Постанова

від 11.04.2012 по справі б18/099-10/11/8

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2012 № Б18/099-10/11/8

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Гарник Л.Л.

Пантелієнка В.О.

при секретарі судового засідання - Корінної А.О.,

за участю представників (згідно з протоколом судового засідання від 11.04.2012 по справі

№ Б18/099-10/11/8):

Від ініціюючого кредитора:Ільїна В.Ю. (довіреність від 17.05.2011 № б/н)

Від боржника:не з'явились

Від прокуратури:Безкоровайний Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу:

заступника прокурора Київської області, що діє в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області, Радомишльського відділення Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області та Державної податкової адміністрації в Житомирській області

на постанову

господарського суду Київської області

від 03.08.2010

у справі № Б18/099-10/11/8 (суддя Кошик А.Ю.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім

"Сварог"

до Споживчого товариства "Жиско"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ :

Постановою господарського суду Київської області від 03.08.2010 року у справі № Б18/099-10/11/8 визнано банкрутом споживче товариство "Жиско"(далі за текстом - СТ «Жиско»), відкрито ліквідаційну процедуру по відношенню до банкрута з майновими вимогами в сумі 24000, 00 грн., призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім «Сварог» (далі за текстом - ТОВ «Видавничий дім «Сварог», підприємницьку діяльність банкрута завершено.

Не погоджуючись із винесеною постановою заступник прокурора Київської області, що діє в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області, Радомишльського відділення Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області та Державної податкової адміністрації в Житомирській області через господарський суд Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою від 23.11.2011 № 05/1-2150-11, в якій просить відновити пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на постанову господарського суду міста Києва від 03.08.2010 року у справі № Б18/099-10/11/8, а постанову господарського суду Київської області від 03.08.2010 року у даній справі скасувати та припинити провадження у цій справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 у справі № Б18/099-10/11/8 відмовлено заступнику прокурора Київської області у відновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги на постанову господарського суду Київської області від 03.08.2010 року у справі № Б18/099-10/11/8, а апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області на постанову господарського суду Київської області від 03.08.2010 року у справі № Б18/099-10/11/8 залишено без розгляду.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 та направити справу до суду апеляційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2012 у даній справі касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області задоволено, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 року у справі № Б18/099-10/11/8 скасовано, справу передано до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 у справі № Б18/099-10/11/8 у складі колегії: головуючий суддя - Доманська М.Л. (доповідач); судді Пантелієнко В.О., Гарник Л.Л., прийнято до провадження апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області від 23.11.2011 №05/1-2150-11 та призначено її розгляд на 11.04.2012.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Через канцелярію суду прокуратурою Київської області було подано пояснення -клопотання від 04.04.2012 № 05/1-322, у якому, крім іншого прокуратура ставить питання щодо залучення до розгляду даної справи, як третіх осіб, представників Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України. Вказане клопотання за результатами обговорення судовою колегією відхилено за необґрунтованістю із врахуванням того, що відсутня необхідність залучати до участі у справі Кабінет Міністрів України та Верховної Ради України у якосі третіх осіб у даній справі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 11.04.2012 представники боржника не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України.

Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників від боржника, за наявними у справі матеріалами.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами.

Представник прокуратури у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив постанову господарського суду Київської області від 03.08.2010 року у даній справі скасувати та припинити провадження у цій справі.

Представник ініціюючого кредитора із доводами апелянта погодився та не заперечував щодо скасування постанови господарського суду Київської області від 03.08.2010 року та припиненя провадження у цій справі.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість постанови місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі за текстом - Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі за текстом - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі статті 52 Закону, якою передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, спрощена процедура банкрутства відповідно до ст. 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника ( ч.1 ст. 23 Закону).

Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до чинного законодавства.

Незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

Наведене, із врахуванням доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурором Київської області в обґрунтування порушень інтересів держави оскаржуваною постановою, дозволяє зробити висновок про право прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області, Радомишльського відділення Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області та Державної податкової адміністрації в Житомирській області на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом, як судового акту, за наслідком прийняття якого змінюється правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати податкові зобов'язання, тощо.

Відповідно до абзацу 1 ст. 1 Закону «неплатоспроможність» - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, і в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Відповідно до абзацу 4 ст. 1 Закону суб'єктом банкрутства є боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Статтею 52 Закону встановлені особливості банкрутства відсутнього боржника. Відповідно до вимог цієї статті підставами для порушення провадження у справі про банкрутство є відсутність боржника або керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також наявність інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 05.07.2010 порушено провадження у справі № Б18/099-10/11/8 за заявою ТОВ "Видавничий дім "Сварог" до Споживчого товариства "Жиско" про визнання банкрутом.

Частина 3 статті 6 Закону про банкрутство визначає ознаки неплатоспроможності боржника. Згідно з вказаною нормою справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено частиною 1 статті 52 вказаного Закону, згідно з якою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку їх погашення.

Отже, відповідно до приписів Закону для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за особливою процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Статтею 1 Закону встановлені загальні положення з визначенням, що безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Така ознака неплатоспроможності боржника, як безспірність вимог, обов'язкова для ініціюючого кредитора і потрібна для встановлення реальної (об'єктивної) неможливості боржника погасити грошові вимоги.

Саме фактична неплатоспроможність суб'єкта господарювання є підставою для ініціювання провадження у справі про банкрутство.

Вимоги до боржника мають бути підтверджені виконавчими документами (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо), за якими здійснюється стягнення коштів з рахунку боржника.

Отже, кредитор до подання заяви до господарського суду повинен прийняти заходи щодо одержання заборгованості поза процедурою банкрутства.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою ТОВ «Видавничий дім «Сварог». Заява мотивована тим, що боржник має заборгованість перед ініціюючим кредитором у сумі 24 000 грн. 00 коп., яка виникла в період його господарської діяльності за договором про надання юридичних та консультаційних послуг від 25.01.2010 № 02/01-10. Безспірність своїх вимог ініціюючий кредитор обґрунтовував визнанням боржником суми боргу згідно відповіді від 18.05.2010 № б/н на претензію від 12.05.2010 № 16 та рахунком-фактурою від 22.04.2010 № б/н на суму 24 000 грн.00 коп.

Визнана претензія та рахунок-фактура не є підтвердженням безспірності вимог кредитора у розумінні статті 1 Закону оскільки після внесення Законом України від 15.03.2006 № 3541-IV змін до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визнана претензія була виключена із переліку виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Згідно зі статтею 1071 Цивільного кодексу України списання банком грошових коштів клієнта здійснюється на підставі його розпорядження, а відповідно до частини 2 цієї статті грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Визначені цією нормою Кодексу документи кредитором не надані та в матеріалах справи відсутні.

Також, положення пункту 5.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22, із змінами та доповненнями (далі по тексту - Інструкція), вимоги якої поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними (пункт 1.3 Інструкції), передбачають, що відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду.

Згідно із пунктом 5.3 Інструкції примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами.

Таким чином, ініціюючим кредитором в порушення вимог статті 33 ГПК України не доведено наявність всіх ознак неплатоспроможності боржника, з якими Закон про банкрутство пов'язує можливість здійснення провадження у справі про банкрутство.

Отже, на час порушення провадження у справі про банкрутство були відсутні всі в сукупності ознаки неплатоспроможності боржника, з якими Закон про банкрутство пов'язує можливість здійснення провадження у справі про банкрутство.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду України дійшла висновку, що справа про банкрутство СТ «Жиско» порушена неправомірно, в порушення вимог ст. 34 ГПК України, без належних доказів наявності безспірних вимог ініціюючого кредитора, здійснення (нездійснення) боржником підприємницької діяльності та подання до органів ДПІ звітності, у зв'язку з чим, господарський суд незаконно продовжив процедуру банкрутства товариства та визнав його банкрутом.

Всі зазначені обставини у сукупності повинен був дослідити суд першої інстанції, даючи оцінку відповідним документам. Висновок суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом з цих підстав зроблено передчасно без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи.

Зазначене вище свідчить про те, що справа про банкрутство СТ «Жиско», за спрощеною процедурою, була порушена за відсутності підстав для її порушення.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у даній справі, оскільки відсутній предмет спору.

У зв'язку з наведеним, оскаржувану постанову суду першої інстанції належить скасувати, а провадження у справі припинити, задовольнивши апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області, Радомишльського відділення Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області та Державної податкової адміністрації в Житомирській області.

На підставі викладеного вище та, керуючись ст.ст. 80, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області, Радомишльського відділення Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області та Державної податкової адміністрації в Житомирській області від 23.11.2011 № 05/1-2150-11 на постанову господарського суду Київської області від 03.08.2010 справі № Б18/099-10/11/8 задовольнити.

2. Постанову господарського суду Київської області від 03.08.2010 у справі № Б18/099-10/11/8 скасувати.

3. Провадження у справі № Б18/099-10/11/8 припинити.

4. Матеріали справи № Б18/099-10/11/8 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Доманська М.Л.

Судді Гарник Л.Л.

Пантелієнко В.О.