Ухвала

від 16.02.2012 по справі 2а-1670/4538/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/4538/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.

за участю представника позивача Андреєвої В.В. та представника відповідача Чирви Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2011р. по справі № 2а-1670/4538/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Кременчук"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Груп Кременчук" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року № 0004812301/1711.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року зазначений позов задоволено .

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 20 травня 2011 року № 0004812301/1711.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Груп Кременчук" зареєстроване як юридична особа 20 серпня 2003 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області (ідентифікаційний код 32615024), про що видане свідоцтво серії А00 № 126837 /том ІІ, а.с. 186/. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 116643 товариство здійснює такі види діяльності за КВЕД: 51.90.0 інші види оптової торгівлі; 52.12.0 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту; 51.57.0 оптова торгівля відходами та брухтом; 37.10.0 оброблення металевих відходів та брухту /том ІІ, а.с. 187/.

Відповідач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 01 вересня 2003 року за № 23702102.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на підставі підпункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України працівниками Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області проведена невиїзна позапланова перевірка ТОВ «МД Груп Кременчук» з питань взаємовідносин з ПП «Критерій -100» за період з 01 березня 2010 року по 31 серпня 2010 року.

За результатами перевірки складено Акт від 28 квітня 2011 року № 2625/23-308/32615024 /том І, а.с. 7-20/, в якому відображено наступні порушення:. підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5, пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", частини 1, 5 статті 203, пункту 1,2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 613 828,00 грн. в т.ч. березень 2010 року - 142 362,00 грн., квітень 2010 року -45 068,00 грн., травень 2010 року -115 043,00 грн., червень 2010 року -8 333,00 грн., липень 2010 року -152 900,00 грн., серпень 2010 року -150 122,00 грн.

За висновками перевірки порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із укладанням угоди між ТОВ «МД Груп Кременчук» та ПП «Критерій-100», яка, на думку перевіряючи, є нікчемною та її нікчемність встановлена законом, а саме статтею 228 Цивільного кодексу України.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року № 0004812301/1711, яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 767321,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 613857,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -153464,00 грн. /том І, а.с. 26/.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «МД Груп Кременчук» (Покупець) та ПП «Критерій-100» (Постачальник) укладено договір поставки від 01 березня 2010 року № ТКВ-10/2798/09/20-0 /том ІІІ, а.с. 21/ на придбання металопродукції (Товар). Кількість кожної партії Товару узгоджується між Сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях до Договору /пункт 2.1. договору/. Ціна товару є договірною ціною між Постачальником та Покупцем та вказується в рахунку-фактурі або специфікації, які є невід'ємною частиною даного Договору /пункт 3.1. договору/. Постачальник відвантажує товар Покупцю на умовах само вивозу зі складу Постачальника, умови по ставки FСА, згідно правил «ІКОТЕРМС» пункт 4.1. договору/.

При дослідженні рахунків - фактур, видаткових накладних, податкових накладних колегією суддів встановлено, що позивач придбав у ПП «Критерій-100» товар, визначений у договорі від 01 березня 2010 року № ТКВ-10/2798/09/20-0, сплативши у його вартості податок на додану вартість.

Зазначені податкові накладні оформлені належним чином, із акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено. Крім того, вони занесені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних /том І, а.с 43-52, 68-77, 123-132, 147-156, 171-180, 210-220/

Оплата за отриманий товар проводилась у безготівковій формі згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень.

Згідно пункту 4.1 договору поставки від 01 березня 2010 року № ТКВ-10/2798/09/20-0 визначена умова поставки договору FСА. Відповідно до правил «ІКОТЕРМС» ця умова поставки передбачає обов'язок постачальника передати товар перевізнику (транспортній організації), якого найняв покупець, або ж передати його іншій особі, що призначена покупцем.

На підтвердження виконання умов договору, зокрема пункту 4.1, позивачем надано копії ліцензій /том ІІІ, а.с. 16-20/, ліцензійних карток перевізників /том ІІІ, а.с. 38/, які здійснювали перевезення товарів за перевіряємий період.

Реальність господарських операцій підтверджується наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних /том ІІ, а.с. 63-98/ для перевезення товарів, придбаних позивачем у ПП «Критерій-100» згідно договору поставки від 01 березня 2010 року № ТКВ-10/2798/09/20-0.

Кількість кожної партії підтверджено вищезазначеними рахунками-фактури, а також наявними у матеріалах справи специфікаціями за березень-липень 2010 року /том ІІІ, а.с. 24-31/.

Колегією суддів встановлено, що придбаний у ПП "Критерій-100" товар використаний позивачем у своїй господарській діяльності /том ІІІ, а.с. 2-12/.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього Закону право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість до дати його анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Критерій-100» на момент здійснення господарських операцій з позивачем знаходилось в Єдиному державному реєстрі та мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію ПП «Критерій-100» на момент здійснення господарських операцій з позивачем не встановлено.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав вимоги, передбачені підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті7 Закону України "Про податок на додану вартість", сплативши податок на додану вартість в ціні послуг, придбаних у ПП «Критерій-100», яке, в свою чергу, виконало вимоги пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - видало покупцеві, яким є ТОВ "МД Груп Кременчук", належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені суми податку.

Наявність порушень цих норм закону податковим органом вмотивована в акті наступним чином.

Податковий орган посилається на ненадання ПП «Критерій-100» підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань. Крім того, у Алчевської ОДПІ відсутні відомості про наявність у ПП «Критерій-100» трудових ресурсів, власних або орендованих основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Отже, відповідачем зроблено висновок про те, що операції ПП «Критерій -100»та ТОВ «МД Груп Кременчук» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.

За таких обставин податковий орган робить висновок про те, що діяльність ПП «Критерій - 100» є незаконною та не може породжувати правових наслідків, а тому з посиланням на норми Господарського та Цивільного кодексів України робить висновки про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «МД Груп Кременчук» та ПП «Критерій - 100».

При цьому в тексті відповідного розділу Акту відсутні дані про аналіз працівниками податкового органу первинної документації щодо даних операцій, натомість робиться висновок про те, що угоди між платником податку та його контрагентом не мали реального характеру, а вчинялися вони без мети реального настання правових наслідків з метою включення платником податку відповідних до сум до складу податкового кредиту (том І, а.с. 17-19).

Колегія суддів зазначає, що в ході проведення та оформлення результатів перевірки позивача як платника податку відповідачем допущено порушення "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010, № 984.

Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи , які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із пунктом 5.2. Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

З матеріалів справи вбачається, що наведені вимоги Порядку не виконані, відповідачем не проведено та не наведено в Акті належного аналізу первинних документів.

Натомість, Акт перевірки від 28 квітня 2011 року № 2625/23-308/32615024 /том І, а.с. 7-20/ містить суб'єктивні припущення перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновки щодо дій посадових осіб контрагента позивача.

Стверджуючи про нікчемність укладеного правочину з посиланням на обставини, викладені вище, податковий орган не перевірив у належний спосіб дійсність відповідних фінансово-господарських операцій.

При цьому сам податковий орган підтверджує в Акті наявність належного обліку операцій у бухгалтерському обліку платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони за вказаними договорами в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили надання послуг в обумовлені строки замовнику та один до одного претензій не мають.

В Акті перевірки перевіряючими зроблено висновок про те, що угода, укладена між позивачем та ПП «Критерій-100» порушує публічний порядок та є нікчемною, тому не може породжувати господарських зобов'язань.

Таким чином, відповідач пов'язуює відсутність права позивача включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з нікчемністю правочину.

Колегія суддів зазначає, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Частиною 2 статі 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При розгляді справи колегією суддів не встановлено обставин, які б вказували на укладення між позивачем та ПП «Критерій-100» договору з метою, спрямованою на незаконне заволодіння майном держави або з іншими протиправними цілями.

Навпаки, виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна у власність та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, проте жодних доказів на підтвердження вини позивача або його контрагентів відповідачем не представлено.

Враховуючи викладене, позивачем вимоги частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України щодо спрямовання правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, порушені не були.

Згідно із пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не доведено факту порушення позивачем публічного порядку при укладенні та виконанні договору з ПП «Критерій-100», тому висновки зроблені відповідачем в Акті перевірки щодо нікчемності укладеного правочину суд вважає помилковими.

Колегія суддів звертає увагу на те, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав договір позивача з ТОВ «Критерій-100» недійсним , до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів статті 228 Цивільного кодексу України.

Реальність господарських операцій позивача з ПП «Критерій-100» підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі.

Посилання відповідача на те, що ПП «Критерій-100»не має найманих працівників, виробничих потужностей, складських приміщень не є підтвердженням нікчемності укладених ними угод, оскільки контрагент позивача міг використовувати залучені трудові ресурси та орендовані основні засоби.

Колегія суддів, зазначає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ПП «Критерій-100» не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2011р. по справі № 2а-1670/4538/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Гуцал М.І. Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 21.02.2012 р.