Рішення

від 18.04.2012 по справі 5004/265/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "18" квітня 2012 р. по справі № 5004/265/12

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Севастопольський приладобудівний завод "Парус"

до Державного підприємства "Волиньвугілля"

про стягнення 115 610,85 грн.

Суддя: Філатова С.Т.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: н/в

від відповідача: н/в

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Севастопольський приладобудівний завод "Парус" звернулося з позовом до Державного підприємства "Волиньвугілля" про стягнення 115 610,85грн., в т.ч. 108 000,00грн. заборгованості по оплаті за поставлений товар - світильник головний особливовибухобезпечний типу СГО-1 згідно договору про закупівлю №34 від 20.04.2011р., 50,85грн. пені за несвоєчасне проведення розрахунку за період з 19.08.2011р. по 14.02.2012р. та 7 560,00 грн. штрафу за прострочення оплати за товар понад 30 днів згідно п. 10.2 договору.

В обґрунтування позовних вимог посилається на договір про закупівлю №34 від 20.04.2011р., лист-заявку ДП "Волиньвугілля" від 15.07.2011р. №1253/4.1/10-13 про порядок поставки, вантажні декларації від 10.07.2011р. та 08.08.2011р., акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2011р., згідно з яким заборгованість ДП "Волиньвугілля" перед ПАТ "Севастопольський приладобудівний завод "Парус" становить 108 000,00грн.

На виконання вимог суду позивач в судовому засіданні 27.03.2012р. долучив до матеріалів справи читаєму копію вантажної декларації від 10.07.2011р., доручення на одержання вантажу на ПП "Нічний експрес" №б/н від 01.07.2011р. на ім'я ОСОБА_1, ксерокопії товарно-транспортних накладних №81 від 04.08.2011р. та №75 від 15.07.2011р.

Розгляд спору відкладався згідно ст. 77 ГПК України у зв'язку з неявкою відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Ухвалою суду від 27.03.2012р. відповідача зобов'язано надати суду довідку про включення до ЄДРПОУ, пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, пояснення по суті позовних вимог не надав, звернувся до суду з клопотанням №65118.1/10-13 від 13.04.2012р. про проведення розгляду справи без участі представника відповідача.

Господарський суд, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

встановив:

20.04.2011р. року за результатами конкурсних торгів, проведених 14.03.2011р. між Приватним акціонерним товариством "Севастопольський приладобудівний завод "Парус" (виконавець) та Державним підприємством "Волиньвугілля" (платник) укладено договір про закупівлю №34, згідно з яким виконавець зобов'язувався передати у власність платнику продукцію в кількості та за ціною згідно специфікації, а платник зобов'язувався прийняти та здійснити оплату за товар.

Згідно специфікації №1 до договору про закупівлю №34 від 20.04.2011р. предметом поставки є світильник головний особливовибухобезпечний типу СГО-1 вартістю 540грн. в кількості 800шт. на загальну суму 432 000грн.

Пунктами 4.1, 4.2. договору обумовлено, що доставка товару здійснюється на умовах DDP (склад платника) за домовленістю сторін (згідно ІНКОТЕРМС 2000р.). Вид транспорту: автомобільний.

На виконання умов договору №34 від 20.04.2011р. та листа-заявки ДП "Волиньвугілля" №1253/4.1/10-13 від 15.07.2011р. позивач відпустив відповідачу товар по товарно-транспортних накладних №75 від 15.07.2011р., №81 від 04.08.2011р. на загальну суму 108 000грн.

Одержання товару стверджується відмітками відповідача про отримання на вказаних вище товарно-транспортних накладних, відмітками про отримання вантажу на вантажних деклараціях перевізника "Нічний експрес" №1515350 від 18.07.2011р., №1516965 від 08.08.2011р. згідно доручення ДП "Волиньвугілля" від 01.07.2011р.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати в результаті дій суб'єктів, з якими закон пов'язує настання правових наслідків. Внаслідок дій позивача по відпуску продукції між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст.265 ГК України, згідно якої одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 7.1-7.2 договору обумовлено, що платник здійснює розрахунки з виконавцем в національній валюті України шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виставленого рахунку-фактури або товарної накладної. Оплата за товар здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно п. 4.5. договору датою поставки товару вважається дата, яка вказана платником на товаросупроводжувальних документах, наданих виконавцем, при його прийманні.

Відповідач оплату не здійснив, що спричинило звернення кредитора з позовом до суду.

Заборгованість за отриманий товар на день розгляду спору становить 108 000грн., стверджується договором про закупівлю №34 від 20.04.2011р., специфікацією №1 до договору про закупівлю №34 від 20.04.2011р., листом-заявкою №1253/4.1/10-13 від 15.07.2011р., товарно-транспортними накладними №75 від 15.07.2011р., №81 від 04.08.2011р., вантажними деклараціями перевізника "Нічний експрес" №1515350 від 18.07.2011р., №1516965 від 08.08.2011р., дорученням ДП "Волиньвугілля" від 01.07.2011р., актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2011р., відповідачем не оспорена та підлягає до стягнення з Державного підприємства "Волиньвугілля" в силу ст.ст. 193, 265 ГК України, згідно яких учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Водночас, позивач пред'явив вимоги про стягнення 50,85 грн. пені за несвоєчасне проведення розрахунків за період з 19.08.2011р. по 14.02.2012р. та 7 560,00 грн. штрафу за прострочення оплати за товар понад 30 днів з посилкою на п.10.2. договору.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Сторони у п.10.2 договору у відповідності до ч.2 ст. 231 ГК України обумовили, що за порушення строків виконання зобов'язання із винної сторони стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Дана правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду України, зокрема, №3-4гс10 від 06.12.2010р.; №3-41гс10 від 20.12.2010р.; №3-11гс11 від 28.02.2011р.

Згідно ст. 111 28 ГПК України Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Суд зауважує, що сторони у п.10.2. договору передбачили відповідальність за порушення строків виконання зобов'язання, не обумовивши поширення такої відповідальності на грошові зобов'язання, а відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно до ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" повинна бути передбачена у договорі та обмежується розміром, визначеним цим Законом та ст. 343 ГК України.

Враховуючи викладене, у позивача відсутні правові підстави для застосування до відповідача штрафної санкції, встановленою п. 10.2. договору відповідно до частини 2 статті 231 ГК України, оскільки останнім допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому вимоги позивача щодо стягнення 50,85грн. пені за період з 19.08.2011р. по 14.02.2012р. та 7 560грн. штрафу задоволенню не підлягають.

В цій частині у позові слід відмовити.

Оскільки спір до суду в частині задоволених вимог доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 160грн. (пропорційно сумі задоволених вимог) слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 174, 193, 230-231, 265 ГК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля", м.Нововолинськ, вул.Луцька, 1, код ЄДРПОУ 32365965

на користь Приватного акціонерного товариства "Севастопольський приладобудівний завод "Парус", м.Севастополь, вул.Переяславська, 3, код ЄДРПОУ 14309675

108 000грн. основного боргу, 2 160грн. витрат по сплаті судового збору. Всього - 110 160грн.

3. У стягненні 50,85грн. пені та 7 560грн. штрафу відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 19.04.2012р.

Суддя Філатова С. Т.