Ухвала

від 01.03.2012 по справі 2а-11810/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11810/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" березня 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Аліменко В.О.

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Аліменка В.О., при секретарі -Луцак А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Емікс Маркет»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2011 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Емікс Маркет»до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання незаконними та скасування податкових-повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Емікс Маркет»(надалі за текстом -«ТОВ «Емікс Маркет») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001922312 від 30.03.2011 р. яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 38 959 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0001932312 від 30.03.2011 р. яким збільшено грошове зобов'язання із сплати податку на прибуток на 183 875 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2011 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній сказі ТОВ «Емікс Маркет», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 02.03.2011 р. по 10.03.2011 р. посадовцями ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Емікс Маркет»щодо взаємовідносин з ТОВ «Оптдевайс»за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.

Результати перевірки оформлено актом № 264/23-12/36946931 від 16.03.2011 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року (надалі за текстом -«Закон № 334/94-ВР») та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати послуг за договором, укладеним з ТОВ «Оптдевайс».

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

01.09.2010 р. між ТОВ «Емікс Маркет»та ТОВ «Оптдевайс»укладено договори про надання інформаційних (консультаційних) послуг № 1/09/10-1КУ, № 1/09/10-2КУ та № 1/09/10-3КУ.

На підставі цих договорів позивачем у вересні 2010 р. отримано акти виконаних робіт на загальну суму 708 000 грн. та податкові накладні на суму 118 000 грн.

Із наведених сум ТОВ «Емікс Маркет»31 166 грн. 67 коп. включено до складу податкового кредиту та 590 000 грн. віднесено до валових витрат.

Разом з тим, у позивача відсутні будь-які первинні документи які б свідчили про фактичне виконання згаданих угод та використання їх результатів у господарській діяльності ТОВ «Емікс Маркет».

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001922312 від 30.03.2011 р. яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 38 959 грн., в тому числі 31 167 грн. за основним платежем та 7 792 грн. за штрафними санкціями, і податкове повідомлення-рішення № 0001932312 від 30.03.2011 р. яким збільшено грошове зобов'язання із сплати податку на прибуток на суму 183 875 грн., в тому числі 147 000 грн. за основним платежем та 36 875 грн. за штрафними санкціями.

Протягом спірного періоду правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулювались статтею 5 Закону № 334/94-ВР та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом -«Закон № 334/94-ВР») господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначає валові витрати виробництва та обігу, суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Із наведеного випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності первинних документів та зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Оскільки позивачем не надано документів на підтвердження фактичного виконання договорів про надання інформаційних (консультаційних) послуг та не доведено, що їх укладання пов'язане з господарською діяльністю ТОВ «Емікс Маркет», тобто направлене на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права .

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 КАС України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Емікс Маркет»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2011 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.О.Аліменко

Ухвала складена в повному обсязі 06 березня 2011 р.