Ухвала

від 09.02.2012 по справі 2а-4820/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012 р.Справа № 2а-4820/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Бондара В.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2011р. по справі № 2а-4820/11/2070

за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробниче підприємство

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробниче підприємство (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0000060700 на суму 200785,00 грн., від 22.04.2011 р. № 0000060800 на суму 214880,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 року зазначений позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0000060700 та від 22.04.2011 р. № 0000060800.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем виявлено завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 р. у сумі 120 415,52 грн., за листопад 2010р. у сумі 51 488,20 грн. Вказані висновки здійснені відповідачем у зв'язку з тим, що податкові декларації з ПДВ контрагентів позивача - приватного підприємства „Алма-Трейд" не надавалися до ДПІ у Оболонському районі м. Києва, а податкові декларації з ПДВ товариства з обмеженою відповідальністю „Полонія" не визнані органами державної податкової служби як податкова звітність.

Також в акті перевірки вказано, що оскільки контрагентами ПП „Алма-Трейд" та ТОВ „Полонія" не задекларовано об'єкт оподаткування та податкові зобов'язання з ПДВ (контрагенти не звітували), контрагенти не мають достатньої кількості спеціалістів, не мають основних засобів для ведення господарської діяльності, господарські операції ХДАВП з цими контрагентами у жовтні, листопаді 2010р. є сумнівними і не відповідають вимогам діючого законодавства України.

На думку відповідача, позивачем в порушення вимог п.п. 7.2.3. п.7.2 п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" за жовтень, листопад 2010 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ „Полонія" та ПП „Алма-Трейд" у жовтні та листопаді 2010 року на загальну суму 171 904,00 грн., у тому числі: у жовтні 2010 року - 120 416,00 грн., у листопаді 2010 року 51 488,00 грн., а відтак, завищено суму бюджетного відшкодування.

За наслідками перевірки відповідачем було складено податкове повідомлення - рішення від 22.04.2011 р. № 0000060800 на суму 214 880,00 грн., у тому числі: сума завищення бюджетного відшкодування - 171 904,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 42 976,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Підпунктом 7.4.1 п.п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У відповідності до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Приписами п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено з контрагентом - Приватне підприємство "Алма-Трейд", ідентифікаційний код 34537823, контракт поставки № 17/03-2008 від 07.11.2008 р. на придбання комплектуючих виробів для літаків.

Згідно видаткової накладної № РН - 0000002 від 19.10.2010 р. позивачем отримано комплектуючих виробів на загальну суму 722493,12 грн., в тому числі: виріб 5676А, вартістю 57562,20 грн., виріб Ку-200-2с, вартістю 26900,20 грн., виріб УБШ -25/150м, вартістю 68684,00 грн., виріб УБЦ2-2-16-210, вартістю 48549,00 грн., виріб 5676 А, вартістю 57262,20 грн. Всього на суму 722493,12 грн..

За видатковою накладною № РН-0000003 від 24.12.2010 р. отримано наступні комплектуючі вироби на загальну суму 169709,52 грн., в тому числі: виріб Ку-200-2с, вартістю 26900,20 грн. - 1 одиниця, виріб 5676 А, вартістю 57262,20 грн. 2 одиниці. Всього на суму 169709,52 грн..

Доставка комплектуючих виробів відбувалася власним автотранспортом позивача, що підтверджується подорожніми листами від 19.10.2010р. та 24.12.2010р.

Отримані комплектуючі вироби оприбутковані на складах позивача приходним ордером № 33041 від 29.12.2010 р. -Ку-200-2с, 1одиниця, 5676 А, 2 одиниці на загальну суму 141424,60 грн., приходним ордером № 33033 від 29.12.2010 р. -Ку-200-2с, 1одиниця, УБЦ-16-210, 1 одиниця, УБШ -25/150м, 6 одиниць, 5676А, 2 одиниці на загальну суму 602077,60 грн.

З матеріалів справи вбачається, що зі складів комплектуючі вироби передані у виробничі цехи за наступними лімітними картками (надалі ЛК): ЛК № 63 виріб 5676А, вартістю 57562,20 грн.; ЛК № 132 виріб Ку-200-2с, вартістю 26900,20 грн. ЛК № 171 виріб УБШ -25/150м, вартістю 68684,00 грн.; ЛК № 170 виріб УБЦ2-2-16-210, вартістю 48549,00 грн.; ЛК № 132 виріб 5676 А, вартістю 57262,20 грн. ЛК № 193 виріб Ку-200/115-2с, вартістю 269, 20 грн.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до листів № 38 від 29.06.2010р. БПО „Авіа-Агрегат" Міністерства оборонної промисловості Азербайджанської Республіки та № А-136 від 29.01.2010р. Бакинського ПО „Іглим" Азербайджанської республіки Приватне підприємство „Алма-Трейд" є єдиним офіційним ділером цих виробників комплектуючих виробів.

Крім того, позивачем укладався Договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 331/060 від 15.02.2010р. з контрагентом ТОВ "Полонія". Відповідно до наведеного договору позивачем придбавалися паливні матеріали, а саме: дизельне паливо, бензин А-76, бензин А-95, ТС-1.

Згідно видаткової накладної № РН-0003673 від 30.11.2010 р. позивачу поставлено паливо ТС-1 у кількості 8 431 кг на загальну суму 72 506,60 грн., рахунок-фактура № РН-0003673 від 18.11.2010 р. на загальну суму 72 506,60 грн. Відповідно до видаткової накладної № РН-0003488 від 03.11.2010 р. позивачу поставлено паливо ТС-1 у кількості 27 491 кг на загальну суму 236 422,60 грн., рахунок-фактура № РН-0003488 від 01.11.2010 р. на загальну суму 236 422,60 грн. Згідно видаткової накладної № РН-0003427 від 28.10.2010 р. поставлено паливо ТС-1 у кількості 17 044 кг на загальну суму 146 578,40 грн., рахунок-фактура № РН-0003427 від 25.10.2010 р. на загальну суму 146 578,40 грн.

Вказані паливні матеріали оприбутковані на складі позивача за прибутковим ордером № 6785 від 28.10.2010 р. - паливо ТС -1, 17 044 кг на загальну суму 122 035 кг., прибутковим ордером № 6790 від 03.11.2010 р. - паливо ТС-1, 27 491 кг, на загальну суму 197 110,47 грн., прибутковим ордером № 6809 від 30.11.2010 р. - паливо ТС-1, 8 431 кг, на загальну суму 60 450,27 грн.

Також колегія суддів зазначає, що за отриманий товар була здійснена оплата позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 250 від 27.10.2010 р. на загальну суму 146 578,40 грн., платіжним дорученням № 302 від 22.11.2010 р. на загальну суму 72 506,60 грн., платіжним дорученням № 300 від 03.11.2010 р. на загальну суму 236 422,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортування нафтопродуктів на склад покупця підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № РН-0003673 від 30.11.2010 р., паливо ТС-1, 8 431 кг.; товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 3215 від 03.11.2010 р., паливо ТС-1, 27 491 кг., товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № РН-0001888 від 22.06.2010 р., паливо ТС-1, 14 760 кг.

У відповідності до п.п.7.2.1. п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.7.1. п.п.7.7. ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом "а" п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Колегія суддів зазначає, що позивач та його контрагенти - Приватне підприємство "Алма-Трейд" та товариство з обмеженою відповідальністю „Полонія" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку ДПІ у Київському районі м. Харкова в акті перевірки відсутні.

Отже, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, за загальнодоступною інформацією, на момент складання податкових накладних, Приватне підприємство "Алма-Трейд" та товариство з обмеженою відповідальністю „Полонія" були офіційно зареєстровані платниками ПДВ та мали право складання податкових накладних.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів відзначає, що обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання оскаржуваним в даній справі податковим повідомленням-рішенням, знаходяться поза межами вимог п.п. 7.4.1., 7.4.5, 7.7.1. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість". Інші норми цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання..

Також колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на той факт, що позивач не має право на внесення відповідних сум до податкового кредиту оскільки контрагент позивача приватне підприємство „Алма-Трейд" не надає звітності, а податкові декларації з ПДВ товариства з обмеженою відповідальністю „Полонія" не визнані органами державної податкової служби як податкова звітність.

У відповідності до п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Підпункти 10.1., 10.2. ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

За таких обставин, відповідальність за не подання податковому органу звітності покладена на контрагентів позивача - приватне підприємство „Алма-Трейд" та товариство з обмеженою відповідальністю „Полонія".

Також позивач, вступаючи з ТОВ „Полонія" та ПП „Алма-Трейд" у договірні відносини, здійснював свою підприємницьку діяльність, та підбираючи контрагентів мав право діяти на власний розсуд. Позивач чинним законодавством на зобов'язаний та не наділений жодними управлінськими функціями відносно свого контрагента щодо перевірки його фінансово-господарської діяльності, стану подання ним фінансової та податкової звітності, отже не міг достовірно перевірити фінансово - господарський стан контрагента, встановити порушення в його фінансово-господарській діяльності, якщо такі мали місце.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що неподання податкової звітності контрагентом позивача, при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит позивача.

За таких обставин позивач правомірно та обґрунтовано формував податковий кредит в зв'язку з укладеними угодами. А відтак, позивач, керуючись вимогами п.п. „а" п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", правомірно визначив суму бюджетного відшкодування у деклараціях за жовтень та листопад 2010 року.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 19.04.2011 р. № 0000060700 на суму 200 785,00 грн. колегією суддів встановлено, що фахівцями відповідача здійснена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у квітні 2009 року, грудні 2010 року, акт від 08.04.2011р. № 1307/07-007/14308894.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем встановлено порушення вимог п.187.1 ст. 187, п.201.4, п. 201.6, 201.7 ст. 201, п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту, від'ємного значення та суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за січень 2011 року у розмірі ПДВ 200 785,00 грн.

Вказане порушення пов'язане, на думку податкового органу, з тим що подану постачальником ТОВ „ГК „Промгаз України" за січень 2011 року декларацію з ПДВ за січень 2011 року, не визнано як податкову звітність.

За наслідками перевірки відповідачем винесене оскаржуване податкове повідомлення рішення від 19.04.2011 р. № 0000060700 на суму 200 785,00 грн.

Однак, колегія суддів вважає вказані висновки акту перевірки незаконними та необґрунтованими, зважаючи на наступне.

Колегією суддів встановлено, що у грудні 2010 року позивачем було укладено з ТОВ ГК „Промгаз України" Договір поставки № 173/11 на поставку природного газу.

З матеріалів справи вбачається, що придбання та отримання природного газу підтверджується Актами прийому-передачі природного газу № 188 від 28.02.2011 р. та № 105 від 31.01.2011 р.

Крім того, позивачем здійснено його оплату платіжним дорученням № 69 від 26.01.2011р. на суму 401 569, грн. та платіжним дорученням № 29 від 10.01.2011р. на суму 803 139,84 грн.

Транспортування газу здійснювалося газотранспортною мережею. Фактичний обсяг та вартість газу визначалася сторонами в Актах прийому-передачі природного газу.

Після перерахування грошових коштів контрагентом були видані позивачу податкові накладні, що не заперечується сторонами, які і були відображені позивачем у декларації з ПДВ за січень 2011 року.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Приписами п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності до п.201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.п. „а" п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Положеннями п.200.3. ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п „а" п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2011 р. № 0000060700, знаходяться поза межами вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Інші норми Кодексу, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктом господарювання.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що позивачем отримано від його контрагента ТОВ „ГК „Промгаз України" належним чином оформлені податкові накладні, що не заперечується сторонами у справі. Більш того, у відповідача не існує жодних зауважень до оформлення податкової накладної контрагентом позивача.

Отже, позивачем було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України.

В зв'язку з наведеним, колегія суддів зауважує, що в даній справі доводи відповідача про незаконність господарських операцій між позивачем та ТОВ „ГК „Промгаз України" через невизнання податковим органом декларацій з податку на додану вартість вказаного контрагенту позивача за січень 2010 р. не можуть вважатись, як обґрунтовані, так як відповідно до приписів чинного законодавства відповідальність за не подання податковому органу звітності покладена на контрагента позивача - ТОВ „ГК „Промгаз України".

Також слід зазначити, що позивач чинним законодавством на зобов'язаний та не наділений жодними управлінськими функціями відносно свого контрагента щодо перевірки його фінансово-господарської діяльності, стану подання ним фінансової та податкової звітності, отже не міг достовірно перевірити фінансово - господарський стан контрагента, встановити порушення в його фінансово-господарській діяльності, якщо такі мали місце.

За таких обставин позивач правомірно та обґрунтовано формував податковий кредит в зв'язку з укладеними договором. А відтак, позивач, керуючись вимогами п.п. 200.1, 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України правомірно визначив суму від'ємного значення та бюджетного відшкодування з ПДВ у декларації за січень 2011 року.

Таким чином, висновки Актів перевірки про порушення позивачем вимог чинного законодавства України при визначенні суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень, листопад 2010 року та січень 2011 року не знайшли свого документального підтвердження під час судового розгляду.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2011р. по справі № 2а-4820/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Гуцал М.І. Судді (підпис) (підпис) Зеленський В.В. Бондар В.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.