Ухвала

від 21.03.2012 по справі 2а-4709/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4709/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Рогальовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2011 року за позовом Приватного підприємства «Апекс-П»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.03.2011 р. в повному обсязі; від 27.09.2010 р. № 000727/2304/0 в частині нарахування податкового зобов'язання у сумі 416432,55 грн. з податку на додану вартість на 166573,00 грн. застосованої штрафної санкції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 16.03.2011 р. № 0001322304. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку позивача в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з TOB «СФС»за травень 2010 р.; ПП «Кредо Плюс»за період: квітень 2010 р.

За результатами перевірки було складено акт від 03.09.2010р. № 2317/23-04/31958235, на підставі висновків якого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 000727/23-04/0 від 27.09.2010 р.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 138 284,69 грн. (в тому числі: за основним зобов'язанням -786 618,69 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -351 666,00 грн.).

За результатами розгляду повторної скарги позивача, Рішенням ДПА у м. Києві від 21.02.2011 р. № 1635/10/25-114 вищезазначене податкове повідомлення-рішення скасовано в частині 370 186,14 грн. податку на додану вартість та 185 093,00 грн. застосованої штрафної санкції, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Підставою для висновку податкового органу про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість було те, що, позивачем, згідно поданих декларацій за квітень та травень 2010 року було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по TOB «СФС»та ПП «Кредо-Плюе», які на момент виникнення податкового кредиту, не були підтверджені даними контрагентами, тобто не були віднесені до податкового зобов'язання. Дані контрагенти знаходяться на обліку у ДПІ у Святошинському районі м. Києва та у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, відповідно, та мають стан платника податків «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит, відповідно до зазначеної норми Закону, виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2, пп. 7.3.1 п.7.3 та пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту, а саме: не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Отже, в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», ненадходження сум податку па додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не перебуває у залежності від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Кредо-Плюс», TOB «СФС»були укладені договори поставки, на підставі яких у квітні 2010 року позивачем було придбано у ПП «Кредо-Плюс»товар на загальну суму 370186, 14 грн., що підтверджується податковими накладними: № 0104-1 від 01.04.2010 р., № 1204-1 від 12.04.2010 р., № 1904-1 від 19.04.2010 р., № 2604-1 від 26.04.2010 р., у травні 2010 року придбано у TOB "СФС" товар на загальну суму 416 432. 55 грн.. що підтверджується податковими накладними № 16, 16\1 від 05.05.2010 р., № 17, 17/1 від 11.05.2010 р., № 18 від 17.05.2010 р., № 20 від 27.05.2010 р.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії видаткових накладних, з яких вбачається, що в подальшому, придбаний у ПП «Кредо-Плюс»та TOB «СФС»товар був реалізований іншим суб'єктам господарювання, що свідчить про використання придбаного товару в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у період, що перевірявся, дотримано усіх, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість»передумов для формування податкового кредиту.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України -суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2011 року за позовом Приватного підприємства «Апекс-П»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень -залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва -без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.