Постанова

від 29.09.2006 по справі 15/345-06-9468а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/345-06-9468А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "29" вересня 2006 р. Справа  № 15/345-06-9468А

     16 год. 52 хв.                                                                                м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді                                               Петрова В.С.

При секретарі                                 Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:

від позивача –               Котельникова Л.П.;

від відповідача –           не з'явився.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства Морського торгівельного порту Усть-Дунайськ до Державної виконавчої служби у Кілійському районі Одеської області про визнання недійсною постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, -

                                                     ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ звернулось до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби у Кілійському районі Одеської області про визнання недійсною постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.09.2006 р., посилаючись на невідповідність постанови вимогам чинного законодавства.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.09.2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/345-06-9468А.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, проте згідно надісланих до суду заперечень проти адміністративного позову відповідач позовні вимоги не визнає та посилається на правомірність прийняття оскаржуваної постанови.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Вислухав пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

01.09.2006 р. Державною виконавчою службою у Кілійському районі Одеської області

винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить позивачу в межах суми 641 832,19 грн. всього майна та заборонено позивачу здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить йому в межах суми 641 832,19 грн. всього майна. Як вбачається з вищевказаної постанови, постанову винесено державним виконавцем при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення грошових коштів з позивача на користь стягувачів загальним розміром  641 832,19 грн.

Проте, на думку суду, вказану постанову від 01.09.2006 р. винесено відповідачем з порушенням норм законодавства та накладення арешту на все майно порту є неправомірним, виходячи з наступного.

Морський торговельний порт Усть-Дунайськ є державним підприємством.

Відповідно до ст. 1  Закону України „Про введення мораторію на примусо ву реалізацію майна” від 29.11.2001 р. встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Ст. 2 зазначеного Закону визначено, що під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами.

Згідно ст. 55 Закону України „Про виконавче провадження” арешт та вилучення майна боржника застосовується:

1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;

          2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;

3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Таким чином, при винесенні оскаржуваної постанови без врахування вищезазначених положень законодавства відповідач перевищив надані йому повноваження.

Посилання відповідача у своїх запереченнях на те, що ніяке майно боржника не реалізовувалось, до уваги судом не приймаються, оскільки відповідно до положень Закону України „Про виконавче провадження” арешт майна застосовується з метою подальшої його реалізації для погашення заборгованості у разі відсутності у боржника грошових коштів для погашення існуючої заборгованості.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі та визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу Адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 9, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Державного підприємства Морського торгівельного порту Усть-Дунайськ до Державної виконавчої служби у Кілійському районі Одеської області про визнання недійсною постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження задовольнити.

2.          Визнати недійсною постанову Державної виконавчої служби у Кілійському районі Одеської області  про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.09.2006 р.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 06.11.2006 р.

            Суддя                                                                                 Петров В.С.