Ухвала

від 29.03.2012 по справі 2а-12412/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12412/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Аліменка В.І., Мацедонської В.Е.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-Поінт", третя особа Подільська районна у місті Києві державна адміністрація про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації юридичної особи,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-Поінт" про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації юридичної особи через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути та припинити юридичну особу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТ-Поінт» зареєстроване Подільською районною державною адміністрацією м. Києва 27 жовтня 2008 року за ідентифікаційним кодом 36218530.

Згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засновником та керівником відповідача є ОСОБА_4, місцезнаходження юридичної осби - м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 37/48, офіс 1.

Державною податковою інспекцією в Подільському районі м. Києва було встановлено, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТ-Поінт" за юридичною адресо, вказаною в установчих документах, не знаходиться.

Крім того, співробітниками податкової міліції при опрацюванні системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України встановлено, що підприємство має розбіжність понад 15 000 000,00 грн. та в результаті проведених заходів встановлено, що Товарисвто з обмеженою відповідальністю "ІТ-Поінт" має ознаки фіктивності, оскільки згідно пояснень ОСОБА_4 він не реєстрував вказане підприємство, не є його засновником, керівником не призначався та відповідних обов'язків не виконував, документи фінансової звітності ніколи не підписував.

В ході проведеного аналізу позивач прийшов до висновку, що громадянин ОСОБА_4, який значиться засновником та директором підприємства, фактично ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, а діяльність, спрямована на нанесення шкоди економічним інтересам держави, від імені підприємства ведеться не встановленими особами.

Звернувшись з позовом про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації юридичної особи через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи та припинення юридичної особи, позивач посилається як на підставу для припинення юридичної особи те, що ОСОБА_4 не мав вільного волевиявлення та фінансової можливості виступати засновником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-Поінт", власником майна чи коштів у статутному фонді підприємства не є, а тому не мав можливості приймати відповідне рішення, як власник, про створення суб'єкта господарювання.

Вказаний висновок був зроблений на підставі пояснень, наданих відділу Податкової міліції Могилів-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області про ті обставини, що йому (ОСОБА_4) не відомо як на його ім'я було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТ-Поінт». Ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Поінт» зазначена особа не має, внесків до статутного фонду не робив, підписів на жодному з фінансово-господарських документів не ставив, печатку не отримував.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження існування зазначеної ним в позовній заяві підстави для визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації юридичної особи через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи і як наслідок припинення юридичної особи Товариства з обмежною відповідальністю «ІТ-Поінт».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно частиною 3 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»установчі документи підписуються засновником підприємства, а відповідно до частини 5 статті 8 вказаного Закону -установчі документи не повинні містити положень, які суперечать законодавству.

Відповідно до ст. 87 Цивільного кодексу України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший Порядок їх затвердження. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до підпункту 20.1.12 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Крім того, відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" одним завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі -податки, інші платежі).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

Ст. 10 Законом України Про державну податкову службу в Україні" визначено, що податкові органи мають право звертатися до суду до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; подають до судів позови про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом;

Вказана норма кореспондує з нормами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якими визначені підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця внаслідок неподання податкової звітності.

Частиною 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

-визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

-провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

-невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

-неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

-наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Статтею 55-1 Господарського кодексу України встановлено ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою -підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними:

-зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

-не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

-зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

-зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних норм права позивач має право звертатись до суду з позовом про припинення юридичної особи лише в разі, якщо підстави позову випливають із завдань органу державної податкової служби щодо контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не доведено, що при створенні Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Поінт»були допущені порушення, які не можна усунути, та що визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через начебто порушення закону, допущені при створенні Товариства з обмежною відповідальністю «ІТ-Поінт», які не можна усунути.

Посилання апелянта на пояснення ОСОБА_4 від 11 серпня 2008 року (а.с.10), як доказ того, що провадження Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТ-Поінт»фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників, у своїй сукупності дають підстави для визнання недійними реєстраційних документів даного товариства колегія суддів також не приймає до уваги та погоджується з висновком суду першої інстанції про їх безпідставність та зазначає наступне.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно з статтею 65 Кримінально-процесуального кодексу України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, є, зокрема, відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Позивач в порушення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надав належних доказів в підтвердження тих обставин, що при створенні юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Поінт»було допущено порушення вимог чинного законодавства України при реєстрації юридичної особи.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що відповідач станом на 11 жовтня 2011 року має недоїмку з податку на додану вартість

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ця обставина виключає можливість припинення зазначеною юридичної особи з підстав визначених частиною другою ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Крім того, суд першої інстанції правомірно зазначив про можливість звернення позивача з адміністративним позовом про припинення юридичної особи на підставі неподання такою особою протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством та роз'яснив, що позивач не позбавлений можливості звернутися із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2011 року -залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 03 квітня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Аліменко В.О.

Мацедонська В.Е.