Ухвала

від 31.01.2012 по справі 2а-1670/6535/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 р.Справа № 2а-1670/6535/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2011р. по справі № 2а-1670/6535/11

за позовом Приватного підприємства "Антарес"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2011 р. задоволено адміністративний позов Приватного підприємства "Антарес"(далі -ПП "Антарес") до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ11.07.2011 р. №0000431600/185.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь "Антарес"судові витрати у сумі 3,4 грн.

Не погодившись з даною постановою суду Кременчуцька ОДПІ подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ПП "Антарес"в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про їх обґрунтованість. В ході перевірки ПП "Антарес"встановлено порушення вимог ст.. 185,187, п.198.1, п. 198.6 ст. 198, ст.. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та ч.1,5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст.. 228 ЦК України. Згідно податкової звітності з ПДВ за квітень-грудень 2009 р. ПП "Антарес" формує податковий кредит від контрагента ПП "Хімторглайн". За результатами автоматизованого співставлення роз шифровок податкових зобов*язаньта податкового кредиту встановлено, що основним постачальником ПП "Хімторглайн"є ПП "Авто-СВ-2009". З матеріалів акту позапланової виїзної перевірки ПП "Авто-СВ-2009" №3912/23-3/36142115 від 29.11.2010 р. слідує, що посадовими особами даного підприємства не надано жодних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. За період з 02.02.2009 р. по 07.05.2010 р. відповідальним за фінансово-господарську діяльність ПП "Авто-СВ-2009"був директор ОСОБА_3 Згідно пояснень ОСОБА_4 в травні 2009 р. на прохання невідомої особи він за винагороду придбав у ОСОБА_3 ПП "Авто-СВ-2009". Засновницькі документи, документи фінансово-господарської діяльності, печатку ПП "Авто-СВ-2009"йому ніхто не передавав, декларацій з податку на додану вартість до податкових органів не надавав. Апелянт зазначив, що діяльність ПП "Авто-СВ-2009" була спрямована на здійснення операцій, пов*язаних з наданням податкової вигоди контрагентам.

Взаємовідносини між ПП "Хімторглайн"та ПП "Авто-СВ-2009"відбулися на підставі усної угоди. Транспортування товару між даними контрагентами не підтверджено. Податкові накладні підписані ОСОБА_4, який фактично не являвся посадовою особою ПП "Авто-СВ-2009"та їх не підписував. Первинні бухгалтерські документи не відповідають вимогам ст., 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". Апелянт зазначає, що правочини між ПП "Хімторглайн"та ПП "Авто-СВ-2009"здійснені без мети настання реальних наслідків, отже є нікчемними та не створюють юридичних наслідків.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, оскільки реальність вчиненої господарської операції позивача та ПП "Хімторглайн" підтверджено наданими первинними бухгалтерськими документами, придбаний товар використаний позивачем в своїй в господарській діяльності. Жодною правовою нормою не передбачено обов*язок платника податку контролювати дотримання вимог закону його контрагентами.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що співробітниками Комсомольським відділенням Кременчуцької ОДПІ у період з 27.05.2011 року по 02.06.2011 року проведено позапланову невиїзну перевірку податкових декларацій з ПДВ ПП "Антарес"за квітень-грудень 2009 р., за результатами якої складено Акт №25/15-321/32478777 від 06.06.2011 р.

На підставі даного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000431600/185 від 11.07.2011 р., яким ПП "Антарес" збільшено податкове зобов*язання з ПДВ в сумі 42 371,68 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 1 грн.

Фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення стало порушення на думку відповідача, положень ст. 185, 187, 201,198 ПК України , ч.1,5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст.. 228 ЦК України.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом ПП "Хімторглайн" колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов*язані з рухом активів, зміною зобов8язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податків договорах. Якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і ПДВ не підлягає віднесенню до податкового кредиту, незважаючи на наявність у платника ПДВ податкової накладної, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Як було встановлено під час розгляду справи, що 05.01.2009 року між ПП "Хімторглайн" (Постачальник) та ПП "Антарес"(Покупець) укладено договір поставки, відповідно до умов якого, Постачальник зобов*язується продати та поставити товар Покупцю, а останній зобов*язується прийняти та сплатити за товар.

Підпунктом 3.4 та 3.5 пункту 3 даного договору передбачено, що товар вважається поставлений з моменту передачі товару в місці призначення та засвідчується підписанням 2-х екземплярів видаткової накладної на товар Постачальник передає Покупцю на поставлений товар наступні документи, а саме рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну.

Реальність виконання вище зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме рахунками-фактур, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами звірки розрахунків.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи вище викладене колегія суддів вважає правомірним формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, ПДВ сплачено позивачем в ціні товару.

Доводи апеляційної скарги, щодо неправомірного віднесення позивачем сум ПДВ по податковим накладним отриманим від ПП "Хімторглайн"в зв*язку з тим, що контрагент останнього ПП "Авто-СВ-2009" не надавав на перевірку жодних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, у нього відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов*язань, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та статей 1, 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинному на час виникнення правовідносин) ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Закон України "Про податок на додану вартість"не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Щодо відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг, колегія суддів зазначає, що діюче на час виникнення правовідносин законодавство, не пов*язувало безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Стосовно доводів апеляційної скарги, щодо нікчемності правочину, колегія суддів зазначає.

Цивільний кодекс України (далі -ЦК України) в статті 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, доводи апеляційної скарги податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то колегія суддів прийшла до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом ПП "Хімторглайн".

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2011р. по справі № 2а-1670/6535/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В. Судді (підпис) (підпис) Русанова В.Б. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 06.02.2012 р.