Постанова

від 05.03.2012 по справі 2а-15341/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15341/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"05" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Вівдиченко Т.Р. та Губської О.А., за участю секретаря Галай Т.О., представника позивача Михайловського В.О. та представника відповідача Мавлонової М.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна компанія «Інтерєврогруп»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна компанія «Інтерєврогруп»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення № 2462/10/15-211, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 2462/10/15-211 від 18.09.2011 р. про визнання як неподаною - податкової звітності - декларації ТОВ «Промислово-інвестиційна компанія «Інтерєврогруп»з податку на додану вартість за звітний податковий період «серпень 2011 р.»; зобов'язання Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва перенести до електронних баз податкової звітності показники поданої ТОВ «Промислово-інвестиційна компанія «Інтерєврогруп»Декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період «серпень 2011 р.»; стягнення на користь ТОВ «Промислово-інвестиційна компанія «Інтерєврогруп»з Державного бюджету України судові витрати.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2011 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню, з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятого ним рішення № 2462/10/15-211 від 18 вересня 2011 р. про визнання податкової декларації позивача з податку на додану вартість за звітний податковий період «серпень 2011 р.», такою що неподана.

З таким висновком суду не можна погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Промислово-інвестиційна компанія «Інтерєврогруп»є платником податків та перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

9 вересня 2011 року ТОВ «Промислово-інвестиційна компанія «Інтерєврогруп»за допомогою електронної пошти було подано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період «серпень 2011 р.».

Проте, 18 вересня 2011 р. відповідачем було прийнято рішення № 2462/10/15-211 про визнання податкової декларації позивача з податку на додану вартість за звітний податковий період «серпень 2011 р.», такою що неподана.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010р.№2755-VI.

Згідно визначення, наведеного в п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі -податкова декларація) -документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків -фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

За змістом п. 48.2 ст. 48 Податкового кодексу України обов'язкові реквізити -це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік обов'язкових реквізитів, які повинна містити податкова декларація.

Згідно п. 48.5 ст. 48 податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку; фізичною особою - платником податків або його законним представником; особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції.

При цьому відповідно до п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з п. 49.9 ст. 49 зазначеного вище Кодексу за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

За змістом п. 49.11 ст. 49 даного Кодексу у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, -протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника -протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Згідно до п. 49.12 ст. 49 Податкового кодексу України у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Отже, до обов'язкових реквізитів податкової декларації, зокрема, відноситься місцезнаходження (місце проживання) платника податків.

Відповідно до положень п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Згідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»відомості про юридичну особу, зокрема, про її місцезнаходження містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Судом першої інстанції було встановлено, що податкова декларація позивача з податку на додану вартість за серпень 2011 року, містить відомості про місцезнаходження позивача (03039, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 25).

Згідно з Довідкою з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України АА № 368762 від 09.03.2011 року, Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (Серія А01 № 216595), Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Статуту місцезнаходженням позивача є адреса: 03039, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 25.

Крім того, позивачем надані документальні дані, які підтверджують факт місцезнаходження його за адресою: 03039, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 25, а саме: договори суборенди та оренди приміщення за вищевказаною адресою; банківські виписки по рахунку, які підтверджують факт сплати встановлених договором суборендних платежів за надання відповідних послуг суборенди; поштові повідомлення про вручення рекомендованої судової кореспонденції TOB «Промислово-інвестиційна компанія «Інтерєврогруп», направленої на адресу його місцезнаходження.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем був зазначений такий обов'язковий реквізит податкового документа, як місцезнаходження платника податку, оскільки ним в податковій декларації було зазначено адресу, яка згідно вимог законодавства визнається його місцезнаходженням.

Також відповідачем не дотримано строки письмового повідомлення про відмову у прийнятті декларації, а саме: 18 вересня 2011 року відповідачем було прийнято рішення № 2462/10/15-211 про визнання податкової декларації позивача з податку на додану вартість за звітний податковий період «серпень 2011 року», такою що неподана, однак, дане рішення, всупереч вимогам чинного в Україні законодавства було направлено позивачу лише 30 вересня 2011 року, а не протягом п'яти робочих днів з дня отримання декларації, як того вимагає Податковий кодекс України.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновок, що невизнання відповідачем податкової декларації позивача з податку на додану вартість за серпень 2011року як податкової декларації є таким, що суперечить законодавству.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з постановленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна компанія «Інтерєврогруп»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2011 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна компанія «Інтерєврогруп»задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 2462/10/15-211 від 18.09.2011 р. про визнання як неподаною - податкової звітності - декларації ТОВ «Промислово-інвестиційна компанія «Інтерєврогруп»з податку на додану вартість за звітний податковий період «серпень 2011 р.»;

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва перенести до електронних баз податкової звітності показники поданої ТОВ «Промислово-інвестиційна компанія «Інтерєврогруп»Декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період «серпень 2011 р.»;

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна компанія «Інтерєврогруп»з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Губська О.А.