Ухвала

від 22.02.2012 по справі 2а-9595/11/0170/4

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9595/11/0170/4

22.02.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Привалової А.В. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представника позивача, Державного концерну "Національне виробниче-аграрне об`єднання "Масандра"- Штельцер Ольги Анатоліївни,

представника позивача, Державного концерну "Національне виробниче-аграрне об`єднання "Масандра"- Свирдлюк Олени Олександрівни,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим- не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 06.10.2011 у справі № 2а-9595/11/0170/4

за позовом Державного концерну "Національне виробниче-аграрне об`єднання "Масандра" (вул. Миру, 6, смт. Массандра, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.10.2011 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим від 20.07.2011 №0003092301 про зменшення Державному концерну "Національне виробниче-аграрне об`єднання "Масандра" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 19893,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного концерну "Національне виробниче-аграрне об`єднання "Масандра" 3,40 грн. судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.10.2011 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 22.02.2012, представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Державний концерн "Національне виробниче-аграрне об`єднання "Масандра", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу про відсутність у позивача права на податковий кредит та відповідно завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з ПДВ у розмірі 19893,00 грн. Позивач зазначає, що ним були виконані всі вимоги діючого законодавства для отримання права на віднесення до складу податкового кредиту сплачених постачальникам сум податку.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія , вислухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами податкового органу проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин із ТОВ "Ламберт-Н" за лютий 2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 05.07.2011 №1638/23-4/00411890/37. Згідно із висновками даного акту встановлено порушення позивачем приписів п.п. 14.1.36, 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, що виразилося в завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість та відповідно завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з ПДВ, задекларованого за лютий 2011 року у сумі 19893,00 грн. (по податкових накладних, виписаних ТОВ "Ламберт-Н" №64 від 04.02.2011 на суму ПДВ 7541,56 грн., №270 від 21.02.2011 на суму ПДВ 7372,00 грн., №290 від 22.02.2011 на суму ПДВ 4979,00 грн.).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Ялта Автономної Республіки Крим прийняла податкове повідомлення-рішення від 20.07.2011 №0003092301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 19893,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1,00 грн.

Перевіркою встановлено, що податковий кредит позивача частково сформовано на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Ламберт-Н", а саме податкових накладних №64 від 04.02.2011 на суму ПДВ 7541,56 грн., №270 від 21.02.2011 на суму ПДВ 7372,00 грн., №290 від 22.02.2011 на суму ПДВ 4979,00 грн..

В ході перевірки встановлено, що свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ "Ламберт-Н" анульовано 09.03.2011, відділом податкової міліції ДПІ в Центральному районі м. Миколаєва встановлено відсутність посадових осіб ТОВ "Ламберт-Н" за зареєстрованим місцезнаходженням (службова записка від 16.03.2011), з наданих цим підприємством документів податкової звітності встановлено відсутність у нього основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, технічного персоналу та умов, необхідних для ведення господарської діяльності. По відносинах із контрагентом (позивачем у справі) ТОВ "Ламберт-Н" не задекларовано податкових зобов'язань.

Позивачем із ТОВ "Ламберт-Н" 17.01.2011 укладено договір купівлі-продажу №10/409.11 (а.с. 14, 15), за яким останнє зобов'язувалось здійснити продаж товару згідно із специфікацією (тасьма-сутаж, стрічка декоративна; труби нержавіючі; запірна арматура нержавіюча; рукава напірні, напірно-всмоктуючі, парові, водяні, бензостійкі; хімічний посуд, допоміжні матеріали для виноробства; желатин харчовий; кадефіт; накаліт).

За даними розшифровки податкового кредиту позивача за лютий 2011 та реєстру отриманих податкових накладних, податковий кредит вказаного звітного періоду у сумі 19892,56 грн. був сформований на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Ламберт-Н" - №64 від 04.02.2011 на суму ПДВ 7541,56 грн., №270 від 21.02.2011 на суму ПДВ 7372,00 грн., №290 від 22.02.2011 на суму ПДВ 4979,00 грн.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що ці податкові накладні (а.с. 29-31) видані за номенклатурою поставки товарів, що відповідає специфікації договору №10/409.11.

Оприбуткування придбаного товару підтверджується прибутковими накладними (а.с. 23-25), перевезення - товарно-транспортними накладними (а.с. 35-37). Сплата договірної вартості товарів підтверджується випискою з поточного рахунку позивача (а.с. 38-42).

Використання позивачем придбаних товарів у межах власної господарської діяльності підтверджується іншими обліковими документами (видаткові накладні, лімітні картки), копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні робіт сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань ТОВ "Ламберт-Н", доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Підпунктами 14.1.36, 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначені поняття, які вживаються у цьому Кодексі, зокрема: господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно із п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктами 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлені правила формування податкового кредиту, згідно із якими право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Наведені в акті перевірки обставини безпосередньо не дають підстав для висновку про порушення позивачем вказаних норм.

Також, на думку судової колегії посилання в акті перевірки на ту обставину, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Ламберт-Н" анульовано у березні 2011 року, неспроможне, оскільки це не має правового значення у спірних відносинах, які відбувались протягом лютого 2011 року.

Відповідно до ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідачем не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні. Крім того, не доведено наявність інших підстав, передбачених законом, що вказують на неможливість включення позивачем податкових накладних, виписаних на його адресу, до складу податкового кредиту.

Тому зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Посилання відповідача, що контрагентами позивача не було задекларовано податкові зобов'язання за господарськими операціями, при здійсненні яких, позивач відніс суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту, судова колегя не бере до уваги, оскільки це не може бути підставою для відмови у наданні податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Зазначене узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах №21-42аЮ та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України. Крім того, ця позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС'АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.10.2011 у справі № 2а-9595/11/0170/4 - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис А.В.Привалова

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська