Рішення

від 04.04.2012 по справі 5020-283/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2012 року справа № 5020-283/2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „КП Чисте місто",

ідентифікаційний код 32117462

(99040, м. Севастополь, вул. М. Геловані, 1)

до Комунального підприємства „Житлосервіс № 14",

ідентифікаційний код 32427785

(99703, м. Севастополь, вул. Менжинського, 9)

про стягнення 33 259,32 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ТОВ „КП Чисте місто") -ОСОБА_1 -представник, довіреність від 01.03.2012;

відповідач (КП „Житлосервіс № 14") -явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

19.03.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю „КП Чисте місто" (далі -позивач, ТОВ „КП Чисте місто") звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) із позовом до Комунального підприємства „Житлосервіс № 14" (далі -відповідач, КП „Житлосервіс № 14") про стягнення 42 169,34 грн, з яких: 41 529,32 грн -заборгованість за отримані послуги (8 268,52 грн -заборгованість за договором № 8-03/206 від 01.01.2011 та 33 260,80 грн -заборгованість за договором № 8-03/486 від 01.01.2012), 640,02 грн -штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати. Також позивач просив стягнути на свою користь судові витрати у сумі 6 609,50 грн, з яких: 1 609,50 грн -судовий збір, 5 000,00 грн -послуги адвоката.

У засіданні суду 03.04.2012 представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимогу у зв'язку із частковим погашенням відповідачем заборгованості, згідно з якою просить стягнути з відповідача 33 259,32 грн заборгованості за надані послуги за договором № 8-03/486 від 01.01.2012 та 6 609,50 грн судових витрат /арк. с. 76/.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, наданим йому законом, тому суд прийняв зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 03.04.2012 представник позивача підтримав зменшені позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів № 8-03/486 від 01.01.2012 в частині оплати отриманих послуг за період з 01.01.2012 по 16.02.2012.

Відповідач не скористався своїм правом на участь у засіданні суду 03.04.2012, проте надав клопотання про розгляд справи у відсутність його представника, за наявними у справі доказами /арк. с. 73/.

Також, відповідач у порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позов /арк. с. 56-57/, в якому позов визнав частково в сумі 33 260,80 грн заборгованості за договором № 8-03/486 від 01.01.2012. Щодо оплати послуг адвоката зазначає, що останні є явно завищеними та не мають достатнього економічного і практичного обґрунтування.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю „КП Чисте місто" (Виконавець) та Комунальним підприємством „Житлосервіс № 14" (Споживач) був укладений Договір № 8-03/206 про надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів (далі -Договір-1) /арк. с. 9-10/.

01.01.2012 між тими ж сторонами укладено Договір № 8-03/486 про надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів (далі - Договір-2) /арк. с. 11-12/.

Згідно з пунктом 2.1 Договору-1 та Договору-2 (далі -Договори), Виконавець зобов'язаний надавати відповідно до умов договору послуги по вивезенню твердих побутових відходів, накопичених у споживача, а Споживач сплачує отримані виконавцем послуги в строки та в порядку, передбачені договором.

В свою чергу, підпунктом 4.2.5 пункту 4.2 Договорів на споживача покладено обов'язок своєчасно здійснювати оплату отриманих послуг.

Відповідно до пункту 3.1 Договорів розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Споживач вносить оплату за послуги на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виставленого виконавцем рахунку.

Сторони домовились, що Договір-1 діє з 01.01.2011 по 31.12.2011 (пункт 5.1 Договору-1), а Договір-2 -з 01.01.2012 по 31.12.2012 (пункт 5.1 Договору-2).

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договорами виконував належним чином, що підтверджується, зокрема, Актами приймання-передачі робіт (надання послуг) № ОУ-005599 від 12.01.2012 за період з 01 по 10 січня 2012 року, № ОУ-005707 від 03.02.2012 за період з 21 по 31 січня 2012 року, № ОУ-006125 від 22.02.2012 за період з 11 по 16 лютого 2012 року, підписаними обома сторонами без зауважень та скріпленими їх печатками /арк. с. 17-19/.

На підставі актів приймання-передачі робіт (надання послуг) позивачем відповідачеві виставлені рахунки для оплати наданих послуг /арк. с. 13-16/.

Натомість, відповідач умови Договорів порушив: плату за отримані послуги в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого у нього перед позивачем станом на 12.03.2012 утворилась заборгованість в сумі 41 529,32 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач надсилав відповідачеві претензії № 8-03/147 від 15.02.2012 та № 8-03/203 від 02.03.2012 з вимогами про сплату боргу за Договорами /арк. с. 20-21/.

Відповідач надіслав позивачеві відповіді на претензії, в яких визнав вимоги позивача та спочатку зобов'язувався погасити заборгованість за 2011 рік в строк до 29.02.2012 /арк. с. 22/, а в подальшому -просив надати розстрочку на 10 місяців /арк. с. 24/.

Як випливає з фактичних обставин справи, відповідач умови Договорів та вимоги позивача не виконав, існуючу заборгованість не погасив, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Під час розгляду справи відповідачем була погашена заборгованість за Договором-1 у повному обсязі, а за Договором-2 -частково, у зв'язку із чим позивач зменшив розмір позовних вимог до 33 259,32 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом позову є матеріально-правова вимога ТОВ „КП Чисте місто" про стягнення з КП „Житлосервіс № 14" заборгованості за отримані за господарським договором послуги, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зобов'язання та питання виконання зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, 01.01.2012 між ТОВ „КП Чисте місто" та КП „Житлосервіс № 14" укладено Договір № 8-03/486 про надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів, який за своєю правовою природою та ознаками є договором про надання послуг.

Цей Договір не визнаний судом недійсним та є чинним на теперішній час.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Таким чином, укладений між сторонами Договір № 8-03/486 від 01.01.2012 є підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо внесення плати за отримані за Договором послуги.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За умовами Договору-2 (підпункт 4.2.5 пункту 4.2, пункт 3.1) Споживач зобов'язаний своєчасно у встановлений в Договорі строк сплачувати надані виконавцем послуги за цінами, зазначеними в рахунках.

Як убачається з матеріалів справи, сторонами складені та підписані Акти приймання-передачі робіт (надання послуг) № ОУ-005599 від 12.01.2012 за період з 01 по 10 січня 2012 року, № ОУ-005707 від 03.02.2012 за період з 21 по 31 січня 2012 року, № ОУ-006125 від 22.02.2012 за період з 11 по 16 лютого 2012 року /арк. с. 17-19/.

Також, позивач виставив відповідачеві рахунки на оплату, а саме:

- рахунок-фактуру № СФ-00004863 від 12.01.2012 за період з 01 по 10 січня 2012 року на суму 7 824,00 грн з ПДВ /арк. с. 14/;

- рахунок-фактуру № СФ-0005033 від 24.01.2012 за період з 11 по 20 січня 2012 року на суму 7 824,00 грн з ПДВ /арк. с. 14/;

- рахунок-фактуру № СФ-0005112 від 03.02.2012 за період з 21 по 31 січня 2012 року на суму 7 824,00 грн з ПДВ /арк. с. 15/;

- рахунок-фактуру № СФ-0005436 від 14.02.2012 за період з 01 по 10 лютого 2012 року на суму 7 824,00 грн з ПДВ /арк. с. 16/;

- рахунок-фактуру № СФ-0005555 від 22.02.2012 за період з 11 по 16 лютого 2012 року на суму 1 964,80 грн з ПДВ /арк. с. 16/;

разом -33 260,80 грн.

Згідно з пунктом 3.1 Договору Споживач вносить оплату за послуги на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виставленого виконавцем рахунку

Отже, рахунки-фактури № СФ-00004863 від 12.01.2012, № СФ-0005033 від 24.01.2012 та № СФ-0005112 від 03.02.2012 відповідач був зобов'язаний оплатити в строк до 10.02.2012; рахунок-фактуру № СФ-0005436 від 14.02.2012 та рахунок-фактуру № СФ-0005555 від 22.02.2012 -в строк до 10.03.2012.

Натомість, ці рахунки були оплачені відповідачем частково -в сумі 1,48 грн (останній платіж здійснений вже під час розгляду справи, а саме: 22.03.2012 на суму 8 270,00 грн), що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень /арк. с. 90-105/, бухгалтерською довідкою-розрахунком /арк. с. 107-108/ та не заперечується відповідачем.

Таким чином, станом на день прийняття рішення у справі заборгованість відповідачем не погашена, тобто відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч наведеним нормам відповідач не надав доказів погашення заборгованості за отримані за Договором-2 послуги в сумі 33 259,32 грн (33 260,80 -1,48).

Водночас, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 33 259,32 грн є доведеним та документально підтвердженим. До того ж, у відзиві на позов відповідач визнав основний борг у повному обсязі, навіть у більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення /арк. с. 56-57/.

Згідно з частиною п'ятою статті 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За викладених обставин, враховуючи те, що відповідач визнав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, і такі дії відповідача не суперечать чинному законодавству України та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі -в сумі 33 259,32 грн.

Поряд із зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн.

З цього приводу суд зауважує на наступному.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У пункті 5 Інформаційного листа № 01-8/1270 від 14.07.2004 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Листом Вищого господарського суду України № 01-08/163 від 12.03.2009) викладено правову позицію Вищого господарського суду України, згідно з якою, витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтверджені відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом -ОСОБА_1 підтверджуються Договором про надання юридичних послуг, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Юридична контора ІНФОРМАЦІЯ_1 (Виконавець) № 04/12 від 01.03.2012, відповідно до пункту 1.1 якого, за завданням Замовника (позивач по справі) Виконавець зобов'язався представити адвоката для надання послуг по правовому супроводженню справи у господарському суді міста Севастополя, в якій Замовник є позивачем, до КП „Житлосервіс № 14" про стягнення суми заборгованості, шляхом: збору та правового аналізу документів, необхідних для звернення до суду; проведення досудового врегулювання спору; підготовки позовної заяви; представництва інтересів Замовника в судових засіданнях господарського суду міста Севастополя (далі -Договір № 04/12) /арк. с. 49/.

Для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом статті 2 Закону України „Про адвокатуру" адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 21.01.2011 на ім'я ОСОБА_1 /арк. с. 78/.

Саме ця особа особисто подавала позовну заяву до суду, що убачається із відмітки на реєстраційному штампі /арк. с. 3/, та брала участь у судових засіданнях, що підтверджується відповідними протоколами від 03.04.2012 /арк. с. 109-110/ та 04.04.2012 /арк. с. 111/ на підставі довіреності, виданої позивачем /арк. с. 8/.

Згідно зі статтею 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру".

Статтею 12 Закону України „Про адвокатуру" визначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Водночас, у пункті 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 04-5/609 „Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України") зазначається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Пунктом 2.1 Договору № 04/12 сплата позивачем юридичних послуг встановлена у розмірі 5 000,00 грн.

Суду надані належні докази оплати зазначеної суми, а саме: платіжне доручення № 1956 від 26.03.2012 /арк. с. 80/.

Відповідно до пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI) гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

Так само, у пункті 12 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 зазначається, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

В обґрунтування розміру оплати вартості послуг адвоката позивачем надано калькуляцію до Договору № 04/12 /арк. с. 79/. Також позивачем наданий суду штатний розпис ТОВ „КП Чисте місто", з якого убачається відсутність посади юриста, що обумовило необхідність звернення до адвокатів за правовою допомогою.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що позивачем адвокату фактично сплачені 5 000,00 грн за адвокатські послуги, та що в судових засіданнях приймав участь саме цей адвокат, то правомірним є висновок, що такі витрати позивача підлягають відшкодуванню, позаяк вони пов'язані з розглядом даної справи, а сума цих витрат є співрозмірною ціні позову та витраченому часу на захист інтересів позивача.

За викладених обставин, доводи відповідача щодо необґрунтованості розміру витрат на послуги адвоката є неспроможними.

Згідно з частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Отже, судовий збір в сумі 1 609,50 грн також покладається на відповідача і підлягає стягненню з нього на користь позивача.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 78, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Житлосервіс № 14" (ідентифікаційний код 32427785; 99703, м. Севастополь, вул. Менжинського, 9; п/р 26000060124947 в СФ АКБ „Приватбанк",м. Севастополь, МФО 324935, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „КП Чисте місто" (ідентифікаційний код 32117462; 99040, м. Севастополь, вул. М. Геловані, 1; п/р 2600700015770 в СФ ПАТ „Укрексімбанк", м. Севастополь, МФО 384986) заборгованість в сумі 33 259,32 (тридцять три тисячі двісті п'ятдесят дев'ять грн 32 коп.), а також судові витрати в сумі 6 609,50 грн (шість тисяч шістсот дев'ять грн 50 коп.), з яких: 1 609,50 грн -судовий збір; 5 000,00 грн -послуги адвоката .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

09.04.2012.