Постанова

від 04.04.2012 по справі 2а-455/12/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.04.12Справа №2а-455/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Гавури О.В.;

при секретарі - Плаксіній О.С.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 23.02.2012 року;

представника відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 21/9/10-025 від 20.03.2012 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Аюдаг» до до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Аюдаг» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000002232 від 09.02.2012 про збільшення суми грошового зобов»язання з податку на додану вартість у розмірі 4 850, 00 грн., в тому числі штрафні санкції в розмірі 970, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з нормами законодавчих актів, презумпції правомірності угоди, усі укладені між сторонами угоди є дійсними, якщо їх недійсність прямо не передбачена законом (нікчемний правочин). В інших випадках питання недійсності правочину повинно розглядатися судом, про що приймається відповідне рішення. Оскільки укладені між позивачем та контрагентами договори купівлі-продажу не віднесені до категорії нікчемних правочинів, рішення суду про визнання угод недійсними відсутні, придбання товару оформлено належним чином первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, висновки податкового органу про нікчемність правочину не підтверджуються матеріалами справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 27.02.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-455/12/2770.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 27.02.2012 року закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Вважає податковим повідомленням - рішенням від 09.02.2012 року № 0000002232 безпідставно завищено суму бюджетного зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4850,00 грн., у тому числі необґрунтовано нараховано штрафні санкції з цього податку у розмірі 970,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, надав суду заперечення, у яких зазначено про безпідставність заявлених вимог. Вважає, що податкове повідомлення-рішення від 09.02.2012 року № 0000002232 є таким, що прийнято на підставі діючого законодавства та у зв'язку з порушенням позивачем пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, встановивши обставини у справі, перевіривши докази та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Співробітниками ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Д.А.К.» за листопад 2010 року. За результатами перевірки складений Акт № 285/23-211/19008978/1 від 25.01.2012 року (далі по тексту Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що Мале приватне підприємство «Аюдаг» за листопад 2010 року мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Д.А.К.», а саме придбав штока та вентиля до ацетиленових балонів.

Згідно Акту ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Д.А.К.» (код ЄДРПОУ 37076850) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ольберс» за листопад 2010 року» № 4781/23-211/37076850/29 від 10.10.2011 вказані штока та вентиля до ацетиленових балонів було придбано у ТОВ «Ольберс».

З листа Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції та довідки Могилів-Подільської об'єднаної ДПІ «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ольберс» за період з 27.09.2010 року по 31.12.2010 року» № 119/2301/37348284 від 16.03.2011 вбачається, що у ході проведення перевірки згідно наявних документів та інформації, не встановлено документів, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ, проведення оплати за товар.

Також перевіркою встановлено, що ТОВ «Ольберс» не мало в наявності трудових ресурсів, власних матеріальних ресурсів та орендованих (офісні, складські приміщення, транспортні засоби, обладнання та устаткування, тощо) для здійснення господарської діяльності у задекларованих в податковій звітності обсягах та з вказаними в розшифровках до податкової звітності з податку на додану вартість контрагентами.

ТОВ «Ольберс» є безпосереднім постачальником ТОВ «Д.А.К.» за листопад 2010 року.

На підставі вищевикладеного відповідач дійшов висновку, що задекларовані показники ТОВ «Ольберс» від постачальників та покупців не спричиняють реального настання правових наслідків, несуть характер транзитного формування обсягів постачання та сум податку на додану вартість по ланцюгу, а правочини між позивачем та ТОВ «Д.А.К.» у листопаді 2010 року не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і мають ознаки недійсних.

Крім того, відповідач зазначив у Акті перевірки, що вказані правочини не вимагають їх оспорювання у судовому порядку, для визнання недійсними, посилаючись на ч.ч. 1 та 5 ст. 203, ч.ч. 1 та 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000002232 від 09.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов»язання з податку на додану вартість в сумі 3880,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 970,00 грн., всього в сумі 4850,00 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 03.06.2010 року між ТОВ «Д.А.К.» (далі по тексту Продавець) та МПП «Аюдаг» (далі по тексту Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 03/106/10.

Відповідно до вказаного договору Продавець зобов'язувався доставити та передати у власність (повне господарське володіння) Покупця Товар, відповідно накладним, що є невід'ємною частиною Договору, а Покупець - прийняти та оплатити їх на умовах цього Договору.

Позивач отримав від ТОВ «Д.А.К.» податкову накладну № 117 від 29.11.2010 року по факту оплати товару (штока до ацетиленових балонів та вентиля до ацетиленових балонів) згідно рахунку № СФ-29/11-1 від 29.11.2010 року на загальну суму 23280,00 грн., у тому числі ПДВ - 3880,00 грн. Сума податку на додану вартість була включена до суми податкового кредиту за листопад 2010 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, (далі Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 цього Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.2.1., 7.2.3., 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Тобто необхідними умовами для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та одержання покупцем податкової накладної.

Як було зазначено вище, ТОВ «Д.А.К.» була надана позивачу податкова накладна № 117 від 29.11.2010 року, що оформлена за усіма правилами податкового обліку.

Щодо факту придбання товариством товарів (робіт, послуг) то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пп. 2.1 та пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за N 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Представниками позивача були надані суду первинні документи щодо договору купівлі-продажу, у тому числі сам договір, довідки про вартість товару, документи про оплату товару по договору у повному обсязі.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Договір купівлі-продажу спричинив реальні зміни майнового стану платників податків. Так, позивач отримав у власність товар, а ТОВ «Д.А.К.» - грошові кошти за цей товар.

З урахуванням зазначеного, у суду відсутні будь-які сумніви щодо факту здійснення господарської операції згідно з договором купівлі-продажу.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.

Приймая до уваги зазначені норми права та обставини справи, суд дійшов висновку, що товариство правомірно віднесло на податковий кредит суму податку на додану вартість по податковій накладний № 117.

Крім того, на думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платників податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Що стосується посилання представників відповідача на ч.ч. 1 та 5 ст. 203, ч.ч. 1 та 2 ст. 215, 228 ЦК України, то суд вважає їх помилковими.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Статтею 228 Цивільного кодексу України в редакції, що діяла на момент укладення договору визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Представниками відповідача не доведено, що договір підряду порушує публічний порядок або будь-яких інших ознак нікчемного правочину. Вказаний договір недійсним судом не визнавався.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено, що податкове повідомлення-рішення № 0000002232 від 09.02.2012 року є правомірними, обґрунтованими та такими, що прийняті на підставі діючого законодавства.

З огляду на вказане, позовні вимоги підприємства підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04.04.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова викладена у повному обсязі 09.04.2012 року.

Керуючись статтями 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя № 0000002232 від 09.02.2012 про збільшення суми грошового зобов»язання з податку на додану вартість у розмірі 4 850, 00 грн., в тому числі штрафні санкції в розмірі 970, 00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого приватного підприємства «Аюдаг» (99014, м.Севастополь, Набережна Рибпорту, 21/2, ЄДРПОУ 19008978) судовий збір у розмірі 107, 30 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.В. Гавура

Суддя О.В. Гавура