Постанова

від 12.04.2012 по справі 2а-1670/503/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/503/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - Кабальського Р.О.,

представника відповідача - Серкова Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного науково-виробничого підприємства "Проектбудреконструкція" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

27 січня 2012 року Приватне науково-виробниче підприємство "Проектбудреконструкція" (далі - позивач, ПНВП «Проектбудреконструкція») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2011 № 0007471502.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає податкове повідомлення-рішення від 05.09.2011 року № 0007471502, винесене на підставі акту перевірки від 15.07.2011 року № 5916/15-2/32370713, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм чинного законодавства України. Господарські правовідносини позивача із приватним підприємством «Екобудсервіс-Плюс» (далі - ПП «Екобудсервіс-Плюс») є реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання для власних потреб. Контрагент позивача в період проведення господарських операцій з позивачем був зареєстрований платником податком на додану вартість (далі -ПДВ) та мав ліцензію на здійснення будівельної діяльності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування письмових заперечень зазначав, що укладені позивачем із ПП «Екобудсервіс-Плюс» договори є нікчемними та такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, оскільки укладались з метою штучного формування податкового кредиту і не мають реального характеру. Позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів, в результаті чого вважає правомірним прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПНВП «Проектбудреконструкція» (ідентифікаційний код 32370713) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради 20.03.2003 року та знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві.

ПНВП «Проектбудреконструкція» є платником ПДВ з 03.01.2008 року, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100086973, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Позивач має ліцензію серії АВ № 365923 на здійснення будівельної діяльності, видану Полтавською обласною державною адміністрацією, із строком дії з 26.09.2007 року по 26.09.2012 року.

15.07.2011 року головним державним податковим інспектором ДПІ у м. Полтаві Науменко Л.В. проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПНВП «Проектбудреконструкція» з питань правильності визначення повноти нарахування ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Екобудсервіс-Плюс» за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 15.07.2011 року № 5916/15-2/32370713, у якому відображено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого ПНВП «Проектбудреконструкція» завищено податковий кредит за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року та відповідно занижена сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, на суму 9 860 грн. 32 коп. за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів, у тому числі в податкових деклараціях за квітень 2010 року на суму 874 грн. 47 коп., серпень 2010 року - 1 933 грн. 33 коп., вересень 2010 року - 3 985 грн. 40 коп., листопад 2010 року - 3 067 грн. 12 коп.

На підставі акту перевірки від 15.07.2011 року № 5916/15-2/32370713 ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 05.09.2011 року № 0007471502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 14 790 грн. 48 коп., у т.ч. 9 860 грн. 32 коп. -за основним платежем, 4 930 грн. 16 коп. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби України від 19.12.2011 року № 7861/6/10-2115 податкове повідомлення-рішення від 05.09.2011 року № 0007471502 залишено без змін, скарга позивача - без задоволення.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Преамбулою Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР) визначено, що цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Із матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та ПП «Екобудсервіс-Плюс» укладено договір № 05/04/10 від 01.04.2010 року, за умовами якого Підрядник бере на себе зобов'язання напротязі 15 робочих днів з моменту підписання договору виконати ремонт стелі офісу за адресою: вул. Боровиковського, 9, к. 114 м. Полтава (пункт 1.1 Договору).

02.08.2010 року позивачем з ПП «Екобудсервіс-Плюс» укладено договір № 08/2-10, за умовами якого Підрядник (ПП «Екобудсервіс-Плюс») бере на себе зобов'язання напротязі 25 робочих днів з моменту підписання договору виконати ремонт приміщень за адресою: вул. Боровиковського, 9, к. 114 м. Полтава (пункт 1.1 Договору).

Крім того, ПНВП «Проектбудреконструкція» із ПП «Екобудсервіс-Плюс» укладено договір № 01/08/10 від 02.08.2010 року оренди обладнання. За умовами договору ПП «Екобудсервіс-Плюс» надає, а орендар приймає в строкове платне користування обладнання та інструменти з метою виконання будівельно-ремонтних робіт.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивачем надано суду договори, договірну ціну на ремонт, акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, податкові накладні, акти здачі-приймання, а також банківські виписки про проведення розрахунку за виконані роботи, копії яких долучено до матеріалів справи.

Суми ПДВ за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Зазначені податкові накладні оформлені належним чином, із акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Таким чином, вказані договори укладались позивачем для власних потреб, а саме: для здійснення ремонту приміщень офісу позивача.

Також, 06.08.2010 року між позивачем (Замовник) та ПП «Екобудсервіс-Плюс» (Виконавець) укладено договір № 08/3-10 на створення науково-технічної та проектної продукції, предметом якого є виконання обмірних креслень будівлі спального корпусу №1 санаторію «Березовий Гай» СКК «Миргород» ЗАТ «Миргородкурорт» (вул. Гоголя, 112, м. Миргород, Полтавська обл.).

15.10.2010 року між позивачем (Замовник) та ПП «Екобудсервіс-Плюс» (Виконавець) укладено договір № 10/1-10 на створення науково-технічної та проектної продукції, предметом якого є виконання обмірних креслень вапнякового відділення та окремих ділянок сокоочисного цеху ВП «Кобеляцький цукровий завод» за адресою: смт. Білики, Кобеляцького району, Полтавської області по вул. Миру, 1 (пункт 1.1 Договору), ціна договору сформована на підставі протоколу погодження договірної ціни і складає 6 830 грн., в т.ч. ПДВ -1138,33 грн.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивачем надано суду договори на створення науково-технічної та проектної продукції, календарні плани робіт кошториси на виконання робіт за договорами, протоколи погодження договірної ціни на виконання обмірних креслень до договорів, податкові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт, а також банківські виписки про проведення розрахунку за виконані роботи, копії яких долучено до матеріалів справи.

З протоколів погодження договірної ціни на роботу з виконання обмірних креслень вбачається, що сторонами досягнуто згоди про величину договірної ціни, при цьому, вартість робіт за договорами, визначена у протоколах про погодження договірної ціни відповідає вартості робіт, визначеній у кошторисах на виконання робіт.

Суми ПДВ за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Податкові накладні оформлені належним чином, із акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

За своєю правовою природою укладені між сторонами договори на створення науково-технічної, проектної продукції є договорами підряду.

Відповідно до статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у подальшому позивач використовував субпідрядні роботи, згідно вказаних вище договорів із контрагентом ПП «Екобудсервіс-Плюс», у своїй господарській діяльності, а саме, для виконання підрядних робіт на ТОВ фірма «Астарта-Київ» за договором №08-10/34 від 25.08.2010 року та ЗАТ «Миргородкурорт» СКК «Миргород»за договором за договором №06-10 від 02.08.2010 року.

Позивачем надані суду документи щодо фактичного здійснення зазначених робіт, зокрема, акти здачі-приймання виконаних робіт, копії яких долучені до матеріалів справи.

Крім того, судом встановлено, що позивач із ПП «Екобудсервіс-Плюс» уклав договір № 09/2-10 від 12.08.2010 року, предметом якого визначено виконання ПП «Екобудсервіс-Плюс» робіт з утеплення фасадів пінопластом.

ПП «Екобудсервіс-Плюс» виписано позивачу податкові накладні, сторонами договору складено акт виконаних підрядних робіт, згідно якого роботи ПП «Екобудсервіс-Плюс» виконані у повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, вказані роботи замовлялися позивачем для виконання ним власних договірних зобов'язань перед ТОВ «Альянс-Нафтогаз» за договором №13 від 02.08.2010 року, що підтверджується актом виконаних підрядних робіт, копія якого міститься в матеріалах справи.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Екобудсервіс-Плюс» підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, роботи використані у господарській діяльності позивача.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано на підставі виписаних ПП «Екобудсервіс-Плюс» податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд враховує, що згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 вказаного Закону реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на момент укладення угод, виконання робіт та складення податкових накладних ПП «Екобудсервіс-Плюс» мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульоване.

Таким чином, оскільки ПП «Екобудсервіс-Плюс»на момент виникнення спірних правовідносин було зареєстроване як платник ПДВ у встановленому Законом порядку формування позивачем податкового кредиту від цього підприємства є правомірним.

Суд зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Твердження відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ПП «Екобудсервіс-Плюс», суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагента чи відносно їх посадових осіб представник відповідача під час судового розгляду не наводив.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезгадані договори, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків. А тому висновки щодо нікчемності укладених правочинів, зроблені відповідачем у акті перевірки, є безпідставними.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи вищевикладене та виходячи з положень частини 2 статті 11, пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 05.09.2011 року № 0007471502.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного науково-виробничого підприємства "Проектбудреконструкція" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 05.09.2011 року № 0007471502.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного науково-виробничого підприємства "Проектбудреконструкція" витрати зі сплати судового збору у розмірі 147 грн. 90 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17 квітня 2012 року.

Суддя А.Б. Головко