Рішення

від 05.04.2012 по справі 5020-152/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2012 року справа № 5020-152/2012

За позовом прокурора Гагарінського району міста Севастополя

(вул. Корчагіна, буд. 16, м. Севастополь, 99014)

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011)

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Дерматовенерологія"

(вул. Часника, буд. 66, м. Севастополь, 99008)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача комунальне підприємство Севастопольської міської Ради "Аррікон" (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, 8)

про стягнення заборгованості у розмірі 124746,09 грн

Суддя Плієва Н.Г.

за участю:

прокурора -Почки А.А., посвідчення №17 від 02.02.2012;

представника позивача -ОСОБА_1, довіреність б/н від 06.01.2012

представника відповідача - Полюшкевича М.А., довідка АА № 133731

представника третьої особи - ОСОБА_3, довіреність № 29-Д від 29.11.2011

Суть спору:

Прокурор Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Дерматовенерологія" про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна у розмірі 145 149,26 грн з яких: 20403,14 грн - сума основного боргу, 714,69 грн - пеня, 1366,44 грн - 30 % річних, 122664,96 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору оренди нерухомого майна № 405-11 від 10.11.2011 в частині належного та своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою суду від 09.02.2012 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 22.03.2012 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено комунальне підприємство Севастопольської міської Ради "Аррікон".

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 05.04.2012 провадження у справі № 5020-152/2012 в частині позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Дерматовенерологія" на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради заборгованості з орендної плати за період з серпня 2011 року по січень 2012 року у розмірі 20403,17 грн було припинено відповідно до положень пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з тим, що відповідачем було сплачено суму основної заборгованості в повному обсязі.

У судовому засіданні 05.04.2012 прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені, 30% річних та штрафу.

Представник відповідача проти позовних вимоги заперечував в частині суми нарахованого штрафу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора та третьої особи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вичиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

10.11.2011 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Дерматовенерологія" (орендар) був укладений договір №405-11 оренди нерухомого майна (Договір, а.с. 6-7).

Відповідно до п. 1.1. цього договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар - приймає в оренду нерухоме майно - комплекс будівель та споруд, що в цілому складається з поліклініки літ. «А», загальною площею 319,40 кв.м з крильцем, поліклініки літ. «Б», загальною площею 34,30 кв.м, поліклініки літ «В»з прибудовою літ. «в», загальною площею 97,40 кв.м, кухні літ. «Г»з прибудовою літ. «г», загальною площею 26,70 кв.м, контори літ. «Е»з тамбуром літ. «е», загальною площею 28,20 кв.м., уборної літ. «Д», сараю літ. «Ж», забору №1, воріт №2, мащення 1, що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Часника, 66 (надалі - об'єкт оренди) та знаходиться на балансі КП СМР «Аррікон», вартість якого за даними незалежної оцінки станом на 15.04.2001 складає 72753,00 грн, для використання під надання платних медичних послуг.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, розмір орендної плати визначається відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 та складає 14550,60 грн у рік. Орендна плата визначена, виходячи з орендної ставки 20% від вартості об'єкта оренди, визначеної незалежною оцінкою майна, переданого в оренду, станом на 15.04.2001 (Додаток №3). Амортизаційні відрахування і вартість послуг Орендодавця не включаються в орендну плату. В орендну плату не враховуються витрати на комунальні послуги та технічне обслуговування, а також сума компенсації витрат балансоутримувача на оплату за користування земельною ділянкою.

Орендна плата складає 3407,36 грн за місяць оренди (із застосуванням індексів інфляції станом на серпень 2011 року) та перераховується орендарем орендодавцю з 01.08.2011 не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно. Орендарем сплачується технічне обслуговування: 3,00 грн. * 506 кв.м = 1518 грн з урахуванням ПДВ та перераховується орендарем балансоутримувачу щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця (п. 3.2 Договору).

Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю (п. 3.3 Договору).

Підставою для внесення орендної плати є цей Договір (п. 3.8 Договору).

Відповідно до пунктів 4.4.3 Договору орендар зобов'язався, зокрема, своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, передбачені п. 4.4.4 Договору, пов'язані з користуванням об'єктом оренди, в тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Строк дії договору встановлений сторонами з моменту підписання Договору до 05.03.2015 (п. 7.1).

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору (п. 8.1).

У випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 Договору орендар сплачує орендодавцю поверх збитків пеню в розмірі 200% від облікової ставки НБУ, що діє в період, за який буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 8.5 Договору).

Згідно з пунктом 8.6 Договору, у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 30 календарних днів, орендодавець вправі вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця поверх збитків 30% річних від простроченої суми за весь час прострочення (ст. 625 Цивільного кодексу України).

У випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 60 календарних днів, орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків штраф в сумі трикратного розміру річної орендної плати за договором (п. 8.7 Договору).

Актом прийому передачі орендованого майна від 10.11.2011, укладеним між сторонами, підтверджується передача в оренду нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Часника, 66 (а.с. 8).

Неналежне виконання умов договору щодо внесення орендної плати за період з серпня 2011 року по січень 2012 року і стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 20403,17 грн, пені у розмірі 714,69 грн та 30% річних у розмірі 1366,44 грн, а також штрафу в сумі 122664,96 грн.

У зв'язку із сплатою суми основного боргу у розмірі 20403,17 грн в ході розгляду справи, провадження у справі в частині суми основного боргу у вказаному розмірі було припинено на підставі п.1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, предметом спору по справі є стягнення з відповідача на користь позивача 714,69 грн -пені, 1366,44 грн -30% річних, 122664,96 грн - штрафу, а всього 124746,09 грн.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, внесення орендної плати здійснюється Орендодавцю щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору стосовно своєчасного внесення орендної плати. Станом на дату звернення прокурора до суду заборгованість орендаря перед орендодавцем за орендною платою складала 20403,14 грн.

Станом на дату винесення судового рішення відповідачем оплачено суму заборгованості за орендною платою в повному розмірі.

Враховуючи порушення умов договору стосовно своєчасного внесення орендної плати позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 30% річних у розмірі 1366,44 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 8.6 Договору, у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 30 календарних днів, орендодавець вправі вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця поверх збитків 30% річних від простроченої суми за весь час прострочення (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Суд перевірив розрахунок 30% річних (а.с. 11), зроблений позивачем, вважає його вірним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення 30% річних в сумі 1366,44 грн підлягають задоволенню.

Прокурор у позовній заяві заявив вимогу про стягнення з відповідача суми пені за прострочення зобов'язання у розмірі 714,69 грн згідно з розрахунком (а.с. 11).

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом пункту 8.5 Договору, в випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 Договору орендар сплачує орендодавцю поверх збитків пеню в розмірі 200% від облікової ставки НБУ, що діє в період, за який буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок пені (а.с. 11), суд знаходить його вірним, а вимоги позивача щодо сплати відповідачем суми пені у розмірі 714,69 грн такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 122664,96 грн., враховуючи положення пункту 8.7 Договору, згідно з яким у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 60 календарних днів орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків штраф в сумі трикратного розміру річної орендної плати за договором.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір орендної плати 3407,36 грн., таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 122664,96 грн. (3407,36 грн. *12 місяців * 3) /арк. с.10/.

В той же час, стаття 232 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу на пункт 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом якого, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, а також приймає до уваги факт оплати відповідачем заборгованості з орендної плати в повному обсязі.

У зв'язку з цим, суд вважає можливим зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі місячної орендної плати - 3407,32 грн (орендна плата за січень 2012 року).

З урахуванням навченого суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 5488,45 грн, з яких: 30% річних -1366,44 грн, пеня - 714,69 грн, штраф -3407,32 грн.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, враховуючи приписи пункту 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яким встановлено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, суд покладає на відповідача судовий збір в розмірі 2902,98 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Дерматовенерологія" (вул. Часника, буд. 66, м. Севастополь, 99008, ідентифікаційний код 33197025, р/р 26000060311716 у ПриватБанк, МФО 305299, або з іншого рахунку) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, місцевий бюджет міста Севастополя р/р 33213870700001 в ГУ ДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400) заборгованість у розмірі 5488,45 грн (п'ять тисяч чотириста вісімдесят вісім грн 45 коп), з яких: 30% річних -1366,44 грн, пеня -714,69 грн, штраф -3407,32 грн.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Дерматовенерологія" (вул. Часника, буд. 66, м. Севастополь, 99008, ідентифікаційний код 33197025, р/р 26000060311716 у ПриватБанк, МФО 305299, або з іншого рахунку) у доход державного бюджету (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУ ДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 2902,98 грн (дві тисячі дев'ятсот дві грн 98 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.04.2012.

Суддя підпис Н.Г. Плієва