінку орендованого

приміщення, оскільки під час розгляду справи в господарському суді першої

інстанції такі документи не досліджувались.

04.08.2008р.

до Одеського апеляційного господарського суду від третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -ОСОБА_4. надійшли

заперечення на апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_1., в якій третя особа спростовує

доводи апеляційної скарги та вказує на те, що рішення господарського суду

першої інстанції відповідає нормам чинного законодавства та обставинам справи,

у зв'язку з чим рішення господарського суду слід залишити без змін, а

апеляційну скаргу -без задоволення.

Розглянувши

матеріали справи та доводи апеляційної скарги ФО-П ОСОБА_1., заслухавши

представників відповідачів та третьої особи, перевіривши правильність юридичної

оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом

першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті

рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що

апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення господарського суду

першої інстанції слід -скасувати частково, з огляду на таке.

Дослідивши

матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду

встановила, що відповідно до розпорядження Виконавчого комітету Одеської

міської ради від 05.12.1995 року № 1189 двоповерхове нежитлове приміщення,

площею 64,1 м.кв., розташоване за адресою: м. АДРЕСА_1 належить на праві

власності Одеській міській раді.

11.04.2000р.

між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

(орендодавець) та ФО-П ОСОБА_4 (орендар), на підставі розпорядження голови

міськвиконкому №275-01 від 11.04.2000р., укладено договір оренди нежитлового

приміщення №19/82, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв у

строкове платне володіння та користування приміщення першого поверху, загальною

площею 125 кв.м., розташоване за адресою:АДРЕСА_3, з метою розміщення

виробництва, строком з 11.04.2000р. до 11.04.2005р.. Орендна плата встановлена

п. 3.1. вказаного договору оренди у розмірі 236,25 грн..

Нежитлове

приміщення, загальною площею 125 кв.м., розташоване за адресою:АДРЕСА_3,

передано орендодавцем орендарю 11.04.2000р., про що свідчить акт

прийому-передачі нежитлового приміщення.

09.08.2002р.

між Житлово-експлуатаційним об'єднанням Ленінського району м. Одеси

(домоуправління) та ФО-П ОСОБА_1. (орендар) укладено договір оренди нежитлових

приміщень в будинку місцевих Рад, за умовами якого домоуправління передало, а

орендар прийняв у орендне користування нежитлові торгові приміщення під склад,

розташовані за адресою: АДРЕСА_1 строком з 09.08.2002р. по 20.08.2003р., розмір

орендної плати встановлений сторонами в сумі 100 грн. в т.ч. ПДВ.

Рішенням

виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.01.2003р. №59 „Про

вдосконалення роботи з ліквідації житлово-експлуатаційних підприємств

територіальної громади міста Одеси” створено ліквідаційну комісію комунальних

підприємств: „Житлово-експлуатаційне об'єднання Малиновського району”,

„Житлово-експлуатаційне об'єднання Іллічівського району”,

„Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району”, „Житлово-експлуатаційне

об'єднання Центрального району”, Житлово-експлуатаційних підприємств

Ленінського, Приморського, Суворовського, Жовтневого районів м. Одеси, яку

зобов'язано провести ліквідаційні заходи у порядку, передбаченому чинним

законодавством України, скласти ліквідаційні баланси та подати їх на

затвердження виконавчого комітету Одеської міської ради, у десятиденний термін

передати документи ліквідаційній комісії.

05.12.2005р.

між ПП „Енергокомплекс” (поклажодавець) та ФО-П ОСОБА_1. (зберігач) укладено

договір відповідального зберігання, згідно з умовами якого поклажодавець

передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання належне поклажодавцеві

майно, яке має зберігатися в приміщенні будівлі, розташованої за

адресою:АДРЕСА_1 що знаходиться в користуванні зберігача.

Рішенням

Одеської міської ради № 56-V від 27.06.2006р. „Про впорядкування роботи

виконавчих органів Одеської міської ради з виконанням функцій орендодавця

нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної

громади м. Одеси”, встановлено, що єдиним уповноваженим органом Одеської

міської ради з питань виконання функцій орендодавця нежитлових будівель

(споруд, приміщень), що знаходяться у комунальній власності територіальної

громади міста Одеси, за винятком нежитлових будівель (споруд, приміщень)

комунальних установ та підприємств охорони здоров'я, є Представництво по

управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, окрім нежитлових

будівель (споруд, приміщень), що знаходяться на балансі виконавчих органів

Одеської міської ради та комунальних підприємств, засновником яких виступає

Одеська міська рада. При цьому виконавчим органам Одеської міської ради, крім

управління охорони здоров'я Одеської міської ради, які виконували функції

орендодавця стосовно об'єктів комунальної власності територіальної громади м.

Одеси слід було забезпечити передачу за актами приймання-передачі

Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради нежитлових

будівель (споруд, приміщень), що знаходяться в їх віданні, а також передачу

договорів оренди на нежитлові будівлі (приміщення, споруди) та орендних справ

протягом 30 днів з дня прийняття цього рішення.

На

виконання вказаного рішення Одеської міської ради, рішенням Одеської міської

ради від 27.06.2006 року № 20-V „Про затвердження структури виконавчих органів,

загальної чисельності апарату Одеської міської ради, її виконавчих органів та

витрат на їх утримання” затверджено Положення про Представництво по управлінню

комунальною власністю Одеської міської ради, яким у параграфі 2 встановлено, що

Представництво реалізовує місцеву політику у сфері управління комунальною

власністю, забезпечує надходження коштів до бюджету за рахунок ефективного

обліку, використання, збереження майна територіальної громади, здійснює

повноваження орендаря комунального майна. 

Додатковим

погодженням від 27.12.2006р. до договору оренди нежитлового приміщення №19/82

від 11.04.2000р. сторонами за вказаним договором (Представництво по управлінню

комунальною власністю Одеської міської ради та ФО-П ОСОБА_4) на підставі

Методики розрахунку граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що

знаходиться у комунальній власності 

територіальної громади міста Одеси, затвердженої рішенням Одеської

міської ради від 09.11.2005р. №4840-ІV, листа орендаря вх. №01-14/10846 від

21.09.2006р., технічного паспорту КП „ОМБТІ та РОН” від 26.08.2006р. та у

зв'язку зі збільшенням орендованої площі на 33,7 кв.м., збільшено розмір

орендної плати за орендовані по договору №19/82 від 11.04.2000р. нежитлові

приміщення першого поверху, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 з 27.12.2006р.

-1505,41 грн..

Актом

обстеження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. АДРЕСА_1 від

15.03.2007 року, складеного представниками Представництва по управлінню

комунальною власністю Одеської міської ради, в присутності заступника директора

КП „ДЕЗ „Пересипське” та ФО-П ОСОБА_4. встановлено, що нежитлове приміщення

першого поверху (склади), площею 33,7 кв.м., орендоване ФО-П ОСОБА_4 по

договору №19/82 строком дії до 01.06.2007р., займають БРК „Вадим” та гр.

ОСОБА_5. -директор ПП „Енергокомплекс”, без належних правових підстав.

У

зв'язку з вищенаведеним Представництво по управлінню комунальною власністю

Одеської міської ради звернулося до господарського суду першої інстанції з

позовом до ФО-П ОСОБА_1., Житлово-експлуатаційного об'єднання Ленінського

району Управління житлово-комунального господарства Одеського виконкому в особі

Ліквідаційної комісії комунальних підприємств виконавчого комітету Одеської

міської ради згідно з рішенням Одеської міської ради №59 від 31.01.2003р., ПП

„Енергокомплекс”, БРК „Вадим”, за участю третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -ФО-П ОСОБА_4. про визнання

недійсним на майбутнє договору оренди б/н від 09.08.2002р., укладеного між ЖЕО

Ленінського району Управління житлово-комунального господарства Одеського

виконкому та ФО-П ОСОБА_1відповідно до якого останньому надано у користування

нежитлове приміщення першого поверху, площею 33,7 кв.м. поАДРЕСА_1 виселення

ФО-П ОСОБА_1., ПП „Енергокомплекс”, БРК „Вадим” та зобов'язання ПП

„Енергокомплекс” усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням

першого поверху, площею 33,7 кв.м. поАДРЕСА_1

Відповідно

до п. 4 та п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України

названий кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання

ним чинності, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності

Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав

та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності;

до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування

наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло

до 01.01.2004р.,застосовується позовна давність, встановлена для відповідних

позовів законодавством, що діяло раніше.

Оспорюваний

договір укладено 09.08.2002р., тобто до набрання чинності Цивільного кодексу

України в редакції 2004 року, у зв'язку з чим до вказаних правовідносин слід

застосовувати Цивільний кодекс України в редакції 1963 року.

Відповідно

до ст. 71 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року загальний строк для

захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність),

встановлюється в три роки.

          Статтею 76 названого Кодексу

встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення

права на позов, тобто з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися

про порушення свого права, винятки з цього правила, а також підстави зупинення

і переривання перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством

та статтями 78 і 79 цього Кодексу.

          Згідно зі ст. 83 даного Кодексу

позовна давність не поширюється: на вимоги, що випливають з порушення особистих

немайнових прав, крім випадків, передбачених законом; на вимоги державних

організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів

та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян; у

випадках, встановлюваних законодавством і на інші вимоги.

З

матеріалів справи вбачається, що позивач -Представництво по управлінню

комунальною власністю Одеської міської ради дізналося про укладення договору

оренди нежитлового приміщення від 09.08.2002р. лише під час розгляду в

господарському суді Одеської області справи №16/242-07-6292 за позовом ФО-П

ОСОБА_4. до БРК „Вадим” та ПП „Енергокомплекс” за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Представництва

по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про усунення перешкод

у користуванні та виселення відповідачів з нежитлового приміщення та за позовом

третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ФО-П ОСОБА_1.

до відповідачів: ФО-П ОСОБА_4. та Представництва по управлінню комунальною

власністю Одеської міської ради про визнання недійсним додаткового погодження

від 27.12.2006р. до договору оренди №19/82 від 11.04.2000р., тобто після

12.09.2007р. (подано позов ФО-П ОСОБА_1.), у зв'язку з чим Представництвом

по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради подано позов до ФО-П

ОСОБА_1., Житлово-експлуатаційного об'єднання Ленінського району Управління

житлово-комунального господарства Одеського виконкому в особі Ліквідаційної

комісії комунальних підприємств виконавчого комітету Одеської міської ради, ПП

„Енергокомплекс”, БРК „Вадим”, за участю третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -ФО-П ОСОБА_4. про визнання

недійсним на майбутнє договору оренди б/н від 09.08.2002р., виселення ФО-П

ОСОБА_1., ПП „Енергокомплекс”, БРК „Вадим” та зобов'язання ПП „Енергокомплекс”

усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням першого поверху, площею

33,7 кв.м. поАДРЕСА_1 таким чином строк позовної давності позивачем не

порушено, оскільки позов подано в межах строку, встановленого ст. 76 Цивільного

кодексу України в редакції 1963 року.

Статтею

41 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року визначено, що угодами визнаються

дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення

цивільних прав або обов'язків.

За

ст. 48 вказаного Кодексу недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону,

по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все

одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі -

відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не

передбачені законом.

Статтею

153 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року договір вважається

укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто

згоди по всіх істотних умовах, істотними є ті умови договору, які визнані

такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті

умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

          Аналогічні норми містяться також і у

ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, за якою зміст

договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені

ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного

законодавства.

          Так, ст. 10 Закону України „Про

оренду державного та комунального майна” істотними умовами договору оренди є:

1) об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); 2)

термін, на який укладається договір оренди; 3) орендна плата з урахуванням її

індексації; 4) порядок використання амортизаційних відрахувань; 4)відновлення

орендованого майна та умови його повернення; 5) виконання зобов'язань; 6)

відповідальність сторін; 7) страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

8)обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна, за

згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

          Дослідивши наявний в матеріалах справи

договір оренди нежитлових приміщень в будівлі місцевих Рад б/н від

09.08.2002р., господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що

оспорюваний договір оренди не містить таких істотних умов договору як об'єкт

оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) та орендна плата з

урахуванням її індексації.

          Як вбачається з матеріалів справи за

адресою:АДРЕСА_1розташовані декілька будівель з нежитловими приміщеннями, які

належать територіальній громаді м. Одеси, проте в договорі оренди від

09.08.2002р. сторонами взагалі не визначено, яке саме нежитлове приміщення

підлягало передачі в оренду ФО-П ОСОБА_1 яка площа, орендованого приміщення,

його місце розташування у домоволодінні, його вартість з урахувнням її

індексації.

          Статтею 11 Закону України „Про оренду

державного та комунального майна” встановлено, що оцінка об'єкта оренди

здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України та передує

укладенню договору оренди, що не було дотримано сторонами при укладенні

оспорюваного договору.

Відповідно

до чинного на момент укладення оспорюваного договору законодавства істотною

умовою договору також була орендна плата, яка встановлювалася згідно з ч. 2 ст.

19 названого Закону на підставі Методики розрахунку та порядок використання

орендної плати, яка визначається: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів,

що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою

Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці

Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у

комунальній власності.

Рішенням

Одеської міської ради №1665-ХХІІІ від 31.10.2000р. „Про оренду комунального

майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси” затверджено Методику

розрахунку, граничні розміри та порядок використання орендної плати за оренду

майна, що є власністю Одеської міської ради, яка розроблена згідно з ст. ст. 1,

3, 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, Постанов

Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1171 „Про внесення змін до

Методики розрахунку і порядку використання 

плати за оренду державного майна”, від 19.01.2000р. №75 „Про внесення

змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного

майна”.

Пунктами

1 та 2 вказаної Методики встановлено, що нежитлові приміщення, що знаходяться в

управлінні Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської

ради або в інших установах, управліннях, підприємствах комунальної власності,

що виконують функції орендодавця, передаються в оренду розпорядженням

міського голови; нежитлові приміщення, що знаходяться в управлінні районних

адміністрацій, передаються в оренду відповідно до розпорядження голови

районної адміністрації за погодженням з Представництвом по управлінню

комунальною власністю Одеської міської ради; договір оренди підлягає

укладенню з моменту підписання відповідного розпорядження „Про передачу в

оренду нежитлових приміщень”.

Як

свідчать матеріали справи та оспорюваний договір, розпоряджень голови Одеської

міської ради та голови районної адміністрації на передачу ФО-П ОСОБА_1 в оренду

нежитлового приміщення не видавалося та відповідного погодження з

Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради не

відбулося, оскільки з п. 1 спірного договору вбачається, що графа по номеру та

даті  ордеру, тобто „підстави”, згідно з

якою орендоване приміщення передається орендарю, є не заповненою.

Відповідно

до п.п. 3-4 Методики розмір орендної плати за нерухоме майно встановлюється

договором оренди між орендарем та орендодавцем згідно з цією Методикою,

граничні розмірі плати за оренду майна встановлюються у відсотках від

експертної оцінки вартості цього майна на рік (орендна плата за складські

приміщення розраховується за основним видом діяльності).

У

оспорюваному договорі не було вказано основний вид діяльності ФО-П ОСОБА_1.,

лише зазначено, що приміщення використовується під склад, що також є порушенням

вимог Методики.

Експертна

оцінка проводиться за рахунок орендаря та повинна враховувати відповідний стан

приміщення, місцерозташування об'єктів у межах міста, а також розташування

приміщення в будівлі, у разі оцінки вбудованого приміщення, а також

забезпеченість інженерними мережами (п. п. 6-7 Методики).

ФО-П

ОСОБА_1. та Управлінням житлово-комунального господарства Одеського виконкому в

особі Ліквідаційної комісії комунальних підприємств виконавчого комітету

Одеської міської ради не надано до матеріалів справи експертної оцінки спірного

нежитлового приміщення, на підставі якої було розраховано орендну плату, що

свідчить про порушення при укладенні договору Методики розрахунку, граничні

розміри та порядок використання орендної плати за оренду майна, що є власністю

Одеської міської ради.

Не

приймається до уваги господарського суду апеляційної інстанції твердження

скаржника про порушення господарським судом першої інстанції норм

процесуального законодавства, оскільки господарським судом першої інстанції не

було витребувано експертної оцінки на підставі ст. 38 Господарського

процесуального кодексу України, так як за ст. 33 Господарського процесуального

кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, докази подаються

сторонами та іншими учасниками судового процесу, крім того відповідачами не

заявлялися клопотання про витребування доказів.

Вищенаведене

свідчить про те, що сторони за договором оренди б/н від 09.08.2002р. (ФО-П

ОСОБА_1. та ЖЕО Ленінського району) не досягли згоди щодо істотних умов

договору, вказаний договір не відповідає вимогам Закону України „Про оренду

державного та комунального майна”, Методиці розрахунку, граничні розміри та

порядок використання орендної плати за оренду майна, що є власністю Одеської

міської ради, а тому його слід визнати недійсним на підставі ст. 48 Цивільного

кодексу України в редакції 1963 року.

Дослідивши

висновок судової будівельно-технічної експертизи по справі №22/366-07-8426 ПП

„Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень” №023\2008 від

16.04.2008р. (арк. спр. 107-114 т. І), колегія суддів Одеського апеляційного

господарського суду не приймає вказаний висновок в якості належного доказу в

розумінні ст. ст. 32, 42 Господарського процесуального кодексу України,

оскільки висновок судової будівельно-технічної експертизи не підписаний судовим

експертом та директором експертної установи.

Відповідно

до ч. 2 ст. 48 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року по недійсній

угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за

угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його

вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Статтею

59 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року передбачено, що угода,

визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення, проте, якщо з

самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія

угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.

Враховуючи

підтвердження відповідача -ФО-П ОСОБА_1. про фактичне зайняття та користування

нежитловим приміщенням першого поверху, загальною площею 33,7 кв.м., яке

розташоване за адресою:АДРЕСА_1 на підставі спірного договору оренди з моменту

його укладення та неможливість повернення отриманого орендарем за договором

приміщення (фактичне користування приміщенням), господарський суд першої

інстанції дійшов вірного висновку про визнання договору недійсним на майбутнє.

Таким

чином, ФО-П ОСОБА_1 повинен повернути займане нежитлове приміщення, яке

належить територіальній громаді міста Одеси, уповноваженому Одеською міською

радою представнику -Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської

міської ради.

Під

час знаходження в орендованому приміщенні ФО-П ОСОБА_1. укладено договір

відповідального зберігання від 05.12.2005р., відповідно до умов якого ПП

„Енергокомплекс” (поклажодавець) передало, а ФО-П ОСОБА_1. (зберігач) прийняв

на відповідальне зберігання належне поклажодавцеві майно.

Вказаний

договір зберігання від 05.12.2005р. по своїй правовій природі випливає зі

спірного договору оренди, тому з визнанням останнього недійсним також є

неправомірним подальше користування ФО-П ОСОБА_1. спірним приміщенням для

розміщення і зберігання майна ПП „Енергокомплекс”.  

Відповідно

до ст. 79 Закону України „Про виконавче провадження”, виселення полягає у

звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб),

яка виселяється, її майна та у забороні даній особі користуватися цим

приміщенням. Примусовому виселенню підлягають лише особи, які визначені у

виконавчому документі. 

          Враховуючи визнання недійсним договору оренди

від 09.08.2002р., на підставі якого зберігач займав орендоване приміщення,

господарським судом першої інстанції правомірно встановлено, що подальше

знаходження майна ПП „Енергокомплекс” у спірному приміщенні створює перешкоди

для Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради у

вільному застосуванні прав власності на нього, таким чином, господарським судом

першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги Представництва по управлінню

комунальною власністю до ПП „Енергокомплекс” про виселення останнього з

займаного приміщення та усунення перешкод у користуванні позивачем приміщенням.

Представництво

по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради у позові просить

виселити Будівельно-ремонтний кооператив „Вадим” з нежитлового приміщення,

загальною площею 33,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 господарським

судом першої інстанції вказана позовна вимога задоволена, проте, як вбачається

з постанови Вищого господарського суду України від 19.06.2008р. по справі

№16/242-07-6292 за позовом ФО-П ОСОБА_4. до БРК „Вадим” та ПП „Енергокомплекс”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на

стороні позивача -Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської

міської ради про усунення перешкод у користуванні та виселення відповідачів з

нежитлового приміщення та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні

вимоги на предмет спору, - ФО-П ОСОБА_1. до відповідачів: ФО-П ОСОБА_4. та

Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про

визнання недійсним додаткового погодження від 27.12.2006р. до договору оренди

№19/82 від 11.04.2000р., БРК „Вадим” в добровільному порядку звільнив нежитлове

приміщення, загальною площею 33,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Крім

того, представники ФО-П ОСОБА_1., ПП „Енергокомплекс” та ФО-П ОСОБА_4. в

судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції підтвердили факт

добровільного виселення БРК „Вадим” з нежитлового приміщення, розташованого за

адресою: АДРЕСА_1

Таким

чином, апеляційний господарський суд вважає, що провадження за позовними

вимогами Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської

ради до Ремонтно-будівельного кооперативу „Вадим” про виселення слід припинити

на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

          Враховуючи вищенаведене, апеляційний

господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_1.

слід задовольнити частково, пункти 1,6 рішення господарського суду першої

інстанції скасувати та викласти в новій редакції.

Керуючись

ст. ст. 80, 99, 101 -105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П

О С Т А Н О В И В:

Апеляційну

скаргу задовольнити частково.

          Пункти 1, 6 рішення господарського

суду Одеської області від 23.06.2008р. по справі №22/366-07-8426 скасувати

частково, виклавши в наступній редакції:

          „ Позов задовольнити частково.

Провадження

у справі за позовними вимогами Представництва по управлінню комунальною

власністю Одеської міської ради до Ремонтно-будівельного кооперативу „Вадим”

про виселення припинити.”

          В іншій частині рішення

господарського суду Одеської області від 23.06.2008р. по справі №22/366-07-8426

залишити без змін.

Постанова

набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в

касаційному порядку.

Головуючий

суддя:                                                                             

О.О. Журавльов    

Суддя:                                                                                 В.М.

Тофан

Суддя:                                                                                                

М.В. Михайлов