Ухвала

від 21.11.2011 по справі 2а-15109/10/15/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15109/10/15/0170

21.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єланської О.Е.,

суддів Горошко Н.П. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Плисенко Ф.Ю.

за участю сторін:

представник позивача - Приватного підприємства "Євротранс" у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 24.03.11 року у справі № 2а-15109/10/15/0170

за позовом Приватного підприємства "Євротранс" (вул. Ломоносова, 19, кв.5, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98604)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 24.03.2011 року у справі № 2а-15109/10/15/0170 адміністративний позов Приватного підприємства "Євротранс" до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 16.11.2010 року №0003841502/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахування штрафних санкцій на загальну суму 38237,00 гривень. Стягнено з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Євротранс" судовий збір у розмірі 3,40 гривень.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.03.2011 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

У судове засідання 21.11.2011 року сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Євротранс»є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи -32003201), зареєстрованою виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 26.06.2002 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 445069 , довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 05.3-06-01/1211, статутом позивача, є платником податків і зборів (обов'язкових платежів), в тому числі податку на додану вартість.

ПП «Євротранс»являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язано виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.11.2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Євротранс»з податку на додану вартість за вересень 2010 року.

За результатами перевірки посадовими особами відповідача складений акт від 02.11.2010 року №3883/32003201/15-2, за висновками якого встановлено порушення ПП «Євротранс»п.п. 5.1.13 п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, у сумі 11949,00 гривень.

На підставі акту було прийнято податкове повідомлення - рішення від 16.11.2010 року №0003841502/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахування штрафних санкцій на загальну суму 38237,00 гривень.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст 5 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР оподаткування звільняються операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Євротранс»відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт»від 5 квітня 2001 року N 2344-ІП та договору №22/09 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 10.12.2009 року, договору №20/09 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 10.12.2009 року, договору №48/10 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 09.04.2010 року здійснює господарську діяльність по наданню послуг з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м. Ялта.

На підставі рішення №1655 від 24.07.2008 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради з 01.08.2008 року був погоджений єдиний тариф 2-00 гривень на проїзд на міських автобусних маршрутах загального користування у режимі маршрутного таксі. Дія зазначеного рішення поширюються на всіх автомобільних перевізників, які обслуговують міські автобусні маршрути загального користування в м. Ялта на зазначених в додатку до рішенні маршрутах, у тому числі на ПП «Євротранс».

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач здійснює діяльність по наданню послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом у межах населеного пункту.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання представника відповідача на ту обставину, що на ПП «Євротранс»не поширюються пільги, встановлені п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст 5 та п. 3.2. ст. З Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачу тарифи органом місцевого самоврядування були погоджені, а ні врегульовані, є необґрунтованим.

Частиною 6 статті 10 Закону України «Про автомобільний транспорт»від 5 квітня 2001 року №2344-111, який є спеціальним законом та визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту, встановлено, що реалізація єдиної тарифної політики передбачає затверджену центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту методику розрахунку тарифів за видами перевезень.

Механізм формування тарифів на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, автобусних маршрутах спеціальних перевезень та автобусних маршрутах нерегулярних перевезень, а також тарифів на послуги з перевезення пасажирів у таксі та легковими автомобілями на замовлення встановлений Методикою розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17 листопада 2009 року № 1175, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 листопада 2009 року за № 1146/17162 (далі Методика).

Відповідно до п.1.1. Методики вона застосовується органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та автомобільними перевізниками незалежно від їх відомчої підпорядкованості, форми власності та організаційно-правової форми господарювання.

Пунктом 1.3. Методики передбачено, що тариф регульований - це тариф на послуги, який відповідно до законодавства встановлюється (затверджується або погоджується) органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 28 ч. 1 п. «б»Закону України «Про місцеве самоврядування»від 21.05.1997 року №280/97-ВР встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських ради належить здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів.

Підпунктом 2 пункту "а" ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин) визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Отже, нормою, яка визначає компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів є підпункт 2 пункту "а" ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що підпунктом 2 пункту "а"ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено у який саме спосіб орган місцевого самоврядування здійснює регулювання, про яке йдеться у підпункті 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме:

- шляхом встановлення тарифів які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади,

- шляхом погодження тарифів з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Таким чином, виконавчий комітет Ялтинської міської ради, прийнявши рішення №1655 від 24 липня 2008 року, погодив єдиний тариф, чим, в розумінні положень підпункту 2 пункту "а" ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"та підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість", у межах встановленої законом компетенції врегулював тарифи перевезення осіб пасажирським транспортом.

Норма підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" сама по собі не встановлює компетенцію органу місцевого самоврядування щодо регулювання тарифів перевезення, а відсилає до іншого закону, яким встановлена така компетенція.

Діюче законодавство, крім положень п.п. 2 пункту "а"ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", не містить інших норм, що встановлювали б компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів на перевезення пасажирів.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення № 1655 від 24 липня 2008 року прийнято виконавчим комітетом Ялтинської міської ради у межах компетенції, у порядок та спосіб, що встановлені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", тому тарифи з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульовано органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції шляхом погодження тарифів.

Поняття слова "регулювання", застосоване законодавцем у підпункті 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість", слід розуміти як впорядкування чого-небудь, що також може включати поняття: погоджувати, приймати рішення, встановлювати, визначати, обмежувати та інше, що, в свою чергу, узгоджується з приписами Закону України «Про автомобільний транспорт»від 5 квітня 2001 року № 2344-Ш, Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17 листопада 2009 року № 1175.

При використанні терміну "регулювання" необхідно виходити з його значення, а не буквального відображення у тексті при прийнятті рішення.

Таким чином, виконавчий комітет Ялтинської міської ради, прийнявши рішення №1655 від 24 липня 2008 року, вчинив дії направлені на впорядкування в межах своєї компетенції тарифів перевезення осіб пасажирським транспортом, врегулювавши їх у встановлений законом спосіб.

Отже судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач мав право використовувати положення підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість при формуванні сум ПДВ у податковій звітності з надання послуг перевезення пасажирів, оскільки керувався тарифами на надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульованими органом місцевого самоврядування.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" та заниження ним суми податку на додану вартість є необгрунтованим та суперечить вимогам чинного законодавства.

Виходячи з аналізу наведених норм Закону України «Про автомобільний транспорт»від 5 квітня 2001 року № 2344-Ш, Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17 листопада 2009 року N 1175, Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР, Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про правомірність заповнення позивачем рядка 4 колонки А (операції, які звільнені від оподаткування) на суму 64340,00 гривень, оскільки ці операції згідно п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»звільняються від оподаткування.

При судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищезазначене судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідача не було правових підстав для нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11949,00 гривень, та, як наслідок, штрафних санкцій на суму 26288,00 гривень, визначених згідно п.п. «в»п 4.2.2. ст. 4 п.п. 17.1.4 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181 від 21.12.2000 року.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 24.03.11 року у справі № 2а-15109/10/15/0170, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 24.03.11 року у справі № 2а-15109/10/15/0170, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 листопада 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Суддя О.Е.Єланська