Постанова

від 18.01.2012 по справі 2а-14319/10/16/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-14319/10/16/0170

18.01.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Яковенко С.Ю.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Пилипчук Т.М.

за участю сторін:

представник позивача: Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача: Департаменту охорони в АР Крим Управління державної охорони України - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-14319/10/16/0170 за апеляційною скаргою Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 16.06.11 у справі № 2а-14319/10/16/0170

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Крилова, 133, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95001)

до Департамент охорони в АР Крим Управління державної охорони України (вул. Алупкінське шосе, 70, смт. Кореїз, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98671)

про спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.06.11 позов задоволено частково.

Зобов'язано Департамент охорони в АР Крим Управління державної охорони України подати документи, передбачені чинним законодавством для проведення реєстрації, до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.06.11 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невиконанням відповідачем вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", яке виразилось у недотриманні вимог щодо реєстрації у фонді та надання відповідних звітів.

У судове засідання 18.01.2012 сторони не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

Згідно з частиною 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач Департамент охорони в Автономної республіці Крим Управління державної охорони України (ЄДРПОУ 25698384) 17.08.1992 зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до довідки від 28.04.2011 № 03/06-988, виданої Кримським республіканським центром зайнятості, у Департаменті охорони в Автономної республіці Крим Управління державної охорони України середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 49 осіб, з них інвалідів -0 осіб.

Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з вимогою щодо надання заяви про реєстрацію роботодавців у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та свідоцтва про державну реєстрацію відповідача, а також звітів за формою №10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2008-2009 роки.

Пунктом 4 ст. 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установлено законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що Департамент охорони в АР Крим Управління державної охорони України являється юридичною особою та зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами.

Згідно зі ст. 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцем знаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Процедура реєстрації підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів визначена у Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. (далі -Порядок).

Пунктами 2, 3 Порядку передбачено, що роботодавці реєструються у відділеннях Фонду за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців. Для реєстрації роботодавці подають відділенню Фонду відповідну заяву та копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи-підприємця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, подають (надсилають) також копію довідки про включення їх до реєстру неприбуткових установ, виданої органом державної податкової служби.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що основною ознакою за якою юридична особа має зареєструватися у фонді є визнання її роботодавцем, незалежно від її статусу у відносинах з іншими суб'єктами, та оскільки стаття 19 Закону №875-ХІІ не містить виключень для органів місцевого самоврядування, відповідач повинен зареєструватися у Кримському республіканському відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин восьмої-одинадцятої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»відділення Фонду з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 та більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ та організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду звіту про зайнятість та працевлаштування населення несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що обов'язок щодо реєстрації підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб у відділеннях Фонду покладається безпосередньо на підприємства, організації, установи, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб.

Неподання Фонду звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів є підставою для притягнення роботодавця до адміністративної відповідальності.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, суми яких визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів.

Частина дев'ята статті 20 встановлює, що спори, які виникають із правовідносин за статтями 19, 20 зазначеного Закону, вирішуються Фондом, або в судовому порядку.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів предмет позову і підстава позову. Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є те, що конкретно вимагає позивач обравший спосіб захисту цього права чи інтересу, що є змістом вимоги.

Підстави позову -це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Як правило, спосіб захисту визначається у матеріальному праві: стаття 16 Цивільного кодексу України, стаття 20 Господарського кодексу України.

Обраний позивачем спосіб захисту права не може бути використаний при розгляді цього спору та такий позов не може бути задоволений, оскільки згідно зі статтею 105 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України способи захисту права є видами матеріально-правових вимог, які може заявити особа в суді. Разом з тим, законодавство не встановлює, що будь-який з цих способів захисту права може бути використаний під час будь-якого судового розгляду. Позовні (матеріально-правові) вимоги повинні відповідати суті правопорушення, якщо воно наявне. Обраний спосіб захисту права має кореспондувати з характером допущеного невизнання, оспорювання або порушення права. У відносинах між позивачем та відповідачем суд не виявив будь-якого порушення права позивача, якому кореспондує обраний ним спосіб захисту права в зазначених вище вимогах.

В разі невиконання підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадської організації інвалідів, фізичною особою свого обов'язку щодо реєстрації у відділенні Фонду та подання щорічних звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів відділення Фонду повинно діяти відповідно до визначеного Законом обсягу своїх прав -провести відповідну перевірку та скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Право звернутися у визначеному порядку з позовом до суду Фонд має право лише у разі несплати у встановлений термін підприємством, установою, організацією в тому числі організацією громадської організації інвалідів, фізичною особою, які не забезпечують нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна позиція викладена в Листі Вищого адміністративного суду України №110/01/13-10 від 27.01.2010.

Зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення, що призвело до помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача надати звіт за формою №10-ПІ до фонду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо неналежного способу захисту, обраного позивачем, проте необґрунтовано не застосував такі висновки до вимог, що стосуються зобов'язання відповідача зареєструватись у Фонді.

Відповідно до положень статті 195 Кодексу адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Статтями 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні; в мотивувальній частині зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів.

Постанова суду не відповідає зазначеним вимогам закону, суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняття нового відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин судова колегія вважає можливим вийти за межі вимог апеляційної скарги.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції -скасуванню в частині задоволення позовних вимог з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтею 11, частиною третьою статті 24, статтями 160, 162, 167, 195, 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктами 3, 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.06.11 у справі № 2а-14319/10/16/0170 скасувати в частині задоволення позовних вимог.

3.Прийняти нову постанову.

4.В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис С.Ю. Яковенко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя С.Ю. Яковенко