Ухвала

від 05.04.2012 по справі 2а-6894/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6894/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Орехівська Л.М.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" квітня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Аліменка В.О., Петрика І.Й.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Віталмар Агро" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Підприємство з іноземними інвестиціями "Віталмар Агро" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 вересня 2010року №0001470702/0 та від 17 грудня 2010 року №0001470702/1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 27 вересня 2010року №0001470702/0 та від 17 грудня 2010 року №0001470702/1.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку підприємства з іноземними інвестиціями "Віталмар Агро" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від від 16 вересня 2010 року №139/07-02/30855748.

На підставі вказаного Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2010 року №0001470702/0 та від 17грудня 2010 року №0001470702/1, яким підприємству з іноземними інвестиціями «Віталмар Агро»зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 581676,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що підприємством з іноземними інвестиціями "Віталмар Агро" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану березень 2010 року по взаємовідносинам з приватним підприємством "Агроера 2009"., тому висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є помилковими, а визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 581676,00 грн. є протиправним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки зазначено, що за результатами аналізу даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України по декларації підприємства з іноземними інвестиціями "Віталмар Агро" встановлено відхилення між задекларованим податковим кредитом та задекларованими податковими зобов'язаннями приватного підприємства "Агроера 2009" на загальну суму 581676,00 грн. за березень 2010 року, що призвело, на думку відповідача, до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 581676,00 грн.

А тому, відповідач прийшов до висновку, що позивачем порушено підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 та підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість у березня 2010 року на загальну суму 581676,00 грн.

Між тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача про відсутність підстав для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачені позивачем у вартість товару отриманого від приватного підприємства "Агроера 2009" у зв'язку з тим, що останнім за березень 2010 року податкові зобов'язання у сумі 581676,00 грн. не задекларувало безпідставні та суперечать чинному законодавству.

Даючи правову оцінку вказаним обставинам колегія суддів зважає на наступне.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, п/п. 7.4.4. Закону встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, зі змісту пункту 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість» в цілому та у взаємозв'язку з положеннями п/п. 3.1.1, п. 7.2. та п. 7.5. цього закону, а також з урахуванням норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції .

За відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (Замовника) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту, відсутні підстави для висновку про неправомірне формування податкового кредиту.

Судом першої інстанції досліджено питання щодо реального придбання позивачем послуг і, за наявності доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а саме: податкових накладних, актів приймання виконаних підрядних робіт, належного відображення вартості підрядних робіт у бухгалтерському обліку, та встановлена реальність здійснення господарських операцій, за наслідками якої та на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит із сум сплаченого податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, 18 березня 2010 року між підприємством з іноземними інвестиціями "Віталмар Агро" (покупець) та приватним підприємством "Агроера 2009" (продавець) укладено договір №Р-4315/09, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити ячмінь фуражний 3 класу, урожай 2009 року, кількістю 1060,00 метричних тонн +/-10% за вибором продавця.

Судом першої також встановлено, що згідно з пунктами 3.1, 3.2, 3.5 договору базис поставки товару СРТ (перевозка оплачена до…) "Доставлено на ж.д. станцию Черноморская-эксп. ООО "ТИС" в тлумаченні "Інкотермс-2000"; товар поставляється залізничним транспортом у вагонах-зерновозах; кожен вагон з товаром або група вагонів, відвантажених одночасно, повинні супроводжуватись наступними документами: залізничною накладною, сертифікатом якості, карантинним сертифікатом, ветеринарним свідоцтвом.

Сторонами також укладено аналогічні договори на поставку ячменю фуражного 3 класу від 22 березня 2010 року №Р-4322/09, від 23 березня 2010 року №Р-4335/09, від 25 березня 2010 року №Р-4341/09 та від 25 березня 2010 року №Р-4345/09.

На виконання умов вказаних договорів протягом березня 2010 року приватне підприємство "Агроера 2009" згідно видаткових накладних, датованих березнем 2010 року, поставило на адресу позивача ячмінь фуражний 3 класу на загальну суму 3490056,79 грн.

Приватне підприємство "Агроера 2009" виписало на адресу підприємства з іноземними інвестиціями "Віталмар Агро" податкові накладні, датовані березнем 2010 року на загальну суму 3490056,79 грн., у тому числі податок на додану вартість 581676,13 грн.

В оплату за поставлений ячмінь фуражний підприємство з іноземними інвестиціями "Віталмар Агро" перерахувало на рахунок приватного підприємства "Агроера 2009" грошові кошти на повну суму поставки, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та виписками банку.

Таким чином, вказані документи підтверджують придбання позивачем у контрагента товарів, а саме ячмінь фуражний 3 класу.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Підпунктом 5.2.1 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, одним із видів діяльності підприємства з іноземними інвестиціями "Віталмар Агро" є оптова торгівля зерном, насінням, посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною тощо.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців приватне підприємство "Агроера 2009" також здійснює діяльність з оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин.

Крім того, в результаті виконання договірних зобов'язань, відповідно до протоколу №1 про залік взаємних вимог, складеного 30 грудня 2010 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватцентр-Агро" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват-Агроцентр" домовилися про залік взаємних вимог на суму 1 437 277,02 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи також вбачається, що контрагент позивача -приватне підприємство "Агроера 2009" на момент складання податкових накладних був зареєстрований як платник податку на додану вартість; свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Щодо реальності проведених операцій, судом першої інстанції також встановлено, що в матеріалах справи містяться копії договору про перевалку, зберігання та експедирування зернових вантажів №020609, укладеного 02 червня 2009 року між підприємством з іноземними інвестиціями "Віталмар Агро" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТІС" (Трансінвестсервіс) (виконавець), відповідно до якого виконавець приймає на себе обов'язки по накопиченню, перевалці та експедируванні зернових вантажів, виконання послуг проводиться виконавцем з використанням терміналу в порту "Южний", Україна, та додаткових угод до нього; копії актів здачі-приймання робіт (послуг); копії договору поставки ячменю фуражного 3 класу від 30 березня 2010 року №Р-4357-09, видаткової накладної, податкової накладної, акта приймання-передачі; виписки банку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з приватним підприємством "Агроера 2009" здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними та підтверджуються необхідними документами, а ячмінь фуражний 3 класу, придбавався позивачем з метою використання та був використаний у власній господарській діяльності.

Крім того, суд першої інстанції правомірно зазначив, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків; якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи; зазначена обставина не є підставою для позбавлення права платника податку на податковий кредит та відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, колегія суддів прийшла до висновку, що за правилами п.п.7.4.4. України «Про податок на додану вартість»позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст.. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2011 року -залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 10 квітня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Аліменко В.О.

Петрик І.Й.