Ухвала

від 30.11.2011 по справі 2а-2462/11/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2462/11/2770

30.11.11 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Горошко Н.П. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Фокіна Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - ОСОБА_2, довіреність № 04-222 від 03.06.11

представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрант"- ОСОБА_3, довіреність № б/н від 22.11.11

розглянувши апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Прохорчук О.В. ) від 22.08.11 у справі № 2а-2462/11/2770

за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя 20-а, м. Севастополь,99011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрант" (Пожарова, 28-а, м. Севастополь, 99008)

про стягнення заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 22.08.2011 року позовні вимоги Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрант" про стягнення заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадрант" витрати на правову допомогу у розмірі 130 грн. (сто тридцять гривень).

Не погодившись з даною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 22.08.2011 року та прийняти нове рішення по справі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2011 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів .

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-XII від 21.03.1991 з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно ч.3 ст.18 вказаного Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за № 117/13384 форма № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб.

Згідно з пунктом 2.1 вказаної Інструкції звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Обчислення середньооблікової чисельності працюючих здійснюється відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722.

Згідно ч.1, 3, 4 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Статтею 20 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Виходячи з аналізу положень статей 18-20 Закону, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, а обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Обов'язки ж роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною третьою статті 18 Закону, а саме:

а) виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.

Згідно з частиною п'ятою пункту 1 статті 7 Закону України "Про зайнятість населення" працевлаштування інвалідів здійснюється відповідно до рекомендацій МСЄК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.

Зі звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми № 10-ПІ за 2010 рік, поданого 22.02.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю «Квадрант»до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу склала 8 осіб, норматив для працевлаштування інвалідів склав 1 особу, фактично на підприємстві інваліди не працювали.

Згідно з частиною 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 за № 1534/11814, підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання вимог вказаної Інструкції відповідачем протягом 2010 року до Севастопольського міського центру зайнятості подавалася звітність про наявність вакансій за формою № 3-ПН станом на 05.01.2010, 11.02.2010, 02.03.2010, 01.04.2010, 05.05.2010, 10.06.2010, 02.07.2010, 02.08.2010, 06.09.2010, 12.10.2010, 01.11.2010, 02.12.2010.

Частиною другою статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Аналіз положень Закону дає підстави зробити висновок про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідач виконав передбачені чинним законодавством заходи щодо створення та атестації робочих місць для працівників інвалідів, визначив види виробництва, здійснив усі заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, вживав всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, покладених на нього Законом.

Таким чином, дослідивши матеріали спрваи у їх сукупності слід визнати, що відповідачем у справі вжиті передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, так відповідач створив робоче місце для інвалідів відповідно до встановленого нормативу, інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) у спірний період, але центром зайнятості та позивачем спрямування інвалідів до відповідача для працевлаштування не здійснювалося. Відсутні також випадки безпосереднього звернення інвалідів до відповідача з питань працевлаштування та відмови відповідача у цьому. Дана обставина позивачем не спростована, зворотного не доведено.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не надані належні докази того, що відповідачем не виділені та не створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, не повідомив фактів відмови у працевлаштуванні з боку підприємства за безпосереднім зверненням інваліда до відповідача чи за направленням державної служби зайнятості.

Сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів не є безспірною ознакою відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадрант», яка могла настати лише у випадку невчинення останнім прямо передбачених законодавством заходів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 22.08.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 грудня 2011 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко