Постанова

від 01.11.2006 по справі 3/350-13/391

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/350-13/391

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

01 листопада 2006 р.                                                                                   № 3/350-13/391  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКривди Д.С.,

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргуСТОВ “Агрофірма ім. Шевченка”

на постановувід 29.06.2006 Львівського апеляційного господарського суду

та на рішеннявід 29.11.2005

у справі№3/350-13/391

господарського судуЛьвівської області

за позовомСТОВ “Агрофірма ім. Шевченка”

до1. ТОВ “Рудники”2. АТ “Україниський інноваційний банк” в особі Дрогобицької філії3. Науково-виробничого МКП “Плай”

третя особаТОВ “Лебідь”

провизнання недійсними протоколів, рішення загальних зборів ТОВ “Рудники” про надання дозволів на отримання кредитів банку та визнання недійсними кредитних та іпотечних договорів, укладених на підставі цих протоколів

за участю представників сторін

від позивача:у засідання не прибули

від відповідача 1:у засідання не прибули

від відповідача 2:Шабан В.Г., дов.

від відповідача 3:у засідання не прибули

від третьої особи:у засідання не прибули

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське  товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім. Шевченка” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рудники”, Акціонерного товариства “Український інноваційний банк”, Дрогобицької філії АТ “Укрінбанк”, Науково-виробничого малого колективного підприємства “Плай” за участю і якості третьої особи на стороні позивача ТОВ “Лебідь” про визнання недійсними протоколів та рішення загальних зборів ТОВ “Рудники” про надання дозволів на отримання кредитів банку, а також визнання недійними кредитних та іпотечних договорів, укладених на підставі цих протоколів.

Позивач доводив, що він, третя особа та відповідач НВМКП “Плай” мають частки у статутному фонді ТОВ “Рудники”; з моменту заснування підприємства, всіма учасниками приймалась активна участь у роботі ТОВ “Рудники”; проте з 2003 року НВМКП “Плай” самовільно в односторонньому порядку усунуло інших учасників товариства від управління спільним майном і від виробничо-господарської діяльності підприємства, чим цілеспрямовано доведено його до банкрутства. При цьому, жодного разу не проводилось збори учасників товариства, чим грубо порушено вимоги Закону України “Про господарські товариства”, яким передбачено проведення зборів учасників не рідше одного разу на рік, і Статуту ТОВ “Рудники”, яким передбачено проводити такі збори один раз на місяць.

Неналежне  господарювання  НВМКП “Плай” на підприємстві протягом 2004 року призвело до виникнення значної кредиторської заборгованості за здане на переробку молоко, стягнення за рішенням суду заборгованості.

Не повідомивши інших учасників товариства і самовільно склавши протокол зборів учасників, НВМКП "Плай" від імені ТОВ "Рудники" 29.04.04 уклало з АТ "Український інноваційний банк" кредитний договір №40440 на суму 30000,00 грн. Договір укладено на пільгових умовах –на поповнення обігових коштів з частковим відшкодуванням процентів за користування коштами з державного бюджету. При цьому, у відповідності з іпотечним договором від 30.04.04 в заставу АТ "Український інноваційний банк" передано приміщення молокозаводу на загальну суму 111500,00 грн.

Як вказується позивачем, що про наявність таких договорів він дізнався лише у вересні 2005 року, коли по вищезгаданому кредитному договору в зв'язку з непогашенням кредиту було відкрито виконавче провадження і на порядку денному постало питання про продаж спільного майна молокозаводу, яке перебуває в заставі.

Позивач вважає, що керівництво НВМКП “Плай”, вступивши в зговір з призначеним ним керівництвом ТОВ “Рудники”, отримані по двох кредитних договорах кошти витратили не за призначенням. А оскільки ці кредити надавались ТОВ “Рудники” на пільгових умовах з частковим відшкодуванням процентів по них з державного бюджету, то позивач вбачає пряме порушення чинного законодавства, яке тягне за собою кримінальну відповідальність винних у таких діях осіб.

У своїх відзивах ТОВ "Рудники" і Дрогобицька філія АТ “Український інноваційний банк” позовні вимоги не визнали, оскільки ТОВ “Рудники” не допущено порушень статутної діяльності та Закону України “Про господарські товариства в Україні”.

Крім того, Дрогобицька філія АТ “Укрінбанк” звертала увагу суду на те, що згідно з п. 6.6 статуту товариство може користуватись банківськими кредитами, а згідно з п. 8.13 статуту директор як виконавчий орган товариства уповноважений керувати його поточними справами, представляти товариство в стосунках з іншими юридичними особами та вести переговори і укладати угоди від імені товариства. З цього випливає, що директор товариства міг самостійно прийняти рішення про отримання кредиту в банківській установі та передачу в заставу майна, оскільки статутом чітко не передбачено компетенцію загальних зборів товариства на затвердження вищевикладених рішень чи обов'язок виконавчого органу товариства про погодження таких рішень перед загальними зборами.

Рішенням від 29.11.05 господарський суд Львівської області (суддя Станько Л.) у задоволенні позову відмовив з посиланням на недоведеність позивачем обставин перевищення відповідачами повноважень органів управління товариства, утвореного сторонами у справі.

Постановою від 29.06.06 Львівський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Кузь В.Л. –головуючий, Юркевич М.В., Городечна М.І.) рішення суду першої інстанції скасував в частині відмови у задоволені позову про визнання недійсними протоколів зборів ТОВ “Рудники” та припинив провадження в цій частині з мотиву відсутності предмету спору за фактичною відсутністю цих оспорених протоколів. В решті рішення суду залишено без змін.

Ухвалою від 19.09.06 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлені вимоги про скасування рішення і постанови у справі та задоволення позову новим рішенням.

Касатор доводить, що судові рішення прийняті з порушенням принципу змагальності, неповному встановлення суттєвих обставин у справі та неправильному застосуванні до спірних правовідносин законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Позивач у позові зазначав, що ТОВ”Рудники” без погодження з засновниками товариства 29.04.04 укладено з АТ “Український інноваційний банк” кредитний договір №40440 на суму 30000,00 грн. Договір укладено на пільгових умовах –на поповнення обігових коштів з частковим відшкодуванням процентів за користування коштами з державного бюджету. При цьому, у відповідності з іпотечним договором від 30.04.04 в заставу АТ “Український інноваційний банк” передано приміщення молокозаводу загальною вартістю 111500 грн.

Як доводив позивач, про наявність таких договорів він дізнався лише у вересні 2005 року, коли по вищезгаданому кредитному договору №40440 в зв'язку з непогашенням кредиту було відкрито виконавче провадження і на порядку денному постало питання про продаж спільного майна молокозаводу, яке перебуває в заставі.

Посилаючись на положення ст.ст. 216, 230, 1051 ЦК України та вказані обставини, позивач заявив вимоги про визнання недійсними протоколів зборів ТОВ “Рудники”, якими дозволено отримання кредитів від банку, а також визнання недійсними кредитних та іпотечних договорів.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що засновниками ТОВ “Рудники” є позивач, третя особа та НВМКП “Плай”.

Відмовляючи у задоволені позову в частині визнання недійсними оспорюваних угод, суди виходили з того, що ці договори укладено у відповідності з передбаченими статутом повноваженнями директора товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦК України товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві.

Згідно з пп. 8.3.1, 8.3.3, 8.3.6 п. 8.3 Статуту ТОВ “Рудники” до компетенції загальних зборів учасників віднесено визначення основних напрямків товариства, його капіталовкладень, збільшення, зменшення розміру статутного фонду, розподіл прибутків і покриття збитків.

Відповідно до п.п. 8.4, 8.5 Статуту ТОВ “Рудники” збори учасників проводяться не рідше одного разу на місяць і є повноважними, якщо на них присутні учасники, які в сукупності володіють не менше ніж 60 % вкладів до статутного фонду, а з питань, що потребують одностайної згоди учасників –всі учасники. Обставини, що вимагають одностайної згоди учасників передбачені п. 8.7 Статуту.

З рішення та постанови у справі вбачається, що судами належним чином не встановлено законність укладених директором товариства угод про отримання кредитів та повноваження директора укладати такі угоди без відповідного рішення загальних зборів учасників, оскільки суди не визначили причинний зв'язок між зобов'язаннями по кредитних та іпотечних угодах з виключними повноваженнями загальних зборів і повноваженням директора укладати угоди без дослідження угод, які відсутні у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позивач, звертаючись з позовом, доводив порушення його прав та інтересів як учасника товариства одним із органів управління ТОВ “Рудники” –директором.

Діяльність загальних зборів товариства ТОВ “Рудники” у спірний період судами не встановлено, проте встановлено відсутність протоколів загальних зборів, які свідчать про кредитну політику цього товариства, заставу вказаного майна.

Зважаючи на викладене та керуючись положеннями ст. 16 ЦК України, ст.ст. 43, 47, 43 ГПК України, судова колегія дійшла висновку про неповне встановлення усіх суттєвих обставин у справі, що є підставою для скасування прийнятих у справі рішення і постанови та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення усіх суттєвих обставин, зокрема щодо укладання оспорюваних угод на підставі повноважень органів управління ТОВ “Рудники” та наявності чи відсутності порушення прав та інтересів позивача.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення  господарського суду Львівської області від 29.11.05 і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.06 у справі №3/350-13/391 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий                                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                                    А.Уліцький