Рішення

від 20.09.2006 по справі 22-5173/2006р.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року місяця вересня дня 20

колегія судців судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Автономної

Республіки Крим в складі:

Головуючого,

судді:   Синельщікової О.В. Суддів:   Іващенко В.В.

Берещанської

І.І. При секретарі:   Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Сімферополі апеляційні скарги Товариства з обмеженою

відповідальністю „Кронос", ОСОБА_1 на рішення Алуштинського міського суду

АР Крим від 19.05.2006р. в справі за

позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кронос"

про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного

прогулу, заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні,

відшкодування матеріальної і моральної шкоди

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням

Алуштинського міського суду АР Крим від 19.05.2006р. позов ОСОБА_1 задоволено.

Постановлено: поновити його на роботі на посаді начальника постачання ТОВ

„Кронос" з 30.11.2005р., стягнути з ТОВ „Кронос" на користь ОСОБА_1

середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 30.11.2005р. по

19.05.2006р. у розмірі 6741 грн. 92 коп., грошове відшкодування моральної шкоди

у сумі 10000 грн., компенсацію відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 7098

грн.

Рішення в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за один

місяць у сумі 1196 грн. 79 коп. допущено до негайного виконання.

У задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній

скарзі ТОВ „Кронос" ставить питання про скасування рішення суду з

ухваленням нового рішення про відмову у позові, посилаючись на те, що висновки

суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема, апелянт

посилається на те, що відповідач надав достатньо доказів, які підтверджують

факт відсутності позивача на робочому місці з 30.11.2005р. по 13.12.2005р., а саме

акти, складені комісією, показання свідків ОСОБА_2., ОСОБА_3,ОСОБА_4., яким суд

не дав належної оцінки.

Між тим,

непереконливі, суперечливі показання свідків: ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7,

ОСОБА_8., - суд оцінив як такі, що підтверджують факт находження позивача на

робочому місці.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. ставить питання про скасування рішення суду у

частині відмови йому у задоволенні частини позовних вимог: про стягнення

заробітної плати за період з 01.12.2005р. по 20.12.2005р. суми 2364

Справа № 22-5173/2006р.                          

грн., стягнення середнього

заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, про стягненні з

відповідача суми, отриманої ним по договору позики, укладеному з ОСОБА_9, з

урахуванням штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору у

розмірі 11566 грн. 80 коп.

Крім того,

апелянт посилається на те, що судом неправильно, з порушенням вимог Постанови

Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995р. визначений розмір середньої

заробітної плати у сумі 1196 грн. 79 коп. У жовтні-листопаді 2005р. він не

працював повний місяць з поважних причин, тому при розрахунку середнього

заробітку необхідно прийняти заробітну плату за серпень - вересень 2005 p.,

яка складає 4268 грн. 20 коп.

Заперечень на апеляційні скарги не

надійшло.

Заслухавши

доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна

скарга ТОВ „Кронос" підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи

позов, суд виходив із того, що відповідачем не надано доказів, які б достовірно

підтверджували відсутність позивача на роботі більш трьох годин без поважних

причин. 27.10.2005р. наказом № 203 позивач був усунений від виконання

обов'язків начальника постачання ТОВ „Кронос" в зв'язку з проведенням

службового розслідування. В наказі визначено, що він повинен знаходитися на

території в робочому режимі. Тільки через місяць було прийнято розпорядження

НОМЕР_2. про організацію робочого місця для ОСОБА_1. в кабінеті служби безпеки,

але він не був ознайомлений з цим наказом.

Суд не прийняв

до уваги такі письмові докази, як акти про відсутність його на робочому місці в період з 30.11.2005р. по

13.12.2005р. (а.с. 139-146), тому що вони не затверджені директором

підприємства, і тому, що особи, які склали ці акти перевіряли присутність

позивача у кабінеті безпеки, тоді як робоче місце позивача визначене не було. З

30.11.2005р. по 13.12.2005р.позивач знаходився на території ТОВ „Кронос",

що підтвердили кілька свідків.

Але висновки суду не відповідають обставинам справи, сукупності доказів, наданих

відповідачем.

Відповідно до

ч.І ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень, тому висновок суду про те, що відповідач - ТОВ

„Кронос"- не надав доказів, які б достовірно підтверджували відсутність

позивача на роботі в період з 30.11.2005р. по 13.12.2005р. не являється

правильним.

Саме позивач

згідно зі ст. 60 ЦПК України повинен довести, що він знаходився на роботі в

зазначений робочий час. Він у позовній заяві посилається тільки на показання

свідків: ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Суд оцінив ці

показання як достатні на підтвердження знаходження позивача на робочому місці у

робочий час в період з 30.11.2005р. по 13.12.2005р.

Проте,

встановлені судом на підставі цих свідчень фактичні дані, саме: „що позивача

часто бачили на території ТОВ „Кронос" і що він „ часто сидів в майстерні

та працював над документами", не можуть свідчить про те, що ОСОБА_1

працював у вказані дні весь робочий час відповідно до правил внутрішнього трудового

розпорядку і вимог трудового законодавства.

Між тим, суд безпідставно не прийняв до уваги докази,

надані позивачем: акти, складені комісією в

складі чотирьох посадових осіб про те, що позивач був

відсутній   в  

період   з   30.11.2005р.   по  

13.12.2005р.   на   робочому  

місці, посилаючись на те, що ці акти не

затверджені директором підприємства.

Діючим трудовим законодавством не встановлено певної форми цих актів, тому

оцінка їх судом як неналежних доказів не являється правильною

Більш того, свідки, які підписали акти про відсутність позивача на робочому місці: ОСОБА_2., ОСОБА_3,ОСОБА_4., - підтвердили

викладені в актах обставини у судовому засіданні,

однак суд не дав їм ніякої оцінки.

Суд необгрунтовано не прийняв до уваги й акт від 30.11.2005р. про ознайомлення позивача з розпорядженням про визначення

йому робочого місця на час проведення службового

розслідування - в кабінеті служби безпеки -згідно з яким він від підпису відмовився. Вказані в акті обставини також

були підтверджені показаннями свідків - осіб, які його склали.

Вважаючи, що суд вважав доведеними ті обставини, які, на думку колегії, не доведені позивачем, висновки суду не відповідають

обставинам справи, судова колегія, керуючись п. п. 2, 3

ч.І ст. 309 ЦПК України, скасовує рішення суду першої інстанції з ухваленням

нового рішення про відмову позивачеві у позові про поновлення на роботі,

стягнення заробітку з весь час вимушеного прогулу і

відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Колегія суддів вважає, що при звільненні ОСОБА_1 не було допущено порушень діючого трудового законодавства, він був

звільнений з підстав п.4 ст. 40 КЗпП України за прогули,

допущені ним в період з 30.11.2005р. по 13.12.2005р.

Колегія суддів встановила, що 27.10.2005р. ОСОБА_1 на підставі наказу № 203 був усунений від виконання обов'язків начальника

постачання ТОВ „Кронос" в зв'язку з

проведенням службового розслідування. Розпорядженням НОМЕР_2. йому було визначено робоче місце на час проведення службового розслідування - у кабінеті служби безпеки. З

зазначеним розпорядженням він був

ознайомлений, але від підпису відмовився.

З 30.11.2005р. по 13.12.2005р. ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин, наказом НОМЕР_1. він був звільнений

з посади начальника постачання за прогули з виплатою

компенсації за невикористану відпустку строком 16 днів. Від дачі пояснень з

проводу допущених прогулів він відмовився.

З матеріалів справи вбачається, що звільнення позивача проведене уповноваженим власником органом ТОВ „Кронос" з

додержанням вимог, передбачених статтями 147, 148, 149

КЗпП України, зокрема: строк на застосування дисциплінарного

стягнення у вигляді прогулу не закінчився, інше дисциплінарне стягнення за цей проступок не застосовувалось, при звільненні

враховувались тяжкість вчиненого проступку,

попередня робота ОСОБА_1, до якого вже було засновано раніше дисциплінарне

стягнення за інший дисциплінарний проступок і відносно якого проводилось

службове розслідування.

За таких обставин колегія суддів вважає необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про поновлення на

роботі, стягнення середнього заробітку за весь час

вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Дослідивши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, колегія суддів вважає

апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Доводи

апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що відповідач повинен відшкодувати йому

матеріальну шкоду, яку він зазнав в зв'язку з виплатою штрафних санкцій за

договором позики, укладеним з ОСОБА_9 з посиланням на ст. ст. 611, 612 ЦК

України, являються необгрунтованими, оскільки ці норми матеріального права

регулюють взаємовідносини боржника і кредитора в цивільному правовому

зобов'язанні, проте предметом його позову являються вимоги щодо поновлення

порушених на його погляд трудових прав з боку власника підприємства.

Колегія суддів

встановила, крім того, що позивач не працював в період з 01.12.2005р. по

20.12.2005р., тому його вимоги про стягнення заробітної плати за цей період

необгрунтовані.

Доводи

апеляційного суду про неправильність визначення судом розміру середнього

заробітку колегія суддів не перевіряє, оскільки рішення суду першої інстанції в

частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу скасовує

з ухваленням нового рішення у цієї частині про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.2, 3

ч.І  ст. 309, 314, 316 Цивільного

процесуального Кодексу України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кронос" задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення

Алуштинського міського суду АР Крим від 19.05.2006р.у частині задоволення

позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі, оплаті часу вимушеного прогулу,

відшкодування матеріальної і моральної шкоди скасувати.

У позові ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кронос" про поновлення на

роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,

заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування

матеріальної і моральної шкоди відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення

набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено

безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.