Ухвала

від 23.03.2012 по справі 17/94-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 березня 2012 р. № 17/94-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Кот О.В. суддів:Заріцької А.О. Козир Т.П. Малетича М.М. Панової І.Ю.

розглянувши заяву Приватного виробничо-комерційного підприємства "Персей" про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого господарського суду України від 15.12.2011 та постановиВищого господарського суду України від 26.12.2011 у справі№ 17/94-10 за позовом ОСОБА_6 до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Севар-Хліб"; 2. Приватного виробничо-комерційного підприємства "Персей"; треті особи 1.Комунальне підприємства "Охтирське міське бюро технічної інвентаризації"; 2.Виконавчий комітет Тростянецької міської ради; 3.ОСОБА_1 провизнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.07.2011 у справі № 17/94-10, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2011, позов задоволено частково: визнано за ОСОБА_6 право власності на нежитлове приміщення (міні-пекарня, ветлікарня) з комунікаціями (газопровід, водопровід, електромережі, каналізація), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1; в іншій частині провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.12.2011 у справі № 17/94-10 касаційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Персей" на рішення господарського суду Сумської області від 12.07.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини першої статті 111 3 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2011 у справі № 17/94-10 рішення господарського суду Сумської області від 12.07.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 залишено без змін.

Приватне виробничо-комерційне підприємство "Персей" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 у справі № 17/94-10, в якій просить скасувати зазначену постанову, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції; а також просить скасувати ухвалу Вищого господарського суду України від 15.12.2011 у справі № 17/94-10, прийняти нове рішення.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 28.10.2008 у справі № 20-2/481, від 22.06.2011 у справі № 18/38(11/137(14/34(9/38/15), від 21.04.2008 у справі № 20-5/301-2/432 та рішення Апеляційного суду Сумської області від 04.04.2011 у справі

№22-ц-432/2011 мотивовано неоднаковим застосуванням судами одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 388, 392 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши дану заяву та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи № 17/94-10 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 у справі № 17/94-10, про перегляд якої подано заяву, вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про визнання права власності позивача на майно, яке виділено в натурі після виходу учасника з товариства, з огляду на встановлені обставини справи про придбання цього майна за договором купівлі-продажу і виділення його в натурі рішенням загальних зборів при виході позивача із товариства, що не суперечить статті 148 Цивільного кодексу України та статті 54 Закону України "Про господарські товариства".

Водночас, приймаючи постанову від 22.06.2011 у справі № 18/38(11/137(14/34(9/38/15), на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення первісного позову щодо визнання права власності на нерухоме майно (у частині, що стосується доводів заявника), оскільки продавці майна (відповідачі 1, 2) мали право його відчужувати як власники, а тому відсутні підстави для витребування майна від ПАТ "Українська автомобільна корпорація" та ПП "Гарант-автосервіс" (відповідачі 3, 4) у власників, які набули спірне майно як добросовісні набувачі.

У постанові від 21.04.2008 у справі № 20-5/301-2/432, на яку також посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для визнання за позивачем за первісним позовом права власності на спірне майно, оскільки судом встановлено, що право власності на це майно зареєстроване не за позивачем, а за відповідачем за первісним позовом. Зокрема, судами встановлено, що за згодою позивача спірне майно ввійшло до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітар-Плюс", у зв'язку з чим останнє набуло права власності на це майно та в подальшому відчужило його на користь відповідача за первісним позовом за договором купівлі-продажу.

Отже, відповідні правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи .

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ 2 ГПК України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Вищим господарським судом України в постанові, про перегляд якої просить заявник, не здійснювалось посилання на статті 388, 392 Цивільного кодексу України, а незастосування Вищим господарським судом України норм матеріального права при розгляді справи з огляду на приписи статті 111 16 ГПК України не є підставою для перегляду справи, а розділом ХІІ 2 ГПК України не передбачена правова оцінка повноти дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи.

Також колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанову Вищого господарського суду України від 28.10.2008 у справі № 20-2/481, оскільки предмет позову в ній та в справі

№17/94-10, про перегляд постанови в якій подано заяву, є різними. Так у справі № 20-2/481 предметом позову є витребування майна, натомість у справі № 17/94-10 предметом позову є визнання права власності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що до судових рішень, на які в заяві може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України, не належать судові рішення суду апеляційної інстанції. Тому не може братися до уваги посилання заявника на рішення Апеляційного суду Сумської області від 04.04.2011 у справі № 22-ц-432/2011.

З аналізу матеріалів заяви Приватного виробничо-комерційного підприємства "Персей" у частині перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 15.12.2011 у справі №17/94-10 вбачається, що у даному випадку фактично порушується питання щодо наявності підстав для повернення скаржнику касаційної скарги на рішення господарського суду Сумської області від 12.07.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2011, тобто правильного застосування приписів пункту 4 частини першої статті 111 3 ГПК України.

Встановлений статтею 111 16 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів є вичерпним. До повноважень Верховного Суду України не належить оцінка правильності застосування судовими інстанціями норм процесуального права.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 - 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному виробничо-комерційному підприємству "Персей" у допуску справи № 17/94-10 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО.Кот СуддіА.Заріцька Т.Козир М.Малетич І.Панова

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)