Рішення

від 03.04.2012 по справі 5020-271/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 року справа № 5020-271/2012 За позовом Підприємства „Міський спортивно-технічний клуб"

Севастопольської міської організації товариства

сприяння обороні України,

ідентифікаційний код 24039828

(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 15)

до Севастопольського міського територіального відділення

Антимонопольного комітету України,

ідентифікаційний код 22288154

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 48)

про визнання недійсним рішення про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції і накладення штрафу,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Підприємство „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України) -ОСОБА_1 -представник, довіреність від 17.02.2012; Зайцев О.В. -керівник, довідка АА № 338347 (ЄДРПОУ);

відповідач (Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України) -явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

15.03.2012 Підприємство „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) з позовом до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі -відповідач) про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 27/07-12-РШ від 22.02.2012 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції і накладення штрафу у розмірі 20 000,00 грн.

Позивач вважає, що дане рішення суперечить вимогам Законів України „Про захист від недобросовісної конкуренції", „Про захист економічної конкуренції" та прийнято при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, і які визнані встановленими, при невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Ухвалою суду від 19.03.2012 порушено провадження у справі № 5020-271/2012 та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору; розгляд справи призначено на 03.04.2012.

В судовому засіданні 03.04.2012 представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позові /арк. с. 3-8/, основна з яких -відсутність у діях позивача ознак недобросовісної конкуренції.

Відповідач ані для уточнення обставин справи (27.03.2012), ані у судове засідання (03.04.2012) явку свого повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно і належним чином -рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення /арк. с. 26/; про причини нез'явлення суду не сповістив; відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову не надав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами; виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному засіданні суду.

Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами -в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2012 за результатами розгляду подання сектору досліджень та розслідувань № 27/08-12 від 10.02.2012 і матеріалів справи № 27/70-11 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції Підприємством „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України, Севастопольським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України у справі № 27/01-12 постановлено рішення, яким визнано, що позивачем вчинено порушення, передбачене статтею 15 1 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді недобросовісної конкуренції, та накладено на позивача штраф у розмірі 20 000,00 грн /арк. с. 11-12/.

На думку відповідача, позивач допустив розміщення на власному веб-сайті www.gstk.com.ua та зовнішніх носіях реклами недостовірної інформації про строки підготовки водіїв автотранспортних засобів категорії „В" (1,5 місяця за денною формою навчання, 2,5 місяці за вечірньою формою навчання), що порушує умови добросовісної конкуренції в даному сегменті ринку послуг міста Севастополя, оскільки:

- термін навчання в автошколі Підприємства „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України є одним з найкоротших у м. Севастополі, порівняно з іншими автошколами міста;

- такі умови навчання, яке займає у споживача послуг автошколи менше часу, дають автошколі Підприємства „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України перевагу над іншими суб'єктами господарювання -автошколами м. Севастополя, що підтверджується найбільшою кількістю учнів, які пройшли навчання в автошколі Підприємства протягом 2010-2011 років;

- за результатами аналізу реєстраційних списків груп встановлено, що фактичний термін навчання у групах з денною формою навчання становить 53-57 днів, а у групах з вечірньою формою навчання - 80-86 днів, що перевищує терміни, вказані на рекламних носіях автошколи Підприємства „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України.

Позивач із висновками Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України не погоджується, вважаючи, що в його діях відсутній склад правопорушення конкурентного законодавства, передбачений статтею 15 1 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції", а отже, -й підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Зазначене і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції" відносини, пов'язані з захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України „Про захист економічної конкуренції", Законом України „Про Антимонопольний комітет України", „Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року", міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

Частиною першою статті 15 1 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції" визначено, що поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

В свою чергу, інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:

- містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;

- містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання;

- приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;

- містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

Зі змісту листа Антимонопольного комітету України № 21-15/02-1244/54/01 від 17.02.2009 убачається, що поняття „інформації, що вводить в оману" не обмежується повідомленням лише явно недостовірних відомостей, а й охоплює також розповсюдження неточної, неповної, вирваної з контексту інформації, як і перебільшення, замовчування окремих фактів, пов'язаних з предметом реклами, які можуть створювати у споживача невірну уяву відносно відповідних товарів, робіт чи послуг. Для кваліфікації порушення за статтею 15 1 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції" слід встановити, що: розповсюдження інформації, що вводить в оману, відбувалося в конкурентних відносинах; ці дії вплинули або можуть вплинути на наміри певних осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг відповідного суб'єкта господарювання (пункт 5.11 Листа).

Відповідно до пункту 14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", господарським судам необхідно з'ясовувати та відображати у судових рішеннях, в чому конкретно полягають відповідні наслідки, що могли б настати в результаті дій суб'єктів господарювання, які мають ознаки недобросовісної конкуренції.

Отже, для з'ясування законності притягнення позивача до відповідальності за порушення конкурентного законодавства, а саме, статті 15 1 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції", необхідно вирішити наступні питання.

По-перше, слід з'ясувати, чи є спірна інформація, розповсюджена позивачем за допомогою рекламних носіїв та веб-ресурсу www.gstk.com.ua , неправдивою, тобто такою, що вводить в оману.

По-друге, необхідно встановити, якими є умови конкурентних відносин між учасниками ринку послуг по підготовці водіїв автотранспортних засобів у місті Севастополі, зокрема, які матеріально-технічні можливості для надання послуг по підготовці водіїв автотранспортних засобів є у кожного з учасників даного ринку послуг, та чи отримав позивач перевагу перед іншими учасниками ринку послуг по підготовці водіїв автотранспортних засобів у місті Севастополі внаслідок розповсюдження вказаної інформації.

Судом встановлено, що обсяг ліцензійних послуг по підготовці водіїв автотранспортних засобів категорії „В", що надаються позивачем, складається, серед іншого, з:

- підготовки водіїв транспортних засобів для отримання права керування транспортними засобами категорії „В" (сертифікат Міністерства внутрішніх справ України про державну акредитацію закладу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв серії ДДАІ № 000450 /арк. с. 14/);

- навчання за спеціальністю „водій автотранспортних засобів" (категорія „В") з видачею дипломів кваліфікованого працівника/свідоцтва про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації (ліцензія Міністерства освіти та науки України серії АВ № 552695 від 21.10.2010 /арк. с. 13/).

У разі навчання з метою отримання права керування транспортними засобами, відповідно до пункту 4 Порядку підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 487 від 20.05.2009, робочі програми та навчальні плани, що визначають тривалість навчання (кількість навчальних годин та днів) по підготовці водіїв транспортних засобів, розробляються навчальними закладами на підставі типових навчальних програм, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Абзацами другим та п'ятим Типової навчальної програми підготовки та перепідготовки водіїв транспортних засобів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 02.03.2010, передбачено 140 навчальних годин для підготовки водіїв автотранспортних засобів категорії „В", з яких 100 годин передбачено для теоретичного курсу та 40 -для практичного керування транспортним засобом. У разі необхідності навчальний заклад може змінювати загальну кількість навчальних годин, відведених для теоретичної підготовки (розділи 1-4 програми), але не більш як на 20 відсотків.

Водночас, при навчанні з метою отримання спеціальності кваліфікованого працівника „Водій транспортних засобів категорії „В" на підставі виданої позивачу ліцензії Міністерства освіти та науки України серії АВ № 552695 від 21.10.2010, кількість навчальних годин згідно зі статтею 32 Закону України „Про професійно-технічне навчання" встановлюється відповідно до Державного стандарту професійно-технічної освіти 8321-8322 „Водій транспортних засобів".

Згідно з Типовим навчальним планом підготовки кваліфікованих працівників, який є частиною Державного стандарту професійно-технічної освіти 8321-8322 „Водій транспортних засобів", загальний обсяг навчального часу для навчання водіїв автотранспортних засобів категорії „В" складає 236 навчальних годин (без урахування 10 навчальних годин консультацій), а навчальний заклад має право змінювати компонент змісту професійно-технічної освіти в робочих навчальних планах та робочих навчальних програмах у межах 20 відсотків загального часу, предмету та професійно-практичної підготовки відповідно.

У цьому випадку, по закінченню навчання студенти, крім посвідчення водія на право керування транспортним засобом, отримують диплом кваліфікованого працівника (свідоцтво про присвоєння робочої кваліфікації), який надає можливість працевлаштування та здійснення професійної діяльності, пов'язаної з керуванням транспортним засобом.

Отже, Інформація, що розміщена позивачем за допомогою рекламних носіїв та веб-ресурсу www.gstk.com.ua відносно строків навчання водіїв автотранспортних засобів категорії „В" для отримання права на управління транспортним засобом (1,5 місяця за денною формою навчання та 2,5 місяця за вечірньою формою навчання), відповідає нормативній кількості годин та не містить у собі неправдивої інформації.

Тому твердження відповідача щодо невідповідності фактичного часу навчання даним, що розміщені позивачем на рекламних носіях є безпідставними.

До того ж, позивачем на вимогу суду підготовлено та надано детальний розрахунок кількості днів навчання на курсах за програмою підготовки водіїв транспортних засобів для отримання права керування транспортними засобами категорії „В" за період з кінця 2009 року по початок 2012 року /арк. с. 28-32/, з якого убачається наявність груп з тривалістю навчання від 41 до 57 днів -за денною формою та від 71 до 85 днів -за вечірньою формою навчання, що пов'язано із конкретними графіками навчання залежно від днів тижня, кількості днів у тому чи іншому календарному місяці, вихідними, святковими та неробочими днями, іншими об'єктивними обставинами.

Таким чином, окремі групи споживачів отримували від позивача відповідні послуги навіть у більш стислі терміни, ніж було зазначено у розміщеній ним інформації, а тому висновок Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про те, що „…автошкола МСТК при підготовці водіїв категорії „В" фактично перевищує вказані терміни, що вплинули або могли вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) товарів та послуг цього суб'єкта господарювання…" не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, на запит територіального відділення автошкола надала реєстраційні списки груп за 2010 рік та дев'ять місяців 2011 року. Натомість, наведені вище висновки зроблені Адміністративною колегією на підставі аналізу лише 8 груп, в той час коли саме серед решти груп терміни навчання є навіть менше, ніж визначені відповідачем 46 (1,5 місяця) та 76 (2,5 місяці) календарних днів.

Викладене свідчить про неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Щодо переваг позивача перед іншими суб'єктами господарювання -автошколами міста Севастополя, які позивач, на думку відповідача, отримав через розміщення неправдивої інформації, суд зазначає таке.

Свої доводи відповідач обґрунтовує тим, що кількість осіб, які пройшли навчання у позивача за 2010-2011 роки є значно вищою, ніж у закладах-конкурентах. Так, протягом 2010 року позивач підготував 1422 водія автотранспортних засобів категорії „В", протягом 2011 року -996 водіїв, в той час як кількість учнів в автошколах „Центр" та „Север" не перевищує за 2010 рік -885 осіб, а за 2011 рік -574 особи.

При цьому відповідачем не взято до уваги наступні обставини.

Відповідно до Додатку до Ліцензії серії АВ № 552695 Міністерства освіти та науки України та Сертифікату державної акредитації серії ДДАІ № 0008545 Міністерства внутрішніх справ України, виданими позивачу, число акредитованих до підготовки водіїв автотранспортних засобів категорії „В" (для отримання права керування), як і кваліфікованих працівників-водіїв складає 300 осіб.

Натомість, кількість акредитованих до підготовки водіїв автотранспортних засобів категорії „В" для автошколи „Центр" складає 150 осіб, а для автошколи „Север" -110 осіб, що підтверджується відповідними сертифікатами і ліцензіями, виданими останнім /арк. с. 15-18/. Тому вочевидь, що для зазначених автошкіл, на показники яких посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, відповідними дозвільними документами встановлено значно меншу кількість акредитованих до підготовки водіїв автотранспортних засобів категорії „В".

Отже, вказані суб'єкти господарювання незалежно від рекламної політики позивача об'єктивно мають менше можливостей для надання послуг по підготовці водіїв автотранспортних засобів категорії „В", і як наслідок, -мають меншу кількість осіб, що пройшли навчання.

В свою чергу, відсутність причинно-наслідкового зв'язку між розміщеною позивачем рекламою та кількістю осіб, що пройшли навчання як у позивача так і в інших автошколах міста Севастополя, також свідчить про неповне з'ясування відповідачем обставин, які мають значення для справи, та невідповідність висновків відповідача в оскаржуваному рішенні, викладеним у ньому обставинам.

Відповідно до статті 27 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції" процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 59 Закону України „Про захист економічної конкуренції" передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як установлено судом, оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а рішення Адміністративної колегії Севастопольського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 27/07-12-РШ від 22.02.2012 у справі № 27/01-12 -визнанню недійсним.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача і підлягає стягненню з нього на користь позивача в сумі 1 073,00 грн.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 27/07-12-РШ від 22.02.2012 (справа № 27/01-12) про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції і накладення штрафу у розмірі 20 000,00 грн .

3. Стягнути з Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код 22288154; 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 48; відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Підприємства „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України (ідентифікаційний код 24039828; 99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 15; п/р 26003320053700 в АТ „УкрСиббанк", МФО 351005) судовий збір у сумі 1 073,00 грн (одна тисяча сімдесят три грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис) В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

09.04.2012.