Постанова

від 17.05.2012 по справі 5020-271/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 травня 2012 року Справа № 5020-271/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сотула В.В.,

суддів Черткової І.В.,

Балюкової К.Г.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 17.02.12, підприємство "Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України;

позивача: Зайцева Олександра Володимировича (повноваження перевірені), наказ 11 від 14.03.12, директор, підприємство "Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України;

відповідача: не з'явився, Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України;

розглянувши апеляційну скаргу Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 03 квітня 2012 року у справі №5020-271/2012

за позовом підприємства "Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації Товариства сприяння обороні України (пр. Ген. Острякова, 15,Севастополь,99029)

до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Леніна, 48,Севастополь,99011)

про визнання недійсним рішення про порушення законодавства про захист від недобросовістної конкуренції і накладення штрафу

ВСТАНОВИВ :

Позивач, підприємство „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії відповідача від 22 лютого 2012 року №27/07-12- РШ.

Позовні вимоги з посиланнями на приписи статей 1,59,60 Закону України „Про захист економічної конкуренції" мотивовані тим, що зазначений акт відповідача прийнятий при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи про порушення законодавства у сфері економічної конкуренції, а надані у ньому висновки не відповідають дійсності.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 03 квітня 2012 року (суддя Головко В.О.) у справі № 5020-271/2012 позов задоволено повністю.

При цьому, судом першої інстанції зазначено про необґрунтоване притягнення позивача до відповідальності за порушення Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції" на підставі оскарженого рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, оскільки зміст реклами, який був розміщений позивачем на веб-сайті та зовнішніх носіях, відповідав дійсності та не порушував умови добросовісної конкуренції.

Не погодившись з постановленим судовим актом, заявник звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги її заявник послався на неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач стверджував, що позивачем при розміщенні реклами надаваних послуг були допущені суттєві порушення добросовісної конкуренції, що виразилось у викладенні недостовірної інформації щодо строків підготовки водіїв автотранспортних засобів категорії „В".

При цьому, сторона вважала, що перевіряючи фактичні строки надання позивачем вказаних послуг, місцевий суд невірно здійснив їх розрахунок та неналежно дослідив реєстраційні списки груп підприємства „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України, у яких здійснювалось навчання за наведеною спеціалізацією.

У спростування доводів, приведених в оскарженому судовому рішенні, заявником апеляційної скарги наведений власний розрахунок кількості днів навчання на курсах за програмою підготовки водіїв транспортних засобів для отримання права керування транспортними засобами категорії „В" у підприємстві „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України.

Крім того, відповідач звертав увагу, що на час прийняття оскарженого рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України позивач не спростовував факту вчинення ним зазначеного порушення Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції" .

У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 17 травня 2012 року, з'явились представники позивача, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача до суду апеляційної інстанції у зазначену дату судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

З матеріалів справи слідує, що представник Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України був присутнім в попередньому судовому засіданні 15 травня 2012 року (а.с 71).

У зазначеному судовому засіданні була оголошена перерва саме за клопотанням цього представника (а.с. 63) для надання йому можливості ознайомитись з матеріалами справи. Про дату наступного розгляду справи 17 травня 2012 року представника заявника апеляційної скарги було повідомлено під підпис (а.с. 71)

16 травня 2012 року представник Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України з матеріалами справи ознайомився у повному обсязі, про що мається його підпис на внутрішньому боці другої обкладинки справи.

При цьому, повідомлень про причини неявки до судового засідання 17 травня 2012 року або заяв про відкладення розгляду справи представник відповідача до Севастопольського апеляційного господарського суду не скеровував.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням викладеного, судова колегія визнала можливим розглянути справу у його відсутність, вважаючи наявні у справі докази достатніми для вирішення спору.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до ліцензії серії АВ № 552695, виданої 21 жовтня 2010 року Міністерством освіти і науки України (а.с. 13), підприємством „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України здійснюється господарська діяльність з надання освітніх послуг навчальними закладами, пов'язаних з одержанням професійної освіти на рівні кваліфікаційних вимог до професійно - технічного навчання.

Згідно з додатком до вказаної ліценції (а.с. 13 звор. бік.) обсяг ліцензійних послуг по підготовці водіїв автотранспортних засобів категорії „В", що надаються позивачем, складається, серед іншого, з підготовки водіїв транспортних засобів для отримання права керування транспортними засобами категорії „В"

Крім того, позивачем отримано сертифікат Міністерства внутрішніх справ України серії ДДАІ № 000450 про державну акредитацію закладу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв, зокрема, категорії „В" (а.с.14).

Також, з матеріалів справи вбачається, що протягом листопада - грудня 2011 року Севастопольським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України проведено дослідження ринку надання послуг з підготовки водіїв транспортних засобів, у ході якого проаналізовані рекламні носії автошкіл Севастополя, у тому числі підприємства „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України (а.с.11).

В ході проведеної перевірки було встановлено, що біля входу у приміщення підприємства „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України розташовані рекламні носії із наступним оголошенням: „Автошкола, підготовка водителей: категории „В"- дневная -1,5 мес. Вечерняя- 2,5 мес. Классы расположены по пр. Ген. Острякова, 15; пр. Окт. Революции,42".

Така сама інформаці була розміщена на веб-ресурсі підприємства „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України www.gstk.com.ua.

На підставі матеріалів проведеної перевірки 22 лютого 2012 року справи № 27/70-11 Адміністративною колегією Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 27/01-12 було прийнято рішення, яким визнано, що позивачем вчинено порушення, передбачене статтею 15-11 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді недобросовісної конкуренції та притягнуто його до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 20 000,00 грн (а.с.11-12).

При цьому, як слідує з оскарженого рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України підставою для його прийняття стала невідповідність викладеної інформації у приведених рекламних носіях позивача фактичній кількості днів навчання на курсах за програмою підготовки водіїв транспортних засобів для отримання права керування транспортними засобами категорії „В" у підприємстві „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України, яка одночасно надавала цьому суб'єкту господарювання незаконної переваги у конкурентних відносинах.

Звертаючись до господарського суду з цим позовом, позивач вказував на незаконність рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22 лютого 2012 № 27/25-10-рш, оскільки вважав, що відповідач не встановив обставин вчинення підприємством „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України порушень, які є необхідними для притягнення зазначеної особи до відповідальності, у зв'язку з чим просив скасувати оскаржений акт антимонопольного органу в судовому порядку.

Заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення місцевого суду, виходячи з наступного.

Предметом спору у справі є вимога про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії відповідача від 22 лютого 2012 року у справі №27/07-12- РШ.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до приписів статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26 грудня 2011 року № 15 зазначено, що правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України , і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Як слідує з оскарженого рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, порушення позивачем вимог законодавства України про захист добросовісної конкуренції виразилось, зокрема, у тому, що термін навчання в автошколі підприємства „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України не відповідав нормативній кількості учбових годин та фактичному строку навчання.

Частиною 1 статті 15-1 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції" визначено, що поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору; містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання.

Одночасно у пункті 14 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26 грудня 2011 року № 15 наведено, що для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

Отже, виходячи з приведених положень норм матеріального права та роз'яснень Вищого господарського суду України, для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як недобросовісної конкуренції, необхідна сукупність наступних ознак розповсюджених ним відомостей : невідповідність дійсності, можливість впливу на потенційних споживачів та надання суб'єкту господарювання незаконної переваги у конкурентних відносинах.

Як зазначалось вище, підприємством „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України здійснюється підготовка водіїв автотранспортних засобів категорії „В" за двома різними напрямками : підготовка водіїв для отримання права керування транспортними засобами категорії „В" (на підставі сертифікату Міністерства внутрішніх справ України серії ДДАІ № 000450) та навчання за спеціальністю „водій автотранспортних засобів" (на підставі ліцензії серії АВ № 552695, виданої 21 жовтня 2010 року Міністерством освіти і науки України ).

Порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 487.

Так, пунктом 4 наведеного нормативного акту передбачено, що робочі програми та навчальні плани, що визначають тривалість навчання (кількість навчальних годин та днів) по підготовці водіїв транспортних засобів, розробляються навчальними закладами на підставі типових навчальних програм, затверджених Кабінетом Міністрів України.

У відповідність до абзаців 2, 5 Типової навчальної програми підготовки та перепідготовки водіїв транспортних засобів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2010 № 229, передбачено 140 навчальних годин для підготовки водіїв автотранспортних засобів категорії „В", з яких 100 годин передбачено для теоретичного курсу та 40 -для практичного керування транспортним засобом. У разі необхідності навчальний заклад може змінювати загальну кількість навчальних годин, відведених для теоретичної підготовки (розділи 1-4 програми), але не більш як на 20 відсотків.

При цьому, тривалість заняття з теоретичної підготовки і практичного керування транспортним засобом (без урахування зміни слухачів, підбиття підсумків заняття і заповнення документів) становить 45 хвилин.

До матеріалів справи наданий графік навчання слухачів курсів підприємства „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України у групах з підготовки для отримання права керування транспортними засобами категорії „В" (а.с. 28-32)

Згідно з наданим графіком для денної форми навчання за вказаним напрямом у середньому передбачені 1,5 місяці: на протязі 7 тижнів, з часом навчання з 09.00 до 13-55 (6 годин), чотири дні на тиждень.

Тобто, за умови нормативно встановленої тривалості навчальної години у 45 хвилин (абзац 5 Типової навчальної програми підготовки та перепідготовки водіїв транспортних засобів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2010 № 229), в один день їх кількість дорівнює 6, а на один тиждень - 24 години (6 х 4 = 24).

Таким чином, в середньому, курс навчання у сім тижнів складає 168 годин (24 х 7 = 168), що відповідає вимогам Типової навчальної програми підготовки та перепідготовки водіїв транспортних засобів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2010 № 229, за умови дозволеної зміни кількості навчальних годин на 20 відсотків.

Отже, викладене свідчить про те, що визначений позивачем термін навчання на денній формі цілком дозволяє слухачам пройти курс у 140 навчальних годин за 1,5 місяці.

Графік навчання курсантів підприємства „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України за вечірньою формою в середньому встановлює 2,5 місяці: на протязі 11 тижнів, при навчанні з часом навчання с 17.00 до 21.40 ( 6 годин), три дні на тиждень.

Отже, кількість годин у тиждень дорівнює 18 (6 х 3), а у 11 тижнів - 198 годин (18 х 11 = 198).

Тобто, в даному випадку графік навчання передбачав можливість викладення курсу не менш 140 годин за 11 тижнів при вечірній формі навчання.

Слід зауважити, що приведені показники розраховані судом апеляційної інстанції, виходячи з середньо арифметичних даних, без врахування святкових днів, конкретних днів тижня, неробочих днів та інших об'єктивних обставин.

За кожною групою окремо позивачем наданий детальний розрахунок (а.с. 28-32), з зазначенням окремо кількості днів навчання та погодинного розкладу (від 41 до 57 днів - за денною формою та від 71 до 85 днів - за вечірньою формою навчання).

При цьому, позивачем приведено по два варіанти розрахунку середніх показників тривалості курсу, які також є вірними та вказують на достовірність інформації щодо строків навчання за наведеним напрямом, які були викладені на рекламних носіях підприємства „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України.

Розрахунок, приведений відповідачем в апеляційній скарзі та в оскарженому рішенні Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (а.с.12, 51), судова колегія вважає помилковим, оскільки у ньому враховані також графіки навчання груп з підготовки за спеціальністю „водій автотранспортних засобів" (на підставі ліцензії серії АВ № 552695, виданої 21 жовтня 2010 року Міністерством освіти і науки України), що простежується з номерів груп, на прикладі яких здійснений цей розрахунок (а.с.12).

Між тим, згідно зі статтею 32 Закону України „Про професійно-технічне навчання" при навчанні з метою отримання спеціальності кваліфікованого працівника „водій транспортних засобів категорії „В" , кількість навчальних годин встановлюється відповідно до Державного стандарту професійно-технічної освіти 8321-8322 „Водій транспортних засобів".

Одночасно Типовим навчальним планом підготовки кваліфікованих працівників, який є частиною Державного стандарту професійно-технічної освіти 8321-8322 „Водій транспортних засобів", загальний обсяг навчального часу для навчання водіїв автотранспортних засобів категорії „В" визначений у 236 навчальних годин (без урахування 10 навчальних годин консультацій), а навчальний заклад має право змінювати компонент змісту професійно-технічної освіти в робочих навчальних планах та робочих навчальних програмах у межах 20 відсотків загального часу, предмету та професійно-практичної підготовки відповідно.

При цьому, судова колегія наголошує, що позивачем була розміщена реклама саме курсу навчання для отримання права керування транспортними засобами категорії „В", що вбачається з її логічно-смислового змісту, а не реклама курсу з отримання спеціальності „водій автотранспортних засобів".

Отже, відповідач безпідставно перевіряв достовірність інформації, викладеної позивачем на рекламних носіях, з урахуванням графіків груп , у яких здійснюється підготовка для отримання спеціальності „водій автотранспортних засобів".

Слід відмітити, що включення у розрахунок відповідача кількості годин навчання у цих групах суттєво вплинуло на достовірність показників фактичної кількості днів навчання на курсах за програмою підготовки водіїв транспортних засобів для отримання права керування транспортними засобами категорії „В", реклама яких розміщена позивачем.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно вказав, що є необґрунтованими висновки, викладені в рішенні Адміністративної колегії відповідача від 22 лютого 2012 року у справі №27/07-12- РШ стосовно невідповідності викладеної позивачем інформації фактичній кількості днів навчання на курсах за програмою підготовки водіїв транспортних засобів для отримання права керування транспортними засобами категорії „В" .

Крім того, у зазначеному акті Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України вказано, що поширена позивачем інформація надала йому незаконної переваги у конкурентних відносинах, зокрема, щодо кількості осіб, які пройшли навчання у 2010-2011 роках у підприємстві „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України.

Однак, відповідно до додатку до ліцензії серії АВ № 552695 Міністерства освіти та науки України та сертифікату державної акредитації серії ДДАІ № 0008545 Міністерства внутрішніх справ України (а.с. 13-14), виданих позивачу, число акредитованих до підготовки ним водіїв автотранспортних засобів категорії „В" складає 300 осіб за обома напрямами підготовки водіїв.

У свою чергу, кількість акредитованих до підготовки водіїв автотранспортних засобів категорії „В" для автошкол „Центр" та „Север", які наведені в якості прикладів в оскарженому рішенні, складає 150 та 110 осіб (а.с. 15-18).

Тобто вочевидь, що саме у зв'язку з існуючою відмінністю у допустимій кількості осіб, які одночасно можуть проходити навчання, визначеною дозвільними документами, виданими позивачу, а не внаслідок розміщення останнім рекламних матеріалів, суб'єкти господарювання, що конкурують з підприємством „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України, надали у 2010-2011 роках освітні послуги у меншому обсязі, ніж позивач.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав на те, що незалежно від рекламної політики позивача об'єктивно зазначені суб'єкти господарювання мають менше можливостей для надання послуг по підготовці водіїв автотранспортних засобів категорії „В", відповідно мають меншу кількість осіб, що пройшли навчання, що свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між розміщеною позивачем рекламою та кількістю осіб, які пройшли навчання як у позивача, так і в інших автошколах міста Севастополя

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України „Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Сукупність встановлених апеляційною інстанцією обставин у справі вказує на те, що рішення Адміністративної колегії відповідача від 22 лютого 2012 року у справі №27/07-12- РШ прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим надані у ньому висновки не відповідають її фактичним обставинам , що є підставою для скасування цього акту в судовому порядку.

Стосовно посилань заявника скарги на те, що на час прийняття оскарженого рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України позивач не спростовував факту вчинення ним порушення Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції" апеляційна інстанція зазначає, що відповідно до пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26 грудня 2011 року № 15 конкурентне законодавство не ставить застосування передбаченої ним відповідальності за порушення цього законодавства у залежність від наявності у суб'єкта господарювання вини в будь-якій формі.

Отже, визнання позивачем на дату прийняття оскарженого рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України факту вчинення ним правопорушення, яке ставилось відповідачем, не доводить законність цього рішення.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин, місцевим господарським судом правильно з'ясовано права і обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, тому твердження заявника скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів не вбачає.

Повний текст постанови складений 21 травня 2012 року.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.

2 . Рішення господарського суду міста Севастополя від 03 квітня 2012 року у справі № 5020-271/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя В.В.Сотула

Судді І.В. Черткова

К.Г. Балюкова

Розсилка:

1. підприємство "Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації Товариства сприяння обороні України (пр. Ген. Острякова, 15,Севастополь,99029)

2. Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (вул. Леніна, 48,Севастополь,99011)