Ухвала

від 06.02.2012 по справі 2а-1858/11/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1858/11/2770

06.02.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Каптусаров С.Д.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Стройверфь"- ОСОБА_2, довіреність № 81-11 від 29.06.11;

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя- Бойко Ірина Валеріївна, довіреність № 356/10-004 від 11.06.10;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Стройверфь" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Майсак О.І. ) від 03.08.11 по справі № 2а-1858/11/2770

за позовом Приватного підприємства "Стройверфь" (вул. Карантинна, 25,Севастополь,99008)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя (вул. Кулакова 37,Севастополь,99011)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 03.08.2011 року у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Стройверфь" до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовлено.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 03.08.2011 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Заявник апеляційної скарги, зокрема, посилається на фактичне виконання підрядних робіт за договором з контрагентом та на те, що зазначені роботи були оплачені позивачем. Також заявником стверджується про неправомірність та передчасність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки воно прийняте за результатами перевірки, проведеної на підставі кримінально-процесуального закону до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

В ході судового розгляду представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, вважаючи, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства та ухвалено на підставі з'ясування усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, правильність застосування норм матеріального і процесуального права Окружним адміністративним судом міста Севастополя, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Приватне підприємство «Стройверфь»зареєстровано Ленінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі як юридична особа 08.11.2004 року, та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Севастополя як платник податків і зборів.

Посадовими особами відповідача з 12.04.2011 року по 18.04.2011 року, відповідно до наказу ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 11.04.2011 року № 569 на виконання постанови старшого слідчого з особливо важливих справах відділу податкової міліції ДПА у м. Севастополі капітана податкової міліції О.М.Івершиної від 16.03.2011 року, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Стройверфь»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з Приватним підприємством „Вітмар-М" за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року.

В ході перевірки встановлені порушення вимог п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1.,п.п.7.4.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, ПП "Стройверфь "занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті у бюджет у загальній сумі 100 088,75 грн. у т.ч. за липень 2009 року у сумі 9967,06 грн., за серпень 2009 року у сумі 19076,60 грн., за вересень 2009 року у сумі 71045,90 грн.

За результатами перевірки складений акт перевірки від 26.04.2011 року №44/23-1/33250041/3301/10.

На підставі акту перевірки керівництвом ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2011 року № 0000670231 (а.с.10) про донарахування податку на податку на додану вартість у загальному розмірі 125 111,96 грн., у тому числі 100 089,56 грн. за основним платежем та 25 022,40 грн. -штрафні санкції.

Відповідно до акту перевірки протягом періоду, що перевірявся, Приватне підприємство „Стройверфь" включало до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями, документально оформленими від імені Приватного підприємства „Вітмар-М", щодо виконання будівельних робіт.

Сума податкового кредиту з податку на додану вартість, сформована позивачем на підставі виписаних від імені Приватного підприємства „Вітмар-М" податкових накладних: №6 від 30.07.2009 року, №15 від 18.08.2009 року, №17 від 28.08.2009 року, №20 від 03.09.2009 року, №25 від 10.09.2009 року, №26 від 18.09.2009 року, №27 від 23.09.2009 року, №28 від 29.09.2009 року, склала 100089,56 грн., у тому числі : за липень 2009 року - в сумі 9967,06 грн., за серпень 2009 року - в сумі 19076,60 грн., за вересень 2009 року - в сумі 71045,90 грн..

Зазначені податкові накладні виписані від імені Приватного підприємства „Вітмар-М" на адресу Приватного підприємства „Стройверфь" на підставі укладеного між ними договору підряду №8 від 06.07.2009 року на виконання загальнобудівельних робіт на території будівельного майданчику.

Первинні документи, видані Приватним підприємством „Вітмар-М", на підставі яких позивачем сформовано дані податкового обліку, підписані директором ОСОБА_4

Правовідносини, які виникають у зв'язку з формуванням платником податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються статтею 7 Закону України „Про податок на додану вартість", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що податкових кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахуванню податкового кредиту.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість").

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 2 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Водночас статтями 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з підпунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року за №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 цього Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно з пунктом 18 Порядку „Про затвердження форми податкової накладної і порядку її заповнення", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30 травня 1997 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, всі складені екземпляри податкової накладної підписуються особою, уповноваженим платником податків здійснювати постачання товарів (послуг).

Таким чином, виходячи з системного аналізу викладених норм законодавства при підтверджені права платника на податковий кредит, першочерговими вимогами є зв'язок діяльності підприємства з господарською діяльністю та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Оцінюючи обставини справи, суд першої інстанції вірно виходив з того, що перевіркою, проведеною Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя, де з 19 січня 2009 року перебувало на обліку Приватне підприємство „Вітмар-М", встановлено неможливість фактичного здійснення цим підприємством господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення підрядних робіт; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів тощо.

До того ж, з урахуванням матеріалів кримінальної справи №110001, порушеної прокуратурою м. Севастополя 05.01.2011 року за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, перевіркою Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя встановлено, що в період з липня 2009 року на території міст Севастополя та Києва невстановлені особи з метою прикриття незаконної діяльності - ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, без відповідних на те повноважень, організували перереєстрацію юридичної особи - Приватного підприємства „Вітмар-М" (код ЄДРПОУ 34766135, м. Севастополь) на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

При перереєстрації 28.07.2009 року директора Приватного підприємства „Вітмар-М" використовувався цивільний паспорт на ім'я ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, серії СМ 720460, виданий 23.06.2005 року Поліським РВ ГУ МВС України в Київській області.

Однак, відповідно до зібраної в ході перевірки інформації, гр. ОСОБА_4 помер у 2007 році, що підтверджується довідкою №834/Д від 31.10.2007 року Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в м. Києві та інформацією Управління карного розшуку ГУ МВС України в м. Києві від 31.12.2010 №4/7354.

Крім того, факт смерті ОСОБА_4 підтверджується постановою Подільського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2008 року у справі №1-П-319/08, якою кримінальну справу №77-00133 відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 204 Кримінального кодексу України, закрито у порядку пункту 8 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України у зв'язку зі смертю обвинуваченого.

Судовою колегією не приймаються доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності підстав вважати, що директором Приватного підприємства „Вітмар-М" був померлий ОСОБА_4 до отримання відповідного судового рішення у кримінальній справі, оскільки у відповідності до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Окрім того, положеннями статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 65 Господарського кодексу України, для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Згідно з частиною 5 статті 65 Господарського кодексу України, керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Таким чином, судова колегія доходить висновку, що приватне підприємство „Вітмар-М" як юридична особа та суб'єкт господарських правовідносин не володіє належним обсягом цивільної дієздатності, передбаченої чинним законодавством, через встановлені судом та підтверджені доказами обставини справи, які свідчать про неможливість належного та законного представництва інтересів приватного підприємства „Вітмар-М" померлою особою, зареєстрованою в якості керівника, протягом періоду, який відображений у податковому обліку позивача.

За таких обставин, судом першої інстанції правомірно враховано надані представником відповідача в якості доказів копії матеріалів та документів, на підставі яких посадовими особами Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя було зроблено висновок про неможливість здійснення ОСОБА_4, зареєстрованим в якості директора та єдиного працівника Приватного підприємства „Вітмар-М", господарської діяльності від імені цього підприємства, у тому числі укладати та підписувати договори, виписувати податкові накладні тощо, а також фактично здійснювати господарські операції з виконання будівельних робіт, а тому такі первинні документи через складання їх неповноважною (померлою) особою не можуть бути належною підставою для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом першої інстанцій при прийнятті рішення у справі вірно враховано позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 „Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України", яким серед іншого зазначено, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому необхідною умовою є також дослідження реальності господарської операції, за результатами якої платником формуються дані податкового обліку, зокрема, фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності тощо.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

До того ж, наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

З урахуванням досліджених судом обставин, що унеможливлюють реальне здійснення господарської діяльності контрагентом позивача - Приватним підприємством „Вітмар-М", судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо неправомірності формування позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість за правовідносинами з таким контрагентом.

Щодо посилань заявника апеляційної скарги на неправомірність та передчасність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у зв'язку з тим, що воно прийняте за результатами перевірки, проведеної на підставі кримінально-процесуального закону до набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі, судова колегія вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до вимог підпунктів 54.3.2, 54.3.4 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.

Згідно з вимогами пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України, у разі, коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до вимог пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Статтею 212 Кримінального кодексу України визначено такий злочин та передбачено відповідальність за нього, як умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що податковим органом за результатами перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, не виносяться податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили рішенням суду лише у тих кримінальних справах, що пов'язані із ухиленням від сплати податків.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства „Стройверфь" проведена на підставі постанови слідчого по особливо важливих справах слідчого відділу Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у місті Севастополі від 16.03.2011 року, проте зазначена постанова винесена в рамках та на підставі матеріалів кримінальної справи, порушеної не відносно посадових осіб позивача та не за фактом ухилення від сплати податків, що кваліфікується за статтею 212 Кримінального кодексу України, а тому Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя цілком правомірно та обґрунтовано винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи, мотиви, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу та спростовуються нормами діючого законодавства України.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Стройверфь" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 03.08.2011 у справі №2а-1858/11/2770 -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 03.08.2011 у справі №2а-1858/11/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук