Постанова

від 12.04.2012 по справі 27/17-4855-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2012 р.Справа № 27/17-4855-2011 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання -Н.Г. Попові,

за участю представників сторін :

від прокуратури: Д.В. Процик,

від позивача: не з'явився, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином,

від відповідача: О.А. Шелест, О.І. Пироженко,

від третьої особи: С.М. Новіткевич,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурора Комінтернівського району Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 13.02.2012 р.

у справі № 27/17-4855-2011

за позовом Прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області

до Публічного акціонерного товариства «ОДЕСА-АВТО»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відділу Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області

про припинення права на земельну ділянку шляхом скасування державного акту,

встановив:

Прокурор Комінтернівського району Одеської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Відділу Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області, до Публічного акціонерного товариства «ОДЕСА-АВТО»про примусове припинення права відповідача на земельну ділянку загальною площею 0,058 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, шляхом скасування державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №289247 від 23.06.2006р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства державним інспектором Відділу Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області встановлено факт використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є порушенням статті 91 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим право власності відповідача на земельну ділянку підлягає примусовому припиненню на підставі пункту «а»статті 143 Земельного кодексу України. Одночасно прокурор звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.02.2012р. клопотання про забезпечення позову відхилено як безпідставне, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що посилання прокурора та позивача на норми статей 141, 143, 144 Земельного кодексу України є помилковим, оскільки зазначені норми регулюють відносини щодо припинення права користування земельною ділянкою, тоді як підстави для припинення права власності на земельну ділянку передбачені статтею 140 Земельного кодексу України, і у даному випадку відсутні підстави для припинення права власності відповідача на спірну земельну ділянку. Крім того, прокурором не наведено жодних обґрунтувань невідповідності оскаржуваного державного акту вимогам законодавства, а також не доведено наявності порушень прав та законних інтересів позивача з огляду на прийняті ним рішення про надання дозволу відповідачу проводити благоустрій земельної ділянки і на реконструкцію розміщеної на ній тимчасової споруди та про погодження зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

Не погодившись з рішенням суду, прокурор звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права; неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про те, що статтею 143 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для примусового припинення саме права користування земельною ділянкою, є помилковим, оскільки, на думку скаржника, вказана стаття регулює підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку, і під словом «прав»в цій нормі необхідно розуміти як право власності на земельну ділянку, так і право користування земельною ділянкою. Також скаржник зазначив, що виходячи зі змісту статті 125 Земельного кодексу України скасування державної реєстрації державного акту є фактичним припиненням права власності на земельну ділянку, а тому прокурором при обґрунтуванні позовних вимог не стверджувалось саме про невідповідність державного акта вимогам діючого законодавства України. Крім того, скаржник не погодився з твердженням суду про недоведеність наявності порушень прав позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх.№ 713/12/Д1 від 16.03.2012р.) ПАТ «ОДЕСА-АВТО» просило рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення як безпідставну.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 12.04.2012р. представник Відділу Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області підтримав апеляційну скаргу прокурора в повному обсязі та просив рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Заслухавши представників учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційна інстанція встановила наступне

23.03.2006р. між ОСОБА_5 (продавцем) та ВАТ «ОДЕСА-АВТО»(покупцем) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого товариство придбало у власність земельну ділянку загальною площею 0,058га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.27).

На підставі вказаного договору відповідачу видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯГ №289247 від 23.06.2006р., зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №020652400001 (т.1, а.с.20). Цільове призначення земельної ділянки - ведення садівництва.

В ході проведення перевірки та повторної перевірки відповідача щодо дотримання ним вимог земельного законодавства державним інспектором Відділу Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області встановлено факт використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, а саме: замість ведення садівництва відповідач використовує земельну ділянку під розміщення демонстраційного майданчика для продажу автомобілів, про що свідчать матеріали справ про адміністративне правопорушення. (т.1, а.с.11-17, 22-26).

У зв'язку з використанням належної відповідачу на праві власності земельної ділянки не за цільовим призначенням, прокурор звернувся з даним позовом про примусове припинення права відповідача на земельну ділянку шляхом скасування державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку.

Частиною другою статті 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із приписами статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із частиною першою статті 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

У відповідності до статті 140 Земельного кодексу України , підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 141 Земельного кодексу України визначає підстави для припинення права користування земельною ділянкою.

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачені підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку.

У вирішенні даної справи спірним є питання про те, яких правових титулів стосуються підстави для примусового припинення прав на землю. Виходячи із системного аналізу статей 140, 141, 143 Земельного кодексу України, стаття 143 Земельного кодексу України містить перелік підстав припинення як права власності, так і прав користування, проте не кожна наведена в даній статті підстава може бути застосована для припинення обох видів прав. З'ясування того, яке право може припинятися з конкретних підстав, можливе на підставі комплексного аналізу цієї правової норми та інших норм кодексу.

Прокурор в якості правового обґрунтування позовних вимог щодо примусового припинення права власності послався на пункт «а»статті 143 Земельного кодексу України, згідно із яким примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Однак, право власності на земельну ділянку не може бути припинено з підстави, передбаченої пунктом «а»статті 143 Земельного кодексу України з огляду на те, що: 1) у статті 140 Земельного кодексу України відсутня така підстава припинення права власності як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; 2) законодавством не визначено процедуру припинення права власності з цієї підстави, а оскільки відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то за відсутності відповідної процедури припинити право власності не можна.

Таким чином, приймаючи до уваги норми Конституції та законів України щодо непорушності права власності та відсутність передбаченої законодавством такої підстави припинення права власності як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а також відсутність механізму припинення права власності на землю з цієї підстави, право власності відповідача на спірну земельну ділянку не може бути примусово припинено у зв'язку з нецільовим використанням земельної ділянки.

До того ж, в матеріалах справи міститься рішення Виконавчого комітету Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 18.09.2007р. «Про проведення благоустрою земельної ділянки та реконструкцію тимчасової споруди», згідно із яким ПАТ «ОДЕСА-АВТО» надано дозвіл проводити благоустрій земельної ділянки та на реконструкцію тимчасової споруди зі зміщення її в межах земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1(т1, а.с.115), а також рішення десятої сесії Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області V скликання від 30.05.2007 р., відповідно до якого позивачем погоджено зміну цільового призначення земельної ділянки, яка була надана для ведення садівництва, на цільове призначення для розміщення демонстраційного майданчика по продажу автомобілів на території Крижанівської сільської ради, АДРЕСА_1 та надано дозвіл ПАТ «ОДЕСА-АВТО»на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється та на розробку містобудівного обґрунтування (т.1, а.с.111). При цьому, в матеріалах справи наявний проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,015га ВАТ «ОДЕСА-АВТО»у довгострокову оренду для розміщення демонстраційного майданчика по продажу автомобілів та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, цільове призначення якої змінюється, ВАТ «ОДЕСА-АВТО»для розміщення демонстраційного майданчика по продажу автомобілів із земель сільськогосподарського призначення, раніше наданих ВАТ «ОДЕСА-АВТО»у власність для ведення садівництва (т.1, а.с.51-113).

Таким чином, товариство, враховуючи розташування спірної земельної ділянки в безпосередній близькості від проїжджої частини, а також специфіку своєї господарської діяльності, ініціювало зміну цільового призначення земельної ділянки під розміщення демонстраційного майданчика по продажу автомобілів, і з такою зміною погодилась Крижанівська сільська рада, про що свідчать вищевказані рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 13.02.2012р. у справі №27/17-4855-2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.І. Бандура

Суддя В.Б. Туренко

Повний текст постанови підписано 13.04.2012р.