Рішення

від 18.04.2012 по справі 5013/84/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2012 р.Справа № 5013/84/12 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Наливайко Є.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України,

до відповідачів:

1) Вільшанської районної ради Кіровоградської області,

2) Вільшанської селищної ради Кіровоградської області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Кіровоградського обласного військового комісаріату,

2) Кабінету Міністрів України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: управління праці та соціального захисту населення Вільшанської районної державної адміністрації,

про визнання незаконними рішень, скасування свідоцтв про право власності та визнання права власності на майно,

за участю представників:

від прокуратури - Грива Ю.В., посвідчення № 160, помічник військового прокурора Кіровоградського гарнізону;

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 220/110/д від 04.01.2012, помічник військового комісара з правової роботи - начальник юридичної групи Кіровоградського обласного військового комісаріату;

від відповідача 1 - ОСОБА_3, довіреність № 19-56/1 від 20.02.2012, головний спеціаліст - юрист Вільшанської районної ради;

від відповідача 2 - участі не брав;

від третьої особи (Кабінет Міністрів України) - ОСОБА_4, довіреність № 18-107-3 від 12.03.2012, завідувач сектору представництва інтересів держави в судах України та сприяння у виконанні міжнародних конвенцій Головного управління юстиції у Кіровоградській області, що представляє інтереси Кабінету Міністрів України на підставі довіреності № 9.1-32/1126 від 29.12.2011;

від третьої особи (Кіровоградський обласний військовий комісаріат) - ОСОБА_2, довіреність № 471 від 13.03.2012;

від третьої особи (управління праці та соціального захисту населення Вільшанської районної державної адміністрації) - ОСОБА_5, довіреність № 136 від 12.03.2012, заступник начальника управління праці та соціального захисту населення Вільшанської районної державної адміністрації.

У судовому засіданні 18.04.2012 господарським судом проголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення.

Перший заступник військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду з позовною заявою від 30.01.2012 № 362, яка містить вимоги наступного змісту:

- визнати недійсними (з дати прийняття) рішення Вільшанської районної ради від 17.08.2003 № 164 та від 18.10.2006 № 58 стосовно прийняття та включення до об'єктів спільної власності територіальних громад сіл та селища району об'єктів нерухомості Добровеличківсько-Вільшанського ОРВК за адресою: Кіровоградська область, смт. Вільшанка, вул. М.Лагонди, 23;

- визнати право власності на цілісний майновий комплекс: адміністративну будівлю загальною площею 329,2 кв.м, гаражі № 1, № 2 і № 3 загальною площею 129,9 кв.м, підвал - 110,3 кв.м, туалет - 4,3 кв.м, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 1583,2 кв.м загальною вартістю 920000 грн за адресою: Кіровоградська область, смт. Вільшанка, вул. М.Лагонди, 23, за державою Україна в особі Міністерства оборони України.

Ухвалою від 06.02.2012 господарським судом порушено провадження у справі за даним позовом, до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Кіровоградський обласний військовий комісаріат.

У судовому засіданні 29.02.2012 помічником військового прокурора Кіровоградського гарнізону подано заяву від 17.02.2012 № 688 про уточнення позовних вимог, за змістом якої перший заступник військового прокурора Південного регіону України просить господарський суд:

- визнати недійсними (з дати прийняття) рішення Вільшанської районної ради від 27.08.2003 № 164 та від 18.10.2006 № 58 стосовно прийняття та включення до об'єктів спільної власності територіальних громад сіл та селищ району об'єктів нерухомості Добровеличківсько-Вільшанського ОРВК за адресою: вул. М.Лагонди, 23, смт. Вільшанка, Кіровоградська область;

- визнати право власності на цілісний майновий комплекс: адміністративну будівлю загальною площею 329,2 кв.м, гаражі № 1, № 2 і № 3 загальною площею 129,9 к.в.м, підвал - 110,3 кв.м, туалет - 4,3 кв.м, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 1583,2 кв.м загальною вартістю 920000 грн за адресою: вул. М.Лагонди, 23, смт. Вільшанка, Кіровоградська область, за державою Україна в особі Міністерства оборони України;

- витребувати у Вільшанської районної ради цілісний майновий комплекс: адміністративну будівлю загальною площею 329,2 кв.м, гаражі № 1, № 2 і № 3 загальною площею 129,9 к.в.м, підвал - 110,3 кв.м, туалет - 4,3 кв.м, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 1583,2 кв.м загальною вартістю 920000 грн за адресою: вул. М.Лагонди, 23, смт. Вільшанка і передати Міністерству оборони України.

Ухвалою від 29.02.2012 судом залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- на стороні позивача - Кабінет Міністрів України;

- на стороні відповідача - управління праці та соціального захисту населення Вільшанської районної державної адміністрації.

У судовому засіданні 14.03.2012 помічником військового прокурора Кіровоградського гарнізону подано заяву від 07.03.2012 № 962/6 про уточнення позовних вимог, за змістом якої перший заступник військового прокурора Південного регіону України змінив предмет позову та просить господарський суд:

- визнати незаконним (з дати прийняття) рішення Вільшанської районної ради від 27.08.2003 № 164 та від 18.10.2006 № 58 стосовно прийняття та включення до об'єктів спільної власності територіальних громад сіл та селищ району об'єктів нерухомості Добровеличківсько-Вільшанського ОРВК за адресою: вул. М.Лагонди, 23, смт. Вільшанка, Кіровоградська область;

- скасувати свідоцтва Вільшанської селищної ради від 30.09.2003 № 47/50 та від 28.08.2008 № 190 про право власності територіальної громади селища та сіл Вільшанського району в особі Вільшанської районної ради на адміністративну будівлю загальною площею 329,2 кв.м, гаражі № 1, № 2 і № 3 загальною площею 129,9 кв.м, підвал - 110,3 кв.м, туалет - 4,3 кв.м, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 1583,2 кв.м за адресою: вул. М.Лагонди, 23, смт. Вільшанка, Кіровоградська область;

- визнати право власності на цілісний майновий комплекс: адміністративну будівлю загальною площею 329,2 кв.м, гаражі № 1, № 2 і № 3 загальною площею 129,9 кв.м, підвал - 110,3 кв.м, туалет - 4,3 кв.м, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 1583,2 кв.м загальною вартістю 920000 грн за адресою: вул. М.Лагонди, 23, смт. Вільшанка, Кіровоградська область, за державою Україна в особі Міністерства оборони України.

Враховуючи подання першим заступником прокурора письмової заяви про зміну предмета спора в частині вимог до початку розгляду справи, господарським судом така зміна предмету спору прийнята і розгляд справи розпочата з огляду на вимоги, викладені у заяві від 07.03.2012 №962/6.

У судовому засіданні представником прокурора подана заява про визнання причини пропуску встановленого законом процесуального строку подачі позовної заяви поважними і відновити пропущений процесуальний строк.

Заявою, поданою у судовому засіданні 29.03.2012 помічником військового прокурора Кіровоградського гарнізону уточнено ціну позову про визнання права власності, яка, за змістом даної заяви, становить 44218 грн.

Міністерством оборони у наданих до суду письмових поясненнях від 24.02.2012 № 347, від 19.03.2012 № 560, а також у заяві від 19.03.2012 № 559 позовні вимоги першого заступника військового прокурора, з урахуванням заяв про їх уточнення та зміну предмету позову, підтримано у повному обсязі.

У поясненні від 13.03.2012 № 470 позивач просить суд поновити пропущений строк для звернення з вимогою про захист свого цивільного права, так як Міністерству оборони України не було відомо про прийняття спірних рішень Вільшанською районною радою. Одночасно позивач вказує на положення пункту 4 частини1 статті 268 ЦК України згідно яких позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Відповідач 1 позовні вимоги не визнав, посилаючись на пропущення позовної давності. Поряд з цим відповідач 1 у відзиві на позов зазначив, що оскаржувані рішення про передачу у спільну комунальну власність об'єктів нерухомості прийняті районною радою у відповідності до чинного законодавства за ініціативою структурних підрозділів Міністерства оборони України на підставі Директиви командувача військами Південного оперативного командування №6/1/0170 від 17.12.2002 "Про проведення організаційних заходів у військах ПівОК у 2002-2--5 роках" і наказу Кіровоградського обласного військового комісаріату від 29.12.2002 №374 "Про проведення організаційних заходів щодо переформування Добровеличківського, Вільшанського, Новоукраїнського та Компаніївського райвійськкоматів".

Комплекс будівель, розташований за адресою: вул. М.Лагонди, 23 смт Вільшанка, вказує відповідач 1, прийнятий у спільну комунальну власність і переданий на баланс управління праці та соціального захисту населення. Рішенням виконавчого комітету Вільшанської селищної ради №65 від 28.08.2008 визнано право спільної власності та видано свідоцтво про право власності. Балансоутримувачем понесені значні витрати по ремонту спірних будівель.

Кіровоградським обласним військовим комісаріатом у поданих поясненнях від 29.02.2012 № 366, від 19.03.2012 № 570 підтримано поданий позов, з урахуванням уточнень, у повному обсязі.

12.03.2012 на адресу господарського суду надійшла письмова позиція Управління праці та соціального захисту населення Вільшанської районної державної адміністрації від 07.03.2012 № 01-06/190 стосовно заявленого прокурором позову, за змістом якої третя особа вважає позовні вимоги безпідставними, а дії Вільшанської районної ради при винесенні оскаржуваних рішень правомірними.

Кабінетом Міністрів України в особі повноважного представника подано до господарського суду пояснення з приводу заявлених позовних вимог (з урахуванням послідуючих уточнень), за змістом яких третя особа вважає позов прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою від 29.03.2012 господарським судом за підтриманою позивачем позовною вимогою про скасування свідоцтв Вільшанської селищної ради від 30.09.2003 № 47/50 та від 28.08.2008 № 190 про право власності територіальної громади селища та сіл Вільшанського району в особі Вільшанської районної ради на адміністративну будівлю загальною площею 329,2 кв.м, гаражі № 1, № 2 і № 3 загальною площею 129,9 кв.м, підвал - 110,3 кв.м, туалет - 4,3 кв.м, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 1583,2 кв.м за адресою: вул. М.Лагонди, 23, смт. Вільшанка, Кіровоградська область, залучено до участі у справі іншого відповідача - Вільшанську селищну раду, зобов'язано першого заступника військового прокурора Південного регіону України надіслати на адресу іншого відповідача - копію позовної заяви та доданих до неї документів.

Вільшанська селищна рада була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення від 31.03.2012 № 03065755.

Ухвала від 29.03.2012 направлялась судом на адресу Вільшанської селищної ради, яка зазначена у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.03.2012.

18.04.2012 на адресу господарського суду Кіровоградської області надійшов відзив Вільшанської селищної ради на позовну заяву першого заступника військового прокурора Південного регіону України (том 3, а.с. 65-67), за змістом якого відповідач 2 позовні вимоги, з урахуванням уточнень, не визнає у повному обсязі.

Разом з тим, відповідач 2 у клопотанні від 12.04.2012 № 101 (том 3, а.с. 64) просить господарський суд розглядати справу за його відсутності.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в них та досліджені в судовому засіданні докази, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача, відповідача 1, третіх осіб, з'ясувавши всі обставини справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як убачається з матеріалів справи (том 1, а.с. 66), пунктом 1 рішення виконавчого комітету Вільшанської селищної ради від 08.08.2003 № 59 визнано право власності на адмінбудівлю по вул. М.Лагонди, 23, за Вільшанським районним військовим комісаріатом.

На підставі вказаного рішення Вільшанською селищною радою видано свідоцтво № 1746 про право власності на будівлі райвійськкомату, яким засвідчено, що в цілому будівлі райвійськкомату, які розташовані у смт. Вільшанка по вул. Миколи Лагонди, 23, належать державі в особі Міністерства оборони України Вільшанського районного військового комісаріату на праві державної власності.

Визначення військового майна наведено у Законі України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", прийнятому 21 вересня 1999 року. Відповідно до положень якого військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. За змістом статті 1 цього закону до військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо. Відповідно до статті 3 вказаного Закону військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд прийшов до висновку, що майно, а саме будівля по вул. Миколи Лагонди, 23, у смт. Вільшанка Кіровоградської області, на яку Вільшанському районному комісаріату було видано свідоцтво про право власності, перебувало в статусі військового майна.

У відповідності до приписів статті 34 Закону "Про власність" від 1991 року майно Збройних Сил відносилось до загальнодержавної (республіканської) форми власності та згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" не входило до переліку державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

Згідно вимог Постанови Верховної Ради України "Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності" від 14.02.1992 функція по управлінню державним майном покладена на Кабінет Міністрів України.

Декретом Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" від 15.12.1992 функції щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади.

З прийняттям 21 вересня 2006 року Закону України № 185-V "Про управління об'єктами державної власності" суб'єктами управління об'єктами державної власності визначено, зокрема, Кабінет Міністрів України, міністерства та інші органи виконавчої влади.

Відповідно до положень статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" у редакції Закону України від 5 жовтня 2000 року № 2019-III, майно у Збройних Силах України є державною власністю і належить військовим частинам, військовим навчальним закладам, установам та організаціям Збройних Сил України на праві оперативного управління.

Органами, які здійснюють управління військовим майном, згідно Закону "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України (ст.2 Закону).

За вказаною нормою до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність.

Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Згідно положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 17 грудня 1992 року № 201/92-рп (у редакції Указу Президента України від 13 червня 1994 року № 297/94), що втратило чинність згідно з Указом Президента України від 21 серпня 1997 року № 888/97, на Міністерство оборони України покладались функції з управління майном підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства.

Здійснення Міністерством оборони України функцій з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міноборони України, передбачено і чинним на час вирішення спору Положенням про Міністерство, що затверджено Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 406/2011.

Військові комісаріати відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1235, є місцевими органами військового управління, які утворюються і ліквідуються наказами Міністра оборони та утримуються за рахунок кошторису Міноборони.

Таким чином, спірне майно до прийняття оскаржуваних рішень було державним військовим майном, знаходилось на балансі Вільшанського районного військового комісаріату та перебувало в управлінні Міністерства оборони України.

Дана обставина підтверджується рішенням виконавчого комітету Вільшанської селищної ради від 08.08.2003 №59, свідоцтвом про право власності на будівлю райвійськкомату №1746, матеріалами інвентаризаційної справи на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою:Кіровоградська область, смт Вільшанка, вул. М.Лагонди, буд.23, копії яких надані господарському суду Вільшанським відділенням №5 Ульяновського КМБТІ.

Поряд з цим, рішенням Вільшанської районної ради десятої сесії ХХІV скликання від 27.08.2003 № 164 "Про прийняття та включення до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл та селища району майна" вирішено прийняти у спільну власність територіальних громад сіл та селища району частину будівлі Добровеличківсько-Вільшанського військового комісаріату за адресою: вул. М. Лагонди, 23, смт. Вільшанка Кіровоградської області. Дану будівлю площею 329,92 кв.м, гаражі № 3, № 4, площею 65,9 кв.м, підвал площею 110,3 кв.м і туалет площею 4,3 кв.м вирішено включити до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл та селища району (том 1, а.с. 20).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття зазначеного рішення стало, зокрема, звернення Кіровоградського обласного військового комісара за № 911 від 03.07.2003, за змістом якого Кіровоградський обласний військовий комісаріат у зв'язку з реформуванням військових комісаріатів області та на підставі Директиви командувача військами Південного оперативного командування від 17.12.2002 № 6/1/0170 "Про проведення організаційних заходів у військах ПівОК у 2002-2005 роках" і на підставі наказу Кіровоградського обласного військового комісара від 29.12.2002 № 374 "Про проведення організаційних заходів щодо переформування Добровеличківського, Вільшанського, Новоукраїнського та Компаніївського райвійськкоматів" передає частину приміщення Вільшанського райвійськкомату у спільну власність територіальних громад сіл та селища Вільшанського району (том 1, а.с. 19).

Нетаємний витяг із зазначеної Директиви в частині, що стосується предмета спору, наявний в матеріалах справи (том 3, а.с. 3-4).

При цьому, у вказаному зверненні зазначено, що для виконання завдань, які покладено на Добровеличківсько-Вільшанський ОРВК по проведенню обліково-призивної роботи, виконання Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" та згідно свідоцтва про право власності від 08.08.2003 № 1746 Кіровоградський облвійськкомат залишає за собою частину приміщення загальною площею 125,48 кв.м, а саме: кабінет № 1 - 15,76 кв.м, кабінет № 2 - 17,7 кв.м, коридор - 28,02 кв.м та споруду гаражу № 1 - 64,0 кв.м.

За розпорядженням голови Вільшанської районної ради створено комісію по прийому-передачі будівлі Вільшанського районного військового комісаріату, якою згідно акта приймання-передачі об'єкта від 13.08.2003 (том 1, а.с. 65) проведено обстеження об'єкта передачі за адресою: вул. Лагонди, 23, смт. Вільшанка Кіровоградської області, який належав Міністерству оборони України Вільшанського районного військового комісаріату державної форми власності, та передано даний об'єкт у спільну комунальну власність територіальних громад сіл та селища Вільшанського району Кіровоградської області.

Комісія встановила:

1) до складу об'єкта входить: будівля та три гаражі;

2) загальні відомості:

- рік введення в експлуатацію - 1930 рік;

- будівельний об'єм (загальний) - 2522 куб.м;

- площа забудови (загальна) - 417,3 кв.м;

- площа земельної ділянки - 1583,2 кв.м;

- загальна площа в будівлях - 635,9 кв.м.

Рішенням виконавчого комітету Вільшанської селищної ради від 30.09.2003 № 74 "Про визнання права власності" вирішено визнати право власності на 47/50 приміщення по вул. М.Лагонди, 23 (військомат) за Вільшанською районною радою.

На підставі вказаного рішення Вільшанською селищною радою видано свідоцтво про право власності на 47/50 приміщення, яким засвідчено, що 47/50 приміщення, яке знаходиться у смт. Вільшанка, по вул. Миколи Лагонди, 23, належить територіальній громаді сіл та селища Вільшанського району в особі Вільшанської районної ради на праві комунальної власності (том 1, а.с. 72).

На решту 3/50 приміщення у смт. Вільшанка по вул. Миколи Лагонди, 23, Вільшанською селищною радою видано свідоцтво про право власності держави в особі Міністерства оборони України Добровеличківсько-Вільшанського об'єднаного військового комісаріату на праві державної власності (том 1, а.с. 71).

Рішенням четвертої сесії V скликання Вільшанської районної ради від 18.10.2006 № 58 "Про прийняття та включення до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл та селища району майна" (том 1, а.с. 23), на підставі клопотання військового комісара Добровеличківсько-Вільшанського ОРВК від 06.09.2006 № 9/842 (том 1, а.с. 140) вирішено прийняти у спільну власність територіальних громад сіл та селища району частину будівлі Добровеличківсько-Вільшанського об'єднаного районного військового комісаріату за адресою: вул. М.Лагонди, 23, смт. Вільшанка Кіровоградської області - приміщення будівлі № 1 площею 15,76 кв.м, № 2 площею 17,7 кв.м, коридор площею 28,02 кв.м, споруду гаража № 1 площею 64,00 кв.м, та включити до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл та селища району.

Пунктом 2 вказаного рішення безоплатно передано в постійне користування частину будівлі за адресою: вул. М.Лагонди, 23, смт. Вільшанка Кіровоградської області на баланс Управління праці та соціального захисту населення - приміщення будівлі № 1 площею 15,76 кв.м, № 2 площею 17,7 кв.м, коридор площею 28,02 кв.м, споруду гаража № 1 площею 64,00 кв.м.

Пунктом 3 даного рішення визнано Управління праці та соціального захисту населення Вільшанської РДА балансоутримувачем майна.

Згідно акта приймання-передачі об'єкту у спільну власність від 22.11.2006 (том 1, а.с. 24), комісія, створена відповідно до розпорядження голови Вільшанської районної ради від 17.11.2006 № 55, провела обстеження об'єкта передачі за адресою: вул. Лагонди, 23, смт. Вільшанка, Кіровоградська область, який належав Міністерству оборони України Добровеличківсько-Вільшанського об'єднаного районного військового комісаріату державної форми власності і передається у спільну власність територіальних громад сіл та селища Вільшанського району Кіровоградської області.

За даним актом комісія встановила, що до складу об'єкта передачі входять: два приміщення, частина коридору та гараж, загальна площа приміщень в будівлях - 125,48 м.кв.

Рішенням виконавчого комітету Вільшанської селищної ради від 28.08.2008 № 65 "Про визнання права власності" визнано право спільної власності територіальних громад сіл та селища району з видачею "Свідоцтва про право власності" на комплекс будівель Управління праці, соціального захисту населення по вулиці Лагонди, 23, в смт. Вільшанка (том 1, а.с. 70).

На підставі вказаного рішення Вільшанською селищною радою видано свідоцтво № 190 про право власності на комплекс будівель Управління праці соціального захисту населення, яким засвідчено, що в цілому комплекс будівель Управління праці соціального захисту населення, які розташовані в селищі Вільшанка по вулиці М.Лагонди, 23, дійсно належить територіальній громаді селища та сіл Вільшанського району, балансоутримувач Управління праці та соціального захисту населення, на праві спільної власності.

Оскаржувані рішення Вільшанської районної ради від 27.08.2003 № 164 та від 18.10.2006 № 58 прийнято з посиланням на статтю 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Правовий статус, засади організації, діяльності та повноваження районних рад визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до вимог статтею 24 названого Закону органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Як убачається із змісту статті 59 вказаного Закону Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" районні ради уповноважені вирішувати в установленому законом порядку питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" не відносить до компетенції районних рад повноваження по розпорядженню майном державної власності.

Пункт 32 частини 1 статті 43 названого Закону, на підставі якої прийнято спірні рішення, до повноважень районних рад відносить лише надання згоди на передачу об'єктів державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районної, обласної рад, у державну власність.

Відповідно до частини 2 статті 60 названого Закону підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Законом, який визначає основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність, є Закон України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".

Згідно статті 4 вказаного Закону передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України або органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій.

Визначення порядку вилучення і передачі військового майна у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України (ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").

Кабінетом Міністрів України постановою від 29.08.2002 № 1282 затверджено Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, яким передбачено, що у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність можуть передаватися військові містечка (майнові комплекси), інше нерухоме і рухоме військове майно (крім усіх видів озброєння, бойової техніки та боєприпасів), яке вивільняється в процесі реформування Збройних Сил і не планується до використання за призначенням, житлові будинки (разом з вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями), гуртожитки (в тому числі не завершені будівництвом), майно закладів освіти, культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім майна санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячих оздоровчих таборів, у тому числі об'єкти, не завершені будівництвом, колишні аеропорти військової авіації, які не мають можливості самостійно забезпечувати свою сертифікаційну придатність, а також інше військове майно, якщо воно не менше ніж два рази пропонувалося до продажу конкурентними способами приватизації, але не було реалізовано.

Передача військового майна з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах проводиться за рішенням: Кабінету Міністрів України - щодо цілісних майнових комплексів; Міноборони - щодо іншого окремого індивідуально визначеного майна (п. 4 Порядку у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень ради).

Отже, Вільшанська районна рада не мала правових підстав приймати рішення про прийняття у комунальну власність цілісного майнового комплексу Вільшанського районного військового комісаріату за відсутності на те рішення Кабінету Міністрів України чи Міністерства оборони України про передачу зазначеного об'єкту.

Матеріали справи (том 1, а.с. 29) містять копію звернення військової прокуратури Південного регіону України від 05.01.2012 № 64/6 до Кабінету Міністрів України, за змістом якого військовий прокурор Південного регіону України просив повідомити про наявність або відсутність рішення КМУ стосовно передачі у комунальну власність майнового комплексу за адресою: вул. Миколи Лагонди, 23, смт. Вільшанка Кіровоградської області.

За змістом поданих 14.03.2012 помічником військового прокурора Кіровоградського гарнізону до суду поясненнях (том 2, а.с. 50), відповіді на вказане звернення до прокуратури не надходило.

Поряд з тим, як вбачається з пояснень представника Кабінету Міністрів України від 20.03.2012 (том 2, а.с. 111), Урядом України не приймалось рішення стосовно передачі у комунальну власність приміщення будівлі, об'єктів нерухомості за адресою: вул. Миколи Лагонди, 23, смт. Вільшанка Кіровоградської області.

Матеріали даної справи відповідного рішення також не містять.

Господарський суд не визнає належною правовою підставою для прийняття відповідачем 1 рішень про прийняття у комунальну власність приміщення будівлі, об'єктів нерухомості за адресою: вул. Миколи Лагонди, 23, смт. Вільшанка Кіровоградської області, Директиву командувача військами Південного оперативного командування від 17.12.2002 № 6/1/0170 "Про проведення організаційних заходів у військах ПівОК у 2002-2005 роках" і наказ Кіровоградського обласного військового комісара від 26.12.2002 № 374 "Про проведення організаційних заходів щодо переформування Добровеличківського, Вільшанського, Новоукраїнського та Компаніївського райвійськкоматів".

Із змісту вказаних документів убачається, що на відповідальних осіб покладалось вирішення питання щодо передачі вивільнених під час проведення організаційних заходів військових містечок до сфери управління органів місцевого самоврядування з начальником розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України.

Більше того, згідно пункту 2 наказу Кіровоградського обласного військового комісара від 26.12.2002 № 374 "Про проведення організаційних заходів щодо переформування Добровеличківського, Вільшанського, Новоукраїнського та Компаніївського райвійськкоматів" призначені відповідальні особи зобов'язані були забезпечити передачу звільнених приміщень та споруд їх власнику із складенням відповідного акта.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Визнання акту недійсним або незаконним відповідає способам захисту порушених прав та законних інтересів, передбачених пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України та статті 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 137 Господарського кодексу України право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

З викладеного господарський суд приходить до висновку, що рішення Вільшанської районної ради від 27.08.2003 № 164 та від 18.10.2006 № 58 прийняті з порушення вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" і Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1282, та порушують права власника цього майна - держави в особі органу управління майном - Міністерства оборони України.

Господарський суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву від 21.02.2012 № 19-59/1 (том 1, а.с. 82-83) та у запереченні на заяву про уточнення позовних вимог від 06.03.2012 № 19-109/1 (том 2, а.с. 19-20) стосовно пропуску позовної давності за вимогою про визнання рішення незаконним, оскільки згідно з пунктом 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній до 15.01.2012) позовна давність не поширювалась на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України 20 грудня 2011 року № 4176-VI, якими внесено зміни до Цивільного кодексу України та виключено п. 4 ч. 1 ст. 268 зазначеного кодексу, встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

З огляду на дані правові норми господарським судом відхиляються і клопотання першого заступника військового прокурора Південного регіону України з приводу поновлення пропущеного строку позовної давності, викладені як у самій позовній заяві, так і наступних уточненнях до неї, а також у заяві помічника військового прокурора Кіровоградського гарнізону від 14.03.2012 (том 2, а.с. 49).

Поряд з цим, господарський суд враховує також, що даний позов першим заступником військового прокурора Південного регіону України подано на підставі проведеної у 2011-2012 роках прокурорської перевірки, за результатами якої встановлено факт незаконного прийняття та включення до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад селища та сіл Вільшанського району військового майна, що убачається, зокрема, із звернення військової прокуратури Південного регіону України до Кабінету Міністрів України від 05.01.2012 № 64/6 (том 1 а.с.29), доповідних записок прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави у судах військової прокуратури Південного регіону України Безкровного А.І та інших документів (том 2 а.с. 50-67).

Відтак, з огляду на положення частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, суд прийшов до висновку стосовно того, що позовна давність у даному випадку повинна вираховуватись з моменту завершення прокурорської перевірки.

За вказаних обставин позовні вимоги прокурора, з урахуванням уточнень та підтриманих в цій частині позивачем - Міністерством оборони України, про визнання незаконним рішень Вільшанської районної ради від 27.08.2003 № 164 та від 18.10.2006 № 58 щодо прийняття та включення до об'єктів спільної власності територіальних громад сіл та селищ району об'єктів нерухомості Добровеличківсько-Вільшанського ОРВК за адресою: вул. Миколи Лагонди, 23, смт. Вільшанка Кіровоградської області, підлягають задоволенню.

При розгляді позовних вимог заступника військового прокурора Південного регіону України стосовно скасування свідоцтв Вільшанської селищної ради від 30.09.2003 № 47/50 та від 28.08.2008 № 190 про право власності територіальної громади селища та сіл Вільшанського району в особі Вільшанської районної ради на адміністративну будівлю загальною площею 329,2 кв.м, гаражі № 1, № 2 і № 3 загальною площею 129,9 кв.м, підвал - 110,3 кв.м, туалет - 4,3 кв.м, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 1583,2 кв.м за адресою: вул. М.Лагонди, 23, смт. Вільшанка, Кіровоградська область, господарський суд виходить з наступного.

Вказані вище свідоцтва про право власності видані на підставі рішень виконавчого комітету Вільшанської селищної ради від 30.09.2003 № 74 та від 28.08.2008 № 65 відповідно.

Відповідно до підпункту 10 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, що діяла станом на день видачі спірних свідоцтв) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, делеговані повноваження: облік та реєстрація відповідного до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Відповідно до п. 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (в редакції станом на грудень 28.01.2003), він регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти. При цьому БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.

З аналізу вказаних норм вбачається, що видачу свідоцтва про право власності не можна ототожнювати з державною реєстрацією такого права; свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється, а також не є правовим актом індивідуальної дії органу місцевого самоврядування.

Господарський суд враховує також, що при зверненні з позовної вимогою про скасування спірних свідоцтв заступник військового прокурора Південного регіону України не надав доказів визнання недійсними чи скасування рішень виконавчого комітету Вільшанської селищної ради, на підставі яких видані свідоцтва.

Окрім того, в матеріалах справи наявне рішення Вільшанської селищної ради 20 сесії V скликання від 22.10.2008 № 215 (том 3, а.с. 73), додане відповідачем 2 до відзиву на позовну заяву, яким затверджено, зокрема, рішення виконкому від 28.08.2008 № 65 "Про визнання права власності", яке, як стверджує Вільшанська селищна рада, є чинним на сьогоднішній день.

З огляду на той факт, що рішення виконавчого комітету Вільшанської селищної ради від 30.09.2003 № 74 та від 28.08.2008 № 65, на підставі яких видано оспорювані прокурором свідоцтва, а також рішення Вільшанської селищної ради від 22.10.2008 № 215, на даний час ніким не оспорені та не скасовані, позовні вимоги першого заступника військового прокурора в частині скасування свідоцтв Вільшанської селищної ради від 30.09.2003 № 47/50 та від 28.08.2008 № 190 про право власності територіальної громади селища та сіл Вільшанського району в особі Вільшанської районної ради на адміністративну будівлю загальною площею 329,2 кв.м, гаражі № 1, № 2 і № 3 загальною площею 129,9 кв.м, підвал - 110,3 кв.м, туалет - 4,3 кв.м, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 1583,2 кв.м за адресою: вул. М.Лагонди, 23, смт. Вільшанка, Кіровоградська область, задоволенню не підлягають.

При розгляді позовних вимог в частині визнання права власності на цілісний майновий комплекс: адміністративну будівлю загальною площею 329,2 кв.м, гаражі № 1, № 2 і № 3 загальною площею 129,9 кв.м, підвал - 110,3 кв.м, туалет - 4,3 кв.м, що розташовані за адресою: вул. М.Лагонди, 23, смт. Вільшанка, Кіровоградська область, за державою Україна в особі Міністерства оборони України, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Виходячи з норм статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним, воно гарантоване та закріплене, зокрема, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 1 статті 328 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Припинення права власності відбувається також за визначених законодавством підстав (ст. 346 Цивільного кодексу України).

Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та Порядком вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282 (надалі - Порядок вилучення і передачі військового майна), визначено механізм передачі військового майна з державної у комунальну власність.

Так, відповідно до статті 6 названого Закону, з урахуванням Порядку вилучення і передачі військового майна, фактична передача майна проводиться комісією з питань передачі військового майна, до складу якої входять представники відповідного органу, уповноваженого управляти державним майном, самоврядної установи і організації або органу місцевого самоврядування, яким передається майно, та Міноборони. Передача майна оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії (п. 6 ст. 7 Закону, п. 14 Порядку).

При цьому, Порядком вилучення і передачі військового майна передбачено обов'язковість затвердження такого акта органом, уповноваженим управляти державним майном, самоврядною установою і організацією або органом місцевого самоврядування, яким передається військове майно (п. 14 Порядку).

Більше того, Порядок вилучення і передачі військового майна пов'язує день затвердження акта із втратою майном статусу військового та виникненням права органу місцевого самоврядування, яким передається військове майно, на управління переданим майном або право власності на нього (п.п. 10, 15 Порядку).

За пунктом 6 статті 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

У порушення наведених вище приписів Порядку, при утворені комісії не було включено до її складу представника Міноборони та/або органу, уповноваженого управляти державним майном.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів шляхом визнання відповідного права.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 Цивільного кодексу України).

Зі змісту вказаної норми вбачається, що позов про визнання права власності необхідний позивачеві для доведення свого права власності на майно, якщо воно не визнається та піддається сумніву іншими особами. Вимога про визнання права власності може бути як самостійною, так і додатковою до іншої вимоги.

Як підтверджено матеріалами справи та встановлено судом вище, спірне майно є військовим державним майном та перебуває в управлінні Міністерства оборони України. В матеріалах справи відсутні докази набуття Вільшанською районною радою спірного майна у визначений законом спосіб. Прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та оформлення за собою права власності свідчить про невизнання права власності на спірне майно за державою.

Заперечення Вільшанської районної ради щодо належного оформлення права власності за радою згідно виданих свідоцтв про право власності відхиляється господарським судом, оскільки видачу свідоцтва не можна ототожнювати з підставою виникнення права власності. Видача органом місцевого самоврядування свідоцтва про право власності за відповідним рішенням такого органу є лише оформленням права власності на нерухоме майно. Безпосередньо право власності виникає з інших, законодавчо передбачених підстав.

Окрім того, відхиляються господарським судом і доводи Вільшанської селищної ради, викладені у відзиві на позов, стосовно того, що спірне майно не належить державі в особі Міністерства оборони України з тих підстав, що свідоцтво про право власності на будівлі райвійськкомату від 08.08.2003 № 1746 є недійсним, оскільки Ульяновським комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації 10.09.2008 проставлено штамп "Погашено", з огляду на те, що вказаний факт не спростовує заявлених позовних вимог та не доводить правомірність набуття відповідачем 1 у справі права власності на спірне майно.

З урахуванням викладеного вище, позовні вимоги про визнання права власності на цілісний майновий комплекс: адміністративну будівлю загальною площею 329,2 кв.м, гаражі № 1, № 2 і № 3 загальною площею 129,9 кв.м, підвал - 110,3 кв.м, туалет - 4,3 кв.м, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 1583,2 кв.м загальною вартістю 44218 грн за адресою: вул. М.Лагонди, 23, смт. Вільшанка, Кіровоградська область, за державою Україна в особі Міністерства оборони України, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Господарським судом враховується, що в матеріалах справи (том 1, а.с. 103-105) наявна копія звіту про визначення вартості нерухомого майна Управління праці та соціального захисту населення Вільшанської райдержадміністрації в смт. Вільшанка, вул. Миколи Лагонди, 23, Вільшанського району Кіровоградської області, дата оцінки 31.07.2006, виконаного Кіровоградською регіональною торгово-промисловою палатою, згідно якого узагальнена ринкова вартість нерухомого майна станом на 31.07.2006 становить 44218 грн з урахуванням ПДВ.

Що стосується заяви Вільшанської районної ради, викладеної у відзиві на позовну заяву, про застосування позовної давності до вимоги про визнання права власності на спірне майно, господарський суд виходить з наступного.

З позовом до суду про визнання права власності звернувся військовий прокурор за захистом інтересів держави в особі Міністерства оборони України на підставі перевірки, яка проводилась у 2011-2012 роках.

Виходячи зі статті 121 Конституції України представництво громадян або держави в суді покладено на органи прокуратури, які самостійно визначають у чому порушені інтереси держави.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про прокуратуру" діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань: закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної системи, прав національних груп і територіальних утворень; гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина; основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих рад, органів самоорганізації населення.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Конституційним судом України у рішенні від 08.04.1999 у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді встановлено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно їх визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Оскільки позов було подано саме прокурором з метою захисту інтересів держави та за результатами проведення прокурорської перевірки, яка стосувалася додержання вимог, зокрема, Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", господарський суд вважає, що при вирішенні питання позовної давності у даному конкретному питанні слід виходити з моменту закінчення прокурорської перевірки.

Як слідує з матеріалів справи (листування, прокурорські запити), така перевірка проводилася у 2011-2012 роках, що не дає підстав вважати позовну давність пропущеною. Подання зазначеного позову військовим прокурором відповідає меті проведеної перевірки та процесуальному законодавству, а також інтересам держави України.

Зважаючи на викладене, господарський суд не вбачає підстав для застосування до поданого заступником військового прокурора Південного регіону України позову наслідків пропуску позовної давності.

Доводи, викладені Управлінням праці та соціального захисту населення Вільшанської районної державної адміністрації у письмових поясненнях від 07.03.2012 № 01-06/190 (том 2, а.с. 22-24), відносно того, що управлінням неодноразово власними силами та за рахунок інших коштів проводився ремонт спірного нерухомого майна, а також стосовно того, що Вільшанською районною радою виготовлено державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1233 га, яка розташована по вул. М.Лагонди, 23, в смт Вільшанка Кіровоградської області, жодним чином не спростовують обґрунтованість позовних вимог.

Господарський суд надав оцінку наявним у справі доказам, яка ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що передбачено вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та положень Закону України "Про судовий збір" на Вільшанську районну покладається судовий збір за немайновою вимогою про визнання незаконними рішень у розмірі 536,50 грн та за майновою вимогою про визнання права власності у розмірі 1609,50 грн (з огляду на ринкову вартість спірного нерухомого майна).

Керуючись ст.ст. 29, 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконними рішення Вільшанської районної ради Кіровоградської області (26600, Кіровоградська область, смт. Вільшанка, вул. Леніна, 40, ідентифікаційний код 24713561) від 27.08.2003 № 164 "Про прийняття та включення до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл та селища району майна" та від 18.10.2006 № 58 "Про прийняття та включення до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл та селища району майна".

Визнати право власності на цілісний майновий комплекс: адміністративну будівлю загальною площею 329,2 кв.м, гаражі № 1, № 2 і № 3 загальною площею 129,9 кв.м, підвал площею 110,3 кв.м, туалет площею 4,3 кв.м, що розташовані за адресою: вул. Миколи Лагонди, 23, смт. Вільшанка, Кіровоградська область, за державою в особі Міністерства оборони (03168, м. Київ, проспект Повітрянофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Вільшанської районної ради Кіровоградської області (26600, Кіровоградська область, смт. Вільшанка, вул. Леніна, 40, ідентифікаційний код 24713561) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України у м. Кіровограді Кіровоградської області, банк: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код: 38037409, рахунок № 31211206783002, код 22030001) судовий збір у сумі 2146 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Є.М. Наливайко

Повне рішення складено 20.04.2012