Постанова

від 30.01.2007 по справі 15/345-06-9468а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/345-06-9468А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" січня 2007 р. Справа № 15/345-06-9468А

м. Одеса

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Лавренюк О.Т., Лашин В.В..

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б..

за участю представників сторін в судовому засіданні від 18.01.2007р.

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: Міньковська Г.О., довіреність №22-3885 від 02.10.2006р.;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 30.01.2007р.

від позивача: Котельникова Л.П., довіреність №46/нп від 25.01.2007р.;

від відповідача: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної виконавчої служби у Кілійському районі Одеської області

на постанову господарського суду Одеської області

від 29 вересня 2006р.

у справі №15/345-06-9468А

за позовом Державного підприємства Морський торговельний порт Усть-Дунайськ

до відповідача Державної виконавчої служби у Кілійському районі Одеської області

про визнання недійсною постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження

(сторони та суть спору вказані згідно з постановою суду)

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Присутнім в судових засіданнях представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки. Усних клопотань, в тому числі відводу суддям колегії не заявлено.

Відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.01.2007р..

Розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду №15 від 27.01.2007р. у складі суддів здійснено заміну судді Журавльова О.О. на суддю Лашина В.В..

В с т а н о в и в:                    

14.09.2006р. до господарського суду Одеської області від ДП Морський торговельний порт Усть-Дунайськ надійшов адміністративний позов до Державної виконавчої служби у Кілійському районі Одеської області про визнання недійсною постанову державного виконавця ДВС у Кілійському районі Одеської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.09.2006р. з посиланням на те, що ДП Морський торговельний порт Усть-Дунайськ є підприємством державного сектору економіки, а згідно Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” від 29.11.2001р. встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств на період вдосконалення визначеного Законами України механізму примусової реалізації майна, аналізуючи ситуацію з врахуванням оскаржуваної постанови державного виконавця ДВС Кілійського району про арешт майна боржника та оголошення заборони 6на його відчуження від 01.09.2006р., позивачем зроблено висновок, що арешт був накладений саме з метою забезпечення збереження майна порту, що підлягає наступній реалізації у рахунок погашення боргу, без врахування Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” та з перевищенням державним виконавцем своїх повноважень, наданих йому ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.09.2006р. у справі №15/345-06-9468А відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ДП Морський торговельний порт Усть-Дунайськ”.

28.09.2006р. до господарського суду Одеської області від Державної виконавчої служби у Кілійському районі Одеської області надійшли заперечення проти адміністративного позову у справі №15/345-06-9468А, в яких відповідач стверджував, що постанова державного виконавця ДВС у Кілійському районі Одеської області про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 01.09.2006р. прийнята у відповідності з чинним законодавством, та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Постановою господарського суду Одеської області від 29.09.2006р. по справі №15/245-06-9468А (суддя Петров В.С.) задоволено адміністративний позов ДП Морський торговельний порт Усть-Дунайськ до Державної виконавчої служби у Кілійському районі Одеської області про визнання недійсною постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, мотивуючи це тим, що постанову від 01.09.2006р. винесено відповідачем з порушенням норм законодавства та накладення арешту на все майно порту є неправомірним, так як державним виконавцем без врахування ст. ст. 1 та 2 Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”, ст. 55 Закону України „Про виконавче провадження”, оскільки арешт майна застосовується з метою подальшої його реалізації для погашення заборгованості у разі відсутності у боржника грошових коштів для погашення існуючої заборгованості у разі відсутності у боржника грошових коштів для погашення заборгованості.

          Державна виконавча служба у Кілійському районі Одеської області з винесеною судом постановою не згодна, у зв'язку з чим звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Одеської області від 29.09.2006р. по справі №15/345-06-9468А скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ДП Морський торговельний порт Усть-Дунайськ до Державної виконавчої служби у Кілійському районі Одеської області, при цьому посилаючись на те, що: 1) постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.09.2006р. прийнята з врахуванням чинного законодавства та обставин справи для забезпечення виконання зведеного виконавчого провадження по виконанню рішень судів та інших органів про стягнення коштів з ДП Морський торговельний порт Усть-Дунайськ на користь стягувачів: держави, Управління ПФУ в Кілійському районі Одеської області, ПП „Кронос” та АТЗТ МОП „Втормет”, судом не було залучено вказаних осіб до розгляду справи, отже оскаржуваною постановою були порушені їх права та законні інтереси, оскільки оскаржувана постанова унеможливлює виконання рішень господарських судів та інших рішень державних органів, вказане порушення призвело до позбавлення цих осіб права на судовий захист, надання своїх вимог та заперечень; 2) ст. 2 Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” визначено примусову реалізацію майна як відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі, отже відповідно до чинного законодавства дія мораторію не поширюється на ту частину майнових активів підприємства, що обліковуються як оборотні активи, а саме грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати складання балансу, отже оборотні активи підприємств можуть бути примусово реалізовані для задоволення вимог кредиторів, суд у оскаржуваній постанові прийшов до висновку, що все майно боржника належить до основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства, та не підлягає примусовій реалізації; 3) крім того, слід відмітити, що відчуження об'єктів не рухомого майна державною виконавчою службою не відбувалося, оскільки відповідно до ст. 61 Закону України „Про виконавче провадження” реалізація арештованого майна здійснюється спеціалізовані організації, які залучаються на тендерній основі, на підставі договорів між ДВС та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах, а такі договори органом ДВС не укладалися, прилюдні торги чи аукціон по продажу майна не проводилися, дії, направлені на проведення реалізації арештованого майна, вчинені не були, що виключає можливість зробити висновок про порушення державним виконавцем Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”.

Представник від позивача з апеляційною скаргою не згодний, у судовому засіданні просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову –без змін, з посиланням при цьому на те, що відповідачем при прийнятті постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 01.09.2006р. було порушено чинне законодавство, у зв'язку з чим господарським судом її було правомірно визнано недійсною.   

На підставі ч.3 ст.160 КАС України, у судовому засіданні 30.01.2007р. оголошена вступна та резолютивна частина ухвали, а складання повного тексту ухвали відкладене до 05.02.2007р.  

Заслухавши пояснення представника позивача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини та матеріали справи, а також перевіривши правильність застування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Державної виконавчої служби у Кілійському районі Одеської області , з наступних підстав:

Частиною 1 ст.1 Кодексу адміністративного судочинства України визначено повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

          Поняття „справа адміністративної юрисдикції” визначено у п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначена у ч.1 ст.17 КАС України, згідно з якою, компетенція адміністративних судів поширюється на 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Матеріалами справи встановлено, що ДП Морський торговельний порт Усть-Дунайськ в порядку адміністративного судочинства поданий адміністративний позов, в якому заявлені вимоги визнати недійсною постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження.

Так дійсно, державним виконавцем Державної виконавчої служби у Кілійському районі 01.09.2006р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження при примусовому виконанню наказів №№1/373-05-10716, 1/152-06-4720, виданих господарським судом Одеської області, вимог №№62, 63, 78, 91, виданих Управлінням ПФУ у Кілійському районі Одеської області, які об'єднанні у зведене виконавче провадження про стягнення з ДП Морський торговельний порт Усть-Дунайськ грошових коштів на користь стягувачів загальним розміром боргу в 641832,19грн..

Вказаною постановою ДВС накладено арешт на все майно, що належить ДП Морський торговельний порт Усть-Дунайськ в межах суми 641832,19грн. всього майна.

15.09.2006р. господарський суд відкрив провадження у справі за позовом ДП Морський торговельний порт Усть-Дунайськ в порядку адміністративного судочинства і призначив попереднє судове засідання, про що виніс відповідні ухвали.

Але, суд першої інстанції не врахував, що спірні правовідносини сторін у даній справі стосуються неправомірних дій Державної виконавчої служби саме по примусовому виконанню наказів господарського суду Одеської області, які видані останнім за результатами розгляду господарських справ №1/373-05-10716 та №1/152-06-4720.

          Між тим, відповідно до вимог ч.1 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, божником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

          Отже, виходячи з вищенаведених правових норм, апеляційний господарський суд вважає, що вирішення спірних правовідносин сторін, які стосуються неправомірних дій органів Державної виконавчої служби під час виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів є компетенцією господарських судів України.

          Такі обставини не з'ясовані судом першої інстанції після одержання позовної заяви ДП Морський торговельний порт Усть-Дунайськ, що є порушенням вимог п.4 ч.1 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

          Таким чином, справу за позовом ДП Морський торговельний порт Усть-Дунайськ до Державної виконавчої служби у Кілійському районі Одеської області про визнання недійсною постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.09.2006р. не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки вирішення цієї справи не є компетенцією адміністративних судів.

          Так як вирішення даної справи не є компетенцією адміністративних судів, то і винесення судом першої інстанції постанови по справі порушує норми чинного процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

          Більш того, винесення означеної ухвали порушує права і законні інтереси стягувачів за наказами господарського суду Одеської області по господарським справам №1/373-05-10716 та №1/152-06-4720, які не були залучені до участі у справі.

          Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі, а відповідно до вимог ч.1 ст.203 КАС України, постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст. 157 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 157 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

          З огляду на викладене, апеляційну скаргу Державної виконавчої служби у Кілійському районі Одеської області слід задовольнити частково, постанову господарського суду Одеської області від 29.09.2006р. по справі №15/345-06-9468А скасувати, провадження у справі № 15/345-06-9468А за позовом ДП Морський торговельний порт Усть-Дунайськ до Державної виконавчої служби у Кілійському районі Одеської області про визнання недійсною постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.09.2006р. закрити.

          Керуючись ст.ст. 195, 196, п.4 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст.203, п.4 ч.1 ст.205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби Кілійського району Одеської області задовольнити частково.  

2. Постанову господарського суду Одеської області від 29.09.2006р. у справі №15/345-06-9468А скасувати.

3. Провадження у справі №15/345-06-9468А закрити.

          Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали у повному обсязі, тобто з 05.02.2007р.

          Головуючий суддя:                                                                                Я.Ф. Савицький     

          Суддя:                                                                                     О.Т. Лавренюк

          Суддя:                                                                                           В.В. Лашин