Ухвала

від 22.03.2012 по справі 2а-11968/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11968/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Пилипенко О.Є.,

при секретарі Іванчуку В.М.,

за участю:

представників позивача -Мілентьєва В.Г., Федиковича М.Я.,

представника відповідача -Невмержицької І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Папірінфо»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2011 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Папірінфо»звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення №00000862307 та №0000852307 від 03.06.2011 року, якими товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на виникнення у позивача права на податковий кредит по факту отримання податкових накладних від постачальника товару та реальність угоди за наслідками укладення якої у позивача виникло право на податковий кредит з податку на додану вартість.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «УПТК-Агро»за період з 01.10.2010 року по 31.01.2011 року, за підсумками якої складено акт від 19 травня 2011 р. №242/1-23-70-36883971 та виявлені порушення п.п. 7.4.1 та 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У зв'язку із наведеним відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000852307 від 03 червня 2011 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20315,00 грн., з яких 16252,00 грн. основного зобов'язання та 4063,00 -штрафні (фінансові) санкції, а також №00000862307 від 03 червня 2011 року, яким позивачу визначеному суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 25394,00 грн., з яких 20315,00 грн. основного платежу та 5079,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Обговорюючи правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача придбання останнім товару від ПП «УПТК-Агро»на суму 81260,00 грн. та ПДВ 16252 грн., за договором, який суперечить п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемним, а тому не створює юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «УПТК-Агро»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року встановлено відсутність будь-яких первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, загальна чисельність працюючих на підприємстві -1 особа, також відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності. Окрім того, в провадженні СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області знаходиться кримінальна справа №Я-110098, порушена 14.02.2011 року за ст. 205 ч. 2 КК України по факту створення суб'єкта підприємницької діяльності ПП «УПТК-Агро»з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Згідно вимог п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та (або) суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підтвердження факту поставки товару ПП «УПТК-Агро»позивачу останнім надано податкову та видаткову накладні.

В Акті перевірки податкового органу також зазначено (п. 3), що фактичне виконання отримання товару підтверджується видатковою накладною № 144 від 02.12.2010 року, тобто податковим органом визнається фактичне здійснення спірних операцій. Вартість отриманого товару, як йдеться в акті перевірки, була віднесена підприємством до складу валових витрат за 4 квартал 2010 року у сумі 81260 грн. Оплата проведена 17.01.2011 р. на загальну суму 97512 грн. з ПДВ -16252 грн.

Наведені обставини також відповідають матеріалам справи, зокрема: за видатковою накладною № 144 від 02.12.2010 року про передачу позивачу товару, а саме: (1) Папір крейдований Brite Silk»90 формат А3, одиниця виміру - пачки, кількість 685, ціна за одиницю без ПДВ 116 грн., сума без ПДВ 7946 грн., сума з ПДВ 95353 грн.; (2) Папір крейдований Fine»80 (64*90), одиниця виміру -аркуші, кількість 4500, ціна без ПДВ 0,40 грн., сума без ПДВ -1800 грн., вартість з ПДВ -2160 грн. з ПДВ.

При цьому, щодо подальшого руху придбаного товару, позивачем надано видаткову накладну № ПІ-001367 від 22.12.2010 року з ДП «Газетно-журнальне видавництво»на реалізацію 685 пачок раніше придбаного паперу по ціні 120 грн. без ПДВ на загальну суму 989640 грн. з ПДВ, що свідчить про реалізацію товару з прибутком. Позивачем також надано копію довіреності на отримання матеріальних цінностей № 11 від 22.12.2010 року, видану отримувачем товару, що в сукупності з іншими первинними документами підтверджує фактичну передачу раніше придбаного товару іншому покупцю.

Окрім того, щодо подальшої реалізації раніше придбаного товару, позивачем також надано видаткову накладну № ПІ-001310 від 03.12.2010 року з ТОВ «Триада-Прінт»щодо реалізації 6500 арк. раніше придбаного паперу по ціні 0,4221 грн. без ПДВ (за 4500 арк.) та по ціні 0,4807 грн. без ПДВ (за 2000 арк.) на загальну суму 3433,02 грн. з ПДВ, тобто з прибутком. Позивачем додатково надано довіреність на отримання матеріальних цінностей № 1908 від 03.12.2010 року, а саме -на отримання зазначеного вище товару.

Також позивачем надано договір оренди приміщення складу (сховища) від 24.03.2010 року № 01/04/2010, який укладено з ТОВ «Деапт»та відповідно до якого на період до 01.04.2011 року позивач орендував складські приміщення площею 116 кв.м., що також підтверджується на стор. 3 Акту перевірки. Відповідач в порушення вимог ч. 2 ст. 72 КАС України не довів недостатності зазначеного приміщення для здійснення спірної операції.

Посилання відповідача на відсутність товаротранспортних накладних у позивача як на доказі безтоварності господарської операції, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки Правилам перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, передбачено оформлення товаротранспортних накладних з метою врегулювання взаємовідносин між замовником та перевізником та є одним з багатьох первинних документів, які підтверджують існування та фактичне виконання договору про надання послуг перевезення.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкову накладну ПП «УПТК-Агро», колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладених контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Також судова колегія вважає помилковим висновки податкового органу щодо збільшення сум податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з тих підстав, що його контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява N 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Саме з наведених підстав колегія суддів не приймає до уваги надану під час апеляційного розгляду копію постанову про притягнення в якості обвинуваченого ОСОБА_5, особи, яка згідно установчих документів є директором ПП «УПТК-Агро», у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, в якій зазначено, що названа особа жодного відношення до господарської діяльності підприємства не має.

З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Повний текст ухвали складений 27 березня 2012 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Пилипенко О.Є.