Ухвала

від 10.04.2012 по справі 2а-11645/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11645/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Грибан І.О., Мамчура Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2011 року у справі за позовом приватного підприємства «Корсім»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000362307/6770 від 03.03.2011 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Наказу щодо проведення документальної невиїзної перевірки № 124-11 від 27.01.2010 року, а також службового посвідчення серії УКМ № 050379, виданого ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, та пп. 75.1.2 п. 75.1, ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податковою кодексу України, Єфіменком Русланом Віталійовичем - головним державним податковим ревізором-інспектором сектору взаємодії з правоохоронними органами управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, інспектором податкової служби II рангу, проведена невиїзна документальна перевірка Приватного підприємства «Корсім»з питання фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»за період з 01.01.2009 р. по 28.02.2010 р.

Перевірку проведено на підставі матеріалів проведених виїмок оригіналів документів ПП «Корсім»та висновку експерта по кримінальній справі № 69-107, наданих співробітниками ГВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

Зазначеною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем було занижено суму податку на додану вартість за період з 01.01.2009 р. по 28.02.2010 р. на загальну суму 205 820,00 грн., в тому числі по періодах: січень 2009 р. на суму - 21333,00 грн.; лютий 2009 р. на суму - 27500,00 грн.; березень 2009 р. на суму - 21 833,00 грн.; квітень 2009 р. на суму - 7 167,00 грн.; травень 2009 р. на суму - 37 637,00 грн.; вересень 2009 р. на суму - 50587,00 грн.; листопад 2009 р. на суму - 36 549,00 грн.; лютий 2010 р. на суму - 3214,00 грн.

За результатами зазначеної перевірки контролюючим органом було складено акт від 15.02.2011 року № 404/2307/30978643.

ПП «Корсім»було подано заперечення № 25 від 23.02.2011 р. на Акт документальної перевірки від 15.02.2011 р. № 404/2307/30978643, яке ДПІ у Дарницькому районі м. Києва залишило без задоволення рішенням № 6582/10/23-717 від 02.03.2011 р.

Управлінням податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на підставі Акта документальної перевірки від 15.02.2011 р. № 404/2307/30978643 та встановлених в ньому порушень позивачем вимог податкового законодавства, було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000362307/6770 від 03.03.2011 р. та надіслано його позивачу поштою рекомендованим листом з повідомлення про вручення на юридичну (фактичну) адресу підприємства: 02088. м. Київ, вул. Леніна, 42-В.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням № 0000362307/6770 від 03.03.2011 р. позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 205820 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 51455 грн., всього 257275,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення № 0000362307/6770 від 03.03.2011 р. було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової адміністрації України.

За результатами розгляду скарг позивача, Державною податковою адміністрацією у м. Києві за № 5088/10/25-114 від 16.05.2011 р. та Державною податковою адміністрацією України за № 13767/6/25-0115 від 29.07.2011 р. були прийняті рішення, якими оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000362307/6770 від 03.03.2011 р. було залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість»та до п.6.2 наказу ДПА України від 30.05.1997 року №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Відповідно до пп.7.2.3 та пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пункт 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій: а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності, оскільки згідно вимог чинного законодавства обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, у разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі сплата або несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 20.10.2006 року «Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету»для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Проте, суд в кожному конкретному випадку має перевіряти факт надмірної сплати податку на додану вартість платником, який підлягає встановленню в судовому процесі, як юридичний факт, оскільки з ним Закон пов'язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування.

Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом вчинення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Таким чином, підприємство вважається створеним, тобто набуває господарської правосуб'єктності з моменту його державної реєстрації у встановленому законодавством порядку.

На момент здійснення відповідних операцій, як позивач так і ТОВ «С.Джи.Р.Груп», знаходились в Державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності та в державному реєстрі платників податку на додану вартість.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін (ч. 1 ст. 18 Закону).

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатись на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 2 ст. 18 Закону).

Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстр платників податку веде центральний податковий орган. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «С.Джи.Р.Груп»- був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100039671 від 08.05.2007 р., а тому мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також слід зазначити, свідоцтво платника ПДВ, видане ТОВ «С.Дж.Р.Груп», було анульоване з 28.04.2011 року згідно рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 165/15-3 від 28.04.2011 р., а податкові накладні на користь позивача були виписані ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за період з січня 2009 року по лютий 2010 року, тобто на момент видачі податкових накладних таке свідоцтво було чинним.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу -необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державній податковій інспекції у Дарницькому районі м. Києва -відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Грибан І.О.

Мамчур Я.С