Ухвала

від 06.02.2012 по справі 2а-10376/10/16/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10376/10/16/0170

06.02.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лядової Т.Р.,

суддів Горошко Н.П. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

Сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 12.01.11 у справі № 2а-10376/10/16/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіта" (вул. Новоселівська, буд.7, с.Малий Маяк, місто Алушта, Автономна Республіка Крим, 98540)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (вул. Леніна, 22а, м.Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про визнання протиправним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквавіта" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішень про застосування штрафних санкцій від 21.04.2010 року № 0000232200 та від 27.07.2010 року №0000292200.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.01.2011 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіта" до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим про визнання протиправним та скасування рішень - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіта" штрафних (фінансових) санкцій від 21.04.2010 року №0000232200 та від 27.07.2010 року №0000292200 в сумі 41659,40 грн. Стягнуто на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіта" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез'явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що з 26.02.2010 року по 02.04.2010 року відповідачем була проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2009 р., за результатами якої був складений Акт від 12.04.2010рю № 569/23/32063318.

Перевіркою встановлено, що за зовнішньоекономічним контрактом № 03 від 16.04.2008 року ТОВ "Аквавіта" придбало товар у нерезидента -фірми IPS Corporation, за якій 26.05.2008 року був здійснений розрахунок на суму 47290,80 доларів США.

Згідно наданих до перевірки вантажно -митних декларацій фактично ТОВ "Аквавіта" отримано товару від нерезидента-фірми IPS Corporation" на суму 47290,80 дол. США.

- згідно вантажно -митної декларації ІМ 40 № 600000001/8/007409 від 10.11.2008 року ТОВ "Аквавіта" від нерезидента отримано товару на суму 167520,93 гривень, що за курсом НБУ (5,8224) складає 28771,80 дол. США.

- згідно вантажно -митної декларації № 600000001/9/000914 від 27.03.2009 року форми ІМ40 ТОВ "Аквавіта"від нерезидента отримано товару на суму 142596,3 гривень, що за курсом НБУ станом на 27.03.2009р (7,7) складає 18519,00дол. США.

Згідно з актом перевірки посадовими особами ДПІ в м. Алушті АР Крим встановлено наступні порушення вимог законодавства. При здійсненні зовнішньоекономічних операцій по контракту № 03 від 16.04.2008 року встановлено порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" № 185/94-ВР від 23.09.1994 року, а саме, порушення строків розрахунків на суму 18519 дол. США на 125 днів, внаслідок чого нарахована пеня в розмірі 0,3% за кожний день (з 23.11.08 по 27.03.09) прострочення в сумі 41659,4 гривень.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.04.2010 року ДПІ в м. Алушті прийнято рішення № 0000232200 про застосування до ТОВ "Аквавіта" штрафних санкцій за порушення розрахунків в сфері ВЕД на суму 41659,4 гривень.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач не погодившись з вказаним рішенням, оскаржив його в ДПІ в м. Алушті. Рішенням ДПІ в м. Алушті від 18.05.2010 року №2414/10/23 про результати розгляду первинної скарги рішення залишено без змін, скарга -без задоволення..

ТОВ "Аквавіта" подав повторну скаргу на рішення №0000232200 від 21.04.2010 року. Рішенням ДПА в АРК від 27.05.2010 року про результати розгляду скарги вказане рішення ДПІ в м. Алушті залишено без змін. За результатами розгляду скарги ДПІ в м. Алушті АР Крим 27 липня 2010р. прийнято рішення № 0000292200 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 41659,40 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що висновок відповідача про порушення позивачем ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року № 185/94-ВР без з'ясування дійсних обставин справи, а отже наявні усі підстави для визнання протиправними та скасування рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.04.2010 року № 0000232200 та від 27.07.2010 року №0000292200.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Аквавіта" та фірмою IPSCorporation укладений контракт № 03 від 16.04.2008 року, за яким ТОВ "Аквавіта" придбало товар -клей ПВХ та очисник для пластикових виробів..

Оплата покупцем загальної вартості товару здійснюється шляхом перерахування 100% авансового платежу. Контракт діє до 31.12.2008р., а відповідно до додаткової угоди № 1 від 01.12.2008р термін дії контракту відносно частини продукції подовжено до 31.03.2009р.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов контракту №3 від 16.04.2008 року ТОВ "Аквавіта" здійснило передоплату, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 020 від 26.05.2008 року на суму 47290,80 доларів США, копія якого знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно положень Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" граничний термін надходження імпортного товару за контрактом №3 від 16.04..2008 року - 23.11.2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що товар був ввезений на митну територію України 22.10.2008 року, що підтверджується відтиском прямокутного штампу Південної митниці "Під митним контролем" на товаросупровідних документах R № 509 та інвойсі № 801736.

Матеріалами справи також підтверджується, що 10.11.2008 року та частково на суму 18519,00 дол. США 27.03.2009 року зазначений Товар був доставлений на Кримську митницю, що підтверджується відтиском овального штампу "Під митним контролем" на зазначених документах.

Відповідно до статті 1 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( в редакції, що діяла на момент укладання, виконання контрактів та застосування штрафних санкцій) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Враховуючи зазначені положення, судом першої інстанції зробив вірний висновок про те, що вантаж перетнув митний кордон України у межах 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника продукції, що імпортується, що підтверджується відповідним штампом Південної митниці та Кримської митниці "Під митним контролем".

Судом першої інстанції встановлено, що завершення митного оформлення імпорту товару було здійснено частково 10.11.2008 року, а частково 27.03.2009 року, що підтверджується відповідним штампом Кримської митниці на наступних деклараціях:

- ІМ 40 № 600000001/8/007409 від 10.11.2008 року ТОВ "Аквавіта" від нерезидента отримано товару на суму 167520,93 гривень, що за курсом НБУ (5,8224) складає 28771,80 дол. США.

- ІМ 40м№ 600000001/9/000914 від 27.03.2009 року ТОВ "Аквавіта" від нерезидента отримано товару на суму 142596,3 гривень, що за курсом НБУ станом на 27.03.2009р (7,7) складає 18519,00дол. США.

Судом першої інстанції при розгляді справи було безперечно встановлено, що затримка в оформленні ВМД була здійснена у зв'язку з оформленням дозволу МОЗ України на ввезення прекурсорів, та позивач скористався своїм правом розміщення отриманого товару на складі тимчасового зберігання "Кримавтопорт" під митним контролем, після сплати митного збору товар було оприбутковано позивачем.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що датою поставки імпортованого товару для застосування положень ст. 2 Закону України "Про порядок розрахунків у іноземній валюті", слід вважати факт ввезення товару на митну територію України та перебування товару під митним контролем, підставою для якого в режимі імпорту -є наявність на товаросупровідних документах відтиску штампу "під митним контролем".

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для встановлення дати імпорту з метою практичного застосування ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, слід керуватися нормами валютного, митного законодавства та законодавчими актами, яким регулюється зовнішньоекономічна діяльність, оскільки нормами Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не передбачено конкретної дати надходження товарів по імпорту, яка застосовується для відрахування 180-денного терміну розрахунків.

Поставкою імпортованого товару як об'єкта регулювання Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" і валютного контрою з боку податкових органів при здійсненні імпортних операцій є факт ввезення товару на митну територію України, оскільки норма ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є імперативною, якою не ставиться надходження в Україну товару в залежність від переходу права власності на товар. Юридичний перехід права власності, як і деякі інші нюанси договірних відносин між сторонами імпортного контракту, перебуває за межами валютного контролю.

Визначення термінів "перетин митного кордону України", "момент здійснення імпорту" та інших регулюється валютним та митним законодавством України.

Відповідно до абз.38 ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно ст. 40 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також міститься у п. 35 ст. 1 Митного кодексу України, відповідно до якого пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Частиною 2 ст. 43 Митного кодексу України передбачено, що у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

З правового аналізу наведених норм вбачається, що під поставкою імпортованого товару, слід вважати факт ввезення товару на митну територію України.

Судом першої інстанції обґрунтовано зауважено, що оформлена ВМД типу ІМ-40 не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дату фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу "під митним контролем" з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України. Відповідно до зазначених вище положень чинного законодавства України, саме 23.11.2008 року є датою закінчення строку поставки (повернення) товару позивачу, вартість якого була ним перерахована нерезиденту згідно з платіжними дорученнями в іноземній валюті № 020 від 26.05.2008 р. У той же час штамп "Під митним контролем" був проставлений Південною митницею на супровідних документах - CMR № 509 та інвойсі №80173622.10.2008 року, тобто в межах встановленого законодавством строків.

Відповідно до ст.70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів.

Поняття "перетину товаром митного кордону України" збігається із "переміщенням товару через митний кордон України -ввезенням товару в Україну", підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу "під митним контролем" з відповідною датою, який підтверджує факт та визначає дату перетину товаром митного кордону України. При чому, "перетин товаром митного кордону України", який засвідчується відбитком штампу "під митним контролем" з відповідною датою, не можна ототожнювати з "пропуском товарів через митний кордон України".

Матеріалами справи безперечно підтверджується, що придбаний у нерезидента позивачем згідно з умовами імпортного контракту товар був ним отриманий в термін, передбачений ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а саме до 23.11.2009 року, а отже на користь позивача була здійснена поставка в рамках імпортної операції в розумінні Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в межах 180 календарних днів з моменту здійснення передоплати позивачем на користь нерезидента, а тому висновки відповідача про порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є безпідставними.

Враховуючи те, що товар позивача за контрактом був поставлений на територію України у строки, передбачені ст.1 Закону України "Про порядок розрахунків у іноземній валюті", факт його тривалого митного оформлення, здійснення процедур сертифікації не може бути підставою застосування заходів відповідальності за порушення здійснення розрахунків в іноземній валюті, тому в ст.2 Закону України "Про порядок розрахунків у іноземній валюті" (на відміну від ст.1 при здійсненні експортних операцій) відсутнє визначення чіткого моменту поставки, як умови відповідальності, отже відсутні підстави для нарахування позивачу пені згідно зі ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Судова колегія зазначає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 12.01.11 у справі № 2а-10376/10/16/0170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіта" до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим про визнання протиправним та скасування рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.Р.Лядова