Ухвала

від 17.01.2012 по справі 2а-2713/11/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2713/11/2770

17.01.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Ілюхіної Г.П. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Фокіна Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод "Таврида Електрик"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.01.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя- ОСОБА_1, довіреність № 3157/9/10 від 19.12.11

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А. ) від 04.11.11 по справі № 2а-2713/11/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод "Таврида Електрик" (вул. Вакуленчука, 22,Севастополь,99053)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя (вул. Пролетарська, 24,Севастополь,99014)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування з додатку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 04.11.2011 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод "Таврида Електрик" до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя, Головного управління Державного казначейства України в м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування з додатку на додану вартість задоволені.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 04.11.2011 та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права.

Представник відповідача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя та ухвалити нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

Представник позивача. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що постанова винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Представник Головного Управління державного казначейства у м. Севастополя у судове засідання не звився, сповіщався про дату та час розгляду апеляційної скарги належним чином.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом м. Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Таврида Електрик»зареєстровано Гагарінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі як юридична особа, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя як платник податків і зборів та є платником податку на додану вартість.

21 березня 2011 року ТОВ «Механічний завод «Таврида Електрик» до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя була надана заява про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на підставі декларації за лютий 2011 року у загальному розмірі 774 582 грн. 00 коп.

19 липня 2011 року Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Таврида Електрик»з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по правових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Елегін»за січень 2011 року.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя був складений акт перевірки від 19 липня 2011 року № 3146/10/25-241/25147690/14, у якому встановлено порушення підприємством пункту 200.14 статті 200 податкового кодексу України, що привело до завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на розрахунковий рахунок за лютий 2011 року на суму 60 272 грн. 00 коп.

Підставою для не підтвердження сум податку на додану вартість до відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Таврида Електрик»з'явилась неможливість здійснення перевірки сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість до державного бюджету по ланцюгу до виробника.

Так, в акті перевірки зазначено, що згідно результатів зустрічної перевірки контрагента позивача ТОВ «Елегін», здійсненої Олександрійською ОДПІ, дане підприємство є посередником. Постачальником ТОВ «Елегін»є ТОВ «Інормікс трейд», яке відповідно до відповіді ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська за юридичною адресою не знаходиться, у зв'язку з чим здійснити його перевірку не можливо.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 29 липня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000010232 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 60 272 грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 1 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168 платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до підпунктів 7.7.3.-7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 Закону № 168 встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно пункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 у разі, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Пунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону встановлено, що підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який містить у собі аналогічні приписи щодо порядку та умов відшкодування податку на додану вартість.

Так, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі -Кодекс № 2755) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Кодексу № 2755 встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпунктів 200.6 - 200.11 статті 200 Кодексу № 2755 платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу № 2755 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу № 2755 встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно зроблено висновок про те, що при здійсненні розрахунку суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, враховується як сплачений, так і нарахований податок на додану вартість. При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. З урахуванням принципу персональної відповідальності, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Позивач на законних підставах вніс до складу податкового кредиту суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Зауваження апелянта, на оскаржуване рішення суду першої інстанції, не можуть бути прийняти апеляційним апеляційним судом через те, що вони по суті не є безспірними, та такими, що дійсно ставлять під сумнів вимоги позивача, щодо правильність нарахування та декларування своїх прибутків та податків.

Також під час судового засідання з боку апелянта не надано жодних доказів, яки спростовували висновки суду першої інстанції, доводили не чинність договірних відносин та те обґрунтованість вимог позивача у цілому.

Судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 04.11.11 по справі № 2а-2713/11/2770 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 04.11.11 по справі № 2а-2713/11/2770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 січня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис Г.П.Ілюхіна

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта