Постанова

від 19.12.2006 по справі 11/284-06-7641

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/284-06-7641

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" грудня 2006 р. Справа № 11/284-06-7641

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого                                Андрєєвої Е.І.

Суддів:                                        Мацюри П.Ф.,

                                                  Ліпчанської Н.В.,

При секретарі                               Федорові В.А.,

за участю представників сторін:

від позивача                       – Єршова В.М.,   

від відповідача                       –  Отченаш М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод”

на рішення господарського суду Одеської області від 23.10.2006р.           

по справі № 11/284-06-7641

за позовом ТОВ „Промислова екологія”

до ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод”

про стягнення 3 560,96 грн.,

встановив:

01.08.2006р. ТОВ „Промислова екологія” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” 3 560,96 грн. у зв'язку з невиконанням останнім умов договору поставки № 42-64-05/FOD-05/041 від 30.05.2005р.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточняв позовні вимоги, просив стягнути з відповідача 3308,78 грн. боргу, 347,19 грн. пені, 664,98 грн. витрат на відрядження представника позивача, 56,56 грн. –3% річних.

Рішенням господарського суду Одеської області позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” 3 308,78 грн. - основного боргу;  336,13 грн. пені, 56,56 грн. –3% річних; 102 грн. – витрати по держмиту; 118 грн. –витрати на ІТЗ судового процесу. В решті позову відмовлено.   

Не погоджуючись з даним рішенням,  ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” оскаржило його. В апеляційній скарзі просить його скасувати. В обґрунтування своїх вимог послалось на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та відповідність прийнятого судом рішення матеріалам справи, зібраним доказам та нормам матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно матеріалам справи, та, що встановлено місцевим судом, 30.05.2005р. сторони уклали договір поставки № 42-64-05/FOD-05/041, яким передбачено, що позивач поставляє товар, ціна, кількість та асортимент якого визначається згідно специфікації, що додається до договору, а відповідач приймає та оплачує  його.

Згідно до п.2.2 договору відповідач зобов'язувався здійснювати розрахунки за товар на підставі виставленого рахунку, по факту відвантаження продукції з відстрочкою платежу 15 календарних днів.

За видатковою накладною № FOD-82 від 28.02.2006р. продавцем поставлено товар на загальну суму 3 689,58 грн., а покупцем одержано товар на підставі довіреності серії ЯЛР за № 037802.

Після непогашення утвореної заборгованості у розмірі 3 308,78 грн. в обумовлені договором строки, покупцю була надіслана претензія за № 265 від 16.06.2006р.

Звертаючись з позовом про стягнення боргу у сумі 3 308,78 грн., ТОВ „Промислова екологія” крім основної суми боргу, на підставі діючого законодавства, нарахував відповідачу 219 грн. пені та 3% річних у розмірі 33,18 грн.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточняв позовні вимоги та остаточно просив стягнути з відповідача 3308,78 грн. боргу, 347,19 грн. пені, 664,98 грн. витрат на відрядження представника позивача, 56,56 грн. –3% річних.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено виконання договору продавцем, а саме, поставка товару покупцю відповідно до умов договору, а оскільки зобов'язання, на підставі  приписів ст.ст. 526 ЦК України та 193 ГК України, повинні виконуватись належним чином та в установлені строки, суд задовольнив позов ТОВ „Промислова екологія” стягнувши з  ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” основний борг, пеню, 3% річних та судові витрати.

Зменшуючи суму нарахованої пені суд також правильно вказав про допущення помилки при її розрахунку.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на відрядження його представника, суд також правомірно та обґрунтовано зазначив про відсутність відповідних правових підстав у Господарському процесуальному кодексі України.

Висновок суду відносно основної суми боргу обґрунтований на підставі зібраних доказів і не оскаржений відповідачем.

В апеляційній скарзі апелянт послався на те, що місцевий суд, в порушення ч. 2 ст. 84 ГПК України, згідно до якої суд у рішенні повинен стисло вказати про пояснення, відзиви та клопотання сторін, безпідставно не вказав у рішенні про надані відповідачем клопотання про призначення судової експертизи та призначення фіксації судового процесу технічними засобами.

Дані посилання скаржника є безпідставними, оскільки в матеріалах справи є клопотання про призначення фіксації судового процесу технічними засобами, яке, як свідчать подальші протоколи судових  засідань, судом задоволене.

Прослухавши запис судового засідання від 23.10.2006р., судова колегія встановила, що необхідність у проведені судової експертизи відпала, оскільки представник відповідача пояснив, що як вияснилось, Косюк В.І., зазначений в Довіреності серії ЯЛР № 037802 від 03.02.2006р., щодо якої виникли непорозуміння, в той час дійсно працював на їх підприємстві та дійсно отримав зазначений в довіреності товар.

Оскарживши рішення, апелянт послався на порушення судом п.4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, так як на його думку суд при вирішенні спору повинен був керуватися тільки нормами ГК України та не застосовувати норми Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських  відносин при  здійсненні господарської діяльності,  в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або  утриматися  від певної дії,  а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним  кодексом  України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення постановлено на повно, всебічно і об'єктивно досліджених обставинах справи, належно оцінених судом доказах у їх сукупності, з додержанням норм як процесуального, так і матеріального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись  ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України,  суд, -

постановив:

          Рішення господарського суду Одеської області від 23.10.2006р. у справі № 11/284-06-7641 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” без задоволення.

                    Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційну інстанцію протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                Е.І.Андрєєва

Судді:                                                                                   П.Ф. Мацюра

                                                                                  Н.В. Ліпчанська