Постанова

від 05.07.2007 по справі 2-а-532/2007

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЛУГАНСЬК

Справа № 2-а-532 \ 2007 p

Справа № 2-а-532 \ 2007 p.

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

05 липня 2007

року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого

судді: Таранової О.П.,

при секретарі:

Жданової Ю.П.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ленінського районного суду м.

Луганська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного

військового комісаріату, Головного управління пенсійного фонду України у

Луганській області та Головного управління Державного казначейства України у

Луганській області про перерахунок підвищення до пенсії, як учаснику бойових

дій, та стягнення заборгованості , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач

звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що Луганський обласний військовий

комісаріат (надалі ЛОВК) не у повному обсязі нараховував та сплачував йому

підвищення пенсії за вислугою років, як учаснику бойових дій, починаючи з

1.01.2000 по 31.12.2006 року. Позивач посилався на вимоги ст. 15 закону України

„Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового

складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 9.04.1992 року №

2262-Х11, згідно яким учасникам бойових дій пенсії за вислугою років

підвищуються на 150 процентів мінімальної пенсії за віком. Позивач вказав, що

він звертався до ЛОВК з проханням перерахувати розмір підвищення до пенсії, на

що отримав усну відмову. Просив суд визнати дії ЛОВК про відмову у перерахунку

підвищення пенсії згідно вимог вищевказаного Закону неправомірною, зобов'язати

ЛОВК провести перерахунок підвищення пенсії, як учаснику бойових дій, з

1.01.2000 року по 31.12.2006 року згідно вимог вищевказаного Закону, та

стягнути на його користь у творену заборгованість. У судовому засіданні позивач

підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник

відповідача ЛОВК у судове засідання не з'явився, про місто та час розгляду

справи повідомлений належним чином під розпис, надав суду письмові заперечення,

позов не визнав у повному обсязі, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів

України № 831 від 26.07.1996 року „Про підвищення розмірів пенсій та інших

соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів...", згідно яким

підвищення до пенсії позивачу, як учаснику бойових дій, треба розраховувати

виходячи з розміру 16 грн. 61 коп., та на ст. 2 постанови Кабінету Міністрів

України № 1 від 3.01.2002 року „Про підвищення розмірів пенсій та інших

соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів..." з послідуючими

змінами, згідно яким підвищення до пенсії позивачу з 1.10.2003 року треба

розраховувати виходячи з розміру 19 грн. 91 коп.. Також представник ЛОВК,

посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України № 1522 від 2.11.2006 року,

просив суд врахувати, що з 1.01.2007 року усі пенсійні справи пенсіонерів

Міністерства Оборони України передані до Управління пенсійного фонду України у

Луганській області, яке, на його думку, і повинно зараз нести відповідальність

за борги, які пенсіонерів МО України.

Залучений

у якості співвідповідача до участі у справі представник Головного управління

пенсійного фонду України у Луганській області (надалі ГУПФУ) у судовому

засіданні позовні вимоги не визнала повністю, надала письмові заперечення,

вказавши, з 1.01.2007 року пенсійні справи пенсіонерів Міністерства Оборони

України дійсно передані до Головного управління ПФУ у Луганській області, однак

ГУПФУ не є правонаступником Міністерства Оборони України, у зв'язку з чим всю

відповідальність за правильність та достовірність призначення та перерахунку

пенсій даній категорії громадян, на її думку, повинен нести Луганський обласний

військовий комісаріат. Представник ГУПФУ посилалася на лист міністерства

юстиції України за № 21-46-139 від 30.03.2007 року, де вказано, що Управління

пенсійного фонду України не є правонаступником Міністерства Оборони України, а

кошти на призначення та виплату пенсій військовослужбовцям до 2007 року

передбачалися Міністерству Оборони України законами України „Про державний

бюджет України „ на відповідний рік. Тому представник ГУПФУ наполягала на тому,

що сплату боргу за позовом, у разі його задоволення, який утворився до

1.01.2007 року, повинен здійснити ЛОВК. Представник ГУПФУ також вважала, що при

розрахунку позивачу підвищення до пенсії необхідно керуватися постановами КМУ,

на які посилався у своїх запереченнях представник ЛОВК. Залучений у якості

співвідповідача до участі у справі 

представник Головного управління Державного казначейства України у

Луганській області (надалі ГУДК) у судовому засіданні позовні вимоги не визнала

повністю, надала письмовий відзив, вказавши, що згідно ст. 33 Закону України

„Про державний бюджет України на 2007 рік" списання коштів за відповідним

рішенням на користь

військовослужбовців,

осіб рядового і начальницького складу бюджетної установи здійснюється за

рахунок і в межах бюджетних асигнувань, встановлених на утримання цієї установи,

тобто, за рахунок ЛОВК або ГУПФУ. 

Заслухавши

сторони, дослідивши докази по справі, суд приходить до наступного. У судовому

засіданні досліджені наступні докази: письмові відповіді відповідачів, копія

витягу з наказу по особовому складу частини та копія витягу з наказу по

стройовій часті, копії розрахунків відповідачем (ЛОВК) пенсії за вислугою років

позивачу у період з 1.01.2000 року по 31.12.2006 року, копія посвідчення,

згідно якого позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для

ветеранів війни - учасників бойових дій, розрахунок підвищення пенсії позивачу,

як учаснику бойових дій, та суми загальної заборгованості відповідача з

1.01.2000 року по 31.12.2006 року, лист-роз'яснення з міністерства юстиції.

Судом

встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України

для ветеранів війни - учасників бойових дій, що убачається з копії посвідчення:

НОМЕР_1 від 16.11.1995 року.

До

1.01.2007 року пенсія позивачу нараховувалася та сплачувалася відповідачем

ЛОВК, з 1.01.2007 року - ГУПФУ у Луганській області.

Відповідачами

не заперечувалося матеріальне право позивача на отримання підвищення пенсії, як

учасника бойових дій.

Згідно

копій розрахунків пенсії за вислугою строків служби, відповідач ЛОВК

нараховував позшачу надбавку, як учаснику бойових дій, у наступних розмірах: з

1.01.2000 року по 30.09.2003 року -24,93 грн, з 1.10.2003 року по 30.06.2006

року - 29,87 грн., з 1.07.2006 по 30.09.2006 року - 89,75 грн., з 1.10.2006

року по 31.12.2006 року -91,50 грн..

Згідно

п. „г" ч. 1 ст. 15 закону України "Про пенсійне забезпечення

військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх

справ та деяких інших осіб" у редакції № 2262-12 від 9.04.1992 року,

учасникам бойових дій пенсії за вислугу років підвищуються на 150 процентів

мінімальної пенсії за віком. Згідно вимог ст. 22 Конституції України не

допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті

нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тому суд вважає за необхідне

керуватися вимогами ст. 15 закону України "Про пенсійне забезпечення

військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх

справ та деяких інших осіб" від 9.04.1992 року № 2262-Х11, які у період з

1.01.2000 року по 30.06.2006 року передбачали виплати підвищення до пенсії

позивачу у розмірах більших, ніж діючі з 1.07.2006 року вимоги закону України

"Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких

інших осіб". Зі змісту ст. 46 Конституції України, ст. 28 Закону України

„Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" слід розуміти, що

мінімальний розмір пенсії за віком не може бути нижче за прожитковий мінімум.

Аналогічне убачається з вимог ст. 2 Закону України „Про прожитковий

мінімум", згідно яким прожитковий мінімум застосовується для встановлення

мінімальної пенсії за віком.

Суд бере

до уваги те, що ст. 46 Конституції України не містить будь-яких обмежень що до

застосування прожиткового мінімуму до пенсій військовослужбовців чи іншої

соціальної категорії громадян України. Згідно ст. 1 закону України „Про

затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік" прожитковий мінімум на

одну особу в розрахунку на місяць у 2000 році для осіб, які втратили

працездатність становив 216 грн. 56 коп.

Тому, у 2000 році підвищення пенсії за вислугу років позивачу, як

учаснику бойових дій, щомісячно повинно було становити 324,84 грн. (216,56 грн.

х 150% = 324,84 грн.), а фактично відповідач ЛОВК нараховував підвищення у

розмірі 24,93 грн. Заборгованість за 12 місяців 2000 року склала: (324,84 -

24,93) х 12 міс.= 3598,92 грн.

Згідно

ст. 1 закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік"

прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у 2001 році для осіб,

які втратили працездатність, становив 248 грн.77 коп. У 2001 році підвищення пенсії за вислугу років позивачу, як

учаснику бойових дій, щомісячно повинно становити 373,16 грн. (248,77 грн. х

150% = 373,16 грн.), а фактично відповідач ЛОВК нарахував та сплатив позивачу

щомісячно у 2001 році підвищення у розмірі 24,93 грн. Заборгованість за 12

місяців 2001 року склала: (373,16-24,93) х 12 міс.= 4178,76 грн. Згідно закону

України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік" та закону

України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2003 рік" прожитковий

мінімум на одну особу в розрахунку на місяць на 2002 та 2003 рік для осіб, які

втратили працездатність, становив 268,00 грн.

Тому, з

1.01.2002 року по 31.09.2003 року підвищення пенсії за вислугу років позивачу,

як учаснику бойових дій, щомісячно повинно становити 402,00 грн. (268,00 грн. х

150% - 402,00 грн.). Фактично відповідач ЛОВК нарахував та сплатив позивачу

щомісячно з 1.01.2002 року по 31.09.2003 року підвищення у розмірі 24,93 грн.

Заборгованість за 21 місяць з 1.01.2002 року по 31.09.2003 року склала:

(402,00 - 24,93) x 21 міс.=

7918,47 гpн.

З

1.10.2003 року по 31,12.2003 року відповідач ЛОВК нарахував та сплатив позивачу

щомісячно підвищення у розмірі 29,87 грн., а повинен був нараховувати 402,00

грн. Заборгованість за З місяці 2003 року склала: (402,00 - 29.87) х 3 міс.=

1116,39грн.

Згідно

закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік"

прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у 2004 році для осіб,

які втратили працездатність становив 284 грн. 69 коп. У 2004 році підвищення

пенсії за вислугу років позивачу, як учаснику бойових дій, щомісячно повинно

становити 427,04 грн. (284,69 грн. х 150% = 427,04 грн.). Фактично відповідач

ЛОВК нарахував та сплатив позивачу щомісячно у 2004 році підвищення у розмірі

29,87 грн. Заборгованість за 12 місяців 2004 року склала: (427,04 - 29,87) х 12

міс.= 4766,04 грн.

Згідно

закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік"

прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у 2005 році для осіб,

які втратили працездатність становив 332,00 грн. Згідно закону України «Про

внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та

деяких інших законодавчих актів України» - мінімальна пенсія за віком у 2005

році встановлена у розмірі 332,00 грн.. З 31.01,2006 року мінімальна пенсія за

віком встановлена у розмірі 350,00 грн., з 1.04.2006 року мінімальна пенсія за

віком встановлена у розмірі 359,00 грн., з 1.10.2006 року мінімальна пенсія за

віком встановлена у розмірі 366,00 грн. Фактично відповідач ЛОВК нарахував та

сплатив позивачу щомісячно з 1.01.2005 р. по 30.06.2006 року підвищення у

розмірі 29,87 грн., а повинен був з 1.01.2005 року по 30.01.2006 року,

підвищення пенсії за вислугу років позивачу, як учаснику бойових дій, щомісячно

нараховувати у розмірі 498,00 грн. (332,00 грн. х 150% = 498,00 грн.).

Заборгованість за 13 місяців з 1.01.2005 року по 30.01.2006 року склала:

(498,00 - 29,87) х 13 міс.= 6085,69 грн.

З

31.01.2006 року по 31.03.2006 року відповідач ЛОВК повинен був нараховувати та

сплачувати позивачеві підвищення у розмірі 525,00 грн. (350,00 х 150% =

525,00), а фактично нараховував 29,87 грн. Заборгованість за 2 місяці 2006 року

склала: (525,00 - 29,87) х 2 міс. = 990,26 грн.

З

1.04.2006 р. по 30.06.2006 року відповідач ЛОВК повинен був нараховувати та

сплачувати позивачеві підвищення у розмірі 538,50 грн. (359,00 х 150% =

538,50), а фактично нараховував та сплачував підвищення у розмірі 29,87 грн.

Заборгованість за 3 місяці 2006 року склала: (538,5,00 - 29,87) х 3 міс. = 1525,89

грн. З 1 липня 2006 року підвищення пенсії позивачу, як учаснику бойових дій,

згідно діючих вимог ст. 15 закону України "Про пенсійне забезпечення осіб,

звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та вимог ч. 4 ст. 12

Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту" від 5.10.2005 року № 2939-1V,

встановлено у розмірі 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили

працездатність. Тому нарахування відповідачем ЛОВК з 1.07.2006 р. по 30.09.2006

р. позивачеві підвищення у розмірі 89,75 грн., та з 1.10.2006 року по

31.12.2006 року-91,50 грн., є правомірним. Загальна заборгованість відповідача

з 1.01.2000 року по 30.06.2006 року склала 30177 грн. 42 коп.

Посилання

представників ЛОВК та ГУПФУ на постанови Кабінету Міністрів України № 831 від

26.07.1996 року „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат

окремим категоріям пенсіонерів...", згідно яким підвищення до пенсії

позивачу, як учаснику бойових дій, треба розраховувати виходячи з розміру 16

грн. 61 коп., та на ст. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від

3.01.2002 року „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат

окремим категоріям пенсіонерів..." з послідуючими змінами, згідно яким

підвищення до пенсії позивачу треба розраховувати виходячи з розміру 19 грн. 91

коп.., суд вважає незаконним, тому що згідно вимог ст. 19 Закону України „Про

державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" мінімальний

розмір пенсії за віком визначається виключно законами України.

Крім

того, вказане посилання представників ЛОВК та ГУПФУ на постанови КМУ суперечить

ст. 8 Конституції України, згідно якої в України діє принцип верховенства

права, постанова КМУ є підзаконним актом органа виконавчої влади, вона не може

скасовувати вимоги, встановлені законами України. Ст.ст. 2, 3 закону України

„Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено,

що нормативні акти opганів державної влади, які обмежують права і пільги

ветеранів війни, є недійсними.

Вважаючи,

що з 1.01.2000 року по 31.12.2006 року пенсійна справа позивача знаходилася у

Луганському обласному військовому комісаріату, який на той час нараховував та

сплачував йому пенсію, кошти на призначення (перерахування) та виплату пенсій

за вказаний час виділялися Міністерству оборони України згідно вимог Законів

України „Про державний бюджет України на відповідний рік, та тільки з 1.01.2007

року пенсійні справи передані до Головного управління пенсійного фонду України

у Луганській області, враховуючи письмові заперечення та пояснення представника

ГУПФУ у Луганській

області у

судовому засіданні, згідно яким постанова КМУ від 2.11.2006 року № 1522

передбачає органам ПФУ тільки функцію з призначення та виплати пенсій та не

зобов'язує ПФУ нести відповідальність по обов'язкам ЛОВК, які виникли до

1.01.2007 року, тобто до набрання чинності закону України „Про державний бюджет

України на 2007 рік", враховуючи роз'яснення у листі міністерства юстиції

України за № 21-46-139 від 30.03.2007 року, згідно якого ГІФУ не є

правонаступником Міністерства Оборони України, а також враховуючи те, що

відповідач ЛОВК, як юридична особа не припинена, суд приходить до наступного,

що відповідальність за неналежну сплату підвищення пенсії за минулий час: з

1.01.2000 року по 30.06.2006 року, повинен нести Луганський обласний військовий

комісаріат.

Згідно

ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб

начальницького й рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб»,

суми пенсії не отримані вчасно з вини органа, що призначає й виплачує пенсію,

повинні бути виплачені за минулий час без обмеження яким-небудь строком.

Крім

того, згідно вимог п. 1 ч. 4 ст. 268 Цивільного кодексу України, вимоги що до

позовної давності не поширюються на спори про визнання незаконними правових актів

органів владних повноважень або органів місцевого самоврядування, якими

порушується право власності або інше речове право, до яких відносяться і

передбачені статтею 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення

військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх

справ та деяких інших осіб" щомісячні виплати підвищення пенсії

позивачеві, як учаснику бойових дій.

Керуючись ст.ст.

17, 94, 159. 163. 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги

задовольнити частково.

Визнати

відмову Луганського обласного військового комісаріату у нарахуванні та сплаті

ОСОБА_1, як учаснику бойових дій, підвищення пенсії з 1.01.2000 року по

30.06.2006 року, згідно вимог п. „г" ст. 15 закону України „Про пенсійне

забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів

внутрішніх справ та деяких інших осіб" у редакції від 9.04.1992 року №

2262-Х11, у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком, але не нижче за

встановлений на кожен рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність,

неправомірними.

Зобов'язати

Луганський обласний військовий комісаріат провести перерахунок підвищення

пенсії за вислугу років, ОСОБА_1 (ФЕ -47134), як учаснику бойових дій, з

1.01.2000 року по 30.06.2006 року, щомісячно у розмірі 150 % від мінімальної

пенсії за віком, розмір якої не може бути нижче за встановлений Законом

прожитковий мінімум, виходячи з встановленого на кожний рік прожиткового

мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили

працездатність, тобто: на 2000 рік-216,56 грн., 2001 р. - 248,77 грн., з

1.01.2002 р. по 31.12.2003 р.-268,00 грн., 2004 р. -284,69 грн., з 2005 p.- 332.00 грн., з

1.01.2006 р. по 31.03.2006 р. - 350,00 грн., з 1.04.2006 р. по 30.06.2006 р. -

359,00 грн, грн., стягнувши з Луганського ОВК на користь ОСОБА_1,

заборгованість з 1.01.2000 року по 30.06.2006 року у розмірі 30177 грн. 42

коп., утворену у результаті неналежної сплати підвищення до пенсії.

У

задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій у відмові

Луганського обласного військового комісаріату по нарахуванню та сплаті

підвищення пенсії позивачу, як учаснику бойових дій, згідно вимог п. ,,г"

ст. 15 закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб

начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших

осіб" у редакції від 9.04.1992 року № 2262-Х11, за період з 1.07.2006 року

по 31.12.2006 року, зобов'язання перерахунку підвищення пенсії та стягнення

заборгованості, відмовити за необгрутованістю.

У

позовних вимогах позивача до Головного управління пенсійного фонду України у

Луганській області та Головного управління Державного казначейства України у

Луганській області відмовити за необґрунтованістю.

Судові витрати

по справі віднести за рахунок держави.

Постанова

може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через

Ленінський районний суд м. Луганська у 10-ти денний строк зо дня її

проголошення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження і поданням після

цього протягом 20-ти днів, апеляційної скарги з одночасним направленням її

копії до Донецького апеляційного адміністративного суду або без попереднього

подання заяви на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у

10-ти денний строк зо дня проголошення постанови.