Ухвала

від 17.01.2012 по справі 2а-15247/10/14/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15247/10/14/0170

17.01.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Козирєва Т.С.

за участю сторін:

представника позивача, ОСОБА_2, довіреність №94/10 від 16.04.2010

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кірєєв Д.В.) від 19.07.11 у справі № 2а-15247/10/14/0170

за позовом Закритого акціонерного товариства «Кримсько-Американська Торговельна-промислова компанія»(вул.Балаклавська, 107, к.144, а/с 1595, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95048)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул.Мате Залки 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.07.2011 року позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Кримсько-Американська Торговельна-промислова компанія»задоволенні.

Визнані протиправними дії Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим щодо невизнання відповідно до повідомлень №21510/10/15-2 від 21.05.2010, №27422/10/15-2 від 21.06.2010, №б/н від 20.07.2010, №37563/10/15-2 від 21.08.2010, №42160/10/15-2 від 23.09.2010, №45413/10/15-2 від 21.10.10, податкової декларації документу податкової звітності з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року, отриманої від Закритого акціонерного товариства «Кримсько-Американська Торговельна-промислова компанія».

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з судовим рішенням Державна податкова інспекція в м.Сімферополі АР Крим звернулася до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

У судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити за наведеними в ній мотивами.

Позивач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, про день, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належними чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність позивача, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку ст.ст.195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивач перебуває на обліку у ДПІ у м.Сімферополі як платник податків, зборів, інших обов'язкових платежів, і є платником ПДВ.

Позивачем у порядку податкової звітності до податкового органу були подані декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року.

Листами від 21.05.2010 за вих.№21510/10/15-2, від 21.06.2010 №27422/10/15-2, від 20.07.2010 б/н, від 21.08.2010 №37563/10/15-2, від 23.09.2010 №42160/10/15-2, від 21.10.2010 №45413/10/15-2 відповідач повідомив позивача про невизнання податковою звітністю наданих податкових декларацій за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року, відповідно до п.3.2 Регламенту Взаємодії між структурними підрозділами органів ДПІ в АРК відносно відпрацьовування підприємств при проведенні операції «Бюджет», та запропонував надати нові податкові декларації.

Незгода з таким рішенням податкового органу стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні визначені законом підстави для не визнання податковою звітністю поданих позивачем податкових декларацій з ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що ґрунтуються на вірно встановлених обставинах справи, яким дана вірна правова оцінка.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181.

Статтею 1 Закону №2181 визначено що податкова декларація -документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону встановлено певний перелік підстав, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме: якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У такому випадку платник податків має право надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу, оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Як вбачається із наведеного, повноваження органів державної податкової служби щодо відмови у прийнятті податкових декларацій обмежено вичерпним переліком підстав, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Таких обставин щодо поданих позивачем податкових декларацій з ПДВ за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року податковим органом встановлено не було.

Відтак вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність передбачених Законом №2181 підстав для невизнання контролюючим органом у якості податкової звітності отриманої від платника податків податкової декларації.

Посилання податкового органу на наказ Державної податкової адміністрації України від 09.04.2010 №236 «Про введення в дію операції «Бюджет», обґрунтовано не прийняти судом першої інстанції до уваги, оскільки цей наказ не зареєстрований у встановленому діючим законодавством порядку в Міністерстві юстиції України та не пройшов обов'язкової державної реєстрації відповідно до Указу Президента України від 03.10.92р. № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", отже не являється підзаконним нормативно-правовим актом і не може бути застосований судом при вирішенні спору.

Застосування зазначеного наказу, який надає органам державної податкової служби України додаткові повноваження, у тому числі щодо невизнання податкових декларацій, привласнення деклараціям статусу невизнаної податкової звітності, розширюючи таким чином тлумачення закону, є незаконним та таким, що порушує права та інтереси платника податку.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визнав підстави для невизнання поданої декларації податковою звітністю такими, що не засновані на законі, положення якого є обов'язковими і для платників податків, і для контролюючих органів.

Таким чином, зобов'язуючи частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, законодавець не надав відповідачу, який входить до системи органів державної податкової служби, повноважень вчиняти дії, що не визначені законом.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що судом першої інстанції позовні вимоги задоволені правомірно.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.159, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.07.11 у справі № 2а-15247/10/14/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 січня 2012 року.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова