Рішення

від 23.10.2006 по справі 11/284-06-7641

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/284-06-7641

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2006 р.Справа  № 11/284-06-7641

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова екологія”.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський судноремонтний завод”.

про стягнення  3560,96 грн.

Суддя              Власова С.Г.

Представники:

від позивача:  Єршов В.М. (за довіреністю);

від відповідача: Пахомов В.В., Отченаш М.М., Бондар В.Я., Черкес В.О. (за довіреністю).

Суть спору: 01.08.2006 р. за вх. № 9333 ТОВ „Промислова екологія” (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ „Іллічівський  судноремонтний завод” (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості  у розмірі 3560,96 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 15.08.2006 р. за вх. № 17487 та  18.09.2006 р. за вх. № 20080 уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з Відповідача 3308,78 грн. основної заборгованості, пеню у розмір 347,19 грн., витрати на відрядження представника у розмірі 664,98 грн., 3 % річних  у розмірі 56,56 грн.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 20025 від 18.09.2006 р.) проти позовних вимог заперечував посилаючись на відсутність   у нього накладних , які  можуть підтвердити отримання  ним товару, але в судовому засіданні 23 жовтня 2006 р. представники Відповідача пояснили ,що в ході розгляду справи на підприємстві  були знайдені  первісні документи,  що підтверджують поставку Позивачем  електропобутових товарів на суму 3308,78 грн., тому проти стягнення вказаної заборгованості  та пені  за прострочення платежу Відповідач не заперечує.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне:

30.05.2005 р. сторони уклали Договір поставки № 42-64-05/FOD-05/041 (далі –Договір), відповідно до п. 1.1 якого „Постачальник” –Позивач, зобов'язався поставити товар, ціна, кількість та асортимент якого встановлюється відповідно до специфікації, а „Покупець” –Відповідач прийняти та оплатити поставлений товар.  

Позивач вказує, що за видатковою накладною № FOD-82 від 28.02.2006 р. поставив Відповідачу електропобутові товари на загальну суму 3689,58 грн. та виставив останньому рахунок № FOD-120 від 28.02.2006 р. на цю суму.

Зазначений рахунок Відповідачем сплачено частково. Заборгованість Відповідача по рахунку № FOD-120 від 28.02.2006 р. складає 3308,78 грн.

Згідно до п. 2.2. Договору оплата за товар проводиться на підставі виставленого рахунку, по факту відвантаження продукції з відстрочкою платежу 15 календарних днів.

Відповідач у встановлені терміни поставлений товар не оплатив, внаслідок чого Позивачем на підставі п.6.2. Договору нарахована пеня за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 219,00 грн.

Посилаючись на порушення Відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова екологія”, Позивач  03.10.2006 р. за вх. № 21481  уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з Відповідача 3308,78 грн. основної заборгованості, яка виникла в наслідок неналежного невиконання Відповідачем умов Договору поставки № 42-64-05/FOD-05/041,  пеню у розмір 347,19 грн., 3 % річних  у розмірі 56,56 грн. та  витрати на відрядження представника у розмірі 664,98 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки  продавець  (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях,  не  пов'язаних  з  особистим,  сімейним,  домашнім  або  іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного Кодексу України до договору поставки застосовуються загальні  положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з  характеру відносин сторін.          

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України  передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

          Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

          Всього Позивачем за видатковою накладною № FOD-82 від 28.02.2006 р. поставлено товар на загальну суму 3689,58 грн. Товар отриманий представником Відповідача за довіреністю ЯЛР № 037802.

Відповідно до п.2.2. Договору оплата за товар проводиться на підставі виставленого рахунку, по факту відвантаження продукції з відстрочкою платежу 15 календарних днів.

У разі невиконання своїх обов'язків за договором, винна сторона сплачує потерпілій стороні штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми не виконаних зобов'язань (п. 6.2. Договору).

23.05.2006 р. сторони провели звірку взаємних розрахунків, згідно акту  звірки підписаному  головними бухгалтерами підприємств  сальдо на 23.05.2006 р.  становить 3308,78 грн. на користь ТОВ „Промислова екологія” (а.с.16)

Повторно звірка взаємних розрахунків проведена сторонами 17.07.2006 р., шо також підтверджується  актом  звірки (а.с.140).

Позивач на підставі п.6.2. Договору нарахував пеню яка складає  219,00 грн.

Крім того відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України Позивачем нараховано 3%  річних у розмірі 56,56 грн.

Відповідач у судовому засіданні від 23.10.2006 р. визнав позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості, пені та 3 % річних.

Суд зауважує ,що у наданому Позивачем розрахунку нарахування пені допущено помилку, оскільки неправильно здійснено розрахунок пені за період з 10.06.2006 р. по 09.10.2006 р. Так Позивачем правильно зазначено, що подвійна облікова ставка за цей період складає 17 % річних, однак при здійснені розрахунку вказано подвійну облікову ставку у розмірі 18 %.

За розрахунком суду розмір пені за період з 10.06.2006 р. по 09.10.2006 р. складає: 3308,78 грн. х 17 % х 122 дні/365 днів = 188,01 грн.

Загальний розмір пені за період з 16.03.2006 р. по 09.10.2006 р. складає 336,13 грн.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 3308,78 грн. основної заборгованості та 3 % річних у розмірі 56,56 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі , вимоги в частині стягнення пені задовольняються частково, в сумі   336,13 грн.

Заявлені Позивачем вимоги про стягнення з Відповідача витрат на відрядження у розмірі 664,98 грн. (а.с.100) задоволенню не підлягають з огляду на нижченаведене.

Згідно ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарсько процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач в уточненнях до позовної заяви від 03.10.2006 р. за вх. № 21481 не вказав на підставі яких норм процесуального права господарський суд повинен стягнути з Відповідача витрати понесені Позивачем на відрядження свого представника.

Господарський процесуальний кодекс України не передбачає компенсування Позивачу витрат на відрядження свого представника.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку що уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова екологія” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський судноремонтний завод” підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення 3308,78 грн. основної заборгованості, 336,13 грн. пені та 3 % річних у розмірі 56,56 грн.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести на відповідача пропорційно задоволеним вимогам , згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

                    Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський судноремонтний завод” (68093 Одеська область, м. Іллічівськ, с. Малодолинське, вул. Космонавтів, буд. 61, п/р 2600531173901 у ФАБ „Південний”, МФО 328663, м. Іллічівськ, код 32333962) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова екологія” (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 2-Б, п/р 26004206190000 в ДФ АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 306856, код 13459220) –3308,78 грн. основної заборгованості, 336,13 грн. пені, 3 % річних у розмірі 56,56 грн., 102 грн. держмита; 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.          В решті позову –відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                           Власова С.Г.

Рішення підписане 27.10.2006 р. в порядку статті 85 ГПК України.