Ухвала

від 18.03.2015 по справі 2а-4820/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2015р. м. Київ К/9991/17904/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012

у справі № 2а-4820/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного прапору виробничого підприємства

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.04.2011

№ 0000060700 та від 22.04.2011 № 0000060800.

В касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 року на 200785,00 грн. та за жовтень-листопад 2010 року на 171904,00 грн. згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в актах перевірки від 08.04.2011 № 1307/07-007/14308894 та від 07.04.2011 № 1247/07-007/14308894, про порушення позивачем норм пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК) та підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), а саме: 1) завищено бюджетне відшкодування за жовтень 2010 року на 120415,52 грн., за листопад 2010 року на 51488,20 грн. (акт від 04.04.2011); 2) завищено бюджетне відшкодування за січень 2011 року 200785,00 грн. (акт від 08.04.2011).

За результатами перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.04.2011 № 0000060700 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковому обліку позивача за січень 2011 на 200785,00 грн. та від 22.04.2011

№ 0000060800 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковому обліку позивача за жовтень-листопад 2010 на 171904,00 грн.

За визначенням пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум бюджетного відшкодування за жовтень-листопад 2010 року, січень 2011 року, сформованого у зв`язку із включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ПП «Алма-Трейд» на поставку комплектуючих до літаків на загальну суму 72249312 грн., в тому числі ПДВ 120415,52 грн., ТОВ «Полонія» - на поставку на поставку нафтопродуктів (палива) вартістю 146578,14 грн., у тому числі ПДВ 75917,17 грн., та ТОВ «ГК «Промгаз України» - на поставку природного газу вартістю 1204709,34 грн., у тому числі ПДВ 200784,89 грн., ДПІ посилається на той факт, що податкові декларації з податку на додану вартість, подані ТОВ «Полонія» за листопад 2010року, ТОВ «ГК «Промгаз України» за серпень 2010 року - січень 2011 року, не визнані податковою звітністю, ПП «Алма-Трейд» не подано податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року. Крім того, згідно з доводами ДПІ, договір поставки між позивачем та ПП «Алма-Трейд» є нікчемним, про що свідчать письмові пояснення громадянина ОСОБА_7.(директора ПП «Алма-Трейд»), який зазначив, що зареєстрував підприємство за винагороду, ніяких документів по взаємовідносинам із позивачем не підписував.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: видаткових та податкових накладних, приходних ордерів на оприбуткування комплектуючих, лімітних карток на списання комплектуючих зі складського обліку у виробництво; листів БПО «Авіа-Агрегат» Міністерства оборонної промисловості Азербайджанської Республіки від 29.06.2010 та Бакинського ПО «Іглим» від 29.01.21010 (виробників комплектуючих, придбаних позивачем у ПП Алма-Трейд»), які підтверджують статус ПП «Алма-Трейд» як їх єдиного офіційного дилера з продажу виробленої ними продукції); платіжних доручень, рахунків-фактур, подорожніх листів, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, актів прийому-передачі природного газу, - оцінка яких відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України, встановили факт поставки позивачу комплектуючих виробів для літаків від ПП «Алма-Трейд», нафтопродуктів (дизельне паливо, бензин А-76, А-95, ТС-1) від ТОВ «Полонія» та природного газу від ТОВ «ГК «Промгаз України» і відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірність включення позивачем сум ПДВ, сплачених у ціні цих товарів, до податкового кредиту.

Контракт поставки № 17/03-2008 від 07.11.2008 між позивачем (покупець) і ПП «Алма-Трейд», специфікації та додаткові угоди до цього контракту від 16.06.2009, від 10.07.2009, від 08.09.2009, від 23.12.2009 від імені ПП «Алма-Трейд» підписані директором ОСОБА_6 Ця ж особа укладала договори від імені ПП «Алма-Трейд» з БПО «Авіа-Агрегат» Міністерства оборонної промисловості Азербайджанської Республіки та Бакинського ПО «Іглим», про що зазначено у вище вказаних листах зазначених нерезидентів (а.с.67, 68). Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 21.11.2011 у справі за позовом ТОВ «СіБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання неправомірним податкового повідомлення-рішення неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність операції з поставки.

З огляду на вище перелічені докази придбання позивачем комплектуючих у ПП «Алма-Трейд» оцінка судом письмових пояснень громадянина ОСОБА_7 та висновку спеціаліста - головного експерта з техніко-криміналістичного забезпечення роботи ВВД НДЕКЦ при ГУ МВС України в Харківській області від 27.05.2011, що видаткові накладні № РН-0000002 від 19.10.2010 та № РН-0000003 від 24.12.2010 на поставку Харківському державному авіаційному виробничому підприємству комплектуючих підписані не ОСОБА_7, відповідають зазначеній правовій позиції.

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншим платником податку - постачальником товару, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок в судовому процесі не спростована.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого та юридично правильного висновку, що оскільки факт сплати позивачем ПДВ у сумах 200785,00 грн. та 171904,00 грн., заявлених до відшкодування з бюджету, підтверджується належними доказами, а відповідачем не спростовано факт придбання позивачем комплектуючих виробів для літаків, нафтопродуктів та природного газу, суми ПДВ в ціні яких включені до податкового кредиту, то неподання податкової декларації або невизнання податкової декларації як податкової звітності ПП «Алма-Трейд», ТОВ «Полонія» та ТОВ «ГК «Промгаз України» не тягне негативні правові наслідки для позивача такі, як позбавлення його права на податковий кредит та бюджетне відшкодування надмірно сплаченого податку. Позивач виконав усі встановлені правовими нормами умови щодо отримання такого відшкодування, надав контролюючому органу передбачені правовими нормами документи на підтвердження сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування, тоді як обставини, які б свідчили про наміри позивача діяти узгоджено з іншими платниками податку, що порушили податкове законодавство, в судовому процесі не встановлені.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко Судді ПідписО.А. Веденяпін ПідписМ.П. Зайцев

№ К/9991/17904/12