Ухвала

від 20.03.2012 по справі 2а-12265/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12265/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

при секретарі - Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОМБІЗНЕСГРУП»до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю « ТЕЛЕКОМБІЗНЕСГРУП» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва в якому просило визнати протиправними дій ДПІ у Шевченківському районі міста Києва щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОМБІЗНЕСГРУП», скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001902302 від 1 квітня 2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 312 670,00 грн. та штрафні санкції у сумі 78 168,00 грн. за порушення податкового законодавства на підставі даних Акту перевірки № 522/23-12/33308646 від 11 березня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2011 року адміністративний позов задоволений, визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, які полягають у порушенні вимог чинного законодавства при проведенні позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОМБІЗНЕСГРУП»згідно Акту № 522/23-12/33308646 від 11 березня 2011 року та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва № 0001902302 від 1 квітня 2011 року.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ТЕЛЕКОМБІЗНЕСГРУП»(код ЄДРПОУ 33308646) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з платником податків ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕЦ-ТЕХНОРЕСУРС»(код ЄДРПОУ 35976635) за період з 1 березня 2009 року по 31 березня 2010 року.

За результатами перевірки складено Акт № 522/23-12/33308646 від 11 березня 2011 року, яким встановлено порушення Позивачем підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту за період з 1 березня 2009 року по 31 березня 2010 року в розмірі 312 670 грн.,

На підставі акту перевірки № 522/23-12/33308646 від 11 березня 2011 року Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 1 квітня 2011 року № 0001902302 , яким, за порушення 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ТЕЛЕКОМБІЗНЕСГРУП»з податку на додану вартість у розмірі 390 838 грн. (за основним платежем - 312670 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 78168 грн.).

Позивачем було оскаржено вищевказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПА у м. Києві та до ДПА України. Рішенням ДПА у м. Києві від 6 червня 2011 року № 5996/10/25-114 про результати розгляду скарги та Рішенням ДПА України від 10 серпня 2011 року № 14447 16/25-0115 про результати розгляду скарги скаргу ТОВ «ТЕЛЕКОМБІЗНЕСГРУП»залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 1 квітня 2011 року № 0001902302 -без змін.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, складеним за результатами перевірки Позивача, підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення став висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог: підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕЦ-ТЕХНОРЕСУРС», та які сплачені (нараховані) ним в зв'язку з придбанням товару.

Порядок обчислення і плати податку на додану вартість (станом на період, що підлягав перевірці) визначено статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Відповідно до пункту 7.4.1 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Актом перевірки зазначається, що ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕЦ-ТЕХНОРЕСУРС»створений невстановленими особами з метою прикриття незаконної фінансово-господарської діяльності, шляхом підроблення документів», податкові накладні, видані та підписані від імені ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕЦ-ТЕХНОРЕСУРС»не мають юридичної сили і доказовості, не є первинним документом бухгалтерського обліку, ТОВ «ТЕЛЕКОМБІЗНЕСГРУП»порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним».

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані виключно на підставі аналізу юридичного статусу та законності фінансово-господарської діяльності контрагента Позивача -ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕЦ-ТЕХНОРЕСУРС», є протиправними, оскільки результати такого аналізу відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Позивача.

В спірних правовідносинах для визначення правильності формування даних податкового обліку ТОВ «ТЕЛЕКОМБІЗНЕСГРУП»дослідженню підлягає факт реальності господарських операцій безпосередньо за договором, укладеним між ТОВ «ТЕЛЕКОМБІЗНЕСГРУП»та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕЦ-ТЕХНОРЕСУРС».

У відповідності до вимог чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку .

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом першої інстанції зазначено, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною . Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕЦ-ТЕХНОРЕСУРС»(Постачальник) та ТОВ «ТЕЛЕКОМБІЗНЕСГРУП»(Замовник) було укладено Договір № 28/01-09 на постачання Товару від 28 січня 2009 року. Відповідно до пункту 1.1 вищевказаного договору постачальник зобов'язується передавати у власність Замовника обладнання, техніку та програмне забезпечення, а Замовник зобов'язується приймати обладнання, техніку та програмне забезпечення (у подальшому «Товар») та сплачувати його вартість на умовах даного договору. Пунктом 1.2 Договору № 28/01-09 визначено, що поставка товару проводиться поетапно. Кожний етап оформлюється Рахунком-фактурою, в якому наводиться номенклатура, кількість і ціна Товару, що поставляється. Згідно з пунктом 3.1 Договору № 28/01-09 поставка товару Постачальником здійснюється шляхом відвантаження Товару у пункт поставки. Товар вважається прийнятим після його надходження у пункт поставки, та підписання видаткової накладної (пункти 3.4 та 5.1Договору № 28/01-09).

Як вбачається з висновку Відповідача, викладеному в акті перевірки Позивача, правочин, укладений між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕЦ-ТЕХНОРЕСУРС»та ТОВ «ТЕЛЕКОМБІЗНЕСГРУП», не спричинив правових наслідків для його сторін, а тому він є нікчемним.

Дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції, встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції., встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»), встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Виходячи зі змісту пунктів 7.7.1 та 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

При цьому Закон не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за Договором № 28/01-09 на постачання Товару від 28 січня 2009 року, укладеними між Позивачем та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕЦ-ТЕХНОРЕСУРС», із з'ясуванням з цією метою, зокрема, обставин щодо виду та якості поставленого товару, подальшого його використання в господарській діяльності Позивача (спрямованій на отримання прибутку) тощо.

Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Крім того, визначальною ознакою оподатковуваної податком на додану вартість господарської операції є місце надання товару покупцю, з фактом якого поставка вважається виконаною. Судом першої інстанції зазначено, що доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання (оплати) товару (обладнання, техніки та програмне забезпечення) за Договором № 28/01-09 на постачання Товару від 28 січня 2009 року, укладеними між Позивачем та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕЦ-ТЕХНОРЕСУРС», має не лише наявність податкових накладних, а й документи, які засвідчують факт транспортування та передачі обладнання, техніки та програмне забезпечення, оформлення відповідних актів приймання передачі, документів, які підтверджують оплату поставленого товару (відповідні банківські виписки), докази зберігання товару, а також будь-які інші документальні дані, які свідчать про те, що поставку відповідного товару (обладнання, техніки та програмне забезпечення) було реально здійснено.

Вищевказані обставини повинні аналізуватися і досліджуватися з урахуванням конкретних умов договірних відносин, які були визначені сторонами (Позивачем та його контрагентом) у вищенаведеному договорі на постачання товару.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, на виконання умов Договору № 28/01-09 на постачання Товару від 28 січня 2009 року, його сторонами було складено та підписано наступні документи: податкові накладні (том 1, а.с. 114-153); платіжні доручення про оплату поставленого товару (том 1, а.с. 233-250; том 2, а.с. 1-52); видаткові накладні, накладні (том 2, а.с. 114-153).

На підтвердження факту подальшого використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕЦ-ТЕХНОРЕСУРС»товару (подальшого продажу іншим підприємствам: ЗАТ «Українські радіосистеми», ТОВ «ВАК», ФО-П Череда Г.В., ЗАТ «Датагруп», ТОВ «Голден Телеком», ТОВ «Сумські телекомсистеми»та іншим), Позивачем надано суду наступні документи: звіт з продажу за період з 1 березня 2009 року по 31 травня 2010 року по товару, отриманому від ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕЦ-ТЕХНОРЕСУРС»(том 2, а.с. 108-112); видаткові накладні, довіреності на отримання від ТОВ «ТЕЛЕКОМБІЗНЕСГРУП»товару (том 2, а.с. 154-250, том 3, а.с. 1-); податкові накладні, виписані ТОВ «ТЕЛЕКОМБІЗНЕСГРУП»(продавцем) (том 3, а.с. 89-197).

Окрім того, в матеріалах справи наявна копія Статуту ТОВ «ТЕЛЕКОМБІЗНЕСГРУП»(том 1, а.с. 93-102), відповідно до пункту 2.2 якого напрямками діяльності товариства є, зокрема, розробка, виробництво, складання, технічне обслуговування, ремонт та реалізація технічних засобів, телекомунікаційного обладнання та засобів зв'язку, товарів народного споживання та промислового призначення, виробів народної творчості, а також розробка та впровадження нових технологій; розробка, впровадження та експлуатація комп'ютерних мереж, розподілення баз і банків даних та надання доступу до них на комерційній основі. Отже, придбання у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕЦ-ТЕХНОРЕСУРС»товару пов'язано із статутною господарською діяльністю Позивача, що є додатковим аргументом на підтвердження реальності господарських операцій.

На підставі вищезазначеного суд першої інстанції прийшов до висновку про реальність господарських операцій за Договором № 28/01-09 на постачання Товару від 28 січня 2009 року, укладеним між Позивачем та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕЦ-ТЕХНОРЕСУРС».

Тому, ТОВ «ТЕЛЕКОМБІЗНЕСГРУП»було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по вищезазначених господарських операціях.

Окрім того судом першої інстанції зазначено, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби». В той же час, Позивач є відокремленою юридичною особою від контрагента -юридичної особи ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕЦ-ТЕХНОРЕСУРС», а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента (та його контрагентів) на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 390 838 грн. (шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) порушує право Позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі -також «Протокол 1 до Конвенції»), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права»

Стосовно посилання представника Відповідача на постанову про порушення кримінальної справи за фактом підробки фінансово-господарських документів ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕЦ-ТЕХНОРЕСУРС», судом першої інстанції зазначено, що вказаний документ не є належним доказом на підтвердження вини відповідних осіб у вчиненні злочину, оскільки відповідно до кримінально-процесуального законодавства України такими доказами є лише вирок суду, який набрав законної сили, або постанова про закриття кримінальної справи. В той же час, Суд звертає увагу на те, що стаття 83 Податкового кодексу України містить вичерпний перелік видів інформації, яка може використовуватися податковим органом при проведенні перевірки та бути підставою для формулювання відповідних висновків. Доказів на підтвердження того, що вказану інформацію було отримано Відповідачем у встановленому Податковим кодексом України порядку (та, зокрема, в рамках та для цілей проведення перевірки саме Позивача ). В той же час, Суд звертає увагу на те, що використання в ході перевірки інформації, яка не передбачена Податковим кодексом України, є протиправним та не може бути підставою для прийняття відповідних висновків.

Таким чином, висновок Відповідача про порушення Позивачем підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, спростовується наявними в матеріалах справи документами, а, відтак, податкове повідомлення-рішення № 0001902302 від 1 квітня 2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.

З приводу посилання представника Позивача на порушення процедури проведення перевірки, суд першої інстанції зазначає про наступне.

Відповідачем проводилася документальна невиїзна перевірка позивача з 10 по 11 березня 2011 року. Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначено статтею 79 Податкового кодексу України. Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (пункт 79.1 статті 79 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки .

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (пункт 79.3 статті 79 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Таким чином право на проведення документальної невиїзної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки надіслано рекомендованим листом із повідомленням про вручення та вручено або вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Наказом начальника ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 9 березня 2011 року № 433/23-02 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТЕЛЕКОМБІЗНЕСГРУП»(код за ЄДРПОУ 33308646)»наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТЕЛЕКОМБІЗНЕСГРУП»(код за ЄДРПОУ 33308646) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕЦ-ТЕХНОРЕСУРС»(код ЄДРПОУ 35976635) за період з 1 березня 2009 року по 31 березня 2010 року (пункт 1); перевірку провести в термін з 10 по 11 березня 2011 року (пункт 2).

Представником Відповідача було надано до суду першої інстанції довідку про неможливість вручення повідомлення про призначення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТЕЛЕКОМБІЗНЕСГРУП»від 9 березня 2011 року № 339/23-02, в якій Відповідачем зафіксовано факт неможливості вручення відповідних документів на перевірку у зв'язку із незнаходженням ТОВ «ТЕЛЕКОМБІЗНЕСГРУП»за місцем реєстрації: м. Київ, вул. Мельникова, д. 12. Проте в самому акті перевірки Відповідачем зазначено, що перевірку проведено з відома директора Калякіна Віталія Анатолійовича (абзац другий вступної частини акту перевірки).

Крім того, в акті перевірки зазначено, що фактична адреса Позивача: м. Київ, вул. Мельникова, д. 12. В матеріалах справи міститься Договір № 541/6 від 9 грудня 2010 року та Додаток 1 до нього, відповідно до якого місцезнаходженням ТОВ «ТЕЛЕКОМБІЗНЕСГРУП»є м. Київ, Мельникова, 12 (право користування адресою належить Позивачу).

Також відповідачем по справі не було надано доказів на підтвердження неможливості вручення Позивачу наказу та повідомлення про призначення перевірки за його фактичною адресою, як і не надано доказів надсилання цих документів рекомендованою кореспонденцією. Таким чином, при проведенні перевірки Відповідачем було порушено вимоги пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України щодо належного повідомлення Позивача про проведення перевірки.

Судом першої інстанції було встановлено, що при проведенні перевірки Відповідачем використовувалася інформація, яка не може бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки (постанова про порушення кримінальної справи за фактом підробки фінансово-господарських документів ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СПЕЦ-ТЕХНОРЕСУРС»), оскільки доказів на підтвердження того, що вказану інформацію було отримано Відповідачем у встановленому Податковим кодексом України порядку (та, зокрема, в рамках та для цілей проведення перевірки саме Позивача ).

Окрім того, 3 грудня 2010 року Відповідач звернувся до Позивача із запитом № 17108/10/23-1207, в якому запросив відповідальних осіб Позивача щодо надання пояснень стосовно перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) при взаємовідносинах із ТОВ «ТД Спецтехноресурс»за період з 1 жовтня 2007 року по 30 вересня 2010 року та надання відповідного переліку документів.

У відповідь на вищевказаний запит податкового органу, Позивачем листом вих. № 001/05/01/11 від 5 січня 2011 року було надано відповідні документи. В акті перевірки № 522/23-12/33308646 від 11 березня 2011 року, який складено за результатами перевірки Позивача, Відповідач посилається на факт надіслання запиту № 17108/10/23-1207 від 3 грудня 2010 року та посилається на використання при перевірці документів, наданих Позивачем листом № 001/05/01/11 від 5 січня 2011 року.

Суд першої інстанції зазначає, що позапланова документальна невиїзна перевірка Позивача проводилася Відповідачем за період з 1 березня 2009 року по 31 березня 2010 року (тобто за інший період, аніж той, за який у Позивача витребовувалися документи запитом від 3 грудня 2010 року).

Відповідно до пункту 78.7 статті 78 Податкового кодексу України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що документи, які витребовувалися Відповідачем запитом № 17108/10/23-1207 від 3 грудня 2010 року, не стосуються перевірки Позивача (внаслідок якої складено акт № 522/23-12/33308646 від 11 березня 2011 року), яку призначено Наказом від 9 березня 2011 року, яка також, окрім іншого, стосується іншого перевіряємого періоду (ніж період, за який витребовувалися документи). Таким чином, при проведенні перевірки Відповідачем було порушено положення пункту 78.7 статті 78 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що при проведенні перевірки Відповідачем було порушено процедуру, визначену Податковим кодексом України, а тому дії Відповідача при проведенні перевірки в частині порушення процедури є протиправними.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з чим погоджується й колегія суддів.

За таких обставин ухвалене судом рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують .

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Ухвала складена в повному обсязі 26.03.12р.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.