Ухвала

від 21.03.2012 по справі 28/247-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 28/247-А Головуючий у 1-й інстанції: Копитова О.С.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Ісаєнко Ю.А., Собківа Я.М. Варченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Омета»на постанову Господарського суду м. Києва від 14 лютого 2007 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омета» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2006 року ДПІ у Подільському районі м. Києва звернулася до Господарського суду м. Києва із позовом до ТОВ «Омета»та просила стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 4 928,64 грн.

Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги до 89 898,81 грн., мотивувавши тим, що відповідач має заборгованість за податковими повідомленнями-рішеннями від 30.03.2005 № 212357/0 на суму 25 193,00 грн. та № 222357/0 на суму 59 785,00 грн., яка підтверджена постановою Господарського суду м. Києва від 24.05.2006 та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2006.

Заявою від 06.12.2006 позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість перед бюджетом в розмірі 84 970,17 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 14 лютого 2007 року позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Омета»на користь держави суму заборгованості в розмірі 84 970,17 грн.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2007 року апеляційну скаргу ТОВ «Омета»на постанову Господарського суду м. Києва від 14 лютого 2007 року повернуто апелянту.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач 25.07.2007 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2007 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2011 року касаційну скаргу ТОВ «Омета»задоволено, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2007 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Омета»є юридичною особою, яка зареєстрована Печерською районною державною адміністрацією у м. Києві 12.09.1997, перереєстровано Подільською РДА м. Києва 13.12.2000 № 030392.

З 28.12.2004 по 28.03.2005 (з перервами у роботі) працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Омета»за період з 01.07.2001 по 01.07.2004 за результатами якої складено Акт перевірки від 28.03.2005 № 20/23-57/20050773.

В ході проведення перевірки, контролюючим органом встановлено порушення відповідачем п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 143 300 грн. та донараховано податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 16 794 грн. та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок чого донараховано чисту суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 39 856 грн.

На підставі Акту перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 30.03.2005 № 212357/0, яким ТОВ «Омета»визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 25 193,00 грн., в т.ч. 16 795,00 грн. -основний платіж та 8 398,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції;

- від 30.03.2005 № 222357/0, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 59 785,00, в т.ч. 39 856,00 грн. -основний платіж та 19 929,00 -штрафні (фінансові) санкції.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження ДПІ у Печерському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 25.05.2005 № 212357/1, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 25 193,00 грн., в т.ч. 16 795,00 грн. -основний платіж та 8 398,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції;

- від 25.04.2005 № 222357/1, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 59 785,00, в т.ч. 39 856,00 грн. -основний платіж та 19 929,00 -штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з рішеннями податкового органу, відповідач оскаржив їх в судовому порядку.

Постановою Господарського суду м. Києва від 24.05.2006 по справі № 11/109-А за позовом ТОВ «Омета»до ДПІ у Печерському районі м. Києва, третя особа -ДПІ у Подільському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2006 постанову Господарського суду м. Києва від 24.05.2006 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Омета»- без задоволення.

Таким чином, станом на день розгляду даної справи суми податкових зобов'язань визначені відповідачу податковими повідомленнями-рішеннями № 212357/1 та № 222357/1 від 25.04.2005 узгоджені в судовому порядку. Відповідно на час розгляду даної справи узгоджена сума заборгованості відповідача перед бюджетом становить 84 970,17 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Органи податкової служби у своїй діяльності, пов'язаній із погашенням податкових зобов'язань, керуються положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III (далі -Закон № 2181-III), який є спеціальним Законом з питань оподаткування.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-XII (далі -Закон № 509), державні податкові інспекції наділені повноваженням подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181-III, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-III, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу встановлено статтею 5 Закону № 2181-III.

Так, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку (пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-III ).

Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення були оскаржені апелянтом в судовому порядку, але судами першої та апеляційної інстанцій вони залишені в силі.

Згідно із пп. 5.2.4 п. 5.2. ст. 5 Закону № 2181-III, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Станом на день прийняття постанови Господарським судом м. Києва відповідач не погасив визначені позивачем за вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 25 193,00 грн. та з податку на додану вартість на суму 59 785,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що з набранням законної сили ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2006 року відповідно до вимог пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ визначені ТОВ «Омета»за вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість вважаються узгодженими. Оскарження позивачем ухвали апеляційного суду до Вищого адміністративного суду України не зупиняє її чинність.

Відтак узгоджені і непогашені відповідачем у строк, передбачений пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ суми податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 25 193,00 грн. та з податку на додану вартість на суму 59 785,00 грн. є податковим боргом.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-III, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені ст. 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Податковий борг може бути примусово стягнений шляхом звернення стягнення на активи платника податків за рішенням суду (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ).

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Омета»на постанову Господарського суду м. Києва від 14 лютого 2007 року -залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 14 лютого 2007 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Собків Я.М.