Ухвала

від 29.02.2012 по справі 2а-773/11/6/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-773/11/6/0170

29.02.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Привалової А.В. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представника позивача, Відділу по міжнаціональним відносинам Джанкойської районної державної адміністрації- Келямова Якуба Меджитовича,

представник відповідача, Контрольно-ревізійного відділу в м. Джанкой та Джанкойському районі- не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного відділу в м. Джанкой та Джанкойському районі на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А.) від 23.05.2011 у справі № 2а-773/11/6/0170

за позовом Відділу по міжнаціональним відносинам Джанкойської районної державної адміністрації (вул. Леніна, 6, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

до Контрольно-ревізійного відділу в м. Джанкой та Джанкойському районі (вул. Леніна, 8, м.Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

про визнання протиправними та скасування вимог,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2011 адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправними і скасовано пункт 2 вимоги Відділу по міжнаціональним відносинам Джанкойської районної державної адміністрації від 03.12.2010 № 31-12/2035 про зобов'язання стягнути з винних осіб Відділу по міжнаціональним відносинам Джанкойської районної державної адміністрації до державного бюджету шкоду в порядку та у розмірі, передбаченому ст. ст. 130-136 КЗпП України, за зайво сплачену компенсацію громадянам на суму 16900,19 грн. у зв'язку з порушенням п. 2 Порядку "Виплати компенсації витрат на переїзд і перевезення багажу депортованим кримським татарам та особам інших національностей і членам їх сімей, які повернулися в Україну на постійне проживання", затвердженого постановою КМУ від 13.05.2004 № 626.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відділу по міжнаціональним відносинам Джанкойської районної державної адміністрації 3,40 грн. судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2011 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 29.02.2012, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Відділ по міжнаціональним відносинам Джанкойської районної державної адміністрації, звернувся до суду з позовом до Контрольно-ревізійного відділу в м. Джанкой та Джанкойському районі про визнання протиправними та скасування вимог.

Позов мотивовано протиправністю вимог відповідача, якими він вирішив стягнути з винних осіб позивача зайво отриману компенсацію витрат на переїзд та перевезення багажу у сумі 16900,00 грн., оскільки на думку відповідача позивачем неправомірно включені до складу витрати, підтверджені квитанції на сплату послуг банку експедиторських послуг, сплату видатків та інші, які не передбачені п. 2 Порядку. Позивач зазначає, що компенсацію виплачено відповідно до Порядку виплати компенсації витрат на переїзд і перевезення багажу депортованим кримським татарам та особам інших національностей і членам їх сімей, які повернулися в Україну на постійне проживання, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.2004 №626. Позивач вважає помилковими висновки відповідача, за якими він вважає, що компенсація обмежується лише переліком витрат за товарно-транспортними накладними та квитанціями про оплату митних зборів.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія , вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача на підставі направлення від 30.09.2010 № 161 (а.с. 12) проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2008 по 01.07.2010, за результатами якої складено акт від 20.10.2010 №31-21/114 (а.с. 21-32).

Під час проведення ревізії встановлені порушення законодавства з питань використання фінансових ресурсів, зокрема порушення пункту 2 Порядку виплати компенсації витрат на переїзд і перевезення багажу депортованим кримським татарам та особам інших національностей і членам їх сімей, які повернулися в Україну на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо задоволення соціальних потреб депортованих кримських татар та осіб інших національностей, які повернулися в Україну на постійне проживання" від 13.05.2004 №626 (далі - Порядок №626), оскільки відповідно до Протоколу засідання районної комісії з облаштування та розселення кримських татар № 5 від 07.10.2008 (а.с. 13), наказу відділу з міжнаціональних питань Джанкойської районної державної адміністрації № 1 від 08.10.2008 (а.с. 14), протоколу засідання районної комісії з облаштування та розселення кримських татар № 7 від 19.11.2008 (а.с. 15), наказу відділу з міжнаціональних питань Джанкойської районної державної адміністрації № 2 від 21.11.2008 (а.с. 16), протоколу засідання районної комісії з облаштування та розселення кримських татар № 2 від 30.03.2009 (а.с. 17), наказу відділу з міжнаціональних питань Джанкойської районної державної адміністрації № 2 від 30.03.2009 (а.с. 18), протоколу засідання районної комісії з облаштування та розселення кримських татар № 1 від 10.02.2009 (а.с. 19), наказу відділу з міжнаціональних питань Джанкойської районної державної адміністрації № 1 від 11.02.2009 (а.с. 20) та відповідних квитанцій (а.с. 66-106) виплачена компенсація витрат на суму 16900,19 грн., у тому числі за 2008 рік -8940,57 грн., за 2009 рік -7959,62 грн. За даними акту ревізії порушення допущено з вини головного спеціалісту відділу по міжнаціональним відносинам Джанкойської районної державної адміністрації та начальником відділу в частині нездійснення контролю за виплатою часткової компенсації депортованим громадянам.

На підставі цього акту, відповідач склав і направив на адресу позивача письмову вимогу від 19.11.2010 №31-14/1904 про усунення виявлених порушень, відповідно до пунктів 2 якої вирішено вимагати стягнення з позивача зайво нараховану та сплачену депортованим особам компенсацію виплат на переїзд і перевезення багажу у сумі 16900,19 грн. (а.с. 10-11).

Відповідно до п. 1, 2 Порядку №626 його дія поширюється на осіб, депортованих з території України за національною ознакою, та членів їх сімей (чоловік, дружина, діти), які повернулися в Україну на постійне проживання (далі - депортовані особи). Депортованими особами вважаються в тому числі і члени сімей осіб, які були депортовані за національною ознакою.

Для виплати компенсації витрат на переїзд і перевезення багажу депортовані особи подають відповідну заяву місцевим органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування (далі - уповноважений орган) за місцем реєстрації цих осіб.

До заяви додаються: копія паспорта; копії документів, що підтверджують належність до числа депортованих осіб; довідка про склад сім'ї; проїзні документи; товарно-транспортні накладні; квитанції про оплату митних зборів.

Заява подається депортованою особою протягом трьох років після повернення в Україну.

Відповідно до п. 3 Порядку №626 сума компенсації витрат на переїзд і перевезення багажу депортованим особам залежно від виду транспорту обчислюється: залізничним - за тарифом на плацкартний вагон; автомобільним - за тарифами на транспорт загального користування (крім таксі); повітряним - за тарифом на економклас.

Згідно із п. 4 цього Порядку відшкодування вартості перевезення багажу проводиться за фактичними витратами, але не більш як за 2 тонни на кожного члена сім'ї.

Таким чином, безпосередньо Порядком №626 не визначено вичерпного переліку витрат депортованих осіб на переїзд і перевезення багажу, які підлягають компенсації і переліку підтверджуючих документів, вказано лише граничний розмір витрат, що дорівнює тарифу на плацкартний вагон.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що Порядком № 626 не визначено вичерпного переліку витрат депортованих осіб на переїзд і перевезення багажу, які підлягають компенсації і переліку підтверджуючих документів, вказано лише граничний розмір витрат, що дорівнює тарифу на плацкартний вагон й, висновки позивача про порушення п. 3 Порядку № 626 є передчасними оскільки в акті ревізії не вказано про перевищення витрат, відшкодованих депортованим особам, порівняно із тарифом на плацкартний вагон або перевищення граничних норм перевезення багажу.

Щодо вимог відповідача про необхідність вжиття заходів до працівників позивача для стягнення суми матеріальної шкоди.

Відповідно до п. 50 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 органи контрольно-ревізійної служби за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав вживають заходів для забезпечення притягнення до матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю.

Відповідно до ст. ст. 130-131 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" для вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню належить з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

З матеріалів справи вбачається, що рішення про виплату депортованим особам сум компенсації приймались комісією у справах депортованих народів (а.с. 46-52), вказані питання не вирішувались особисто начальником відділу по міжнаціональним відносинам позивача та головним спеціалістом позивача.

Тому вина вказаних осіб у здійсненні зайвих виплат і сама наявність прямої дійсної шкоди не є доведеними.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що доводи відповідача про наявність підстав для притягнення працівників позивача до матеріальної відповідальності не є нормативно і документально обґрунтованими.

Вимоги відповідача стягнути з нібито винних осіб позивача суму у розмірі 16900,19 грн. у будь-якому разі не узгоджуються із положеннями ч. 1 ст. 1215 ЦК України, згідно із якими не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного відділу в м. Джанкой та Джанкойському районі - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2011 у справі № 2а-773/11/6/0170 - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 березня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис А.В.Привалова

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська