Ухвала

від 21.02.2012 по справі 2а-14639/10/6/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14639/10/6/0170

21.02.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Севла"- ОСОБА_2 - наказ 02-К,

представник відповідача, Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим- ОСОБА_1, довіреність № 542/10/10-00

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 13.07.11 по справі № 2а-14639/10/6/0170

за позовом Приватного підприємства "Севла" (вул. Кантемирівська, 24, Перекоп, місто Армянськ, Автономна Республіка Крим, 96012)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (вул. Північна, 2, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року Приватне підприємство «СЕВЛА»звернулося з позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2010 №0000121520/0 в частині застосування штрафних санкцій по сплаті податку на додану вартість в сумі 8679,19грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.07.2011 адміністративний позов Приватного підприємства «СЕВЛА»задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим №000121520/0 від 09.04.2010,№0000121520/1 від 16.06.2010,№000121520/2 від 03.11.2010, вирішено питання про судові витрати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вмотивував свої висновки сплатою позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у строки, встановлені діючим законодавством України. Відповідач діяв із значним перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України "Про державну податкову службу в Україні", оскільки не вправі був самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та перераховувати платежі за поточними зобов'язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше.

На зазначене судове рішення надійшла апеляційна скарга від Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим, в якій ставиться питання про його скасування та прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що за наслідками апеляційного оскарження Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим були прийняті відносно Приватного підприємства «СЕВЛА»податкові повідомлення-рішення: №000121520/0 від 09.04.2010,№0000121520/1 від 16.06.2010,№000121520/2 від 03.11.2010, згідно яким позивач, на підставі підпункту17.1.7 пункту17.1.статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку більше 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 2368,44грн., зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 50% в сумі 8679,19 грн.

Передумовою застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 8679,19 грн. став акт №334/15-02/31822977 від 09.04.2010 невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «СЕВЛА» з питань своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість.

Перевіркою встановлено несвоєчасна сплата податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що є порушенням позивачем підпункту 5.3.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що були узгоджені суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2008року, грудень 2008року та січень 2009року шляхом подання податкових декларацій № 8652 від 19.12.2008, №9803 від 16.01.2009, та №716 від 18.02.2009.

Відповідно до 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першої цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що позивачем надані копії платіжних доручень: № 321 від 23.12.2008 на суму 7577,00 грн., в графі «призначення платежу»якого вказано: «передплата податку на додану вартість за листопад 2008року», перерахований повністю по строку 30.12.2008; №18 від 29.01.2009 на суму 8826,00 грн. за призначенням платежу: «податок на додану вартість за грудень 2008року», перерахований повністю по строку 30.01.2009; № 33 від 26.02.2009 на суму 1125,00 грн., в графі «призначення платежу»якого вказано: «передплата податку на додану вартість за січень 2009року», перерахований повністю по строку 28.02.2009.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на зазначених платіжних дорученнях, є відмітка банку про проведення платежів в дні їх оформлення. Тобто, позивачем були сплачені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у строки, встановлені діючим законодавством України.

Висновки про порушення граничних строків та розрахунок штрафних санкцій зроблено відповідачем на підставі виключно даних особового рахунку позивача, який ведеться в автоматичному режимі. Нарахування таких штрафних санкцій в автоматичному режимі чинним податковим законодавством не передбачено.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Заявником апеляційної скарги не прийнято до уваги, що згідно зі статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституцію і закони України, інші нормативно-правові акти, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.

Серед прав органів державної податкової служби, передбачених статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", не має права самостійно, без згоди на то платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Статтею 8 Закону України "Про власність" встановлено, що цим Законом встановлюються основні положення про власність в Україні.

Відповідно до статті 4 цього Закону власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджується належним йому майном.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач діяв із значним перевищенням повноважень, передбаченим Конституцією України та Законом України "Про державну податкову службу в Україні", оскільки не вправі був самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних документах, оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі, й визначати призначення платежів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Частиною першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід зазначити наступне.

З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим не доведено суду належними та допустимими доказами правомірності зміни призначення платежів позивача, а також обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень, а надані письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Мотивація та докази, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, не дають апеляційній інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію позивача.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, висновок першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Постановлене у справі рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 159, 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.07.11 по справі № 2а-14639/10/6/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко