Ухвала

від 15.03.2012 по справі 2а-2993/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2993/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Співак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон - Інвест»на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон - Інвест»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва, за участю ПрокуратуриСвятошинського району м.Києва про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2011 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва, за участю ПрокуратуриСвятошинського району м.Києва про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень. Свої вимоги мотивує тим, що податкові повідомлення-рішення № 0000482350/0 від 17 лютого 2011 року № 0000492350/0 від 17 лютого 2011 року є протиправними та не ґрунтуються на вимогах чинного податкового законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 червня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю -доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів, які б спростовували висновки відповідача про порушення податкового законодавства (чинного на час виникнення спірних правовідносин) товариством, так як і не надано доказів на підтвердження того, що господарські операції з контрагентами останнього були реальними (тобто дійсно мали місце), а отримані в їх результаті товари та послуги використовувалися позивачем в його подальшій господарській діяльності, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, станом на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень спірні правовідносини регулювалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»(станом на час розгляду справи закон втратив чинність частково), Законом України «Про податок на додану вартість»(станом на час розгляду справи закон втратив чинність), Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ (станом на час розгляду справи закон втратив чинність).

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено Акт від 21 січня 2011 року № 13/23-50/35223245, яким встановлено порушення ТОВ «Обербетон-Інвест», зокрема: - пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; - підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем було винесено наступні податкові повідомлення-рішення: - № 0000482350/0 від 17 лютого 2011 року; - № 0000492350/0 від 17 лютого 2011 року.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо податку на прибуток товариства з огляду на наступне.

Попередню планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 26 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року було проведено Відповідачем з 24 квітня 2009 року по 25 травня 2009 року, за результатами якої складено Акт від 2 червня 2009 року № 114/23-209/35223245, за висновками якого ТОВ «Обербетон-Інвест»було зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2008 рік на 103 138 79 грн., а саме: було встановлено, що на порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ «Обербетон-Інвест»у ІІІ кварталі 2008 року було віднесено до складу валових витрати, які на час проведення виїзної планової перевірки підприємства були відсутні, на загальну суму 103 138 78,55 грн. (витрати відповідно до актів виконаних робіт, послуг з корпорацією «Альті-Холдінг»).

Таким чином, відповідачем в ході вищевказаної перевірки було встановлено, що ТОВ «Обербетон-Інвест» було завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2008 рік на 10313879 грн.

У зв'язку з тим, що в податковому обліку дані операції у попередньому перевіряємому періоді були відображені у рядку 04.1 декларації з податку на прибуток за III квартал 2008 року (витрати на придбання товарів, робіт, послуг), ТОВ «Обербетон-Інвест» після проведення перевірки для відображення її результатів було здійснено коригування валових витрат за II квартал 2009 року, а саме: зменшено суму валових витрат за II квартал 2009 року на 10313879 грн. згідно акту перевірки, в той же час позивачем було збільшено суму валових витрат за ІІ квартал 2009 року на 10313879 грн. у зв'язку з поновленням документів, а саме: від Корпорації «Альтіс-Холдинг»було отримано оригінали актів виконаних робіт.

Порядок визначення валових витрат врегульовано статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 5.2 визначено види витрат, які відносяться до валових.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Види витрат, які не включаються до валових, визначено пунктом 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абзац 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

В той же час, абзацом 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Вищевказаною нормою права передбачене спеціальне правило та порядок дій платника податку у разі відсутності у нього відповідних документів на підтвердження валових витрат, а саме - необхідність подання письмової заяви до податкового органу та здійснення заходів, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України, для відображення результатів попередньої перевірки позивачу необхідно було у декларації з податку на прибуток за II квартал 2009 року зменшити показник рядка 04.9 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року) на 10313879 грн., та, у разі наявності підстав для поновлення документів, провести коригування валових витрат у рядку 05.2 (самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів).

Судом першої інстанції встановлено, що такого відображення результатів попередньої перевірки ТОВ «Обербетон-Інвест» у декларації з податку на прибуток за II квартал 2009 року здійснено не було.

Таким чином, позивачем було порушено встановлений чинним законодавством імперативний порядок вчинення виправлень (коригування суми валових витрат) (зокрема, пов'язаних з відновленням необхідних підтверджуючих документів).

Як підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Обербетон-Інвест» разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду (за II квартал 2009 року) у якому, згідно пояснення керівника Позивача, було здійснено коригування валових витрат за результатами попередньої перевірки, письмової заяви щодо наміру поновлення документів, як це передбачено законом, до Відповідача не надсилало. Крім цього, акт перевірки № 114/23209/35223245 від 2 червня 2009 року було підписано без заперечень та без відміток про намір поновлення документів.

Як встановлено відповідачем в ході перевірки, ТОВ «Обербетон-Інвест»у II кварталі 2009 року було збільшено суму валових витрат за ІІ квартал 2009 року на 10313879 грн. у зв'язку з поновленням документів, а саме: від Корпорації «Альтіс-Холдинг» було отримано оригінали актів виконаних робіт, які на час проведення попередньої виїзної планової перевірки підприємства були відсутні. Проте, в бухгалтерському обліку операції з оприбуткування актів виконаних робіт від Корпорації «Альтіс-Холдинг»були відображені бухгалтерським записом Дт23 Кт37.7, в особовій картці і оборотно-сальдовій відомості рахунку 23, 37,7 на підставі копій довідок про вартість виконаних робіт форма КБ-3, але ніякої кошторисної документації до актів та довідок надано не було.

Відповідно до пункту 1.2 Договору підряду № 12-07/01 від 15 грудня 2007 року, укладеного між Корпорацією «Альтіс-Холдинг»(Підрядник) та ТОВ «Обербетон-Інвест» (Замовник) на підрядника покладається обов'язок по підготовці проектно-кошторисної документації.

Основні правила визначення вартості будівництва визначено Правилами визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затвердженими наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 року № 174 (в редакції наказу Держбуду України від 17 червня 2003 року № 85) (надалі -також «Правила»).

Згідно з пунктом 2.2 Правил для визначення кошторисної вартості будівництва проектованих підприємств, будівель, споруд або їх черг складається інвесторська кошторисна документація.

У ході проведення документальної перевірки кошторисна документація, яка підтверджує достовірне визначення вартості робіт, визначеної у довідках про вартість виконаних робіт форми КБ-З, та на підставі яких складалися акти приймання-передачі на суму 10313879 грн., була відсутня та до перевірки не надавалася, що унеможливило підтвердження достовірного визначення вартості робіт та їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Крім того, статтею 29 Закону України «Про планування і забудову територій» (був чинним станом на час виникнення спірних правовідносин) було визначено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

Як випливає зі змісту акту перевірки, позивачем не було надано до перевірки дозвільні документи на проведення будівельних робіт у 2008 році.

Податкова відповідальність є самостійним видом відповідальності, а тому факт притягнення особи до іншого виду відповідальності (цивільної, кримінальної, адміністративної) не звільняє винну особу від обов'язку нести податкову відповідальність за наявності на те законних підстав.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, ТОВ «Обербетон-Інвест» безпідставно завищено валові витрати за II квартал 2009 року на 10313879 грн. та від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за ІІ квартал 2009 року, а саме: рядок 04.9 (від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового органу) на 10313879 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною та характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього -відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

У ході проведення перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Обербетон-інвест» відносило до складу валових витрат суми витрат, сплачені ТОВ «Консерела Україна» код ЄДРПОУ 35946223 за надані послуги згідно договору б/н від 21 серпня 2008 року. Для підтвердження вказаних витрат на придбання послуг до перевірки було надано акти виконаних робіт, у яких зазначено: найменування робіт, послуг -консультації та координації процесів проектування та будівництва, технічний нагляд проекту.

В той же час, конкретного переліку та детальної інформації щодо характеру наданих консультацій, суті координаційних процесів проектування та технічного нагляду акти виконаних робіт не містять.

Відповідно до Дозволу на виконання будівельних робіт № 66/6 від 19 лютого 2009 року, виданого ПП «ТКЦ «Аметист» на виконання будівельних робіт з реконструкції власного незавершеного будівництвом виробничого корпусу № 2 під завод залізобетонних виробів по вул. Баранова, 89 у м. Житомирі, авторський нагляд здійснює ТОВ «Альтіс-Дизайн»(ліцензія АВ № 358991); технічний нагляд здійснює інженер-будівельник Майданник П.В. (наказ замовника від 4 лютого 2009 року № 18/09). Згідно з Актом готовності об'єкта до експлуатації від 1 червня 2009 року, підписаного приймальною комісією, утвореною наказом Інспекції ДАБК у Житомирській області від 1 червня 2009 року № 39-ОД, встановлено, що в період будівництва з вересня 2008 року по червень 2009 року: - будівництво здійснювалося генеральним підрядником -Корпорацією «Альтіс-Холдинг», який виконав комплекс будівельно-монтажних робіт; - субпідрядними організаціями, які виконували: ТОВ «Трансбуд-Компані»- підсилення існуючих металевих конструкцій, антикорозійний захист конструкцій, монтаж металоконструкцій, улаштування монолітних з/б фундаментів, комплекс робіт з улаштування огороджувальних конструкцій та заповнення отворів, улаштування монолітних з/б підлог, комплекс робіт по влаштуванню огорожі території; - ТОВ «Альтіс-Спецбуд»-комплекс зенітних робіт з плануванням та благоустроєм території, комплекс робіт по внутрішніх та зовнішніх інженерних мережах та комунікаціях (каналізація, водопровід); - ТОВ «Альтіс-Енерго»-комплекс робіт з електрозабезпечення та слабкострумових мереж; - ПП «Інтер-Сервіс»-комплекс робіт з газозабезпечення; - ТОВ «Житомиренергобуд»-улаштування зовнішнього електрозабезпечення; - ТОВ «Альтіс-Дизайн»-генеральний проектувальник, який виконав проектну документацію у кількості 17 томів.

Згідно до статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій»у разі якщо право на будівництво об'єкта містобудування передано іншому замовнику або змінено будівельну організацію (генпідрядника), дозвіл на виконання будівельних робіт підлягає перереєстрації.

Зі змісту наданих суду першої інстанції документів не вбачається участі у будівництві ТОВ «Консерела Україна», оскільки обов'язки по наданню послуг, зазначених у актах виконаних робіт підприємства, були покладені та виконані іншими суб'єктами господарювання, які перебували у договірних відносинах з ТОВ «Обербетон-Інвест».

В той же час, стаття 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обумовлює право платника податків на віднесення витрат за придбання послуг до валових необхідністю обов'язкового використання таких послуг у власній господарській діяльності.

За таких обставин, для доведення правильності формування валових витрат позивач повинен був би надати докази на підтвердження того, що отримані ним послуги від ТОВ «Консерела Україна» мали місце в реальності, та, в подальшому, використовувалися Позивачем в його господарській діяльності, направленій на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, тобто, довести зв'язок валових витрат з господарською діяльністю Позивача.

В той же час, позивачем так і не доведено як самого факту реального отримання послуг від ТОВ «Консерела Україна», так і не надано доказів і на підтвердження того, що такі послуги в подальшому використовувалися ним в його господарській діяльності з метою отримання прибутку.

За таких обставин, відповідачем вірно встановлено, що ТОВ «Обербетон-Інвест» було безпідставно завищено валові витрати за 2009 рік на суму 686376,67 грн., у тому числі: за І квартал 2009 року на 318377,0 грн.; за II квартал 2009 року на 325000,0 грн.; за ІІІ квартал 2009 року на 43000,0 грн.

У ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Обербетон-Інвест» у 4 кварталі 2009 року до валових витрат було віднесено суму 23004,4 грн., сплачену ТОВ «С. Дж. Р. Груп» код ЄДРПОУ 34981754, яке на підставі договору № 149/11 від 19 листопада 2009 року поставляло позивачу обладнання та матеріали для монтажу та пусконалагодження систематизованої кабельної мережі.

Договір, додатки до нього, видаткові та податкові накладні, акт виконаних робіт підписані директором ТОВ «С. Дж. Р. Груп» Якимцем А.В.

В той же час, на підтвердження незаконності фінансово-господарської діяльності ТОВ «С. Дж. Р. Груп» відповідачем було надано суду перщої інстанції докази порушення кримінальної справи за фактом фіктивного створення підприємства ТОВ «С. Дж. Р. Груп», а також документи на засвідчення встановлених в ході досудового слідства обставин, які свідчать про фіктивність господарської діяльності ТОВ «С. Дж. Р. Груп».

Вищевказані обставини самі по собі не є належними доказами на підтвердження факту фіктивності відповідних господарських операцій, а повинні аналізуватися в сукупності з іншими доказами, які несуть доказову інформацію з приводу спірних правовідносин.

Жодних належних доказів на підтвердження того, що поставлені Позивачу ТОВ «С. Дж. Р. Груп»обладнання та матеріали для монтажу та пусконалагодження систематизованої кабельної мережі були реальними господарськими операціями та в подальшому використовувалися позивачем в його господарській діяльності, до суду надано не було.

Наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування валових витрат, але не вичерпною . Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари фактично не поставлялися, то придбання таких товарів не відбулося. Відповідно право на валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -придбання товарів з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

За спірних обставин обов'язковим є аналіз реальності господарської діяльності контрагентів договору, який повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту . Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

За таких обставин, враховуючи недоведеність реальності господарської операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «С. Дж. Р. Груп» (шляхом ненадання належних підтверджуючих доказів), висновок відповідача про порушення ТОВ «Обербетон-Інвест» пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є обґрунтованим та відповідає дійсним обставинам спірних правовідносин.

Щодо податку на додану вартість колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено відповідачем в акті перевірки, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 1 січня 2009 року по 30 червня 2010 року встановлено його завищення на загальну суму 997 207,38 грн., у тому числі: за червень 2009 року на 992606,5 грн.; за грудень 2009 року на 4600,88 грн.

Так, ТОВ «Обербетон-Інвест»у червні 2009 року було включено до податкового кредиту з податку на додану вартість суми за податковими накладними, отримані від ТОВ «Спецбудбетон»код ЄДРПОУ 34731008 № 92 від 2 червня 2009 року на суму ПДВ 508333,33 грн., та № 93 від 19 червня 2009 року на суму ПДВ 484273,17 грн. за роботи по благоустрою території по договору № 186-03/01 від 5 травня 2009 року.

У вищенаведених податкових накладних вказано місцезнаходження покупця: м. Київ, вул. Качалова, 5В, номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100232109.

В той же час, станом на час видачі вищевказаних податкових накладних ( 2 та 19 червня 2009 року ) ТОВ «Обербетон-Інвест» мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100131837, видане ДПІ у Святошинському районі м. Києва 1 серпня 2008 року , в якому вказано місцезнаходження підприємства: м. Київ, пр-т академіка Палладіна, буд. 44. Нове свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 00232109 , дані якого вказані у податкових накладних, було видано ДПІ у Святошинському районі м. Києва ТОВ «Обербетон-Інвест»лише 26 червня 2009 року (тобто пізніше в часі).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також спеціальні положення щодо оформлення податкових накладних, які встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, Наказу ДПА України від 1 березня 2000 року № 79 «Про затвердження Положення про Реєстр платників податку на додану вартість», Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що податкові накладні № 92 від 2 червня 2009 року на суму та № 93 від 19 червня 2009 року оформлені неналежним чином та не можуть підтверджувати право Позивача на податковий кредит.

Відтак, висновок відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість за червень 2009 року на суму 992 606,5 грн. є вірним та ґрунтується на фактичних обставинах і вимогах закону.

У ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Обербетон-Інвест» у грудні 2009 року віднесено до податкового кредиту з ПДВ суму 4600,88 грн., сплачену ТОВ «С. Дж. Р. Груп» код ЄДРПОУ 34981754 за податковими накладними № 9676 від 10 грудня 2009 року (сума ПДВ 2336,88 грн.) та № 9676 від 22 грудня 2009 року (сума ПДВ 2264,00 грн.), яке на підставі договору № 149/11 від 19 листопада 2009 року поставляло позивачу обладнання та матеріали для монтажу та пусконалагодження систематизованої кабельної мережі. Договір, додатки до нього, видаткові та податкові накладні, акт виконаних робіт підписані директором ТОВ «С. Дж. Р. Груп» Якимцем А.В.

Так, порядок обчислення і плати податку на додану вартість визначено статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку .

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари фактично не поставлялися, то придбання таких товарів не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -придбання товарів з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Таким чином, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин (та, зокрема, наявності у Позивача права на податкових кредит) встановленню підлягає факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» із з'ясуванням з цією метою, зокрема, обставин щодо виробника обладнання та матеріалів, які поставлялися, умов їх виробництва, передачі тощо. Сам по собі факт сплати коштів за поставлені товари та матеріали не є безумовним свідченням того, що продаж та отримання таких товарів мали місце в реальності.

Крім того, як вже було зазначено, наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: - неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Крім того, визначальною ознакою оподатковуваної податком на додану вартіть господарської операції є місце надання товару покупцю, з фактом якого поставка вважається виконаною (Оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2009 року № 982/13/13-09).

Доказове значення для підтвердження факту реальності господарських операцій за Договором № 149/11 від 19 листопада 2009 року має не лише наявність податкових накладних, а й інші докази на підтвердження наявності у позивача технічних потреб на отримання відповідного виду матеріалів та товарів (обладнання та матеріали для монтажу та пусконалагодження систематизованої кабельної мереж), докази на підтвердження форми зберігання та подальшого використання товарів та матеріалів в господарській діяльності Позивача.

Жодних доказів на підтвердження факту реальності господарських операцій між позивачем ТОВ «С.Дж.Р.Груп», як і подальшого використання обладнання та матеріалів для монтажу та пусконалагодження систематизованої кабельної мереж в подальшій господарській діяльності ТОВ «Обербетон-Інвест» позивачем надано не було.

Отже, не доведено факту реальності господарської операції за договором № 149/11 від 19 листопада 2009 року. Наявність податкових накладних та рахунків про сплату є необхідними, але не достатніми доказами реального здійснення відповідної господарської операції.

За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем - підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є обґрунтованим та правомірним.

Відтак, оскаржувані податкові повідомлення - рішення є законними, а підстави для їх скасування - відсутні.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон - Інвест»- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 червня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 20 березня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.