Рішення

від 17.04.2012 по справі 608-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

17.04.2012Справа №5002-32/608-2012

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом - Кримської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 77/4, ідентифікаційний код 26485549).

До відповідача - Державного підприємства Пансіонат «Дружба» (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Чатирдагська, 1, ідентифікаційний код 20668317).

Про стягнення 47 866,65 грн.

За участю представників:

Від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 19 від 16.01.2012р., ОСОБА_3, довіреність № 15 від 16.01.2012р.

Від відповідача - не з'явився.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Кримська регіональна філія державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам» звернулась до Господарського суду АР Крим з позовом до Державного підприємства Пансіонат «Дружба» про стягнення суми заборгованості в розмірі 47 866,65 грн.

Ухвалою господарського суду від 23.02.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12.03.2012 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов'язків за договором в частині повної та своєчасної оплати послуг, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Адреса, зазначена в позовній заяві повністю співпадає із адресою, вказаною у Витягу з ЄДРЮОФОП на відповідача, залученому до матеріалів справи .

Крім того, матеріали справи містять картку поштового повідомлення із підписом уповноваженої особи, що свідчить про оповіщеність відповідача про розгляд справи.

В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. З цього приводу див. також пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Крім того, 26.03.2012р. господарським судом направлено повідомлення до Прокуратури АР Крим про необхідність вирішення питання щодо вступу Прокурора в процес.

Представник прокуратури із матеріалами справи ознайомився, проте до теперішнього часу від прокуратури заяви про вступ до розгляду даної справи не надійшло.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14.10.2008р. між Кримською регіональною філією державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам» ( позивач) (Виконавець) та Державним підприємством Пансіонат «Дружба» ( відповідач) (замовник) укладений договір № 27 про організацію рекламної кампанії ( а.с. 7)

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Пунктом 1.1. Договору сторони погодили, що виконавець зобов'язується виконати з врахуванням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи зі складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки.

У відповідності до пункту 2.2 Договору, Замовник в 10-денний строк з дня підписання договору зобов'язується здійснити авансовий платіж в розмірі 100% від вартості робіт.

Загальна вартість робіт складає 32 198, 40 грн., що передбачено пунктом 2.1 Договору.

У відповідності до пункту 3.1 Договору приймання виконаних робіт оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт.

Так, на виконання вищенаведених умов договору, 12.11.2008р. сторонами був підписаний акт приймання - передачі виконаних робіт на суму 32 198, 40 грн. ( а.с. 9).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пунктом 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Переважна більшість цивільно-правових зобов'язань має двосторонній характер, тобто покладають як на одну, так і на іншу сторону певні обов'язки. В таких зобов'язаннях кожна із сторін одночасно є боржником, та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку (наприклад, за договором купівлі-продажу продавець передає річ, а покупець сплачує гроші).

Пункт 4 вищенаведеної статті 538 Цивільного кодексу України твердить, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Тобто , надання позивачем послуг (виконання взятих на себе зобов'язань) вже породжує з'явлення зустрічного зобов'язання відповідача оплатити ці послуги.

За таких обставин, суд знаходить позовні вимоги в частині стягнення 32 198, 40 грн. основного боргу обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а й відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 12 639,30 грн., 3% річних у розмірі 3 028, 95 грн.

У відповідності до пункту 3 статі 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідач не здійснив попередньої оплати, як то було встановлено сторонами в договорі, проте, не дивлячись на це, позивачем свій обов'язок за договором виконаний.

У відповідності до пункту 4.2 Договору Виконавець має право виконати достроково роботи.

Строк виконання робіт передбачений пунктом 4.2 Договору та складає 3 місяці з моменту подання замовником необхідних для складання проекту документів.

Позивач виконав роботи достроково, оскільки договір підписаний сторонами 14.10.2008р., а акт виконаних робіт - 12.11.2008р., тобто менше ніж за місяць.

У відповідності до вже зазначеного вище пункту 4.2 Договору У випадку дострокового виконання робіт оплата здійснюється у строк, погоджений сторонами.

Проте, позивачем не надано суду доказів такого погодження, того, що сторони встановили строк оплати у відповідності до вищеперерахованих умов договору.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оскільки, як вже вказано вище, строк оплати за достроково виконані роботи сторонами погоджено не було, суд не може погодитись із розрахунком позивача, який розпочато ще з 2008 року з огляду на наступне:

Відповідно до пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Така вимога була направлена позивачем на адресу відповідача 10.12.2009р. (а. с. 22-24).

Вказана вимога була отримана відповідачем 09.12.2011р., про що свідчить підпис уповноваженої особи у поштовому повідомлені (а. с. 11).

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за виконані роботи повинна нараховуватись за період з 17.12.2011р. обраховуватися наступним чином:

інфляційні втрати = ( (32 198,40 грн. х 100,2 х 100,2 ) / 100 ) - 32 198, 40 грн. = 128, 92 грн.

Таким чином, сума інфляційних втрат, що підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача становить 128, 92 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за період з 17.12.2011р. по 21.02.2012р. повинна бути розрахована наступним чином :

32 198,40 грн. х 67 днів прострочення х 3% / 365 днів = 177, 31 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 177,31 грн., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача саме в цій сумі.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Пансіонат «Дружба» (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Чатирдагська, 1, ідентифікаційний код 20668317) на користь Кримської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 77/4, ідентифікаційний код 26485549) 32 198, 40 грн. заборгованості, 128, 92 грн. інфляційних втрат, 177, 31 грн. - 3% річних, 1 092,98 грн. судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 17.04.2012р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 18.04.2012р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Барсукова А.М.