Рішення

від 17.04.2012 по справі 8/025-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" квітня 2012 р. Справа № 8/025-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Каплі А.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Васильківської міської ради Київської області, ідентифікаційний код: 34627780, місцезнаходження: 08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 2,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс технічного обслуговування автомобілів «Екочистка», ідентифікаційний код: 34967499, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 55, адреса для листування: 03037, м. Київ, вул. Зеленогірська, 8,

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки,

за участю представників сторін:

від позивача: начальник юридичного відділу апарату виконкому Васильківської міської ради ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності 30.01.2012 року за №43/09-26, та спеціаліст юридичного відділу апарату виконавчого комітету Васильківської міської ради ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 28.02.2012 року за № 91/09-26;

від відповідача: ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності від 07.03.2012 року за № 07/03-12/1, -

Обставини справи:

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2012 року порушено провадження у справі №8/025-12, за позовом Васильківської міської ради Київської області (далі за текстом: Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс технічного обслуговування автомобілів «Екочистка»(далі за текстом: Відповідач) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, та призначено розгляд останньої на 13.03.2012 року.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідачу направлялось повідомлення про потребу внести зміни до договору оренди землі з метою приведення його у відповідність із законом, на яке Відповідач не відреагував, внаслідок чого зміни до договору оренди землі не внесенні, в зв'язку з чим останній не відповідає вимогам закону.

13.03.2012 року в судове засідання з'явився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 22.02.2012 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, проте 12.03.2012 року до господарського суду Київської області від Відповідача на виконання вимог ухвали суду від 22.02.2012 року надійшов відзив з додатками на позовну заяву та довідка про наявні рахунки в банківських установах. Ухвалою суду від 13.03.2012 року розгляд справи відкладено на 17.04.2012 року.

17.04.2012 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 17.04.2012 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26 грудня 2011 року за N 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які вони посилались би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Закон України «Про оренду землі»у ст. 21 передбачає, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12 Земельного кодексу України, п. 12 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, до повноважень Васильківської міської ради в галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальної громади в межах м. Васильків, зокрема надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній станом на листопад 2008 року), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

10.11.2008 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір оренди землі під забудову готельно-торгово-розважального комплексу з підземним паркінгом, загальною площею 1,8828 га, строком на 49 років, який зареєстрований в реєстрі за №040832600037 (далі за текстом: Договір).

Даний Договір у п. 7 передбачає, що орендна плата вноситься орендарем (Відповідачем) у грошовій формі на розрахунковий рахунок орендодавця (Позивача) у розмірі 3,0 (три) відсотка нормативної грошової оцінки, що становить 104 197,65 грн. (сто чотири тисячі сто дев'яносто сім гривень 65 коп.).

Згідно п. 4 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 473 254,87 грн. (три мільйони чотириста сімдесят три тисячі двісті п'ятдесят чотири гривні 87 коп.).

Відповідно до п. 10 Договору, розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором; - зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; - в інших випадках, передбачених законом.

Крім того, Договір у п. п. 8, 9 передбачає, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати щомісяця протягом 30 календарних днів місяця, наступного за звітним.

Рішенням Васильківської міської ради від 07.04.2010 року за №09.163-52-V Позивач встановив для Відповідача відсоток орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 8 (восьми) відсотків.

Судом береться до уваги, що Позивач прийнявши Рішення Васильківської міської ради від 07.04.2010 року за №09.163-52-V про збільшення розміру орендної плати Відповідача за договором до 8 (восьми) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, просить суд внести зміни в Договір в частині орендної плати лише в розмірі 6 (шість) відсотків з врахуванням вказаного рішення Васильківської міської ради маючи право згідно з останнім на внесення змін до договору щодо орендної плати в розмірі 8 (восьми) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Господарський кодекс України у ст. 49 передбачає, що підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Цей же Кодекс у ст. 5 передбачає, що правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 1, п. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 759, 762 передбачає, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди), і договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року було внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», які набули чинності з 01.01.2008 року, а саме зазначено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; - для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Дані зміни діяли до 01.01.2011 року.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до ст. 288 якого, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; - для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Податковий кодекс України у ст. 289 передбачає, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно приписів ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, внаслідок чого у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку (п. 2.19 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»№6 від 17.05.2011 року).

Таким чином, суд погоджується з позицією Позивача, що у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.11 № 01-06/249 та п. 2.19 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»№ 6 від 17.05.2011 року).

Судом береться до уваги, що згідно листа Вищого господарського суду України «Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами»від 01.01.2010 року, установивши, що законодавчо змінено розмір орендної плати за землю, про що орендар був повідомлений, але ухилявся від вчинення дій, спрямованих на внесення відповідних змін до договору оренди землі, суди повинні враховувати вказані нормативні акти при вирішенні спорів про внесення змін до договорів у частині зміни орендних ставок.

В ході розгляду справи встановлено, що Позивач з дотриманням вимог ст. ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 49, 173, 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 21, 23 Закону України «Про оренду землі»з метою виконання вимог п. 10 Договору звертався до Відповідача з письмовою вимогою у вигляді листа від 05.12.2011 року за №205 про потребу внесення змін в Договір в частині розміру плати за користування земельною ділянкою на умовах оренди.

Відповідач в порушення вимог ст. ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 49, 173, 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 21, 23 Закону України «Про оренду землі»тап. 10 Договору на зазначену письмову вимогу Позивача не відреагував та не вживав заходів для внесення змін у Договір, внаслідок чого останній в частині умов розміру орендної плати не відповідає вимогам вищевказаних норм Цивільного та Господарського кодексів України і Закону України «Про оренду землі».

За статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року, положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи), а не юридичної особи.

Цивільний кодекс України у ч. 2 ст. 651 передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до вимог ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: - визнання наявності або відсутності прав; - визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; - відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; - припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; - присудження до виконання обов'язку в натурі; - відшкодування збитків; - застосування штрафних санкцій; - застосування оперативно-господарських санкцій; - застосування адміністративно-господарських санкцій; - установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; - іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Згідно із вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини суд погоджується з позицією Позивача, що згідно вимог ст. ст. 68, 144 Конституції України, ст. ст. 6, 632, 651, 652, 653, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 173, 188 Господарського кодексу України, ст. 288 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 16, 15, 21, 30 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 12, 124 Земельного кодексу України, передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 06.12.2010 року по справі № 2-1/10068-2008, від 27.12.2010 року у справі № .27/15-10, Вищого господарського суду України в постановах: № 11/14-ПД-10 від 28.09.2010 року, № 1/125пд від 15.11.2010 року, № 19/132пд від 17.11.2010 року, № 54/91-10 від 25.11.2010 року, № 11/171-10 від 23.12.2010 року.

Статтею 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Оскільки, сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що встановивши підстави для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність встановленому законом розміру, Васильківська міська рада вправі була вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін, зокрема шляхом звернення з позовною заявою до суду.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку щодо обґрунтованості та доведеності позиції Позивача щодо потреби внесення змін до п. 7 Договору в частині умов розміру орендної плати внаслідок невідповідності п. 7 Договору вимогам вищевказаних норм Цивільного, Господарського, Податкового кодексів України та Закону України «Про оренду землі», в зв'язку чим вимоги Позивача про внесення змін до п. 7 Договору підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом внесення змін до п. 7 Договору, виклавши останній в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на розрахунковий рахунок орендодавця у розмірі 6,0 відсотків нормативної грошової оцінки, що становить 208 395,30 грн. (двісті вісім тисяч триста дев'яносто п'ять гривень 30 коп.) на рік».

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем і Відповідачем суду в якості доказів, підтверджують невідповідність п. 7 Договору вимогам норм Цивільного, Податкового та Господарського кодексів України і Закону України «Про оренду землі», і є належними та допустимими письмовими доказами.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази Відповідачем спростовані не були.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського кодексу України покладаються на Відповідача, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Васильківської міської ради Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс технічного обслуговування автомобілів «Екочистка»про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, - задовольнити повністю.

2. Внести зміни до пункту 7 договору оренди земельної ділянки від 10.11.2008 року, укладеного між Васильківською міською радою Київської області, ідентифікаційний код: 34627780, місцезнаходження: 08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 2, та товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс технічного обслуговування автомобілів «Екочистка», ідентифікаційний код: 34967499, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 55, адреса для листування: 03037, м. Київ, вул. Зеленогірська, 8, під забудову готельно-торгово-розважального комплексу з підземним паркінгом, загальною площею 1,8828 га, строком на 49 років, який зареєстрований в реєстрі за №040832600037, виклавши його в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на розрахунковий рахунок орендодавця у розмірі 6,0 відсотків нормативної грошової оцінки, що становить 208 395,30 грн. (двісті вісім тисяч триста дев'яносто п'ять гривень 30 коп.) на рік».

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс технічного обслуговування автомобілів «Екочистка», ідентифікаційний код: 34967499, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 55, адреса для листування: 03037, м. Київ, вул. Зеленогірська, 8, на користь Васильківської міської ради Київської області, ідентифікаційний код: 34627780, місцезнаходження: 08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 2, витрати по сплаті судового збору у сумі 1073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 00 коп.).

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 17.04.2012 року